Справа № 675/1956/22
Провадження № 2/675/195/2023
(заочне)
"23" лютого 2023 р. м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді - Пашкевича Р. В.,
за участю: секретаря судового засідання - Гедзенюк В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду м. Ізяслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
В грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_2 23.12.2021 року взяв у позивача в борг грошові кошти для власних потреб у розмірі 65000 грн (в погодженому еквіваленті до іноземної валюти 2200 євро) на строк три місяці, про що зазначено і власноручно підписаному ОСОБА_2 договорі від 23.12.2021 року.
Відповідач з моменту отримання позики до дати звернення позивачем до суду не здійснив жодного платежу ні за сумою позики, ні по сплаті відсотків за користування коштами.
На момент звернення позивача до суду, ОСОБА_2 має заборгованість перед ОСОБА_1 за вказаним договором позики у загальному розмірі 116931,75 грн., з яких: 84051 грн - сума позики; 5043,06 грн - заборгованість за відсотками; 26055,81 грн - штрафні санкції; 1781,88 грн - три відсотки річних за користування коштами.
У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики у розмірі 116931,75 грн.
Ухвалою судді від 20.12.2022 року позовну заяву залишено без руху та дано строк для усунення недоліків, які у встановлені терміни позивачем усунуто.
Ухвалою судді від 02.01.2023 року прийнято дану справу до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено сторонам строки на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечення.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити за його відсутності, вказав, що проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив. Відзиву до суду не подав.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відтак, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності сторін по справі їх представників.
У відповідності до положень ст.ст. 223 ч. 4, 280-284 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів в порядку заочного розгляду.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлено, що 23.12.2021 року ОСОБА_2 підписав договір про отримання в позику від позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 65000 грн, що еквівалентні 2200 євро, та які зобов'язувався повернути позикодавцеві у визначений договором строк, а також сплатити проценти за весь термін надання грошових коштів у строк та розмірах, що обумовлені умовами договору. Грошовими коштами за цим договором є національна українська валюта - гривня.
Відповідно до п. 1.3 договору встановлено, що розмір процентів за строк, визначений п.2.1 даного договору складає два проценти від розміру позики за один місяць користування грошовими коштами.
Пунктом 2.1 визначено, що сума позики позичальнику надається на строк три місяці.
Згідно п.п 3.1, 3.3 договору - підписанням цього договору позичальник ОСОБА_2 підтверджує, що отримав суму позики від позикодавця ОСОБА_1 на момент підписання даного договору. Позичальник зобов'язується своєчасно повернути суму позики та проценти за даним договором відповідно до вимог ЦК України.
У п. 3.4 договору зазначено, що позивальник повертає суму позики готівкою шляхом передачі позикодавцю грошових коштів у сумі визначеній п. 2.1 договору і не менше, ніж її еквівалент у зазначеній іноземній валюті.
Також, у п. 4.2 встановлена відповідальність сторін за невиконання умов договору, яка передбачає, що при порушенні позичальником терміну або строку повернення суми позики більше, ніж на один місяць він повинен сплатити позикодавцю штраф в розмірі тридцяти одного процента від неповернутої суми позики.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові ) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 року № 6-63цс13, вказано, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Аналогічні по суті висновки містяться й у постановах Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі №6-1967цс15, від 08.06.2016 року у справі №6-1103цс16 та вказівки в постанові ВСУ від 26.09.2018 року у справі №483/1953/16-ц, які відповідно до ст. 417 ЦПК України є обов'язковими для застосування іншими судами загальної юрисдикції таких норм права.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, судом встановлено, що між сторонами 23.12.2021 року укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 в позику грошові кошти в сумі 65000 грн, що еквівалентні 2200 євро, та які зобов'язався повернути. Однак, взяті на себе зобов'язання ОСОБА_2 не виконав, чим порушив умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Оскільки строк виконання зобов'язання за договором позики настав, відповідач ОСОБА_2 зобов'язання за договором не виконав, а тому з нього підлягає стягненню борг за договором позики, який станом на день подачі позову 02.12.2022 року становить 84051 грн, що еквівалентні 2200 євро.
Щодо стягнення процентів за позикою суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Велика Палата ВС у постанові № 310/11534/13-ц зробила висновок про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Таким чином, загальна сума заборгованості за процентами становить 5043,06 грн, які розраховані та вказані у розрахунку позивача з врахуванням положень п. 1.3 договору позики від 23.12.2021 року.
Також, Велика Палата ВС наголосила на тому, що в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочки виконання грошового зобов'язання. Таким чином, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору, а у разі прострочки позичальником виконання зобов'язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Вирішуючи питання з приводу стягнення трьох відсотків річних від простроченої суми, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодування матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
З врахуванням зазначеного, загальний розмір 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, визначений у поданому позові, становить 1781,88 грн.
Крім того, суд вважає за необхідне стягнути штраф за порушення ОСОБА_2 строку повернення суми позики, який визначений з врахуванням п. 4.2 договору позики від 23.12.2021 року та становить 26055,81 грн.
У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не виконав зобов'язання за договором позики від 23.12.2021 року, а тому з нього на користь ОСОБА_1 слід стягнути борг в розмірі 116931,75 грн, з яких: 84051 грн. - сума позики; 5043,06 грн - заборгованість за процентами; 26055,81 грн - штрафні санкції; 1781,88 грн - три відсотки річних за користування коштами, розмір якого визначений позивачем в поданій позовній заяві. Вказаний розрахунок є достатнім та зрозумілим, відповідає умовам договору позики і не оспорюється відповідачем.
На підставі викладеного суд знаходить, що позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними та обґрунтованими, а тому їх слід задовольнити.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача стягується судовий збір в розмірі 1169,32 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , рнокпп - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , рнокпп - НОМЕР_2 , заборгованість за договором позики від 23.12.2021 року в розмірі 116931 (сто шістнадцять тисяч дев'ятсот тридцять одну) гривню 75 копійок та 1169 (одну тисячу сто шістдесят дев'ять) гривень 32 копійки судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп - НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп - НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 23 лютого 2022 року.
Суддя: Р. В. Пашкевич