79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.08.10 Справа № 26/97
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Янклевича Я.Є., представника відповідача Цапуна Ю.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунапак-Україна”, м. Ходорів до Приватного підприємства “ПАК-КАРТ”, м. Львів про стягнення 42628 грн. 90 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Дунапак-Україна”, м. Ходорів звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “ПАК-КАРТ”, м. Львів про стягнення 49883 грн. 68 коп.
01.06.2010р. суддею господарського суду Львівської області Деркачем Ю.Б. порушено провадження у вказаній справі. Розпорядженням заступника голови господарського суду Львівської області від 23.06.2010р. справу за №26/97 передано для розгляду судді Мазовіті А.Б.
Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду. За клопотанням представників сторін строк вирішення спору був продовжений.
В судовому засіданні 29.06.2010р. представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість за товар становила 47939 грн. 19 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості товару, відповідачу нараховано пеню в розмірі 1696 грн. 26 коп., 3% річних в розмірі 248 грн. 23 коп. Просив також стягнути з відповідача витрати на допомогу адвоката в розмірі 1497 грн. 00 коп.
В судовому засіданні 13.07.2010р. представник позивача подав заяву про зменшення та уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 46000 грн. 00 коп., пеню в розмірі 1420 грн. 96 коп., 3% річних в розмірі 207 грн. 94 коп. та судові витрати.
В судовому засіданні 20.08.2010р. представник позивача подав заяву про зменшення та уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 41000 грн. 00 коп., пеню в розмірі 1420 грн. 96 коп., 3% річних в розмірі 207 грн. 94 коп. та судові витрати.
В судових засіданнях представник відповідача підтвердив факт отримання товару. В процесі прийняття товару замовником-третьою особою було виявлено, що напрям гофри не відповідає замовленому. В заявці №10 від 29.01.2010р. відповідачем було замовлено товар з напрямом гофри паралельним стороні 1120, однак поставлений позивачем товар з напрямом гофри паралельно стороні 1180, що унеможливило використання такого товару за призначенням. Згідно інструкції П-7 було складено відповідні акти про недоліки. У зв'язку з наведеним, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
В судовому засіданні 20.08.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 25.08.2010р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
1 лютого 2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №24/10 та специфікацію до нього.
За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався поставити і передати у власність покупця (відповідача) гофрокартонну продукцію, а покупець зобов'язувався прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах, визначених цим договором.
Згідно п. 1.2. договору поставки №24/10 від 01.02.2010р., найменування, асортимент, кількість, обсяг, термін поставки кожної окремої партії товару погоджуються сторонами до початку поставки та вказуються у специфікація, що є невід'ємними частинами цього договору у укладених на підставі погоджених заявок покупця.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач з 12.02.2010р. по 23.02.2010р. поставив відповідачу по видаткових накладних №W101309 від 12.02.2010р., №W101353 від 23.02.2010р., довіреностях №1 від 11.02.2010р., №4 від 23.02.2010р. (оригінали видаткових накладних та довіреностей оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 62500 грн. 79 коп.
Відповідно до п. 2.1. договору поставки №24/10 від 01.02.2010р., якість поставленого товару повинна відповідати вимогам ТУ У 21.2-31812534-005:2007 та кресленням, узгодженим сторонами.
Пунктом 3.2. договору поставки №24/10 від 01.02.2010р. передбачено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару, шляхом продовження коштів у гривнях на розрахунковий рахунок постачальника.
У зв'язку з частковою оплатою товару, позивач за вих. №209 від 7 квітня 2010р. надіслав відповідачу претензію, в якій вимагав оплатити суму заборгованості в розмірі 47939 грн. 19 коп. до 14.04.2010р.
Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 41000 грн. 00 коп.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Відповідно до пункту 5.2. договору поставки №24/10 від 01.02.2010р., за порушення термінів по оплаті кожної конкретної партії товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості відвантаженого але не оплаченого в термін товару за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється на протязі усього періоду прострочення виконання зобов'язання від його тривалості.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 1420 грн. 96 коп. та 3% річних в розмірі 207 грн. 94 коп.
В запереченнях на позов представник відповідача зазначив, що в процесі приймання гофрокартону було виявлено, що напрям гофри не відповідає замовленому, зокрема заявці №10 від 29.01.2010р., в якій було зазначено, що напрям гофри повинен бути паралельним стороні 1120, а фактично відповідачем було поставлено гофрокартон з напрямом гофри паралельно стороні 1180, що унеможливило використання його за призначенням.
Судом вказані заперечення не беруться до уваги з огляду на наступне.
В п. 4.1. договору поставки №24/10 від 01.02.2010р. вказано, що товар поставляється на умовах, обумовлених в специфікаціях до даного договору або в заявках покупця. В Специфікації №1 до договору №24/10 від 01.02.2010р., яка підписана сторонами по даній справі, вказано назву товару, матеріал, з якого повинен виготовлятися товар та ціну товару. Інших вимог щодо якості товару, який повинен виготовлятися, в тому числі позначення паралельності гофри, сторонами не узгоджувалось.
Як зазначалося вище, згідно п. 2.1. договору поставки №24/10 від 01.02.2010р. якість поставленого товару повинна відповідати вимогам ТУ У 21.2-31812534-005:2007 та кресленням, узгодженим сторонами.
Згідно заявки №10 від 29.01.2010р., відповідач просив виготовити та поставити “Г/к 1180х1120// Т23К (проф. С) -12320 шт.”.
Відповідно до видаткових накладних №W101309 від 12.02.2010р., №W101353 від 23.02.2010р. відповідачем було прийнято товар, що підтверджується підписом уповноваженої особи на вказаних накладних та передачею довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. Жодних претензій щодо відповідності поставленого товару вимогам ТУ У 21.2-31812534-005:2007 відповідач не висловив.
Відповідачем письмових доказів про узгодження сторонами будь-яких креслень у відповідності до п. 2.1. договору, в тому числі позначення “//” як позначення паралельності гофри, не подано. Представником відповідача також не зазначено, якими нормативними актами встановлено позначення “//” як позначення паралельності гофри.
В пункті 4.6. договору поставки №24/10 від 01.02.2010р., сторони погодили, що прийняття товару по кількості і якості проводиться покупцем у відповідності з Інструкціями №№ П-6 і П-7, затвердженими постановами Держарбітражу відповідно 15.06.1965р. і 25.04.1996р.
У відповідності до пункту 6 Інструкції про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженого Постановою Держарбітражу при РМ СРСР П-7, прийняття продукції по якості і комплектності проводиться на складі одержувача продукції, при іногородній поставці не пізніше 20-ти днів, з моменту поступлення її на склад.
Згідно п. 16 Інструкції П-7, при виявленні невідповідності якості, комплектності маркування поступившої продукції, одержувач призупиняє подальше прийняття продукції і складає акт, в якому кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийнятті дефектів. Одержувач продукції також зобов'язаний викликати для участі в продовженні прийняття продукції і складанні двохстороннього акту представника виготовлювача (відправника).
Відповідно до п. 18 Інструкції П-7, повідомлення про виклик представника виготовлювача (відправника) повинно бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 годин.
Пунктом 20 Інструкції П-7 зазначено, що у випадку неприбуття представника виготовлювача (відправника) по виклику одержувача (покупця) у встановлений строк, перевірка якості товарів проводиться експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості.
Відповідачем не подано належних та допустимих доказів повідомлення позивача щодо необхідності прибуття його представника для прийняття продукції, яка поставлялася та складання відповідного акту.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 41000 грн. 00 коп. основного боргу, 1420 грн. 96 коп. пені, 207 грн. 94 коп. 3% річних.
Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін.
Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.
Позивачем на підтвердження його витрат на послуги адвоката надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1095, виданого 06.07.2005р., договору про надання юридичних послуг від 14.05.2010р., платіжного доручення №1437 від 21.05.2010р.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст.ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Приватного підприємства “ПАК-КАРТ”, м. Львів, вул. Біберовича, 9/110 (ідентифікаційний код 35969282) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунапак-Україна”, м. Ходорів, вул. Стрілецька, 11, Жидачівський район, Львівська область (ідентифікаційний код 30028622) 41000 грн. 00 коп. основного боргу, 1420 грн. 96 коп. пені, 207 грн. 94 коп. 3% річних, 426 грн. 28 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1497 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.
3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Суддя Мазовіта А.Б.