ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
"01" лютого 2023 р. м. Ужгород Справа №907/702/21
За позовом Акціонерного товариства "Дніпроазот", м. Кам'янське Дніпропетровської області
до відповідача Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", м. Ужгород Закарпатської області
про стягнення 65 494 грн суми заставної вартості зворотної тари (балонів),
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Іваниш Д.П.
представники:
Позивача - не з'явився
Відповідача - не з'явився
Акціонерне товариство "Дніпроазот", м. Кам'янське Дніпропетровської області звернулося до суду з позовом до відповідача Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 65 494 грн суми заставної вартості зворотної тари (балонів).
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.09.2021 відкрито провадження у справі №907/702/21 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12.10.2021. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов'язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачу, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачу відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.
Ухвалами суду від 12.10.2021, 25.11.2021, 16.02.2022, 16.03.2022, 30.06.2022, 30.08.2022 та 04.10.2022 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.
У підготовчому засіданні 07.06.2022 судом за участю уповноважених представників сторін оголошувалась перерва.
Ухвалою суду від 16.02.2022 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача №239 від 15.02.2022 (вх. №02.3.1.-02/1059/22 від 16.02.2022) про витребування доказів у порядку ст. 81 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.11.2022 залишено без задоволення клопотання Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" №717 від 06.06.2022 (вх. №02.3.1-02/2811/22 від 07.06.2022) про витребування доказів; закрито підготовче провадження у справі №907/702/21 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 06.12.2022. Явка уповноважених представників учасників процесу судом визнана на власний розсуд.
У судовому засіданні 06.12.2022 судом за участю уповноважених представників сторін оголошено перерву до 01.02.2023.
Позивач на електронну адресу суду надіслав клопотання №016/61/СС-5 від 01.02.2023 (вх. №02.3.1-02/716/23 від 01.02.2023), в якому, покликаючись на неможливість забезпечити участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, просить відкласти таке на іншу узгоджену дату або розглянути справу за відсутності уповноваженого представника позивача; позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.
Відповідач, будучи своєчасно та належним чином повідомленим про дату і час розгляду справи по суті, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Ухвалою суду від 03.11.2022 явка учасників справи в судове засідання судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.
Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі ухвалено судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач просить суд задоволити позов у повному обсязі, покликаючись на те, що ним на виконання умов укладеного між сторонами спору Договору про закупівлю товару - хлору №152282/08/08-19 від 10.01.2019 було здійснено відповідачу поставку товару - хлору рідкого - масою 6,5 т на загальну суму 227 915,80 грн із ПДВ. Як стверджує позивач, означений товар було поставлено в балонах у кількості 143 шт, свідченням чого є накладна - вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №123100 від 31.01.2019, згідно з якою заставна вартість тари, що передана покупцю і підлягає поверненню постачальнику, складає суму 65 494 грн (143 шт х 458 грн). Позивач наголошує на тому, що станом на 18.06.2021 відповідачем не було повернуто АТ "Дніпроазот" балони в кількості 143 шт, у зв'язку з чим позивач надіслав на адресу КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" претензію №016/33/ГК від 22.06.2021 з вимогою про сплату заставної вартості неповернутої тари за Договором №152282/08/08-19 від 10.01.2019. Водночас як стверджує позивач, означену претензію відповідач залишив без відповіді та задоволення, що, у свою чергу, зумовило підстави для звернення АТ "Дніпроазот" до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 65 494 грн заставної вартості зворотної тари (балонів) у примусовому порядку.
Відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву №1487 від 29.09.2021 (вх. №02.3.1-02/6910/21 від 29.09.2021), в якому, зазначає про те, що позивач надісланим на адресу КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" листом №947/01-6 від 20.05.2020 повідомив, що за даними постачальників хлору рідкого, за відповідачем рахується неповернена зворотна тара у кількості 25 балонів, у відповідь на що КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" в листі №676 від 22.05.2020 зазначило про те, що вся зворотна тара в повному обсязі повернута постачальнику (позивачу). Відповідач звертає увагу, що 29.06.2021 ним отримано від позивача претензію, де вже містилася вимога про повернення 143 балонів з-під хлору рідкого, що, у свою чергу, не дає підстави для встановлення, яку саме кількість зворотної тари боргує КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", та чи боргує останнє таку взагалі. За твердженням відповідача, ним, згідно з умовами укладеного між сторонами спору Договору №152282/08/08-19 від 10.01.2019, отримано 06.02.2019 хлор рідкий у балонах і того ж дня відвантажено порожню зворотну тару кількістю 147 шт на автомобіль із державним номером НОМЕР_1 для доставки позивачу, свідченням чого є відповідний запис у журналі обліку хлорних балонів на складі КОПВ. Відповідач також звертає увагу, що 06.02.2019 позивачем на адресу "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" направлено Додаткову угоду до Договору №152282/08/08-19 від 10.01.2019 про його розірвання у зв'язку з неможливістю виконувати взяті на себе договірні зобов'язання в частині поставки хлору спеціалізованими автомобілями та неможливістю виконання Договору в цілому. Пунктом 2 вказаної Додаткової угоди встановлено, що замовник (відповідач) із моменту набуття нею чинності вважає себе пов'язаним обов'язком оплатити поставку товару - хлору в кількості 6,5 тон за ціною 34 999,20 грн із ПДВ за 1 т, що і було здійснено відповідачем протягом квітня - травня 2019 року.
ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ
Позивачем на адресу суду надіслано відповідь на відзив №2348/01-6 від 08.10.2021 (вх. №02.3.1-02/7282/21 від 12.10.2021), в якій зазначено про те, що відомості, наведені в долученому відповідачем до матеріалів справи витягу із журналу обліку хлорних балонів на складі КОПВ, не збігаються із доводами, що містяться у відзиві на позовну заяву. Крім того, позивач наголошує, що автомобіль із державним номерним знаком НОМЕР_2 , вказівка на який наявна у вищезгаданому журналі, як станом на 06.02.2019, так і станом на даний час не належить до транспортних засобів, котрими АТ "Дніпроазот" володіє (володіло) чи користується (користувалося) на договірних чи інших засадах. Обґрунтовуючи безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, позивач зазначає, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів у підтвердження факту повернення КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" АТ "Дніпроазот" зворотної тари - хлорних балонів у кількості 143 шт; у свою чергу, посилання відповідача на розірвання Договору для уникнення відшкодування заставної вартості балонів не можуть бути враховані судом, адже в силу приписів ст. 631 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Позивач вказує, що обов'язок щодо повернення балонів відповідачем після поставки товару або сплати ним заставної вартості зворотної тари вбачається зі змісту п. 2.3. укладеного між сторонами Договору про закупівлю товару - хлору №152282/08/08-19 від 10.01.2019, положень Цивільного кодексу України і Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання на Україні, затверджених наказом Міндержресурсів України від 16.06.1992 №15. Відтак, за твердженням позивача, оскільки заставна вартість балонів, переданих за договором відповідачу, була зазначена у накладній - вимозі на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №123100 від 30.01.2019, то внаслідок неповернення балонів у кількості 143 шт, позивач має право вимагати від відповідача сплату їх заставної вартості у розмірі 65 494 грн.
Відповідач через канцелярію суду подав заперечення на відповідь на відзив №1762 від 18.11.2021 (вх. №02.3.1-02/8367/21 від 18.11.2021), де вкотре наголошує на тому, що незрозумілою є обставина, яку саме кількість заставної тари він боргує позивачу; крім того, підтвердженням повернення АТ "Дніпроазот" порожніх балонів у кількості 147 шт, на переконання відповідача, є долучена до справи копія журналу обліку хлорних балонів на складі КОПВ, із якої вбачається факт відвантаження зворотної тари на автомобіль із державним номером НОМЕР_3 , що безпосередньо здійснював поставку товару - хлору рідкого. Відповідач також звертає увагу, що Додатковою угодою від 06.02.2019 до Договору №152282/08/08-19 від 10.01.2019 не передбачено обов'язку КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" повернути зворотну тару чи сплатити позивачу її заставну вартість, із огляду на що заявлені позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. Крім того, за твердженням відповідача, позивачем у встановленому законом порядку не доведено права власності на зворотну тару, відшкодування вартості якої є предметом наявного спору.
В надісланих на електронну адресу суду письмових поясненнях №2692/01-6 від 24.11.2021 (вх. №02.3.1-02/8568/21 від 24.11.2021; оригінал надійшов 29.11.2021) позивач зазначає про те, що сторонами спору не складалися будь-які документи, посвідчені їх уповноваженими представниками, на підтвердження факту повернення балонів у кількості 143 шт. Крім того, належним доказом такого повернення може бути підписаний позивачем приймально-давальний акт про повернення упаковки багаторазового використання чи розписка в одержанні засобів упаковки багаторазового використання із супровідними документами, які містять дані про кількість і тип цих засобів, а також номер сертифікату, за яким здійснюється їх повернення. Таким чином, на переконання позивача, аркуш із журналу обліку хлорних балонів на складі КОПВ не може вважатися належним та допустимим доказом, що підтверджує повернення АТ "Дніпроазот" 143 балонів, одержаних відповідачем за накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №123100 від 31.01.2019, оскільки такий є лише внутрішнім документом відповідача, що не містить даних про те, які бaлони були повернені, куди і кому повернені, та на підставі чого повертaлись, не містить підпису позивача, а відтак, не доводить обставин, на які відповідач посилається як на підставу своїх заперечень. Водночас позивач звертає увагу на суперечливість доказів, долучених відповідачем до відзиву та заперечень на відповідь на відзив, у частині зазначення державного номерного знаку автомобіля, на який було відвантажено зворотну тару, та її безпосередньої кількості. Крім того, стверджує, що факт наявності в АТ "Дніпроазот" права власності на балони встановлений п. 2.3. Договору №152282/08/08-19 від 10.01.2019, яким передбачено, що хімічна продукція поставляється в зворотній тарі - в бaлонах або контейнерах габаритним розміром не більше 800 мм по ширині та загальною вагою не більше 600 кг разом з тарою, що є власністю позивача.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
10.01.2019 між Акціонерним товариством "Дніпроазот" (учасником, позивачем у справі) та Комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" (замовником, відповідачем у справі) було укладено Договір про закупівлю товару - хлору №152282/08/08-19 (далі - Договір), пунктом 1.1. якого встановлено, що учасник зобов'язується у 2019 році поставити замовникові товари, зазначені в специфікації (Додаток №1 до цього Договору), а замовник - прийняти і оплатити товар (далі - товар).
Найменування товару згідно класифікатору робіт та послуг за кодом Державної класифікації: 021:2015 24310000-0 - Основні неорганічні хімічні речовини (хлор рідкий). Кількість: 40 тон (п. 1.2., 1.3. Договору).
За умовами п. 2.3. Договору, хімічна продукція поставляється в зворотній тарі - в бaлонах або контейнерах габаритним розміром не більше 800 мм по ширині та загальною вагою не більше 600 кг разом з тарою, що є власністю учасника.
Згідно із п. 3.1., 3.2. Договору, ціна цього Договору становить 1 399 968 грн, у тому числі ПДВ 233 328 грн. Ціна 1 (однієї) одиниці товару: 34 999,20 грн, в тому числі ПДВ 20%.
Розділом ІV Договору передбачений порядок здійснення оплати за поставлений товар. Зокрема, пунктами 4.1. та 4.3. Договору встановлено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі протягом 60 робочих днів з моменту отримання рахунку, виписаного після поставки товару замовнику. До рахунка додається накладна (видаткова накладна) на отримання товару.
На підставі п. 5.1. - 5.3. Договору поставка товару здійснюється учасником в обсягах відповідно до попереднього належним чином оформленого замовлення замовника, надісланого учаснику поштою чи факсом. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється представниками сторін в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Місце і строк поставки: м. Ужгород, Закарпатська область, протягом 2019 року.
Цей Договір діє з моменту підписання і до 31 грудня 2019 року, але строк його дії закінчується не раніше дати повного виконання зобов'язань сторін Договору. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. Договір може бути розірваним при невиконанні зобов'язань однією із сторін за даним Договором або за взаємною згодою, письмово повідомивши про це іншу сторону за 1 (один) місяць (п. 10.1., 10.3., 10.5. Договору).
У Додатку №1 "Специфікація" до Договору про закупівлю товару - хлору №152282/08/08-19 від 10.01.2019 містяться відомості про найменування товару, що підлягає поставці за Договором, - хлор рідкий; одиниця виміру - т; кількість - 40; ціна одиниці без ПДВ - 29 166 грн; ціна за одиницю з ПДВ - 34 999,20; загальна вартість із ПДВ - 1 399 968 грн.
Із наявної в матеріалах справи видаткової накладної №1087 від 31.01.2019, підписаної та скріпленої печатками уповноважених представників сторін, вбачається, що позивачем було поставлено, а відповідачем, у свою чергу, прийнято товар - хлор рідкий - масою 6,5 т, за ціною 29 166 грн/т, на загальну суму 227 494,80 грн із ПДВ.
Означена хімічна продукція була поставлена у зворотній (заставній) тарі (балонах) у кількості 143 шт та за ціною одиниці заставної тари - 458 грн, що підтверджується накладною - вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів №123100 від 31.01.2019, товарно-транспортною накладною №123100 від 31.01.2019 та довіреністю відповідача на отримання товарів №42 від 30.01.2019. Належним чином засвідчені копії перелічених документів містяться в матеріалах справи.
В подальшому, 06.02.2019 між сторонами спору укладено Додаткову угоду №1 до Договору про закупівлю товару - хлору №152282/08/08-19 від 10.01.2019 (далі - Додаткова угода), якою позивач та відповідач, у зв'язку з неможливістю виконувати взяті на себе зобов'язання по доставці хлору спеціалізованим автотранспортом та неможливістю виконувати договір у цілому, дійшли згоди припинити дію Договору про закупівлю товару - хлору №152282/08/08-19 від 10.01.2019 з 07.02.2019. З моменту набуття чинності даної угоди замовник вважає себе пов'язаним обов'язком оплатити поставку товару - хлору в кількості 6,5 тон по ціні 34 999,20 грн (з ПДВ) за тону (п. 2 Додаткової угоди).
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За приписами частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ч. 1 ст. 685 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання. Обов'язок передання товару у тарі та (або) в упаковці не поширюється на товари, які за своїм характером не потребують застосування тари та (або) упакування.
Товар повинен бути переданий у тарі та (або) упакований звичайним для нього способом в упаковку, а за їх відсутності способом, який забезпечує схоронність товару цього роду за звичайних умов зберігання і транспортування, якщо договором купівлі-продажу не встановлено вимог щодо тари та (або) упаковки (ч. 2 ст. 685 Цивільного кодексу України).
Додатково в ч. 3 ст. 685 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, які відповідають вимогам, встановленим актами цивільного законодавства.
Тара - основний елемент упаковки, що є виробом для розміщення товару; зворотна тара - тара багаторазового використання, що належить до вторинних матеріальних ресурсів і підлягає повторному використанню (п. 2 Порядку збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 02.10.2001 №224 (далі - Порядок №224).
Відповідно до п. 3, 4 Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання на Україні, затверджених наказом Міністерства державних ресурсів України №15 від 16.06.1992 (далі - Правила), після звільнення від продукції і товарів усі види засобів упаковки багаторазового використання підлягають обов'язковому поверненню, якщо інше не передбачене цими Правилами або договором. Засоби упаковки багаторазового використання підлягають поверненню у 30-денний строк, якщо інший строк не передбачений спеціальними нормами цих Правил. Обчислення строку повернення починається з дня одержання продукції і товарів у засобах упаковки багаторазового використання від транспортної організації, або з часу прийому її на складі відправника чи на складі одержувача у встановлений строк, якщо інший порядок відліку строку не встановлений цими Правилами.
Пунктами 5, 6 та 11 Правил, у свою чергу, передбачено, що днем повернення засобів упаковки багаторазового використання вважається день здачі їх органу транспорту, що визначається за датою приймально-давального акту чи розписки в одержанні засобів упаковки багаторазового використання. Приймання засобів упаковки багаторазового використання за кількістю і якістю проводиться у відповідності з Інструкціями і діючими нормативними актами про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю. При поверненні засобів упаковки багаторазового використання в супровідних документах вказується кількість і тип цих засобів, а також номер сертифіката, за яким здійснюється їх повернення.
Як вбачається із матеріалів справи та не оспорюється учасниками процесу, позивач узяті на себе зобов'язання за Договором про закупівлю товару - хлору №152282/08/08-19 від 10.01.2019 виконав належним чином, поставивши відповідачу товар - хлор рідкий - масою 6,5 т, за ціною 29 166 грн/т, на загальну суму 227 494,80 грн із ПДВ у зворотній тарі (балонах), що підлягала поверненню позивачу в силу п. 2.3. Договору та положень Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання на Україні, затверджених наказом Міністерства державних ресурсів України №15 від 16.06.1992.
При цьому, в матеріалах справи містяться лист №947/01-6 від 20.05.2020 та претензія (вимога) №016/33/ГК від 22.06.2021, які були надіслані на адресу відповідача, і в яких позивачем у порядку досудового врегулювання спору зазначено про необхідність невідкладного повернення АТ "Дніпроазот" зворотної тари (балонів) у кількості 143 шт.
Водночас вказані вимоги відповідач залишив без виконання, чим допустив порушення взятих на себе договірних зобов'язань у частині повернення переданої йому зворотної тари (143 балонів), що, у свою чергу, зумовлює підстави для стягнення з нього заставної вартості таких, яка складає суму 65 494 грн (458 грн (ціна одиниці заставної тари) х 143 шт (кількість балонів), у примусовому порядку.
Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що підтвердженням повернення АТ "Дніпроазот" зворотної тари є долучена до справи копія журналу обліку хлорних балонів на складі КОПВ, оскільки в розумінні п. 5 та 11 Правил застосування, обігу і повернення засобів упаковки багаторазового використання на Україні, затверджених наказом Міністерства державних ресурсів України №15 від 16.06.1992, належним та допустимим доказом такого повернення можуть виступати підписані відповідачем та позивачем приймально-давальний акт про повернення та отримання упаковки багаторазового використання чи розписка в одержанні засобів упаковки багаторазового використання із супровідними документами, що містять дані про кількість і тип цих засобів, а також номер сертифікату, за яким здійснюється їх повернення. Водночас відповідач таких документальних доказів суду не надав, а з долученої до матеріалів справи копії журналу обліку хлорних балонів на складі КОПВ, що є виключно внутрішнім документом підприємства відповідача, не вбачається належного повернення відповідачем та отримання позивачем зворотної тари у кількості 143 балони.
Безпідставними є також доводи відповідача про те, що позивачем у встановленому законом порядку не доведено права власності на зворотну тару, відшкодування вартості якої є предметом даного спору, оскільки пунктом 2.3. Договору чітко передбачено, що хімічна продукція поставляється в зворотній тарі - в бaлонах або контейнерах габаритним розміром не більше 800 мм по ширині та загальною вагою не більше 600 кг разом з тарою, що є власністю учасника (позивача).
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів, які би свідчили про повернення позивачу хлорних балонів у кількості 143 шт, суд вважає обґрунтованими та підставними вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 65 494 грн у відшкодування заставної вартості зворотної тари, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав. Аргументи відповідача не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 2270 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", вул. Митна, будинок 1, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 03344326) на користь Акціонерного товариства "Дніпроазот", вул. С.Х. Горобця, будинок 1, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, 51909 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 05761620) суму 65 494 грн (Шістдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто чотири гривні) заставної вартості зворотної тари (балонів), а також 2270 грн (Дві тисячі двісті сімдесят гривень) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 27.02.2023.
Суддя Пригара Л.І.