27.02.2023 Справа № 914/579/23
Суддя Господарського суду Львівської області Галамай О.З., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика”, м. Київ
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 49 159, 63 грн заборгованості
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 49 159, 63 грн заборгованості за невиконання умов договору про надання кредиту № 171434-ЛВІ-003 від 01.07.2021.
Розглянувши матеріали заяви про видачу судового наказу, суд встановив таке.
Частиною 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 3 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Заявник ствердив, що 01.07.2021 ним та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №171434-ЛВ1-003 про надання кредиту (далі - договір) з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Як зазначено у заяві про видачу судового наказу, 08.06.2021 заявник направив боржнику пропозицію (оферту) укласти договір № 171434-ЛВ1-003 про надання кредиту, а боржник 01.07.2021 прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладення зазначеного договору.
Також ТОВ «Бізнес Позика» ствердив, що направив одноразовий ідентифікатор ФОП ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему, котрий боржник увів.
Разом з тим, зазначення заявником в тексті договору способу його підписання і опис представником заявника послідовності вчинення дій з його підписання не є тотожним фізичному (технічному) підписанню в електронному вигляді (передання клієнту одноразового ідентифікатора і введення такого ідентифікатора як підпису на такому договорі в ІТС на сайті позичальника).
Відповідно до статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Абзацом 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" встановлено, що накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Слід також зазначити, що долучені до заяви документи складені заявником одноособово; відсутні докази направлення наданих заявником документів боржникові; відсутні будь-які докази підписання цих документів боржником.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» не надало доказів, які б підтвердили волевиявлення боржника на укладення кредитного договору № 171434-ЛВ1-003 від 01.07.2021 в електронній формі та відповідно підписання такого.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що заявник не надав згоди боржника на обробку його персональних даних; згоди на укладення кредитного договору шляхом використання ідентифікатора та доказів на підтвердження того, що номер телефону, з якого використано ідентифікатор, та банківський рахунок, зазначений в односторонній анкеті, належить боржникові; належних доказів, які б підтвердили перерахування боржнику коштів у кредит (платіжне доручення, меморіальний ордер тощо) або виписки про рух коштів.
Тобто із поданої заяви не видається за можливе достовірно встановити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Згідно з пунктами 1, 3 та 8 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу, заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу, а також якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Частиною 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Відповідно до частини 2 статті 153 Господарського процесуального кодексу України, заявник може звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись статтями 148, 150, 152, 234 Господарського процесуального кодексу України, суддя
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Бізнес Позика” у видачі судового наказу.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та оскаржується в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Галамай О. З.