Справа № 559/304/23
Провадження № 2/559/198/2023
27 лютого 2023 року м. Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Панчука М.В.,
за участі секретаря судового засідання Остапчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дубно цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що з відповідачем по справі перебуває у шлюбі, зареєстрованому 22 лютого 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Дубенського міськрайонного управління юстиції у Рівненській області, актовий запис № 38. Від спільного подружнього життя у них є двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Причиною звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу стало те, що спільне життя з відповідачем не склалося, протягом останніх двох років між ними погіршилися стосунки і це призвело до повного їх припинення. Намагання зберегти сім'ю не дали ніяких результатів, тому вважає що примирення між ними не можливе. З наведених підстав просить шлюб розірвати, дітей залишити проживати з позивачкою та стягнути з відповідача сплачений судовий збір.
Ухвалою суду від 01 лютого 2023 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивачка в судове засідання не з'явилася. Згідно попередньо поданої заяви просить розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задоволити, примирення не бажає.
Відповідач, згідно поданої заяви, просить розгляд справи провести без його участі. Зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі, вважає що збереження сім'ї є неможливим. Також вказав, що дійсно спору щодо того, з ким будуть проживати діти між ними не має, а тому не заперечує, щоб суд визначив місце їх проживання з матір'ю.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що подружжя перебуває у шлюбі, зареєстрованому 22 лютого 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Дубенського міськрайонного управління юстиції у Рівненській області, актовий запис №38, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.6).
ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . У свідоцтвах про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 їхніми батьками зазначені сторони по справі (а.с. 7, 8).
Згідно з ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 2ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше сумісне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, що має істотне значення.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 27.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Сторони припинили сімейні і подружні стосунки, не бажають їх поновлення.
Суд вважає, що подальше збереження шлюбу порушує, передбачене ст.56 Сімейного кодексу України, право дружини та чоловіка на особисту свободу.
Згідно ч.3, ч.4 ст.56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Передбачене ч. 1 ст. 111 Сімейного Кодексу України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. Згідно ч.3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Підстав для вжиття заходів щодо примирення подружжя, як того вимагають положення ст.111 СК України, суд не вбачає.
Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує, відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є не припустимим.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Враховуючи, що спору щодо місця проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , немає, відповідно до ст. 160 СК України, суд вважає за необхідне після розірвання шлюбу залишити проживати їх з позивачкою, що кореспондується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові № 200/952/18 від 15 січня 2020 року.
Приймаючи до уваги, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, позов підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Позивачкою було сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на те, що заява про визнання позову відповідачем подана до розгляду справи по суті, а позивачкою при зверненні до суду сплачено 1073,60 грн судового збору, наявні підстави для повернення останній із державного бюджету 536,80 грн, що становить 50% від сплаченого позивачкою судового збору, а інші 536,80 грн - стягнути із відповідача.
Керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112, 113, 114, 115, 160 СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 22 лютого 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Дубенського міськрайонного управління юстиції у Рівненській області, актовий запис № 38 - розірвати.
Дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , залишити проживати з матір'ю - ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 .
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок сплаченого судового збору, згідно квитанції від 31 січня 2023 року.
Виконання рішення у частині повернення судового збору з Державного бюджету в розмірі 536,80 грн доручити Дубенському управлінню Державної казначейської служби України Рівненської області.
Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду безпосередньо або через Дубенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.В. Панчук