ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.02.2023Справа № 910/12206/22
Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши у судовому засіданні справу
За позовом ОСОБА_1
до Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державний концерн «Укроборонпром»
про визнання недійсними рішень наглядової ради
Представники учасників справи:
від позивача: Яценко Є.О.;
від відповідача: Скаржинський М.В.;
від третьої особи: Гетта Т.М.
11.11.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова про визнання недійсними рішень наглядової ради Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова, які оформлені Протоколом №90 від 26.03.2021.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що рішення про скликання засідання наглядової ради ухвалені неповноважною особою; на засіданні не було кворуму (присутні 4 особи з 7), склад наглядової ради не відповідав ст.53 Закону «Про акціонерні товариства»; рішення з питань порядку денного були прийняті за відсутності належних повноважень та з порушенням статей 56 - 56-3 Закону «Про акціонерні товариства».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 відкрито провадження у справі №910/12206/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі тертю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державний концерн «Укроборонпром»; підготовче засідання призначено на 14.12.2022, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
30.11.2022 представник позивача подав клопотання про об'єднання в одне провадження справи №910/12206/22 та справи №910/6685/21.
Відповідно до ч. 3 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.
Судом встановлено, що в провадженні судді Господарського суду міста Києва Босого В.П. перебуває справа №910/6685/21 (на новому розгляді) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Союз» до Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова про визнання недійсними рішень наглядової ради Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова, які оформлені Протоколом №90 від 26.03.2021.
Ухвалою суду від 06.07.2022 справу №910/6685/21 було прийнято до свого провадження суддею Босим В.П., підготовче засідання призначено на 03.08.2022.
В подальшому ухвалами суду підготовче засідання у справі №910/6685/21 відкладалось на 17.08.2022, 07.09.2022, 28.09.2022.
Таким чином, об'єднання зазначених справ в одне провадження суперечить наведеному приписові частини третьої статті 173 Господарського процесуального кодексу України, оскільки передача даної справи відбулась би після початку підготовчого засідання у справі №910/6685/21 (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №910/11905/20).
У підготовчому засіданні 14.12.2022 судом було відмовлено у задоволенні клопотання позивача про об'єднання в одне провадження справи №910/6685/21 та справи №910/12206/22, постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 01.02.2023.
02.12.2022 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 01.02.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.02.2023.
Представник позивача у судовому засіданні 15.02.2023 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні 15.02.2023 надали усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечили.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У судовому засіданні 15.02.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відкрите акціонерне товариство «Меридіан» ім. С.П. Корольова є юридичною особою, створеною за законодавством України (ідентифікаційний код: 14312973), дата державної реєстрації - 11.08.1992; частка держави в підприємстві згідно з реєстром Фонду держмайна України - 50,0010%.
ОСОБА_1 є учасником Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова та володіє 532 простими іменними бездокументарними акціями вказаного товариства, що становить 0,0528% статутного капіталу.
Рішенням загальних зборів Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова від 18.04.2006 затверджено Положення про наглядову раду товариства.
Рішенням загальних зборів Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова від 23.02.2009 затверджено статут товариства.
26.03.2021 відбулось засідання наглядової ради Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова (Протокол №90), на якому були присутні: голова наглядової ради - Ісаків М.Г. , члени наглядової ради: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
До порядку денного засідання наглядової ради Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова 26.03.2021 включено такі питання: 1) звіт правління Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова про результати фінансово-господарської діяльності за IV квартал 2020 року; 2) звіт правління Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова за 2020 рік та річний звіт (річна фінансова звітність); 3) звіт наглядової ради Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова за 2020 рік.
На засіданні наглядової ради Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова 26.03.2021 (Протокол №90):
- з першого питання порядку денного одноголосно ухвалено рішення прийняти до відома звіт правління Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова про результати фінансово-господарської діяльності товариства та виконання фінансового плану Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова за IV квартал 2020 року та відповідно до пункту 3.2 контракту, укладеного з головою правління, преміювати його за підсумками роботи товариства у IV кварталі 2020 року в сумі 153078,00 грн;
- з другого питання порядку денного одноголосно ухвалено рішення подати на затвердження загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова звіт правління товариства за 2020 рік;
- з третього питання порядку денного одноголосно ухвалено рішення подати на затвердження загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова звіт наглядової ради товариства за 2020 рік.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що рішення про скликання засідання наглядової ради ухвалені неповноважною особою; на засіданні не було кворуму (присутні 4 особи з 7), склад наглядової ради не відповідав ст.53 Закону «Про акціонерні товариства»; рішення з питань порядку денного були прийняті за відсутності належних повноважень та з порушенням статей 56 - 56-3 Закону «Про акціонерні товариства».
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону «Про національну безпеку України» оборонно-промисловий комплекс України - сукупність органів державного управління, підприємств, установ і організацій промисловості та науки, що розробляють, виробляють, модернізують і утилізують продукцію військового призначення, надають послуги в інтересах оборони для оснащення та матеріального забезпечення сил безпеки і сил оборони, а також здійснюють постачання товарів військового призначення та подвійного використання, надання послуг військового призначення під час виконання заходів військово-технічного співробітництва України з іншими державами.
Згідно з п.3.2 статуту Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова одним із основних видів діяльності товариства є виробництво радіовимірювальної, медичної, аудіо, дозиметричної та радіометричної техніки, приладів для вимірювання енергоносіїв, що споживаються, товарів народного вжитку, виробів механообробки та інструменту, системи зв'язку, обладнання для атомних електростанцій, спецвиробів для Міноборони, МВД, СБУ та НКАУ та інше.
Враховуючи це та здійснення відповідної діяльності для забезпечення потреб сил безпеки та оборони, Відкрите акціонерне товариство «Меридіан» ім. С.П. Корольова належить до підприємств (об'єктів) оборонно-промислового комплексу України.
Водночас Відкрите акціонерне товариство «Меридіан» ім. С.П. Корольова є акціонерним товариством. Порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів визначається Законом «Про акціонерні товариства» (ч.1 ст.1 цього Закону).
Відповідно до абз.2 ч.3 ст.1 Закону «Про акціонерні товариства» управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної громади, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених законом.
Держава реалізує свої корпоративні права у статутному капіталі такого товариства відповідно до вимог Закону «Про управління об'єктами державної власності».
Згідно з ч.1 ст.2 Закону «Про управління об'єктами державної власності» законодавство про управління об'єктами державної власності складається з цього Закону, ГК, Податкового кодексу України, Закону «Про захист економічної конкуренції», інших законів України, якими можуть бути встановлені особливості управління окремими об'єктами державної власності або їх видами, та інших нормативно-правових актів з питань управління об'єктами державної власності.
У ч.2 ст.3 Закону «Про управління об'єктами державної власності», в свою чергу, передбачено, що особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі визначаються Законом «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі».
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» метою цього Закону є визначення особливостей управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, шляхів підвищення ефективності функціонування підприємств оборонно-промислового комплексу та забезпечення здійснення контролю за їх діяльністю.
Тобто спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює порядок функціонування підприємств в оборонно-промисловому комплексі (які також є господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків), є Закон «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі».
Оскільки Закон «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» не регулює всі аспекти створення, діяльності і припинення господарських товариств, а встановлює лише окремі особливості їх діяльності, то до корпоративних правовідносин, що не врегульовані нормами Закону «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі», підлягають застосуванню положення Закону «Про акціонерні товариства».
06.10.2021 набув чинності Закон «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», на підставі якого ст.1 Закону «Про акціонерні товариства» було доповнено ч.7, відповідно до якої особливості правового статусу, утворення, формування статутного капіталу, функціонування та припинення акціонерних товариств в оборонно-промисловому комплексі визначаються Законом «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
У частинах 1 та 2 ст.18 цього Закону передбачено, що управління товариством здійснюється загальними зборами (акціонерів/учасників) як вищим органом товариства, наглядовою радою (в разі її утворення) та виконавчим органом товариства (далі - органи управління товариства). Компетенція органів управління товариства, порядок їх утворення, обрання і відкликання їх членів та прийняття ними рішень, доцільність включення до складу органів управління товариства незалежних членів та їх кількість, а також порядок зміни складу органів управління товариства визначаються відповідно до статуту, що затверджується загальними зборами (акціонерів/учасників).
Тобто з 06.10.2021 законодавство прямо передбачає застосування спеціального порядку функціонування акціонерних товариств оборонно-промислового комплексу відповідно до Закону «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», який поширюється в тому числі і на порядок утворення та роботи органів товариств, зокрема, наглядових рад.
Втім, на момент ухвалення оскаржуваного рішення наглядовою радою Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова питання корпоративного управління у цьому товаристві регулювалися трьома законами: Законом «Про акціонерні товариства», Законом «Про управління об'єктами державної власності» та Законом «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі».
Частиною 4 ст.53 Закону «Про акціонерні товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що наглядова рада публічного акціонерного товариства та акціонерного товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, а також акціонерного товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, має складатися не менш ніж на одну третину з незалежних директорів, при цьому кількість незалежних директорів не може становити менше двох осіб. Положення абз.1 цієї частини не застосовуються до банків. Вимоги до складу наглядової ради банку визначаються Законом «Про банки і банківську діяльність».
У той же час, відповідно до ч.3 ст.1 Закону «Про акціонерні товариства» управління акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є корпоративні права держави або територіальної громади, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених законом.
Одним із таких законів є Закон «Про управління об'єктами державної власності».
Цей Закон у ст.11-2 врегульовує особливості створення та функціонування наглядових рад у господарських товариствах, у яких частка більше 50% у статутному капіталі належить державі. Ця стаття на момент виникнення спірних відносин містила такі норми:
1. У державних унітарних підприємствах та господарських товариствах, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, наглядова рада утворюється, ліквідується та її діяльність організовується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, що переглядається не рідше одного разу на п'ять років, з урахуванням положень законів України.
2. До складу наглядових рад державних унітарних підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, включаються незалежні члени наглядової ради, кількість яких повинна становити більшість членів наглядової ради.
Кандидати на посаду члена наглядової ради державного унітарного підприємства відбираються та призначаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Кандидатури осіб, які пропонуються суб'єктом управління об'єктами державної власності, що здійснює управління корпоративними правами держави в господарському товаристві, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, до обрання членами наглядової ради господарського товариства, відбираються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а самі члени наглядової ради обираються згідно із Законом України «Про акціонерні товариства», іншими законами, що регулюють діяльність таких господарських товариств.
3. Керівником або членом наглядової ради державного унітарного підприємства, господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, не може бути особа, яка є засновником, акціонером (учасником), керівником та/або членом наглядової ради підприємства, іншої господарської організації, які здійснюють діяльність на тому самому або суміжних ринках з такими державними унітарними підприємствами та/або господарськими товариствами.
4. Керівникам державних унітарних підприємств та членам колегіального виконавчого органу (особі, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, заборонено поєднувати виконання посадових обов'язків керівника або члена колегіального виконавчого органу (особи, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу) державного підприємства або такого господарського товариства з будь-якою підприємницькою чи іншою оплачуваною діяльністю, крім отримання авторської винагороди, наукової та викладацької діяльності та/або випадків схвалення такої діяльності наглядовою радою, а в разі відсутності наглядової ради - відповідним суб'єктом управління об'єктами державної власності (для державного унітарного підприємства) чи загальними зборами товариства (для господарського товариства).
5. Керівники та члени органів управління державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, несуть відповідальність за свої рішення щодо таких суб'єктів господарювання згідно із законом та умовами укладених з ними контрактів.
6. Особливості утворення, організації діяльності та ліквідації наглядових рад державних унітарних підприємств оборонно-промислового комплексу та господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, визначаються Законом України «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі».
Оскільки ч.4 ст.53 Закону «Про акціонерні товариства» встановлює вимоги щодо кількості незалежних членів наглядової ради для акціонерних товариств з державною часткою у статутному капіталі більше 50%, ч.2 ст.11-2 Закону «Про управління об'єктами державною власністю» - для господарських товариств з державною часткою у статутному капіталі більше 50%, а Закон «Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» не регулює це питання, то застосуванню підлягають положення ч.4 ст.53 Закону «Про акціонерні товариства» як спеціальна норма (аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №910/10932/18, від 04.03.2021 у справі №910/14855/19).
Пунктом 5 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства» передбачено, що статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом (тобто в термін до 30.04.2011).
Пунктом 21 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2210, яким ч.4 ст.53 Закону України «Про акціонерні товариства» була викладена у приведеній вище редакції (який набрав чинності 06.01.2018) зобов'язано акціонерні товариства (у тому числі, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі) протягом року з дня набрання чинності цим законом забезпечити приведення складу наглядової ради та її комітетів, а також інших органів управління у відповідність із вимогами Закону №2210.
Відтак акціонерні товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, до 06.01.2019 зобов'язані були привести склад наглядової ради у відповідність із вимогами саме Закону №2210, яким, зокрема, внесено зміни до ч.4 ст.53 Закону України «Про акціонерні товариства».
Отже, Відкрите акціонерне товариство «Меридіан» ім. С.П. Корольова мало привести свій статут у відповідність до вимог ч.4 ст.53 Закону «Про акціонерні товариства» в термін до 06.01.2019.
Жодних винятків з цього правила для акціонерних товариств з державною часткою у статутному капіталі чи товариств оборонно-промислового комплексу законодавство на той час не передбачало.
Пріоритет положень статуту у питаннях формування наглядових рад над нормами Закону «Про акціонерні товариства» визначив Закон України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», який набув чинності лише 06.10.2021. Однак, як було зазначено, цей нормативно-правовий акт станом на момент виникнення спірних відносин не підлягав застосуванню.
Відповідно до пунктів 7.3, 7.16 статуту Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова до компетенції загальних зборів належить, зокрема, обрання та відкликання членів наглядової ради. Наглядова рада обирається загальними зборами з числа акціонерів у кількості 7 осіб строком на 3 роки.
Згідно з п.4.1 положення про наглядову раду Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова наглядова рада складається з 7 осіб. До складу наглядової ради входять голова, заступник голови, секретар та члени наглядової ради.
Пунктом 5.2. положення про наглядову раду Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова передбачено, що у разі, якщо після закінчення строку, на який обрана наглядова рада, загальними зборами з будь-яких причин не прийняті рішення про обрання або переобрання наглядової ради, повноваження членів наглядової ради продовжуються до дати прийняття загальними зборами рішення про обрання або переобрання наглядової ради.
Рішенням загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова від 26.03.2010 обрано голову та членів наглядової ради товариства у кількості 7 осіб. Із зазначеного моменту наглядова рада товариства не переобиралась, незалежні директори до її складу не включались.
У випадку розбіжностей між положеннями статуту і нормами Закону України «Про акціонері товариства» застосовуються норми Закону України «Про акціонерні товариства» (оскільки спірне рішення було ухвалене в період, коли ще не набув чинності Закон України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності»).
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що статут та положення про наглядову раду Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова, які регулюють питання складу та порядку формування наглядової ради товариства, не відповідають вимогам ч.4 ст.53 Закону «Про акціонерні товариства» і, відповідно, склад наглядової ради на момент ухвалення оскаржуваного рішення був сформований не у відповідності до вимог закону (не включав незалежних директорів).
Що стосується питання щодо наявності кворуму, суд зазначає, що відповідно до п.7.18 статуту Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова засідання наглядової ради вважається правомочним, якщо в ньому бере участь не менше 2/3 від загальної її кількості.
Порядок скликання та проведення чергових та позачергових засідань наглядової ради регулюється положенням про наглядову раду.
Пунктом 8.11. Положення про наглядову раду товариства також встановлено, що засідання наглядової ради у формі спільної присутності вважається правомочним, якщо у ньому бере участь не менше 2/3 від загальної кількості членів.
Водночас, Законом України «Про акціонерні товариства» встановлені інші вимоги до кворуму.
Відповідно до ч.2 ст.55 Закону України «Про акціонерні товариства» засідання наглядової ради є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини її складу. У разі дострокового припинення повноважень одного чи кількох членів наглядової ради і до обрання всього складу наглядової ради засідання наглядової ради є правомочними для вирішення питань відповідно до її компетенції за умови, що кількість членів наглядової ради, повноваження яких є чинними, становить більше половини її складу.
Відтак, оскільки на засіданні наглядової ради були присутні 4 члени із 7, кворум був наявний.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №910/6685/21 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Союз» про визнання недійсними рішень наглядової ради, які оформлені Протоколом №90 від 26.03.2021) та у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №910/3882/21 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меридіан Союз» про визнання недійсними рішень наглядової ради, які оформлені Протоколом №88 від 05.03.2021).
При цьому, суд зазначає наступне.
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст.4 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частина 1 ст.16 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права (п.5.6 постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20).
Порушенням є такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й буде здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес (п.119 постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).
Верховний Суд наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (п.120 постанови Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №904/3368/18).
Вирішуючи питання про захист порушеного права, суд має враховувати інтереси і самого товариства і його інших учасників, тобто дотримуватися балансу інтересів учасників товариства і самого товариства, про що неодноразово зазначав Верховний Суд.
У зв'язку з агресією з боку російської федерації відповідно до Закону «Про оборону України» з 2014 року в Україні триває особливий період, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово подовжувався та діє на даний час. В умовах особливого періоду та воєнного стану стабільне функціонування ДК «Укроборонпром» та товариств оборонно-промислового комплексу, пакетами акцій яких він керує, набуває особливого значення, оскільки цей концерн є стратегічним виробником озброєння та військової техніки в Україні. Захист приватних прав (корпоративних прав акціонерів), має забезпечуватися із дотриманням розумного балансу і врахуванням інтересів держави і всього українського народу щодо забезпечення обороноздатності України в умовах воєнної агресії з боку російської федерації.
Тому важливо встановити не абстрактне, а конкретне порушене право чи інтерес акціонера для його співставлення з інтересами інших учасників та товариства, які можуть бути порушені визнанням недійсним ухваленого рішення.
При розгляді позовних вимог про визнання недійсними рішень органів управління господарських товариств суд має враховувати належність товариства до підприємств оборонно-промислового комплексу і завдань, які покладені на підприємства цього комплексу в особливий період, включаючи період воєнного стану, запроваджений відповідно до Закону «Про оборону України», неприпустимість блокування господарської діяльності таких товариств.
У цій справі позивач (акціонер товариства) стверджує про порушення порядку формування наглядової ради, що, на думку акціонера, є підставою для визнання незаконними будь-яких рішень цього органу, незалежно від їх змісту. Такий підхід може суттєво дестабілізувати та заблокувати роботу товариства у випадку триваючого корпоративного конфлікту між двома акціонерами, він може призвести до непропорційного втручання суду у питання корпоративного управління та господарської діяльності товариства.
У постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №922/1671/16 та від 12.03.2019 у справі №904/9495/16 була викладена позиція, що визнання судом недійсними рішень загальних зборів повністю, захищаючи порушені корпоративні права одного учасника товариства, може зачіпати корпоративні права інших учасників, відповідно порушується баланс інтересів учасників товариства, що має наслідком непропорційність втручання у правовідносини сторін та фактично є втручанням суду у господарську діяльність товариства. Такі висновки Верховного Суду можна застосувати і до спорів про визнання недійсними рішень наглядової ради (з урахуванням різниці у обставинах справ).
Суд зазначає, що позивач у даній справі жодним чином не вказує та не обґрунтовує у позові порушення його суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано цей позов, а також не вказує, в чому полягає порушення його корпоративних прав, за захистом яких позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, а також, які саме негативні наслідки настали для позивача у зв'язку з прийняттям наглядовою радою товариства оскаржуваних рішень.
Зокрема, позивач не зазначає, які саме негативні наслідки для прав та законних інтересів позивача мають рішення наглядової ради, якими прийнято до відома звіт правління Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова про результати фінансово-господарської діяльності товариства та виконання фінансового плану за IV квартал 2020 року, про преміювання директора товариства за підсумками роботи товариства у IV кварталі 2020 року, про подання на затвердження загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова звіт правління товариства за 2020 рік, про подання на затвердження загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова звіту наглядової ради товариства за 2020 рік.
При цьому, крім вирішення питання про преміювання директора Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова, наглядова рада відповідно до протоколу не ухвалила жодного рішення по суті, яке б мало остаточний характер та відповідні наслідки для самого товариства і його акціонерів. Натомість такі рішення стосуються попереднього схвалення звітів товариства (тобто документів, що містять відомості про результати його діяльності) та його органів, які в подальшому підлягають затвердженню загальними зборами, або прийняття відповідної інформації про діяльність органів товариства до відома.
Більш того, як встановлено у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №910/6685/21, оскаржувані рішення не були реалізовані і були скасовані рішенням наглядової ради Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова (протокол засідання наглядової ради товариства від 22.04.2021 №92).
Зважаючи на викладені обставини та беручи до уваги, що позивачем не доведено суду належними та допустимим доказами порушення його прав/інтересів у зв'язку з прийняттям наглядовою радою Відкритого акціонерного товариства «Меридіан» ім. С.П. Корольова рішень, які оформлені Протоколом №90 від 26.03.2021, які до того ж були скасовані рішенням наглядової ради товариства від 22.04.2021 (Протокол №92), суд дійшов висновку відмовити у позові ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача у зв'язку з відмовою у позові.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у позові ОСОБА_1 .
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 27.02.2023.
Суддя О.М. Спичак