вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.02.2023м. ДніпроСправа № 904/4976/22
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/4976/22
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Гавриленко Інесси Валеріївни
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від б/д за вих. б/н до Фізичної особи-підприємця Гавриленко Інесси Валеріївни (далі - відповідач) про стягнення 59.151,58 грн, з яких 46.544,28 грн основної заборгованості, 6.150,71 грн пені, 754,39 грн трьох процентів річних та 5.702,20 грн інфляційних втрат. Фактичною підставою позовних вимог визначено договір про постачання теплової енергії від 05.05.2016 № 010781.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/4976/22 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2022.
Ухвалою від 27.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Як убачається з матеріалів справи ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 надсилалася відповідачу на адресу: 49000, м. Дніпро, Крутогірний узвіз, буд. 20-А, кв. 53, за трек-номером 4908901411855.
Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 03.02.2023 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до частин третьої і сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Частиною одинадцятою статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Верховний Суд в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/514/21 зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статей 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, господарський суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
При цьому, відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 07.02.2023.
Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.
Так, суд встановив, що ухвала від 27.12.2022 вважається врученою відповідачу 01.02.2023 (день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження).
Відповідачу(ам) в ухвалі від 27.12.2022 встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов'язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Крім цього, відповідачу(ам) роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Отже, строк для подачі відзиву тривав до 16.02.2023.
Станом на 23.02.2023 відзив не надано.
Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи (частина 4 статті 161 ГПК України).
З урахуванням того, що відповідач не скористався правом на подачу відзиву, господарський суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Таким чином об'єктивних обставин, що не залежали від волевиявлення відповідача, та які могли б вплинути на пропуск встановленого процесуального строку на подачу відзиву, не вбачається.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги мотивовані тим, що наявними у справі письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором, а тому з відповідача підлягають стягненню сума заборгованості і нараховані на неї пеня, проценти річні та інфляційні втрати.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач відзив не надав.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; надання послуг; наявності/відсутності доказів часткової/повної оплати послуг; наявності/відсутності заборгованості; правомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.
Суд встановив, що 05.05.2016 між Міським комунальним підприємством «Дніпропетровські міські теплові мережі» (далі - енергопостачальна компанія) та відповідачем (далі - відповідач, споживач) був укладений договір № 010781 про постачання теплової енергії (далі - договір).
Згідно з п. 1.1 за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Обидві сторони зобов'язуються керуватися цим договором та діючим законодавством України.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 05.05.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання фінансових зобов'язань (п. 11.1 договору).
Відповідно до 11.2 договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийнятті рішення господарським судом; ліквідації сторін.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 №28/12 "Про надання дозволу на передачу з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго" об'єктів і мереж теплопостачання", акту приймання-передачі об'єктів і мереж теплопостачання, КП "Теплоенерго" отримало засоби теплопостачання (арк. 88, том 1).
У зв'язку із зміною у структурі енергопостачальної організації, що пов'язана із передачею основних засобів, на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 №28/12 "Про надання дозволу на передачу з балансу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго" об'єктів і мереж теплопостачання", наказу КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" від 05.09.2016 № 320 "Про передачу об'єктів і мереж теплопостачання на баланс КП "Теплоенерго", актів приймання - передачі об'єктів, ст.ст. 512-514, 520-521, 631 ЦК України, до матеріалів справи долучено додаткову угоду № ___ до договору № 010781 від «__» __________ 2016 (додаткова угода) (арк. 21, том 1), яка складена між енергопостачальною компанією, позивачем та відповідачем, проте підпис відповідача на ній відсутній.
Згідно з п. 3.232 вказана додаткова угода набуває чинності відповідно до ст. 631 ЦК України з 14.09.2016 і вважається невід'ємною частиною договору про постачання теплової енергії.
Умовами пунктів 1.1.1, 1.1.2 додаткової угоди передбачено перехід прав, зобов'язань та відповідальності за основним договором до нової енергопостачальної організації в тому обсязі, в якому вони належали енергопостачальній організації до набрання чинності цією угодою, та до споживача перед новою енергопостачальною організацією в тому обсязі, в якому вони належали споживачу до набрання чинності цією угодою.
Згідно із частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Приписами ст. 513 ЦК встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, виходячи зі змісту вищенаведених положень ЦК України та умов додаткової угоди до договору, позивач набув прав, обов'язків та відповідальності енергопостачальної організації за договором про постачання теплової енергії № 010781 від 05.05.2016.
На підставі рішення Дніпровської міської ради від 19.07.2017 №24/23 "Про надання дозволу на передачу основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії з балансу КП "Дніпровські міські теплові мережі" на баланс КП "Теплоенерго" було здійснено передачу основних фондів та інших активів, заборгованості за пільги та субсидії на баланс Комунального підприємства "Теплоенерго".
Рішеннями Виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 19.10.2021 №1103 та від 29.10.2021 №1137 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго"" установлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (арк. 86-87, том 1).
Рішенням Дніпровської міської ради від 22.12.2021 №79/14 "Про затвердження статуту КП "Теплоенерго" у новій редакції у зв'язку із збільшенням статутного капіталу" затверджено статут Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради у новій редакції у зв'язку із збільшенням статутного капіталу на 57.800.000,00 грн. (арк. 91, том 1).
Також в матеріалах справи наявні розпорядження Дніпровського міського голови про початок та закінчення опалювального періоду, а саме:
2019 рік:
розпорядження Дніпровського міського голови від 17.10.2019 № 1661-р "Про початок опалювального сезону 2019 - 2020 рр. у м. Дніпрі" (арк. 78, том 1);
розпорядження Дніпровського міського голови від 30.03.2020 № 355-р "Про закінчення опалювального сезону 2019 - 2020 рр. у м. Дніпрі" (арк. 79, том 1);
2020 рік:
розпорядження Дніпровського міського голови від 28.10.2020 № 1267-р "Про початок опалювального сезону 2020 - 2021 рр. у м. Дніпрі" (арк. 80, том 1);
розпорядження Дніпровського міського голови від 30.03.2021 № 155-р "Про закінчення опалювального сезону 2020 - 2021 рр. у м. Дніпрі" (арк. 80 зворот, том 1);
2021 рік:
розпорядження Дніпровського міського голови від 19.10.2021 № 1-19/10-р "Про початок опалювального сезону 2021 - 2022 рр. у м. Дніпрі" (арк. 81, том 1);
розпорядження Дніпровського міського голови від 31.03.2022 № 1-31/3-р "Про закінчення опалювального сезону 2021 - 2022 рр. у м. Дніпрі" (арк. 81 зворот, том 1).
На виконання умов договору, позивач у період з жовтня 2019 року по березень 2022 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 46.544,28 грн, що підтверджується надісланими позивачем відповідачу рахунками, а саме:
рахунок № 010781 від 31.10.2019 за жовтень 2019 року на суму 67,00 грн (арк. 23, том 1);
рахунок № 010781 від 30.11.2019 за листопад 2019 року на суму 1.162,07 грн (арк. 24, том 1);
рахунок № 010781 від 31.12.2019 за грудень 2019 року на суму 1.420,92 грн (арк. 25, том 1);
рахунок № 010781 від 31.01.2020 за січень 2020 року на суму 1.584,15 грн (арк. 26, том 1);
рахунок № 010781 від 29.02.2020 за лютий 2020 року на суму 1.352,58 грн (арк. 27, том 1);
рахунок № 010781 від 31.03.2020 за березень 2020 року на суму 880,69 грн (арк. 28, том 1);
рахунок № 010781 від 30.11.2020 за листопад 2020 року на суму 1.008,02 грн (арк. 29, том 1);
рахунок № 010781 від 31.12.2020 за грудень 2020 року на суму 1.811,66 грн (арк. 30, том 1);
рахунок № 010781 від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 1.865,84 грн (арк. 31, том 1);
рахунок № 010781 від 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 1.832,09 грн (арк. 32, том 1);
рахунок № 010781 від 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 1.528,91 грн (арк. 33, том 1);
рахунок № 010781 від 18.04.2021 за квітень 2021 року на суму -952,61 грн (арк. 34, том 1);
рахунок № 010781 від 31.10.2021 за жовтень 2021 року на суму 702,18 грн (арк. 35, том 1);
рахунок № 010781 від 30.11.2021 за листопад 2021 року на суму 5.200,62 грн (арк. 36, том 1);
рахунок № 010781 від 31.12.2021 за грудень 2021 року на суму 6.144,30 грн (арк. 37, том 1);
рахунок № 010781 від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 8.208,84 грн (арк. 38, том 1);
рахунок № 010781 від 28.02.2021 за лютий 2022 року на суму 5.987,58 грн (арк. 39, том 1);
рахунок № 010781 від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 6.739,44 грн (арк. 40, том 1).
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем складено акти прийому-передачі послуг, які підписані позивачем в односторонньому порядку, а саме:
акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 31.10.2019 за жовтень 2019 року на суму 67,00 грн (арк. 41, том 1);
акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 30.11.2019 за листопад 2019 року на суму 1.162,07 грн (арк. 42, том 1);
акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 31.12.2019 за грудень 2019 року на суму 1.420,92 грн (арк. 43, том 1);
акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 31.01.2020 за січень 2020 року на суму 1.584,15 грн (арк. 44, том 1);
акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 29.02.2020 за лютий 2020 року на суму 1.352,58 грн (арк. 45, том 1);
акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 31.03.2020 за березень 2020 року на суму 880,69 грн (арк. 46, том 1);
акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 30.11.2020 за листопад 2020 року на суму 1.008,02 грн (арк. 47, том 1);
акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 31.12.2020 за грудень 2020 року на суму 1.811,66 грн (арк. 48, том 1);
акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 1.865,84 грн (арк. 49, том 1);
акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 1.832,09 грн (арк. 50, том 1);
акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 1.528,91 грн (арк. 51, том 1);
акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 18.04.2021 за квітень 2021 року на суму -952,61 грн (арк. 52, том 1);
акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 31.10.2021 за жовтень 2021 року на суму 702,18 грн (арк. 53, том 1);
акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 30.11.2021 за листопад 2021 року на суму 5.200,62 грн (арк. 54, том 1);
акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 31.12.2021 за грудень 2021 року на суму 6.144,30 грн (арк. 55, том 1);
акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 8.208,84 грн (арк. 56, том 1);
акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 5.987,58 грн (арк. 57, том 1);
акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 6.739,44 грн (арк. 58, том 1).
Підтвердженням надсилання зазначених рахунків та актів прийому-передачі теплової енергії споживачу на електронну адресу є довідка від 09.07.2021 (арк. 59, том 1), яка підписана особисто відповідачем.
Випискою про рух коштів (арк. 70, том 1) підтверджується оплата відповідачем заборгованості у загальному розмірі 2.750,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача досудову вимогу (арк. 69, том 1), згідно з якою заборгованість відповідача перед позивачем станом на 12.09.2022 складає 43.794,28 грн.
В той же час позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь за період з жовтня 2019 року до березня 2022 року заборгованість за теплову енергію у загальному розмірі 46.544,28 грн.
У зв'язку із неналежним виконання з боку відповідач взятих на себе зобов'язань оплати за теплову енергію позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період з 23.09.2022 до 03.11.2022 на загальну суму 6.150,71 грн, три проценти річних у загальному розмірі 754,39 грн, інфляційні втрати за загальний період прострочення з 10.11.2021 до 03.11.2022 на загальну суму 5.702,20 грн.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 46.544,28 грн основної заборгованості, 6.150,71 грн пені, 754,39 грн трьох процентів річних та 5.702,20 грн інфляційних втрат.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.
Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки теплової енергії.
Двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору теплопостачальна організація-продавця бере на себе обов'язок поставити відповідачу теплову енергію, в свою чергу відповідач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Частиною першою статті 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно правил користування тепловою енергією споживач, відповідно до п. 5.1 договору, зобов'язаний встановити прилади обліку теплової енергії.
Облік споживання теплової енергії здійснюється за показниками приладів обліку, встановлених на вводах на опалення розрахунковим способом ФОП Гавриленко І.В. вул. Артеківська, буд. 19, прим. 2 (перукарня) м. Дніпро (п. 5.2 договору).
Тарифи на теплову енергію, що споживається згідно з цим договором установлюються Національного комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України.
Тариф для розрахунків за цим договором складає: теплова енергія - 1 Гкал з 01.02.2016 - 1.564,34 грн; тариф за період з 01.11.2015 до 01.02.2016 - 1.624,93 грн; тариф за період 01.05.2015- 01.11.2015 - 1.685,11 грн (п. 6.1 договору).
На виконання умов договору, позивач у період з жовтня 2019 року по березень 2022 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 46.544,28 грн, що підтверджується надісланими позивачем відповідачу рахунками, а саме: рахунок №010781 від 31.10.2019 за жовтень 2019 року на суму 67,00 грн (арк. 23, том 1); рахунок № 010781 від 30.11.2019 за листопад 2019 року на суму 1.162,07 грн (арк. 24, том 1); рахунок №010781 від 31.12.2019 за грудень 2019 року на суму 1.420,92 грн (арк. 25, том 1); рахунок № 010781 від 31.01.2020 за січень 2020 року на суму 1.584,15 грн (арк. 26, том 1); рахунок № 010781 від 29.02.2020 за лютий 2020 року на суму 1.352,58 грн (арк. 27, том 1); рахунок № 010781 від 31.03.2020 за березень 2020 року на суму 880,69 грн (арк. 28, том 1); рахунок № 010781 від 30.11.2020 за листопад 2020 року на суму 1.008,02 грн (арк. 29, том 1); рахунок № 010781 від 31.12.2020 за грудень 2020 року на суму 1.811,66 грн (арк. 30, том 1); рахунок № 010781 від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 1.865,84 грн (арк. 31, том 1); рахунок № 010781 від 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 1.832,09 грн (арк. 32, том 1); рахунок № 010781 від 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 1.528,91 грн (арк. 33, том 1); рахунок № 010781 від 18.04.2021 за квітень 2021 року на суму -952,61 грн (арк. 34, том 1); рахунок № 010781 від 31.10.2021 за жовтень 2021 року на суму 702,18 грн (арк. 35, том 1); рахунок № 010781 від 30.11.2021 за листопад 2021 року на суму 5.200,62 грн (арк. 36, том 1); рахунок № 010781 від 31.12.2021 за грудень 2021 року на суму 6.144,30 грн (арк. 37, том 1); рахунок № 010781 від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 8.208,84 грн (арк. 38, том 1); рахунок № 010781 від 28.02.2021 за лютий 2022 року на суму 5.987,58 грн (арк. 39, том 1); рахунок № 010781 від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 6.739,44 грн (арк. 40, том 1). Крім цього, позивачем складено акти прийому-передачі послуг, які підписані позивачем в односторонньому порядку, а саме: акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 31.10.2019 за жовтень 2019 року на суму 67,00 грн (арк. 41, том 1); акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 30.11.2019 за листопад 2019 року на суму 1.162,07 грн (арк. 42, том 1); акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 31.12.2019 за грудень 2019 року на суму 1.420,92 грн (арк. 43, том 1); акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 31.01.2020 за січень 2020 року на суму 1.584,15 грн (арк. 44, том 1); акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 29.02.2020 за лютий 2020 року на суму 1.352,58 грн (арк. 45, том 1); акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 31.03.2020 за березень 2020 року на суму 880,69 грн (арк. 46, том 1); акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 30.11.2020 за листопад 2020 року на суму 1.008,02 грн (арк. 47, том 1); акт прийому-передачі теплової енергії №010781 від 31.12.2020 за грудень 2020 року на суму 1.811,66 грн (арк. 48, том 1); акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 1.865,84 грн (арк. 49, том 1); акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 28.02.2021 за лютий 2021 року на суму 1.832,09 грн (арк. 50, том 1); акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 31.03.2021 за березень 2021 року на суму 1.528,91 грн (арк. 51, том 1); акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 18.04.2021 за квітень 2021 року на суму -952,61 грн (арк. 52, том 1); акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 31.10.2021 за жовтень 2021 року на суму 702,18 грн (арк. 53, том 1); акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 30.11.2021 за листопад 2021 року на суму 5.200,62 грн (арк. 54, том 1); акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 31.12.2021 за грудень 2021 року на суму 6.144,30 грн (арк. 55, том 1); акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 8.208,84 грн (арк. 56, том 1); акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 5.987,58 грн (арк. 57, том 1); акт прийому-передачі теплової енергії № 010781 від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 6.739,44 грн (арк. 58, том 1).
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Приписами частини шостої статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Згідно з пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Згідно з п. 7.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або, за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України.
Відповідно до п. 7.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) прийому-передачі теплової енергії по формі додатку № 5. Отриманий акт прийому-передачі виконаних робіт теплової енергії споживач або представник споживача повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу енергопостачальної організації протягом п'яти днів з дати отримання, датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбутку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів). При повернені підприємством зв'язку рекомендованого листа з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що споживач повідомлений про направлені документи. У разі неотримання енергопостачальною організацією підписаного акту прийому-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у вищезазначений термін, акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
Пунктом 7.3 договору визначено, що споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку № 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням із зазначенням періоду, за який він сплачує.
Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію, відповідно до п. 7.4 договору, проводиться споживачем протягом 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця, слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вони зараховується в рахунок наступних платежів.
Отже, строк оплати теплової енергії поставленої у період з жовтня 2019 року до березня 2022 року є таким, що настав.
Доказів оплати теплової енергії поставленої у період з жовтня 2019 року до березня 2022 року на загальну суму 43.794,28 грн матеріали справи не містять.
Водночас суд звертає увагу, що у період з жовтня 2019 року до березня 2022 року позивач поставив відповідачу теплову енергію у загальному розмірі 46.544,28 грн.
При цьому саме позивач надав до позовної заяви досудову вимогу (арк. 69, том 1), згідно з якою заборгованість відповідача перед позивачем станом на 12.09.2022 складає 43.794,28 грн.
Таким чином, суд доходить висновку, що позивач заявляючи позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію у загальному розмірі 46.544,28грн не врахував здійснену відповідачем часткову оплата /у розмірі 2.750,00 грн/ заборгованості, а тому у задоволенні 2.750,00 грн основної заборгованості слід відмовити.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував, правом на подачу відзиву не скористався.
Отже, позовні вимоги про стягнення 43.794,28 грн основної заборгованості визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 2.750,00 грн основної заборгованості слід відмовити.
Щодо вимог про стягнення пені
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.2.3 договору визначено, що споживач несе відповідальність, зокрема у разі несвоєчасної оплати за теплову енергію - нараховується пеня у розмірі 1%, але не більше облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період з 23.09.2022 до 03.11.2022 на загальну суму 6.150,71 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; вимогу не заперечив.
Суд встановив, що позивач надіслав на адресу позивача копії рахунків та актів прийому-передачі за період з жовтня 2019 року до березня 2022 року листом з описом вкладень (арк. 66, том 1), також в якості доказів направлення на адресу відповідача зазначених документів позивач надав фіскальний чек від 14.09.2022 та список згрупованих відправлень (арк. 67, том 1).
Водночас позивач послався на положення п. 7.4 договору і нарахував пеню на заборгованість, яка виникла в період з жовтня 2019 року до березня 2022 року за загальний період з 23.09.2022 до 03.11.2022 на загальну суму 6.150,71 грн.
При цьому суд звертає увагу, що положеннями п. 7.4 договору визначено, що остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця, слідуючого за розрахунковим.
Отже, позивач зобов'язаний (а не має право) в силу п. 7.4 договору направити на адресу споживача рахунок не пізніше 10 числа місяця, слідуючого за розрахунковим. Тому рахунок з жовтень 2019 року позивач був зобов'язаний направити відповідачу не пізніше 10 листопада 2019, а не 14.09.2022 і подальші періоди слід розраховувати за аналогією вказаною судом.
Враховуючи викладене, суд розцінює дії позивача з направлення відповідачу рахунків за період з жовтня 2019 року до березня 2022 року як такі, що спрямовані на перенесення строків для нарахування пені, а такі дії позивача не відповідають положенням законодавства з огляду на таке.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане (а не будь-якого іншого дня визначеного позивачем); законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Суд вважає, що зобов'язання відповідача здійснити оплату теплової енергії поставленої у жовтні, листопаді 2019 року виникло у 2019 році, а не у 2022 року, тому пеня мала нараховуватися з 2019 року, проте з дотриманням визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України шестимісячного строку.
Водночас суд урахував, що сторонами узгоджено направлення рахунків позивачем відповідачу не пізніше 10 числа місяця, слідуючого за розрахунковим і отримані від позивача рахунки відповідач має оплатити протягом п'яти днів з дня їх одержання.
В силу п. 7.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) прийому-передачі теплової енергії по формі додатку №5. Отриманий акт прийому-передачі виконаних робіт теплової енергії споживач або представник споживача повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу енергопостачальної організації протягом п'яти днів з дати отримання, датою отримання акту вважається:
при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача;
при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбутку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів). При повернені підприємством зв'язку рекомендованого листа з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається що споживач повідомлений про направлені документи. У разі неотримання енергопостачальною організацією підписаного акта прийому-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у вищезазначений термін, акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
Отже, суд доходить висновку, що у відповідача виникає обов'язок оплатити теплову енергію до 18 (вісімнадцятого) числа місяця наступного за розрахунковим, оскільки позивач зобов'язаний не пізніше 10 числа місяця, слідуючого за розрахунковим направити на адресу позивача рахунок, відповідач протягом трьох днів /поштовий перебіг/ отримати рахунок і оплатити протягом п'яти днів (10 (строк направлення) + 3 (поштовий перебіг) + 5 (строк оплати) = 18).
Також суд взяв до уваги, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 було доповнено розділ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Однак вказані зміни набули чинності 02.04.2020.
Так, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12.03.2020.
Суд звертає увагу, що сторонами укладено договір 05.05.2016, а Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" прийнято 30.03.2020, тобто до внесення змін до чинного законодавства, а тому жодна із сторін на момент укладення договору не розраховувала на потенційну можливість нараховувати/сплачувати пеню понад шість місяців.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду від 20.04.2021 та Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 у справі №905/497/20, Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 у справі №910/7410/21.
Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним принципом дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події або факту застосовується той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Враховуючи, що укладення договору відбулось до набрання чинності Законом України №540-ІХ від 30.03.2020, дія даного Закону на спірні правовідносини не розповсюджується.
Поряд з цим, укладаючи договір (до введення в Україні загальнодержавного карантину), сторони не змінили передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України строк нарахування пені. Отже, жодна із сторін на момент укладення договору не розраховувала на потенційну можливість продовження строків нарахування пені.
Таким чином, при нарахуванні пені позивач був зобов'язаний керуватися положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України та положеннями договору.
Суд звертає увагу, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Отже, нарахування пені позивач мав здійснювати у шестимісячний строк з дати виникнення обов'язку з оплати заборгованості за отриману теплову енергію.
Оскільки позивач розрахував пеню всупереч положень чинного законодавства, суд здійснив власний перерахунок пені та визнав, що стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 5.301,46 грн. В решті (про стягнення 849,25 грн) слід відмовити.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних загальний період з 23.09.2022 до 03.11.2022 у загальному розмірі 754,39 грн та інфляційні втрати за загальний період прострочення з 10.11.2021 до 03.11.2022 на загальну суму 5.702,20 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав, вимогу не заперечив.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат і визнав їх такими, що підлягають задоволенню /неточності визначення періоду не вплинули на результат/.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2.445,27 грн, з урахуванням того, що 93,91 % позовних вимог позивача судом задоволено.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ГАВРИЛЕНКО ІНЕССИ ВАЛЕРІЇВНИ ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ТЕПЛОЕНЕРГО» ДНІПРОВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (Україна, 49081, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ПРОСПЕКТ СЛОБОЖАНСЬКИЙ, будинок 29, офіс 504; ідентифікаційний код 32688148) 43.794,28 грн (сорок три тисячі сімсот дев'яносто чотири грн. 28 к.) основної заборгованості, 5.301,46 грн (п'ять тисяч триста одну грн 46 к.) пені, 754,39 грн (сімсот п'ятдесят чотири грн 39 к.) трьох процентів річних, 5.702,20 грн (п'ять тисяч сімсот дві грн 20 к.) інфляційних втрат, 2.329,91 грн (дві тисячі триста двадцять дев'ять грн. 91 к.) судового збору.
В решті позовних вимог (про стягнення 2.750,00 грн основної заборгованості та 849,25 грн пені) відмовити.
Видати наказ (та ухвалу про повернення судового збору) після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк