Справа № 513/639/15-ц
Провадження № 6/513/3/23
Саратський районний суд Одеської області
22 лютого 2023 року Саратський районний суд Одеської області
в складі: головуючого судді - В.С.Миргород при секретарі В.В. Челак
за участі представника боржника адвоката Биковського В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Сарата Одеської області цивільну справу №513/639/15-ц за заявою ОСОБА_1 , про видачу дубліката виконавчого листа, боржник ОСОБА_2 , заінтересована особа: Саратський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса)суд, -
22 листопада 2022 року до Саратського районного суду Одеської області звернулись ОСОБА_3 із заявою про видачу дублікату виконавчого листа. В обґрунтування заяви зазначила, що на підставі рішення Саратського районного суду Одеської області від 29 травня 2015 року у справі №513/639/15-ц, провадження №2/513/344/15, про стягнення аліментів, їй було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на її користь, на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_4 у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень щомісячно з подальшою індексацією, починаючи з 29 травня 2015 року до повноліття дитини. Виконавчий лист не знаходиться на виконанні у ДВС та оригінал виконавчого листа втрачено. Просить Саратський районний суд видати дублікат виконавчого листа.
Ухвалою суду від 25.11.2022 року провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 06.12.2022 року.
06.12.2022 року судовий розгляд справи було перенесено на 08.02.2023 року, в зв'язку з заявою представника боржника ОСОБА_2 - адвоката Биковського В.Д., про необхідність надання йому терміну для ознайомлення з матеріалами заяви та підготовки відзиву на вказану заяву про видачу дубліката виконавчого листа.
08.02.2023 року, ухвалою суду витребувано у Саратському районному відділі державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), оригінал виконавчого провадження №49701283 від 16.12.2015 року, для огляду в судовому засіданні.
Представник заінтересованої особи, Саратського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), будучи належним чином повідомленою про розгляд справи у суді, шляхом направлення ухвал та викликів на електронну адресу, до суду не з'явився, направив клопотання про розгляд справи за відсутності свого представника.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Боржник ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленим про розгляд справи в суді, в судове засідання не з"явився, причину неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розглядом справи до суду не направив.
У відповідності до ч.1 ст.223 ЦПК України суд визнав за можливе проводити розгляд справи без участі боржника та заінтересованої особи, на підставі наявних у справі доказів.
Заявниця ОСОБА_1 , в судовому засіданні підтримала свої вимоги викладені в заяві, щодо видачі дублікату виконавчого листа на виконання рішення суду, про стягнення аліментів з боржника ОСОБА_2 на її користь. Суду пояснила, що виконавчий лист не було втрачено, в заяві вона так зазначила, оскільки писала заяву зі зразку. Ніяких заяв про завершення виконавчого провадження не писала, виконавчий лист не отримувала, як то зазначено у виконавчому провадженні №49701283 від 16.12.2015 року.
Представник боржника адвокат Биковський В.Д. в судовому засіданні підтримав відзив на заяву, заперечив вимоги заявниці, та просив суд відмовити ОСОБА_1 у видачі дублікату виконавчого листа, мотивуючи це тим, що заявницею не надано доказів які б підтверджували факт втрати виконавчого листа та звернулась до суду з зазначеною заявою про видачу дублікату виконавчого листа поза межами закінчення строку, встановленого для пред'явлення його до виконання. Окрім цього, як зазначає представник боржника, ОСОБА_1 , особисто 26.10.2020 року, було власноруч написана заява про отримання у виконавчій службі виконавчого листа, оскільки боржник повністю з нею розрахувався та вона своєю заявою просила завершити виконавче провадження.
Дослідивши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів у справі, які є належними, допустимими та достатніми в своїй сукупності, оглянувши матеріали виконавчого провадження 49701283, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, у судовому засіданні встановлено, що рішенням Саратського районного суду Одеської області від 23 липня 2015 року, яке набрало законної сили 10 серпня 2015 року, позов ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 по 1000 гривень, щомісячно, починаючи з 29.05.2015 року і до повноліття дочки ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з індексацією відповідно до закону, або до зміни матеріального становища сторін.( а.с.10,11)
На виконання вказаного рішення Саратського районного суду Одеської області від 23 липня 2015 року видано виконавчий лист №513/639/15 від 10.08.2015 року.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 №5-рп/2013 у справі №1-7/2013 є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Конституційний Суд України в рішенні від 27.01.2010 №3-рп/2010 у справі №1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв'язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.
Так, згідно з частинами першою, другою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.
У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Виконавчі листи викладаються в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення відповідних форм процесуальних документів, передбачених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).
Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, і підписуються електронним цифровим підписом судді (в разі колегіального розгляду - електронними цифровими підписами всіх суддів, які входять до складу колегії).
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та Єдиного державного реєстру виконавчих документів, Положення про який затверджується спільним нормативно-правовим актом Міністерства юстиції України та Державної судової адміністрації України, із запровадженням яких відповідно до частини першої статті 1 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України вводяться в дію вимоги частини четвертої статті 431 ЦПК України щодо внесення виконавчого документу до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, функціонування якого виключає втрату виконавчого документа, порядок видачі дублікату виконавчого документу замість втраченого визначено розділом XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Пунктом 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Аналізуючи пункт 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов'язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили.
Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) сформульовано правовий висновок щодо можливості відмови у видачі дубліката виконавчого листа з огляду на відсутність підстав для поновлення строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання: приписи підпункту 19.4 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIІІ «Перехідні положення ЦПК України не суперечать приписам частини шостої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», частини першої статті 433 ЦПК України, частини першої статті 329 ГПК України. Зазначені приписи перехідних положень вказаних кодексів не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред'явлення цього документа до виконання.
Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі пропуску стягувачем строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання заяву стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа може бути задоволено у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов'язковою умовою видачу дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12 (провадження № 61-14111св20).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент видачі судом виконавчого листа №513/639/15 від 10.08.2015 року були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV). Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону № 606-XIV виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у вказаній правовій нормі, встановлюються для виконання судових рішень з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
У разі пропуску такого строку одночасно із заявою про видачу дубліката слід подати і заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Разом із тим, заявник звернувся із заявою про видачу дубліката виконавчого листа 22.11.2022 року, поза межами строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Заявник не надав жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, які б свідчили про об'єктивні та непереборні для стягувача обставини пропуску зазначеного строку, не заявив клопотання про поновлення строку та не надав належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.
Із матеріалів справи убачається, що заявницею пред'являло виконавчий лист №513/639/15 від 10.08.2015 виданий Саратським районним судом Одеської області до виконання, після чого 16.12.2015 року державний виконавець відкривав виконавче провадження 49701283, а в подальшому, здійснивши ряд виконавчих дій та отримавши письмову заяву стягувача від 17.08.2020 року про завершення виконавчого провадження, 18.08.2020 року виніс постанову про повернення виконавчого документу стягувачу та видав стягувачу виконавчий лист, про що свідчить власноручний підпис стягувача від 26.10.2020 року (матеріали виконавчого провадження).
Окрім цього заявниця в судовому засіданні зазначила про те, що виконавчий лист не було втрачено, в заяві вказала тому що так було зазначено у зразку. Наголосила на тому, що виконавчий лист не отримувала та ніякої заяви не писала, від проведення почеркознавчої експертизи відмовилась.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Наведене прямо стосується стадій виконавчого провадження, оскільки саме виконавче провадження, в розумінні статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», є завершальною стадією судового провадження.
Правові позиції викладені ЄСПЛ у рішеннях у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20.09.2011 та у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22.10.1996 дають підстави зробити висновки, що сплив строків пред'явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа. Також ці строки забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав боржників. Тому, вирішуючи питання поважності причин пропуску стягувачем строку пред'явлення виконавчого листа до виконання суд фактично вирішує питання не тільки про право стягувача, а й про права боржника, у підсумку обом гарантуючи право на справедливий суд. У зв'язку з цим, оцінюючи наявність підстав для поновлення строку пред'явлення виконавчого документу до виконання та видачу його дублікату, суд має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у даному випадку правомірно протягом кількох років може розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення суду.
Визначаючи строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання, законодавець визначив, що рішення суду повинно виконуватися. Однак, законодавець визнав за необхідне обмежити строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання, таким чином забезпечивши рівність сторін виконавчого провадження.
Таким чином, судом не встановлена наявність поважних причин пропущення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, а заявник не просила суд поновити такий строк та не надала суду поважних причин його пропуску, не надала суду доказів втрати виконавчого листа, а тому суд відмовляє у видачі дублікату виконавчого листа.
Керуючись ст.ст. 260-261, 353, 431 ЦПК України , суд-
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа, боржник ОСОБА_2 , заінтересована особа: Саратський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса).
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня підписання ухвали.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
З текстом ухвали можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.
Повний текст ухвали складено 27.02.2023 року.
Суддя В. С. Миргород