28 серпня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА1 до Козинської селищної ради Обухівського району Київської області та її виконкому, третя особа ОСОБА_2, про визнання рішень неправомірними, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 липня 2004 року,
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Обухівського районного суду Київської області від 30.04.2004 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23.07.2004 р., яким в позові відмовлено.
В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, невірну оцінку зібраних доказів, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що межі земельної ділянки площею 0,6 га, наданої відповідачем в користування позивачеві зі складу земель державного лісового фонду Козинського лісництва для розміщення пасіки, в натурі не визначались, і державний акт на право користування цією ділянкою позивачеві не видався. Разом з тим, надана відповідачем третій особі земельна ділянка розміром 0,107 га була виділена останньому в натурі та видано державний акт про право приватної власності на неї.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачу і третій особі земельні ділянки є суміжними, а оскаржувані рішення відповідача прийняті у межах його повноважень та без порушення земельних прав позивача.
Апеляційний суд обґрунтовано погодився з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судових рішень.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновки судів не спростовують.
Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 30 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 23 липня 2004 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України :
____________________ Є.Ф. Левченко
____________________ Л.М. Лихута
____________________ Я.М. Романюк