31 серпня 2006 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Романюка Я.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 1 лютого 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 31 березня 2006 року,
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 1.02.2006 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 31.03.2006 р., яким позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 30000 грн. моральної шкоди.
У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 тривалий час працював на підприємстві вугільної промисловості на підземних роботах в шкідливих умовах праці, внаслідок чого отримав професійні захворювання. Висновком МСЕК від 17.02.2003 р. йому вперше встановлено 50% втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності.
Частково задовольняючи позов та визначаючи розмір грошової суми у відшкодування моральної шкоди, місцевий суд виходив з фактичних обставин справи, характеру й глибини фізичних та душевних страждань позивача, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках та додаткових зусиль, необхідних для організації життя позивача.
Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновками місцевого суду та залишив його рішення без змін.
Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
Наведені у касаційній скарзі доводи висновки судів не спростовують.
Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Шахтарську Донецької області відхилити.
Рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 1 лютого 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 31 березня 2006 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду України :
____________________ Є.Ф. Левченко
____________________ Л.М. Лихута
____________________ Я.М. Романюк