Постанова
Іменем України
22 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 369/10227/21
провадження № 61-10555св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Вишнева міська рада Бучанського району Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області в складі судді Дубас Т. В. від 25 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Гуль В. В., Шебуєвої В. А. від 27 вересня 2022 року,
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області, у якому просила: визнати протиправною бездіяльність Вишневої міської ради Бучанського району Київської області щодо невирішення по суті заяви ОСОБА_1 від 11 грудня 2017 року про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,0100 під розміщення та обслуговування приміщення магазину по АДРЕСА_1 та щодо неприйняття з цього приводу рішення сесії Вишневої міської ради Бучанського району; визнати неправомірним та скасувати рішення Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 04 квітня 2021 року за № 1-01/V8-41 «Про відмову в затвердженні громадянці України ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди терміном на 10 років для обслуговування магазину, за адресою: АДРЕСА_2 », яким було відмовлено позивачці у затвердженні проекту щодо відведення в оренду земельної ділянки; зобов'язати Вишневську міську раду Бучанського району Київської області повторно розглянути та вирішити заяву ОСОБА_1 від 15 липня 2020 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з врахуванням підстав для скасування судом рішення відповідача від 08 квітня 2021 року за № 1-01/ V8-41.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що вона є власником магазину літ. «А», площею 65,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачка вважає, що вона як власник нерухомого майна (магазину) набула також переважного права на відведення в користування (оренду) земельної ділянки, необхідної для розміщення і обслуговування об'єкту нерухомого майна, тому 11 грудня 2017 року вона подала клопотання до відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 10 років для обслуговування нежитлового приміщення (магазину) за адресою: АДРЕСА_1 . Указує, що 08 квітня 2021 року відповідачем було прийнято рішення № 1-01/V8-41 «Про відмову в затвердженні їй проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди терміном на 10 років для обслуговування магазину, за адресою: АДРЕСА_1 . У спірному рішенні не вказано жодних письмових аргументів (фактів) щодо невідповідності розробленого проекту землеустрою вимогам земельного законодавства, чи порушення позивачкою процедури відведення земельної ділянки, яка установлена для власників нежитлових приміщень.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2022 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про визнання протиправною бездіяльності, визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, закрито з підстав, передбачених положеннями пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2022 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, зазначив про те, що місцевий суд встановивши, що відносини між сторонами стосуються процедурних питань отримання земельної ділянки в оренду, право оренди на земельну ділянку наразі не виникло, а позивачка не ставить питання про визнання такого права за нею, а оскаржує правомірність дій, бездіяльності та рішення відповідача в ході реалізації позивачкою права на отримання земельної ділянки в оренду, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у даній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки виниклий спір належить до компетенції адміністративного суду.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася засобами поштового зв'язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення судами норм процесуального права.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У грудні 2022 року Вишнева міська рада Бучанського району Київської області звернулася до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить відмовити в задоволенні зазначеної касаційної скарги. Зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що перевірці у цій справі підлягають виключно дії (рішення) владних повноважень за критеріями, що визначені частиною другою статті 2 КАС України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 369/10227/21 з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 31 січня 2022 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 є власником громадської будівлі - магазину літ. «А», площею 65,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
11 грудня 2017 року ФОП ОСОБА_1 було подано до Вишневої міської ради Києво-Святошинського району клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 10 років для обслуговування нежитлового приміщення магазину орієнтовною площею 0,0095 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Листом виконкому Вишневої міської ради за вих. № 3/02-2796 від 11 грудня 2017 року позивачку було повідомлено, що питання виносилося 21 грудня 2017 року на розгляд 26 сесії Вишневої міської ради Києво-Святошинського району, але проект рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не набрав потрібної для затвердження кількості голосів.
Також, після розробки проекту землеустрою та погодження компетентними органами державної влади позивачка 15 липня 2020 року звернулася до відповідача із письмовою заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 0,0100 га, кадастровий номер 3222410600:01:009:5124, строком 10 років для розміщення й обслуговування приміщення магазину.
08 квітня 2021 року відповідачем було прийнято рішення за № 1-01/ V8-41 «Про відмову у затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди терміном на 10 років для обслуговування магазину за адресою: АДРЕСА_1 », яким було відмовлено позивачці у відведенні в оренду земельної ділянки під існуючою будівлею закладу торгівлі.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення нор процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з частиною першою статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до частини другої статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).
Установлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.
15 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19) сформувала правовий висновок про те, що для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як фізичної особи-підприємця на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.
Установлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про відведення їй земельної ділянки для обслуговування належного їй на праві власності магазину для здійснення нею підприємницької діяльності.
З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, є господарсько-правовими, а посилання судів попередніх інстанцій про те, що виниклий спір належить до адміністративної юрисдикції є помилковим, оскільки спір виник між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , яка здійснює підприємницьку діяльність в належному її магазині, та органом місцевого самоврядування стосовно реалізації першочергового права на оренду (найм) ділянки, на якій розташоване нерухоме майно позивачки.
Оскільки суди дійшли правильного по суті висновку щодо закриття провадження у справі, однак з помилкових мотивів віднесли виниклий спір до розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскаржувані судові рішення в зазначеній частині підлягають зміні з викладанням їх мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Оскільки місцевий суд у порушення статті 256 ЦПК України не роз'яснив позивачці про віднесення справи до відповідної юрисдикції, Верховний Суд вважає за необхідне доповнити резолютивну частину судового рішення, та роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої, другої і четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Доповнити резолютивну частину ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 липня 2022 року таким абзацом:
«Роз'яснити ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду та протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення, вона може звернутися до суду першої інстанції із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією».
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов