Справа № 761/2922/23
Провадження № 1-кс/761/2109/2023
09 лютого 2023 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ ВП №2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100100001749 від 14.07.2022 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ ВП №2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100100001749 від 14.07.2022 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає про те, що у провадженні СВ ВП № 2 Шевченківського управління поліції ГУ НП у м. Києві знаходиться кримінальне провадження №12022100100001749 від 14.07.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 20.01.2023, під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 виявлено та вилучено порошкоподібну речовину, схожу на наркотичний засіб - кокаїн, який останній за попередньою змовою групою осіб незаконно придбав та зберігав з метою збуту.
20.01.2023 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
21.01.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
Крім того, 20.01.2023 в ході проведення обшуку транспортного засобу, яким користується ОСОБА_5 , а саме за адресою: навпроти будинку № 6 по вул. Івана Дяченка м. Київ, працівниками поліції виявлено та вилучено: транспортний засіб «FORD» FUSION, білого кольору, 2016 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .
20.01.2023 слідчим винесено постанову про визнання речовим доказом вилученого в ході обшуку транспортного засобу.
З метою забезпечення збереження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно, в зв'язку з чим слідчий за погодженням з прокурором звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з відповідним клопотанням.
Слідчий про дату та час розгляду клопотання повідомлявся належним чином, однак у судове засідання не з'явився. При цьому, подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, зазначив, що клопотання підтримує.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 про дату та час розгляду клопотання повідомлялась належним чином, однак у судове засідання не з'явилась. Надала письмові заперечення, з яких вбачається, що автомобіль «FORD» FUSION» на праві власності належить ОСОБА_7 , який не має жодного відношення до вказаного кримінального провадження, йому не було вручено повідомлення про підозру, тому просить відмовити у задоволенні клопотання.
Вивчивши клопотання й додані до нього матеріали, додатково долучені документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Зі змісту клопотання слідчого та долучених до нього матеріалів вбачається, що СВ ВП № 2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022100100001749 від 14.07.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
26.12.2022 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надано дозвіл на проведення обшуку у транспортному засобі марки «FORD» моделі «FUSION» д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , білого кольору, категорія В, тип легковий.
20.01.2023 року на підставі ухвали слідчого судді було проведено обшук в автомобілі марки «FORD» моделі «FUSION» д.н.з. НОМЕР_2 , навпроти будинку № 6 по вул. Івана Дяченка, м. Київ, під час якого виявлено та вилучено: вказаний автомобіль.
20 січня 2023 року постановою слідчого СВ ВП № Шевченківського УП ГУНП у м. Києві транспортний засіб визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12022100100001749 від 14.07.2022 року.
21 січня 2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Згідно витягу з АМТ (МВС) власником транспортного засобу марки «FORD» моделі «FUSION» д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , білого кольору, категорія В, тип легковий, - є ОСОБА_7 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власником транспортного засобу марки «FORD» моделі «FUSION» д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_7 .
Так, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого, та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а тому суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
В клопотанні слідчий пов'язує необхідність накладення арешту з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні №12022100100001749.
У свою чергу, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, слідчий суддя вважає необґрунтованими доводи клопотання про накладення арешту з метою збереження речових доказів, оскільки слідчим ані у клопотанні про накладення арешту, ані у постанові про визнання речовими доказами не доведено, за якими саме ознаками вказане майно - автомобіль «FORD» моделі «FUSION», який належить третій особі, віднесено до речових доказів у кримінальному провадженні №12022100100001749, яке розслідується за фактом незаконного збуту наркотичного засобу, в рамках якого подане клопотання.
Постанова про визнання вказаного майна речовими доказами не мотивована, є формальною, адже слідчий не вказав в своєму рішенні, за якими ознаками вказане майно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України.
Отже, відсутні достатні підстави вважати, що вказаний у клопотанні автомобіль «FORD FUSION» є процесуальним джерелом фактичних даних (доказів), на підставі яких можуть бути встановлені факти та обставини, що мають значення для цього кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Враховуючи вищевикладене, аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів, свідчить про відсутність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт зазначеного майна, а також недоведеність слідчим використання вказаного майна як доказу фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в межах якого здійснюється досудове розслідування, оскільки не може свідчити про вчинення кримінального правопорушення, та не може бути підставою для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, у зв'язку із чим викликає сумнів в розумності і співрозмірності обмеження права власності з завданням кримінального провадження, та наслідки арешту.
Крім того, згідно з ч.ч.1-3 ст.64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна, які виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення у кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ч.2 ст.64-2 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна третьої особи має право звернутися виключно прокурор.
Враховуючи викладене, слідчий суддя не знаходить достатніх правових підстав для задоволення клопотання слідчого СВ ВП №2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100100001749 від 14.07.2022 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Керуючись ст.ст.131, 132, 167, 170-174 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити в задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна, а саме: автомобіля марки «FORD» моделі «FUSION» д.н.з. НОМЕР_2 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100100001749 від 14.07.2022 року, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя