Справа № 761/11471/22
Провадження № 1-кс/761/42/2023
01 лютого 2023 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 01.10.2019 року /справа №759/17628/19/, в рамках кримінального провадження №12018110200004238 від 10.07.2018 року,
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 01.10.2019 року /справа №759/17628/19/, в рамках кримінального провадження №12018110200004238 від 10.07.2018 року.
Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києві від 01.10.2019 року у справі №759/17628/19, в межах кримінального провадження №12018110200004238 від 10.07.2018, накладено арешт на вилучене 24.09.2019 року під час проведення обшуку в будинку за адресою АДРЕСА_1 , майно, яке належить ОСОБА_3 .
ОСОБА_3 вважає, що арешт на тимчасово вилучене майно необхідно скасувати. Вказує, що обшук в будинку за адресою АДРЕСА_1 , проводився в рамках кримінального провадження №12018110200004238, з якого в подальшому було виділено матеріали кримінального провадження за №12020110000000841 щодо відомостей за проведеним обшуком в будинку, де проживає ОСОБА_3 19.05.2021 року слідчим було прийнято рішення про закриття кримінального провадження.
Зазначає, що вона немає жодного відношення до вказаних вище кримінальних проваджень, підозра їй не вручалась, в ході обшуку були вилучені її особисті речі. Досудове розслідування триває вже більше ніж три роки, з майном не проводяться жодні слідчі дії, тому вважає, що відпала потреба в заході забезпечення кримінального провадження.
ОСОБА_3 надала заяву про розгляд клопотання у її відсутність, подане клопотання підтримує та просить задовольнити.
Прокурор ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, при цьому подав письмові заперечення, в яких зазначив, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні наразі триває, вилучене в ході обшуку майно визнано речовим доказом та має значення для кримінального провадження. Також вказав, що при скасуванні постанови слідчого про закриття кримінального провадження, прокурором надані письмові вказівки слідчому для проведення ефективного досудового розслідування, просив відмовити у задоволенні клопотання, долучив підтверджуючі документи.
Вивчивши матеріали клопотання про скасування арешту майна та долучені до нього документи, надані додаткові документи прокурором, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у виділеному кримінальному провадженні №12020110000000841 від 24.07.2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України.
24.09.2019 року проведено обшук в будинку за адресою АДРЕСА_1 , та вилучено майно.
01 жовтня 2019 року ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києві у справі №769/17628/19, накладено арешт на вилучене в ході проведення обшуку майно.
Відповідно до вимог ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
При цьому, у відповідності до ч.2, ч.3 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, зокрема, за наявності достатніх підстав вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Так, відповідно до вимог ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
З ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 01.10.2019 року вбачається, що при вирішенні питання про накладання арешту слідчий суддя виходив з правової кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано клопотання, фактичних обставини кримінального провадження, також того, що вилучене майно має ознаки речового доказу. Тому, було накладено арешт задля забезпечення збереження їх як речового доказу.
При цьому, доводи ОСОБА_3 про те, що відпала потреба у такому заході забезпечення, як арешт майна, є такими, що не відповідають дійсності, оскільки з наданих матеріалів вбачається, що арешт на майно накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, та наявні достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям речового доказу, та може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з урахуванням того, що в подальшому у даному кримінальному провадженні будуть проводитись відповідні слідчі дії, прокурором надані відповідні вказівки слідчому.
Щодо посилання ОСОБА_3 що вона немає жодного відношення то вказаного кримінального провадження, то слідчий суддя зазначає, що відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку передбаченому п.1 ч.2 цієї статті (з метою забезпечення збереження речового доказу), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України (речового доказу).
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Так, на час розгляду слідчим суддею даного клопотання про скасування арешту майна, встановлено, що обставини, якими обґрунтовувався арешт не перестали існувати, а необхідність в подальшому продовженні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна на даний час не відпала, що підтверджується і долученими прокурором документами, оскільки застосуваннязазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Таким чином, слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які були винесені на його розгляд, дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна.
Керуючись ст.ст.98, 170, 174, 372, 392 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 01.10.2019 року /справа №759/17628/19/, в рамках кримінального провадження №12018110200004238 від 10.07.2018 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя