вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
14.02.2023м. ДніпроСправа № 904/1676/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання Риженко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження
за позовом Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради, м. Нікополь, Дніпропетровська область
до ОСОБА_1 , м. Нікополь, Дніпропетровська область
про стягнення збитків у розмірі 500 760,00 грн.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача:не з'явився
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Комунальне підприємство "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 500 760,00 грн.
Ухвалою від 27.06.2022 позовну заяву залишено без руху.
01.07.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Відповідно до статті 16 Закону України "Про захист персональних даних" 08.07.2022 Господарським судом Дніпропетровської області зроблено відповідні запити до органу державної влади, підприємства, установи, організації, закладу щодо доступу до персональних даних, а саме ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Ухвалою від 08.07.2022 зобов'язано Відділ обліку проживання фізичних осіб Управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, вул. Орловська, 1Б) у строк протягом 5 (п'яти) днів з моменту отримання цієї ухвали суду надіслати на адресу Господарського суду Дніпропетровської області(49027, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1) у паперовій формі інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
01.09.2022 від Управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції ДМС України ГУ ДМС у Дніпропетровській області надійшла відповідь на запит, якою зазначено, що органи реєстрації не є складовою ДМС та не входять до її структур.
Ухвалою від 20.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено судове засідання на 10.10.2022.
10.10.2022 підготовче засідання не відбулося у зв'язку із масштабною повітряною тривогою та ракетними обстрілами на території України, зокрема Дніпропетровській області та м. Дніпрі.
Ухвалою від 14.10.2022 відкладено підготовче засідання на 07.11.2022.
04.11.2022 від відповідача надійшла заява, в якій він зазначає про неотримання ним позовної заяви та доданих до неї документів та про ненадання позивачем до суду відповідних доказів направлення. Зважаючи на це, відповідач просить залишити позовну заяву без руху та повернути її позивачу.
07.11.2022 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з'явився.
Ухвалою від 07.11.2022 відкладено підготовче засідання на 29.11.2022.
29.11.2022 позивач в підготовче засідання не з'явився, направив заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.
Відповідач підтримав заяву про неотримання ним позовної заяви та позовної заяви та доданих до неї документів та про ненадання позивачем до суду відповідних доказів направлення. Зважаючи на це, відповідач просив залишити позовну заяву без руху та повернути її позивачу.
Ухвалою від 29.11.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 19.12.2022. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без руху відмовлено. Відкладено підготовче засідання на 13.12.2022.
12.12.2022 від відповідача засобами електронного зв'язку надійшли:
1. Заява про врегулювання спору за участі судді.
2. Заява про застосування у спорі строків позовної давності.
3. Клопотання про залучення до участі співвідповідачів у справі.
4. Клопотання про виклик свідків.
5. Клопотання про долучення доказів.
13.12.2022 сторони в підготовче засідання не з'явились.
Суд зазначив, що доказів направлення позивачу цих заяв та клопотань суду не надано.
Враховуючи викладене, вищевказані заяви та клопотання залишено на розгляді суду.
Ухвалою від 13.12.2022 відкладено підготовче засідання на 22.12.2022.
14.12.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що рішенням у справі № 160/1856/19 відмовлено у позові КП "Ритуальна служба" НМР, проте не у позові ОСОБА_1 . Постанова про накладення штрафу № ДН65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019 стосується стягнення коштів саме з КП "Ритуальна служба" НМР.
Відповідач посилається на правову позицію, викладену у постановах КГС Верховного суду у справах № 923/832/20 від 20.09.2022 та Великої Палати Верховного Суду у справі №904/1448/22 від 11.01.2022 відносно того, що необхідність встановлення вини як обов'язкової підстави для стягнення збитків, є самостійною підставою для відмови в позові.
Крім того, Відповідач посилається на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду у справах № 759/6909/18 від 13.04.2022 та Великої Палати Верховного Суду у справі №910/12525/20 від 15.09.2022 та зазначає, що преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин.
Таким чином Відповідач вважає, що звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.
Відповідач також наголосив, що до позовної заяви не додано належним чином завіреної копії посадової Інструкції директора КП "Ритуальна служба" НМР у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, що унеможливлює становлення обсягу службових повноважень, які мав відповідач у 2018.
21.12.2022 від відповідача надійшли докази направлення сторонам вищевказаних заяв та клопотань на електронну адресу позивача, зазначену в позовній заяві.
22.12.2022 сторони в підготовче засідання не з'явились.
Жодних пояснень від позивача щодо заяв відповідача до суду не надійшло.
Ухвалою від 22.12.2022 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про врегулювання спору за участі судді відмовлено. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі співвідповідачів відмовлено. В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виклик свідків відмовлено. Закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.01.2023.
20.01.2023 від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.
23.01.2023 сторони в судове засідання не з'явилися.
Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду залишено на розгляді суду.
Ухвалою від 23.01.2023 відкладено розгляд справи по суті позовних вимог на 14.02.2023.
09.02.2023 від відповідача надійшло клопотання, в якому він просить зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 320/1642/23.
Клопотання обґрунтоване тим, що предметом оскарження у справі № 320/1642/23 є саме постанова Головного у правління державної служби України з питань праці за № ДН65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019, яка покладена в основу позовних вимог КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради у праві, яка перебуває в провадженні суду.
14.02.2023 сторони в судове засідання не з'явилися.
Позивач направив письмові заперечення.
Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.
Відповідач, посилаючись на п. 12 ч. 1 ст. 20 ГПК України, зазначає, що відповідно до даних ЄДРПОУ, власником КП «Ритуальна служба» НМР є Нікопольська міська рада. Оскільки належним позивачем, на думку відповідача є саме Нікопольська міська рада, то позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 1 ч.1 ст. 226 ГПК України.
Пунктом 1.1. Статуту Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради затвердженого рішенням Нікопольської міської ради від 26.03.2019 року № 43-46/VII встановлено: «Комунальне підприємство "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради є унітарним комерційним комунальним підприємством, заснованим на комунальній власності територіальної громади міста Нікополя».
Пунктом 1.3. Статуту КП «Ритуальна служба» НМР встановлено: «Власником Підприємства є територіальна громада міста Нікополя в особі Нікопольської міської ради (далі - Власник)».
Пунктом 3.1. Статуту КП «Ритуальна служба» НМР встановлено: «Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, відокремлене майно, розрахункові (поточні) та інші рахунки в будь-яких установах банків України.».
Пунктом 3.5. Статуту КП «Ритуальна служба» НМР встановлено: «Підприємство має право від свого імені укладати угоди (контракти), набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у судових інстанціях».
Пунктом 12 ч. 1 ст. 20 ГПК України встановлено: «Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах».
Таким чином, статтею 20 ГПК України не встановлено обмеження щодо розгляду Господарськими судами справ тільки за положенням даної статті, а зазначено - та інші справи у визначених законом випадках.
Щодо суб'єктної юрисдикції спору визначено у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі N 638/15118/16-ц. Відповідно до аналогічного спору встановлено, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Постановою Верховного Суду від 11 травня 2022 року справа № 912/2829/21 пунктом 3.9. (у тому числі щодо пункту 12 частини першої статті 20 ГПК України) встановлено, що особою, яка подає позов в інтересах такої юридичної особи, є власник (учасник, акціонер) юридичної особи, який у розумінні наведеної вище норми не є позивачем, а є особою з особливим процесуальним статусом.
Частиною 2 ст. 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Зважаючи на викладене, суд погоджується із запереченнями позивача та відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності слід зазначити наступне.
Дана заява мотивована тим, що з позову вбачається, що постанова ГУ Держпраці у Дніпропетровській області, яка стала підставою для сплати позивачем спірної суми коштів у розмірі 500 760,00 грн. була ухвалена 07.02.2019.
Не погодившись з даною постановою, позивач звернувся до суду 26.02.2019.
Отже, відповідач зазначає, що позивач дізнався або міг дізнатись про порушення свого права у період з 07.02.2019 по 26.02.2019.
З даним позовом позивач повинен був звернутися до 26.02.2022, але звернувся 24.06.2022, тобто з пропуском позовної давності в 3 роки.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Постанова ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН 65/1505/АВ/ТД-ФС/89 була винесена 07.02.2019.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 року у справі № 160/1856/19 у задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 справа 160/1856/19 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі №. 160/1856/19 залишено без змін.
Таким чином рішення набрало чинності 30.09.2020.
Враховуючи вищенаведене, позовна давність закінчується 30.09.2023.
Зважаючи на те, що позивач звернувся до суду з даним позовом 24.06.2022, про що свідчить відповідний штамп Господарського суду Дніпропетровської області на першому аркуші позовної заяви, останнім не було пропущено позовну давність.
Отже, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про застосування позовної давності.
Відповідач також надав клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 320/1642/23.
Клопотання обґрунтоване тим, що предметом оскарження у справі № 320/1642/23 є саме постанова Головного у правління державної служби України з питань праці за № ДН65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019, яка покладена в основу позовних вимог КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради у праві, яка перебуває в провадженні суду.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження по даній справі, відмовляє в його задоволенні у зв'язку з наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 22.12.2022 закрито підготовче провадження по справі №904/1676/22 та здійснено перехід до розгляду даної справи по суті; призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 23.01.2023.
У відповідності до ч. 3 ст. 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Пунктами 1-3 частини першої статті 227 ГПК України (обов'язок суду зупинити провадження по справі) встановлено, що суд зобовязаний зупинити провадження у справі у випадках:
1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;
2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи;
3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;
Пунктом 1 частини першої статті 228 ГПК України (право суду зупинити провадження по справі) встановлено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках:
1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі.
Таким чином, з аналізу положень пунктів 1-3 частини першої статті 227 та пункту 1 частини першої статті 228 ГПК України вбачається відсутність такої підстави, для зупинення провадження по справі після переходу розгляду справи по суті, як зупинення провадження по справі у зв'язку з неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку господарського судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
У зв'язку з вищевикладеним, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання представника відповідача про зупинення провадження по даній справі до набрання законної сили судовим рішенням в справі №320/1642/23.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
14.02.2023 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, прийнято вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в результаті укладення відповідачем - ОСОБА_1 з порушенням законодавства цивільно-правових договорів у 2018 році, який на момент укладення таких договорів був директором Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради, та чотирма фізичними особами, було нанесено збитки Комунальному підприємству «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради, а саме в результаті перерахування на підставі Постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 року по справі 160/1856/19, за постановою № ДН65/1505/АВ/ТД-ФС/89 - 500760,00 грн.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач посилається на правову позицію, викладену у постановах КГС Верховного суду у справах № 923/832/20 від 20.09.2022 та Великої Палати Верховного Суду у справі №904/1448/22 від 11.01.2022 відносно того, що необхідність встановлення вини як обов'язкової підстави для стягнення збитків, є самостійною підставою для відмови в позові.
Крім того, Відповідач посилається на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду у справах № 759/6909/18 від 13.04.2022 та Великої Палати Верховного Суду у справі №910/12525/20 від 15.09.2022 та зазначає, що преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин.
Таким чином Відповідач вважає, що звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні.
Відповідач також наголосив, що до позовної заяви не додано належним чином завіреної копії посадової Інструкції директора КП "Ритуальна служба" НМР у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, що унеможливлює становлення обсягу службових повноважень, які мав відповідач у 2018.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є наявність підстав для стягнення збитків у розмірі 500 760,00 грн.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, Розпорядженням Нікопольського міського голови від 28.12.2015 № 422к «Про призначення ОСОБА_1 на посаду директора комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради» було призначено ОСОБА_1 на посаду директора Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради з 01.01.2016 по 01.07.2016.
Розпорядженням Нікопольського міського голови від 19.03.2021 № 114к «Про звільнення ОСОБА_1 » було звільнено ОСОБА_1 з посади директора комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради 31.03.2021, у зв'язку з закінченням строку дії трудового договору.
У 2018 році між Комунальним підприємством «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради, як Замовником, в особі директора ОСОБА_1 та чотирма фізичними особами, як Виконавцями, було укладено типові цивільно-правові договори.
З 15.01.2019 по 16.01.2019 головним державним інспектором праці Бакаловою О.В. на підставі направлення від 14.01.2019 № 07/134-н було проведено інспекційне відвідування Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради, за результатами якого складено Акт № ДН65/1505/АВ від 15.01.2019.
Рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДН 65/1505/АВ/ТД/ІП від 25.01.2019 призначено розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю на 07.02.2019.
07.02.2019 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області було винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН 65/1505/АВ/ТД-ФС/89, якою на Комунальне підприємство «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради накладено штраф у розмірі 500760,00 грн. на підставі п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ № 509 від 17.07.2013, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, абз. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України, а саме допуск чотирьох осіб до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
Комунальне підприємство «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради у 2019 році звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № Д1165/1505/АВ/ГД-ФС789 від 07.02.2019 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Державної служби України з питань праці про накладення на Комунальне підприємство «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради штраф у розмірі 500760,00 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 року у справі № 160/1856/19 у задоволенні позову Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, відмовлено.
Згідно з частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19).
Так, вказаним рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 року у справі № 160/1856/19 було встановлено наступне.
«Згідно Детальної інформації про юридичну особу Комунальне підприємство «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради, дата державної реєстрації 03.12.1997. дата запису 07.11.2006, основний вид економічної діяльності юридичної особи: код КВЕД 96.03. Організація поховань і надання суміжних послуг.
З 15.01.2019 по 16.01.2019 головним державним інспектором праці Бакаловою О.В. на підставі направлення від 14.01.2019 № 07/134-н було проведено інспекційне відвідування Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради, за результатами якого складено Акт № ДН65/1505/АВ від 15.01.2019 р.
У вказаному Акті зазначено, що під час інспекційного відвідування встановлено факти підміни трудових відносин цивільно-правовими договорами: у 2018 році між Комунальним підприємством «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради, як Замовником, в особі директора ОСОБА_1 та чотирма фізичними особами, як Виконавцями, було укладено типові цивільно-правові договори, а саме:
ОСОБА_2 - цивільно-правовий договір про надання послуг від 11.01.2018 № 03/18. Термін дії договору встановлено з 11.02.2018р. по 16.01.2018р. Предметом договору є виконання послуги на виконання шрифтових робіт для ритуальної атрибутики. Дана посада передбачена штатним розкладом. З 01.04.2018р. ОСОБА_2 прийнята на роботу, згідно наказу № 05-к від 30.03.2018р.
ОСОБА_3 - 8 цивільно-правових договорів про надання послуг машиніста екскаватора одноківшевого від 05.01.2018р. № 2/18; від 23.01.2018р. № 5/18; від 05.02.2018р. № 6/18; від 05.01.2018р. № 7/18; від 13.03.2018р. № 8/18; від 23.03.2018р. № 9/18; від 10.04.2018р. № 11/18; від 01.04.2018р. № 10/18; від 23.04.2018р. № 13/18. Предметом договору є керування екскаватором одноківшовим. Дана посада передбачена штатним розкладом.
ОСОБА_4 - цивільно-правовий договір про надання послуг від 18.07.2018 № 19/18. Термін дії з 18.07.2018р. по 31.07.2018р. Предметом договору є виконання послуги на виконання драпірувальних та вантажних робіт. Дана посада передбачена штатним розкладом. З 01.08.2018 р. ОСОБА_4 прийнятий на роботу, згідно наказу № 19-к від 31.07.2018р.
ОСОБА_5 (виконавець): - цивільно-правовий договір про надання послуг від 02.01.2018 № 19/18. Термін дії з 02.01.2018р. по 16.01.2018р. Предметом договору є надання послуг прибиральниці службових приміщень. Дана посада передбачена штатним розкладом.
Професії за якими працювали особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відповідно до кваліфікаційних характеристик виконували систематично трудові функції за конкретною кваліфікацією, підпорядковувались правилам внутрішнього трудового розпорядку, робота вказаних працівників фактично організовувалась КП «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради.
Аналізом змісту зазначених Договорів встановлено, що зазначені у Договорах виконувані роботи (надані послуги) відносяться за КВЕД 96.03 (організування поховань і надання суміжних послуг) до робіт постійного характеру та їх можуть виконувати лише працівник до яких законодавством встановлені певні вимоги.
Таким чином, предметом укладених Договорів КП «Ритуальна служба» НМР з фізичними особами є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених Договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов'язання виконувати роботи (надавати послуги).
Рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДН 65/1505/АВ/ТД/ІП від 25.01.2019р призначено розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю на 07.02.2019р.
07 лютого 2019 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області було винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН 65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019р., якою на позивача накладено штраф у розмірі 500760 грн. на підставі п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ № 509 від 17.07.2013, ч. З ст. 24 КЗпП України, абз. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України, а саме допуск чотирьох осіб до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
Також, 23.01.2019 р. Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області 23.01.2019 р. винесено припис про усунення виявлених порушень № ДН 65/1505/АВ/П.
Судом досліджені надані сторонами вказані цивільно-правові договори від 11.01.2018 № 03/18. Предметом договору є виконання послуги на виконання шрифтових робіт для ритуальної атрибутики; 8 цивільно-правових договорів про надання послуг машиніста екскаватора одноківшового від 05.01.2018 № 2/18; від 23.01.2018 р. № 5/18; від 05.02.2018 р. № 6/18; від 05.01.2018 р. № 7/18; від 13.03.2018 р. 8/18; від 23.03.2018 р. № 9/18; від 10.04.2018 р. № 11/18; від 01.04.2018 р. № 10/18; від 23.04.2018 р. № 13/18. Предметом договору є керування екскаватором одноківшевим; цивільно-правовий договір про надання послуг від 18.07.2018 р. № 19/18, предметом договору є виконання послуги на виконання драпірувальних та вантажних робіт; цивільно-правовий договір про надання послуг від 02.01.2018 № 19/18, предметом договору є надання послуг прибиральниці службових приміщень.
Суд звертає увагу на п. 2.1 вказаних договорів, згідно яких оплата за послуги надані Виконавцем за цими Договорами здійснюється з розрахунку одна година наданих послуг дорівнює 23,10 грн., за надані послуги машиніста екскаватора замовник сплачує винагороду в сумі 29,83 грн.; за надані послуги вантажника Замовник сплачує Виконавцеві винагороду в сумі 32,85 грн. з розрахунку за одну годину наданих послуг.
Судом досліджені надані позивачем Акти здачі-прийняття наданих послуг до вказаних Договорів, Звітність - Інформація про попит на робочу силу Форми № 3-ПН підприємства позивача.
Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 цього КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
У відповідності до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особою зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Трудовий договір може бути 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час і виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (ст. 23 КЗпП України).
Статтею 24 цього КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови: акти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно частин 1, 2 статті 928 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовими договорами процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально- визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Предметом трудового договору є власна праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу роботи.
Так судом при прийнятті рішення враховано, що основним видом економічної діяльності юридичної особи позивача Комунального підприємство «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради: код КВЕД 96.03. є - організація поховань і надання суміжних послуг.
Вищевказаними договорами не встановлено обсяг послуг, які надають виконавці у конкретних фізичних величинах, які підлягають вимірюванню, а зазначено лише, що обов'язки виконавця за договором ЦПХ включають певні види робіт: - послуги на виконання шрифтових робіт для ритуальної атрибутики; - послуги машиніста екскаватора одноківшового; - послуги на виконання драпірувальних та вантажних робіт; - послуги прибиральниці службових приміщень.
Суд звертає увагу на п. 2.1 вказаних договорів, згідно яких оплата за послуги надані Виконавцем за цими Договорами здійснюється з розрахунку одна година наданих послуг дорівнює 23,10 грн., за надані послуги машиніста екскаватора замовник сплачує винагороду в сумі 29,83 грн.; за надані послуги вантажника Замовник сплачує Виконавцеві винагороду в сумі 32,85 грн. з розрахунку за одну годину наданих послуг, тобто оплачується процес праці, а не її результат.
Це вказує на те, що предметом цих цивільно-правових договорів є також процес праці, а не тільки кінцевий результат.
Аналогічні правові позиції викладені в постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 127/21595/16-ц, а також у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17.
Крім того, судом встановлено що вищевказані особи систематично виконували певні трудові функції на підприємстві позивача, відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк.
Праця за вказаними угодами не є юридично самостійною, а здійснювалась у межах господарської діяльності підприємства позивача з систематичним виконанням трудових функцій. Дані посади передбачені штатним розкладом підприємства позивача та охоплюються основним змістом його діяльності.
Відтак, вказані договори, мали ознаки трудового характеру та підпадали під дію законодавства про працю в повному обсязі.
Водночас, дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно- правових договорів шляхом їх укладення, спрямовані на підміну трудового договору цивільно-правовим, що у свою чергу перешкоджає реалізації фізичними особами права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності уразі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, на об'єднання в професійні спілки.
Таким чином, суд погоджується із викладеними у Акті висновками відповідача про те. що позивачем здійснено допуск до роботи 4-х працівників без оформлення трудового договору у письмовій формі та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в діях Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради наявні порушення ч. З ст. 24 КЗпП України щодо не укладення із вищевказаними фізичними особами трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З огляду на сукупність встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд прийшов до висновку, що оскаржувана Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН 65/1505/АВ/ТД-ФС/89 від 07.02.2019р., якою на позивача накладено штраф у розмірі 500760грн. на підставі п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ № 509 від 17.07.2013, ч.3 ст.24 КЗпП України, абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України, а саме допуск чотирьох осіб до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, винесена Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області, відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд приходить до висновку що відповідачем правомірність своїх дій доведена, а відповідно підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Керуючись ст.ст.241-250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив: у задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради (53213, Дніпропетровської обл., м. Нікополь, вул. Шевченка, 203-А, ЄДРПОУ 25012889) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, б.З, ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 по справі 160/1856/19 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у справі № 160/1856/19 залишено без змін.
Платіжним дорученням № 769 від 28.12.2020 Комунальне підприємство «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради за постановою № ДН65/1505/АВ/ТД- ФС/89 перерахувало 500760,00 грн.
Слід зазначити, що п. 6.8. Статуту Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради, затвердженого рішенням Нікопольської міської ради від 23.12.2011 № 7-15/VI зокрема встановлено: «Директор підприємства відповідно до чинного законодавства: - несе повну відповідальність. за фінансову, виробничу та господарську діяльність Підприємства; - заключає контракти, угоди і інші юридичні акти всіх видів, які не суперечать законодавству».
Пунктом 6.6.16 Статуту Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради, затвердженого рішенням Нікопольської міської ради від 26.03.2019 № 43-46/VII встановлено, що Директор Підприємства несе відповідальність за збитки, завдані Підприємству з власної вини у порядку визначеному законодавством.
Пунктом 2.4. Контракту № 11/17 від 19.06.2017 року та Контракту № 8/18 від 26.06.2018 року укладених між Нікопольською міською радою в особі міського голови Фісака Андрія Петровича та громадянином ОСОБА_1 (далі - Директор), відповідно до яких ОСОБА_1 було призначено на посаду директора Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради з 01.07.2017 по 30.06.2018 та з 01.07.2018 по 31.12.019 відповідно, зокрема встановлено: Директор укладає трудові договори з працівниками підприємства відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, в результаті укладення відповідачем - ОСОБА_1 з порушенням законодавства цивільно-правових договорів у 2018 році, який на момент укладення таких договорів був директором Комунального підприємства «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради, та чотирма фізичними особами, було нанесено збитки Комунальному підприємству «Ритуальна служба» Нікопольської міської ради, а саме в результаті перерахування на підставі Постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 року по справі 160/1856/19, за постановою № ДН65/1505/АВ/ТД-ФС/89 - 500760,00 грн.
Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених Господарським кодексом України діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, окрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За ч. 1,2 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для підновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Пунктом 12 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
Частиною 6 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридична особа може набувати процесуальних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників у випадках, коли відповідно до закону чи установчого документа така юридична особа набуває та здійснює права, а також несе обов'язки через своїх учасників.
Статтею 89 Господарського кодексу України встановлено, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству.
Згідно із ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті) та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені), про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 500 760,00 грн.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 500 760,00 грн .- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Ритуальна служба" Нікопольської міської ради (53213, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Шевченко, буд. 203а; ідентифікаційний код 25012889) 500 760,00грн - збитків, 7511,40грн - витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2023.
Суддя Н.Г. Назаренко