Справа № 367/5871/16-ц
Провадження №2/367/125/2021
Іменем України
17 серпня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі
судді Карабаза Н.Ф.,
при секретарі Сагайдачній І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах,
встановив:
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах в якій вона зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з відповідачем народилася спільна донька ОСОБА_3 . Рішенням Ірнінського міського суду Київської області від 07.04.2003 року по справі № 2-674/2003 було покладено на ОСОБА_2 обов'язок щодо сплати на користь позивача по сплаті аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку починаючи з 31.01.2003 року. У відділі державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції Київської області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого Ірпінським міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 . Згідно довідки-розрахунку заборгованості по аліментах виданої відділом ДВС Бучанського МУЮ Київської області заборгованість по аліментам станом на червень 2016 року становить 53 072,22 грн. у зв'язку із сплатою грошових коштів за червень місяць у розмірі 570 грн. реальна заборгованість по аліментах складає 52 414 грн. Враховуючи суму заборгованості, яка станом на 25.07.2016 р. становить 52 554 грн. 22 коп., неустойка (пеня) станом на 25.07.16 становить 990 238 (дев'ятсот дев'яносто тисяч двісті тридцять вісім) грн. Просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення в сумі 990 238 (дев'ятсот дев'яносто тисяч двісті тридцять вісім) грн., а також судові витрати по справі.
Представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Лантухом Я.В. подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах. Зустрічний позов мотивує тим, що з 2001 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 почали проживати спільно однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася спільна дочка ОСОБА_5 . У січні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про примусове стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини і 07.04.2003 року Ірпінським міським судом винесено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку але не менше1/2 частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 31.01.2003 року і до досягнення дитиною повноліття. Після пред'явлення виконавчого листа до виконання позивач та відповідачка за цим позовом дійшли примирення і ОСОБА_1 забрала виконавчий лист з виконавчої служби. В подальшому ОСОБА_2 , проживаючи із ОСОБА_1 спільно однією сім'єю без реєстрації шлюбу, добровільно сплачував їй аліменти на утримання спільної дитини, матеріально забезпечував сім'ю усім необхідним, власним коштом здійснив ремонт належної відповідачці квартири і ніяким чином не ухилявся від свого законного обов'язку по утриманню дитини й виконання рішення суду, зі слів ОСОБА_1 йому було відомо що виконавчий лист вона забрала і виконавчі дії не здійснювалися. 01.12.2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 уклали шлюб, про що виконкомом Бучанської міської ради Київської області зроблено актовий запис № 228, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Весь цей період часу ОСОБА_2 постійно надавав кошти на утримання дитини і сім'ї, час від часу їздив на тимчасові заробітки за кордон. Усі зароблені кошти він витрачав виключно в інтересах сім'ї, а відповідачка у його відсутність вільно розпоряджалась заробленими ним за кордоном грошима, оскільки мала на руках його банківську картку. Сторони по справі спільно з дітьми їздили на відпочинок. Також, зокрема у період з 20.07.2011 року по 30.07.2011 року сторони усією сім'єю їздили на відпочинок до Туреччини, для чого їх спільна дочка ОСОБА_5 була записана у закордонний паспорт позивача. Однак на початку 2016 року їх відносини стали погіршуватися і в подальшому вони припинили спільне проживання, а ОСОБА_1 подала до суду позов про розірвання їх шлюбу. На даний час шлюб між сторонами розірвано за рішенням Ірпінського міського суду від 06.09.2016 року. Лише 13.05.2016 року ОСОБА_8 стало відомо про наявність відкритого виконавчого провадження в справі про примусове стягнення з нього аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 і з того часу він щомісячно перераховує на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 581,40 грн., що підтверджується фіскальними чеками від 07.06.2016 року, 05.07.2016 року та 13.08.2016 року. Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 не ухилявся та не ухиляється від виконання рішення суду, а нарахована державним виконавцем сума заборгованості по аліментах є незаконною, оскільки виникла з незалежних від відповідача причин, внаслідок непред'явлення виконавчого листа до виконання, неповідомлення відповідача про наявність відкритого виконавчого провадження. Відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості, а також доказів, що вказували б на його вину, виключає його відповідальність. Просив звільнити від сплати заборгованості по аліментам за період з 31.01.2003 року по 30.04.2016 року в розмірі 53 072 грн. 22 коп., нарахованої по виконавчому листу №2-674/2003, виданому Ірпінським міським судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку але не менше 1/2 частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 31.01.2003 року і до досягнення дитиною повноліття.
В судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_9 позов підтримали, просили його задовольнити, в задоволенні зустрічного позову просили відмовити.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_10 підтримав раніше подані заперечення на первісний позов, просив задовольнити зустрічну позовну заяву.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає заявлений позов ОСОБА_1 таким, що не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Судом встановлено, що з 2001 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 почали проживати спільно однією сім'єю без реєстрації шлюбу, даний факт підтверджено поясненнями самих сторін та поясненнями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 .
У січні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про примусове стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини і 07.04.2003 року Ірпінським міським судом винесено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку але не менше 1/2 частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 31.01.2003 року і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно виконавчого провадження № 40278927 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_13 аліментів в розмірі 1/6 частини вбачається, що виконавчий лист №2-674 виданій Ірпінським міським судом 07.04.2003. Згідно постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження ВП № 40278927 від 18.10.2013 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-674, виданого 07.04.2003 року Ірпінським міським судом про стягнення аліментів на утримання дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 31.01.2003 і до досягнення повноліття.
Після пред'явлення виконавчого листа до виконання позивач та відповідачка за цим позовом дійшли примирення і ОСОБА_1 забрала виконавчий лист з виконавчої служби.
В подальшому ОСОБА_2 , проживаючи із ОСОБА_1 спільно однією сім'єю без реєстрації шлюбу, добровільно сплачував їй аліменти на утримання спільної дитини, матеріально забезпечував сім'ю усім необхідним, власним коштом здійснив ремонт належної відповідачці квартири і ніяким чином не ухилявся від свого законного обов'язку по утриманню дитини й виконання рішення суду, зі слів ОСОБА_1 йому було відомо що виконавчий лист вона забрала і виконавчі дії не здійснювалися.
Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 01.12.2007 року вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 01.12.2007 року уклали шлюб.
ОСОБА_2 утримував сім'ю та дитину, їздив на тимчасові заробітки за кордон, що підтверджується його трудовою книжкою та закордонним паспортом. ОСОБА_1 вільно розпоряджалась заробленими ОСОБА_2 за кордоном грошима, оскільки мала його банківську картку, що підтверджується випискою по особовому картковому рахунку, з якого видно неодноразове зняття коштів в Україні в той час коли відповідач перебував за кордоном.
Згідно рішення Ірпінського міського суду від 06.09.2016 року шлюб між сторонами розірвано.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів вбачається, що за період з січня 2003 року по червень 2016 року нараховано аліментів на суму 53 072,22грн., сума заборгованості по сплаті аліментів станом на червень 2016 року становить 53 072,22грн.
Згідно ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 21.12.2018 року у справі 367/4511/18 ОСОБА_2 за період з 01.07.2016 року перерахував на утримання своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_3 34 423,32 грн., тобто переплата за вказаний період становить 12 418,67 грн. ОСОБА_1 не спростований факт неотримання зазначених коштів від відповідача.
Згідно постанови виконавче провадження було відкрито 18.10.2013 року проте жодних відомостей про повідомлення боржника про відкриття цього провадження чи його розшук у будь який спосіб до травня 2016 року до суду не надано.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 13.05.2016 року дізнався про наявність відкритого провадження в справі про примусове стягнення з нього аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 . З розрахунку пені по аліментах поданих відповідачем вбачається, що з червня 2016 року аліменти на користь ОСОБА_1 сплачувались регулярно.
Вказані обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 не ухилявся від виконання рішення суду, а нарахована державним виконавцем сума заборгованості по аліментах та розрахунок позивача неустойки не є безспірною.
Відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості, а також доказів, що вказували б на його вину, виключає його відповідальність.
Статтею 180 СК України, встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема: у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Згідно ч.2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Враховуючи той факт, що позивач не надала достатніх доказів щодо наявності у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 заборгованості зі сплати аліментів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення в сумі 990 238грн. є не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Враховуючи, той факт, що ОСОБА_2 лише з 13.05.2016 року дізнався про наявність відкритого провадження в справі про примусове стягнення з нього аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 , жодних доказів, які б заперечували даний факт ОСОБА_1 не надано, жодних відомостей про повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження чи його розшук у будь який спосіб до травня 2016 року не надано, виходячи з цього суд приходить до висновку, що зустрічний позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах підлягає до задоволення.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Керуючись ст. 8, 180, 196 Сімейного кодексу України, ст. 12, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України,суд
У задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах - відмовити.
Зустрічний позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментах - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментам за період з 31.01.2003 року по 30.04.2016 року в розмірі 53 072 грн. 22 коп., нарахованої по виконавчому листу №2-674/2003, виданому Ірпінським міським судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку але не менше 1/2 частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 31.01.2003 року і до досягнення дитиною повноліття.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст судового рішення буде складено протягом 10 днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Суддя: Н.Ф. Карабаза