Справа № 490/5061/22
нп 2/490/1144/2023
Центральний районний суд м. Миколаєва
07 лютого 2023 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого судді Шолох Л.М.,
при секретарі Марченку О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання дійсним договору купівлі-продажу №986 від 08.12.1994 року, -
18 листопада 2022 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява від адвоката Климовича Андрія Володимировича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу №986 від 08.12.1994 року, зареєстрований Південною товарною біржею, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , щодо купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.11.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання сторони у справі не з'явилися з невідомих суду причин. Представник позивача адвокат Климович А.В. подав до суду заяву, у якій просив провести розгляд справи за їх з позивачем відсутності, позовні вимоги підтримують, просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Врахувавши думку позивача суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що між ОСОБА_2 , діючої від свого імені та за дорученням ОСОБА_3 , а також від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) на Південній товарній біржі 08.12.1994 укладено договір №986 купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 .
Згідно із пунктом 5 цього договору квартира продана за 30 000 000 карбованців 00 коп., сплачених «Покупцем» «Продавцю» повністю до підписання цього договору.
У пункті 8 договору зазначено, що договір належить зареєструвати у БТІ по місцю знаходження придбаної нерухомості.
Даний договір відповідно до статті 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований Південною товарною біржею в «Журналі реєстрації біржових угод» за №986 від 08.12.1994 року.
Відповідно до реєстраційного запису на документі о праві особистої власності на кв. АДРЕСА_1 - зареєстровано за ОСОБА_1 №18 438 від 10.12.1994 року у ММБТІ.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва від 10.11.2022 року за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог суд зазначає таке.
Згідно зі статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06 листопада 2009 року зазначено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
У даному випадку біржова угода укладена у 2001 року, тому спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу УРСР.
Згідно зі статтею 153 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 224 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року, далі Цивільний кодекс УРСР) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 227 Цивільного кодексу УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.
Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Частина перша статті 47 Цивільного кодексу УРСР вказує на те, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього кодексу.
Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (частина друга статті 47 Цивільного кодексу УРСР).
У пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано на те, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Зі змісту договору купівлі-продажу нерухомого майна від 08.12.1994 року № 986 слідує, що ця угода укладена на Південній біржовій біржі відповідно до вимог статті 15 Закону України «Про товарну біржу».
Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ (в редакції станом на 16 лютого 1993 року), біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
За своїм змістом договір № 986 від 08.12.1994 року, укладений на Південній товарній біржі
між ОСОБА_2 , діючої від свого імені та за дорученням ОСОБА_3 , а також від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відповідає вимогам переліченим у статті 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ.
Зважаючи на приписи частини четвертої статті 15 Закону України «Про товарну біржу» означена біржова угода не підлягала нотаріальному посвідченню. Відповідно до вимог статті 227 Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963 року) ця біржова угода підлягала реєстрації у відповідному Бюро технічної інвентаризації за місцезнаходженням нерухомості.
Зазначена вимога чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства позивачами була виконана та проведена реєстрація отриманої у власність квартири у Миколаївському міжміському бюро технічної інвентаризації, про що свідчить реєстраційне посвідчення від 10.12.1994 року (за реєстровим № 18438 зроблено відповідний запис).
Зі змісту договору від 08.12.1994 року № 986 також слідує, що його сторонами дотримано вимог статті 224 Цивільного кодексу УРС (які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) та досягнуто істотних умов, визначених для договору купівлі-продажу, а саме продавець передав майно у власність покупцеві, а покупець прийняв майно і сплатив за нього 30 000 000 карбованців.
На час розгляду справи спірна квартира АДРЕСА_1 є зареєстрованим місцем проживання позивача.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та про необхідність їх задоволення.
Біржову угоду - договір купівлі-продажу №986 квартири АДРЕСА_1 укладений 08 грудня 1994 року на Південній товарній біржі між ОСОБА_2 , діючою від свого імені та за дорученням ОСОБА_3 , а також від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що зареєстрований Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 10 грудня 1994 року слід визнати дійсним.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір сплачений позивачем при подачі позовної заяви до суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 200, 258, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Договір № 986 квартири АДРЕСА_1 , укладений 08 грудня 1994 року на Південній товарній біржі між ОСОБА_2 , діючою від свого імені та за дорученням ОСОБА_3 , а також від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що зареєстрований Комунальним підприємством «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 10 грудня 1994 року - визнати дійсним.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Суддя Шолох Л.М.