Справа № 368/89/23
2/368/226/23
Рішення
Іменем України
"20" лютого 2023 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Шевченко І.І.
при секретарі Дерев'янко Я.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в спрощеному позовному провадженні за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування за завданні збитки в порядку регресу в розмірі 22 379 грн. 51 коп. та судовий збір в сумі 2684,00 грн., обґрунтовуючи позов.
15.02.2019 року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_1 було укладено Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/0237386.
У відповідності до умов вказаного Полісу страхування позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки «ВАЗ 2101» державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », сплатити страхове відшкодування за шкоду заподіяну третім особам.
25.07.2019 року, о 23 год. 15 хв. в с. Яблунівка Кагарлицького району Київської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 .
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні, для життя в момент їх спричинення.
Відповідно до вироку Кагарлицького районного суд Київської області від 04.01.2020 року вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення відповідачем Правил дорожнього руху України, чим останній скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ч.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
З огляду на вищевказане, представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , по довіреності ОСОБА_4 - звернувся до страховика - позивача з заявою про виплату страхового відшкодування за Полісом МАО/0237386 від 15.02.2019 року.
Так, на підставі страхового акту № ОЦ/221/000/19/0095 потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмір: 22 379 грн. 51 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 10937 від 27.05.2020 року.
Таким чином, загальний розмір виплаченого позивачем страхового відшкодування за Полісом № АО/0237386 від 15.02.2019 року потерпілому, склав: 22 379 грн. 51 коп.
Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Підпунктом "а" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водночас, як вбачається з вироку Кагарлицького районного суду Київської області від 04.01.2020 року відповідач на час скоєння вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, керував забезпеченим автомобілем «ВАЗ 2101» державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 », в стані алкогольного сп'яніння.
Як відомо, транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, а відтак на підставі ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З огляду на вищезазначене, у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати позивачу завдані збитки в порядку регресу в розмірі сплаченого останнім страхового відшкодування за Полісом № АО/0237386 від 15.02.2019 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 261 Цивільного кодексу України, за регресним зобов'язанням перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Як вбачається з вищенаведеного, право регресної вимоги виникло у позивача з моменту виплати страхового відшкодування в повному обсязі, тобто з 27 травня 2020 року, що підтверджується платіжним дорученням № 10937 від 27.05.2020 року.
З метою досудового врегулювання спору відповідачеві було направлено претензією про відшкодування збитків в порядку регресу.
Ніяких дій зі сторони відповідача щодо погашення заборгованості в добровільному порядку проведено не було, а відтак позивач змушений звертатись до суду за захистом свої прав та законних інтересів у спосіб, який передбачений нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ЦК України (п.8 ч.2 ст.16), що узгоджується з умовами договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АО/0237386 від 15.02.2019 року.
З метою дотримання положень п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивач зазначає, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, становить 2 684 грн. 00 коп., що являє собою судовий збір сплачений за подання даної позовної заяви. На час звернення до суду з даним позовом позивач не передбачає можливості донесення інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву, в якій просять суд розгляд справи проводити у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подавши до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутність. Позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення судом.
У разі неявки всіх учасників справи у підготовче засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку про винесення рішення про задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносин.
Відповідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 25.07.2019 року о 23 год. 15 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002, відповідно до якого «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин», керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ -2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_5 , рухався автодорогою в селі Яблунівка Кагарлицького району Київської області в напрямку до перехрестя з автодорогою «Фастів-Обухів-Ржищів-Канів» на території Кагарлицького району Київської області. Проїжджаючи відрізок автодороги, що неподалік зазначеного перехрестя, в порушення вимог пунктів 1.5, 2.3. б), д) ПДР України, відповідно до яких «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі; водій повинен не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», не переконався в безпечності свого маневру, проявив неуважність, не стежив за дорожніми умовами, не був уважним під час керування транспортним засобом та відповідно не реагував на їх зміну, діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, під час руху відволікся від керування автомобілем, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а також здоров'ю громадян, порушуючи вимоги пунктів 10.1., 12.1. ПДР України, якими передбачено, що «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху та під час вибору в установлених межах безпечної швидкості водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», не обрав безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу та втратив контроль над його рухом, що призвело до зміни напрямку руху автомобіля в результаті чого пересік суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, чим порушив вимоги розділу 34 пункт 1.1. ПДР України, відповідно до якого (вузька суцільна лінія): «поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорога; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей», виїхав на смугу зустрічного руху де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який рухався по краю проїзної частини на зустріч автомобілю ВАЗ яким керував ОСОБА_1 . ОСОБА_1 передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховував на їх відвернення.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, забою головного мозку тяжкого ступеню, перелому правої скроневої кістки з переходом на орбіту зліва, травматичного субарахноїдального крововиливу, забою обох легень, перелому грудини, перелому 4-5-го ребер зліва, розриву лівої нирки, перелому бічних мас крижі зліва, перелому поперечного відростка 3-го хребця зліва, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх спричинення.
Грубе порушення водієм ОСОБА_1 , вимог пунктів 1.5, 2.3. б), д), 2.9.а), 10.1, 12.1 ПДР України, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_2 .
Вироком Кагарлицького районного суду Київської області від 04 січня 2020 року у справі № 368/1385/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України. Зазначено, що грубе порушення водієм ОСОБА_1 , вимог пунктів 1.5, 2.3. б), д), 2.9.а), 10.1, 12.1 ПДР України, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння тяжкого тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_2 .
Відповідно до вимог частини шостої статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Цивільна відповідальність власника транспортного засобу «ВАЗ -2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахована на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/0237386, 15.02.2017 р. укладеного між страховиком Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та страхувальником ОСОБА_1 .
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).
За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).
Згідно з ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
06.12.2019 представник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , по довіреності ОСОБА_4 - звернувся до страховика в особі ПрАТ «УПСК» із заявою на виплату страхового відшкодування, у якій просила виплатити страхове відшкодування, пов'язане із матеріальною шкодою, заподіяною внаслідок ДТП, яка відбулась 25.07.2019, у розмірі 21 739,00 грн. Страхове відшкодування просила перерахувати на розрахунковий рахунок, вказаний у заяві.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно страхованого акту № ОЦ/221/000/19/0095 від 27.06.2020 р. встановлено, що відділ врегулювання збитків моторних ризиків врегулювання збитків за договором страхування від 15.02.2019 р. вирішив сплатити ОСОБА_2 витрати за лікування в сумі 21 313,82 грн. та моральної шкоди в сумі 1065,69 грн.
Згідно з платіжним дорученням № 10937 від 27.05.2020 ПрАТ «УПСК» виплатило ОСОБА_2 грошову суму у розмірі 22379,51 грн. страхового відшкодування згідно договору № АО/0237386, 15.02.2017.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.
Згідно з п. п. «а», «в» пункту 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
З вищенаведеного слідує, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зазначено: «[…] стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією».
Оскільки дорожньо-транспортну пригоду відповідач вчинив, керуючи транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, позивач, сплативши страхове відшкодування, звернувся до суду з регресним позовом на суму виплаченого страхового відшкодування.
За вказаних обставин суд приходить до переконання про порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту шляхом задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача в користь позивача 22 379,51 грн. виплаченого страхового відшкодування.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з урахуванням повного задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2684,00 грн., сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду.
На підставі викладеного та керуючись ЦК України, постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6 із змінами та доповненнями, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681) страхове відшкодування за завданні збитки в порядку регресу в розмірі 22 379 (двадцять дві тисячі триста сімдесят дев'ять) грн.. 51 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (04080, м. Київ, Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681) витрати по сплаті судового збору в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.. 00 коп.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення безпосередньо до Київської апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 20.02.2023 р.
Суддя І.І. Шевченко