ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________
"29" серпня 2006 р.
Справа № 4/190-06-4612
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду складі:
головуючого судді: Лавренюк О.Т.
суддів: Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.
при секретарі судового засідання: Іоффе С.Б.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, паспорт ІНФОРМАЦІЯ_1
від відповідача: Михайлик М.С., дов. № 31 від 05.06.2006 р.
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» (далі по тексту -ДП «Інтегровані логістичні системи»)
на рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2006 р.
по справі № 4/190-06-4612
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі по тексту -СПД ОСОБА_1)
до ДП «Інтегровані логістичні системи»
про стягнення 4545,00 грн.
26.04.2006 р. СПД ОСОБА_1 звернувся в господарський суд Одеської області з позовною заявою до ДП «Інтегровані логістичні системи» про стягнення 4545,00 грн.
Рішенням господарського суду першої інстанції від 10.07.2006 р. (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено частково: з ДП «Інтегровані логістичні системи» стягнуто борг в розмірі 4044,00 грн., державного мита в розмірі 89,76 грн. та витрат по сплаті ІТЗ -103,84 грн. з огляду на те, що факт виникнення простою доведений актом прийому-передача від 08.06.2005 р., який підписаний обома сторонами, по якому ціна за простой за договором становить 4044,00 грн.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ДП «Інтегровані логістичні системи» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2006 р. по справі № 4/190-06-4612 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
На думку скаржника, порушення матеріального законодавства господарським судом першої інстанції полягає в тому, що останній не дослідив усі обставини справи, а саме приписи ст. 614 ЦК України, та неправильне посилання на Акт прийому виконаних робіт, як на доказ наявності простою. Крім того, скаржник зазначає, що факт виникнення простою не доказаний наявними матеріалами справи.
Позивач відзив на апеляційну скаргу суду не надавав, але був присутній у судових засіданнях, та просив рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2006 р. по даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу ДП «Інтегровані логістичні системи» -без задоволення.
Заслухавши представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -залишенню без задоволення, з наступних причин.
12.05.2005 р. між СПД ОСОБА_1 та ДП «Інтегровані логістичні системи» був укладений договір № НОМЕР_1 «Про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні» (далі по тексту - Договір).
Відповідно до даного Договору, «Експедитор» -СПД ОСОБА_1 здійснює перевезення вантажів «Замовника» -ДП «Інтегровані логістичні системи» автомобільним вантажним транспортом на території України і зарубіжних країн.
Згідно з п. 3.2.4 Договору, ДП «Інтегровані логістичні системи» зобов'язується забезпечити розвантаження транспортного засобу, його митну обробку і митне оформлення всіх необхідних документів в термін, який не перевищує 48 годин з моменту прибуття автомобіля на розвантаження в кожній країни.
Пунктом 3.2.5 передбачено, що ДП «Інтегровані логістичні системи» зобов'язується забезпечити оформлення товаро-транспортних, митних та інших документів, необхідних для своєчасного проходження митного, ветеринарного, карантинного, екологічного контролю і передачі вантажу одержувачу, нести витрати, пов'язані з проходженням цього контролю. При затримці вантажу митними та іншими контролюючими органами, приймає заходи по розблокуванню і проходженню вантажу.
Приписами п. 6.1 Договору передбачено, що Замовник сплачує Експедитору простої транспортних засобів на території зарубіжних країн, на яких здійснювалось перевезення вантажів, понад встановлену норму (48 годин) із рахунку 50 доларів США за кожну добу, якщо інше не встановлено в заявці.
В п. 6.3 зазначено, що Замовник несе матеріальну відповідальність за помилки осіб, які були залучені к виконанню даного договору в розмірі та на умовах, передбачених діючим законодавством та даним договором, як за свої.
12.05.2005 р. СПД ОСОБА_1 отримав заявку № НОМЕР_2 від ДП «Інтегровані логістичні системи» на перевезення стальних труб (40 т.) у кількості 147 шт. за маршрутом Дніпропетровськ (Україна) -Текирдак (Туреччина). Послуги з перевезення вантажу Замовника здійснювались на двох автомобілях Експедитора марки «Рено», державні номери НОМЕР_3, НОМЕР_4, водіями ОСОБА_1, ОСОБА_2, за міжнародними товарно-транспортними накладними № НОМЕР_5, № НОМЕР_6 від 12.05.2005 р.
17.05.2005 р. зазначений вантаж пройшов митний контроль України, про що свідчить відмітка Херсонської митниці і 19.05.2005 р. був доставлений до Текирдагу, про що свідчить відмітка № НОМЕР_7, № НОМЕР_8 митниці Туреччини.
Зазначений вантаж був одержаний отримувачем 29.05.2005 р., що підтверджується товарно-транспортними накладними № НОМЕР_5, № НОМЕР_6 від 12.05.2005 р.
Таким чином, договірні зобов'язання Експедитора перед Замовником були виконані в повному обсязі та сплачені згідно умов договору.
Але відповідно до наявних дат прибуття на турецьку митницю та отримання одержувачем вантажу, в період з 19.05.2005 р. по 29.05.2005 р. автомобілі Експедитора зазнали простою, що підтверджується вищезазначеними турецькими квитанціями.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції були винесені правильні висновки щодо правомірності заявлення претензії позивачем про стягнення коштів за простой автотранспорту на території зарубіжної країни у відповідності до укладеного договору.
Посилання скаржника на те, що місцевий господарський суд в оскарженому рішенні не звернув увагу на недоведеність позивачем факту простою, спростовуються умовами укладеного сторонами договору в частині відшкодування збитків, зазначених простоєм.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу ДП «Інтегровані логістичні системи» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2006 р. по справі № 4/190-06-4612 -залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Інтегровані логістичні системи» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 10.07.2006 р. по справі № 4/190-06-4612 залишити без змін.
Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.Т. Лавренюк
Суддя Я.Ф. Савицький
Суддя Т.Я. Гладишева