23 лютого 2023 року ЛуцькСправа № 140/8616/22
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом першого заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави до Горохівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Перший заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави звернувся в суд з позовом до Горохівської міської ради про визнання протиправною бездіяльність щодо оформлення та державної реєстрації права власності на будинок обрядових подій, що знаходиться по вул. Церков'янська в с. Терешківці Луцького району Волинської області, та зобов'язання вжити заходи щодо оформлення та державної реєстрації права власності на будинок обрядових подій, загальною площею 383,4 кв.м., що знаходиться по вул. Церков'янська, 27 в с. Терешківці Луцького району Волинської області.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Луцькою окружною прокуратурою вивчено стан додержання вимог чинного законодавства в діяльності органів влади та органів місцевого самоврядування в частині набуття права власності та подальшого управління майном територіальних громад Луцького району. Так, було встановлено, що на балансі Горохівської об'єднаної територіальної громади (Горохівської міської ради) перебуває будинок обрядових подій, загальною площею 383,4 кв.м., що знаходиться по вул. Церков'янська в с. Терешківці Луцького району Волинської області, правовстановлюючі документи, на який у міській раді відсутні. За інформацією Горохівської міської ради від 16.11.2022 №2206/03-35/2-22 технічну документацію на вказану споруду виготовлено ще 02.10.2019 Терешківською сільською радою, яку рішенням Горохівської міської ради від 04.12.2020 №1-35/2020 реорганізовано шляхом приєднання до Горохівської міської ради; в подальшому 25.01.2021 затверджено передавальний акт, відповідно до якого Горохівській міській раді від Терешківцівської сільської ради передано, у тому числі, будинок обрядових подій по вул. Церков'янській, 27 в с. Терешківці. Однак згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності чи будь-яке інше речове право на вказане нерухоме майно Горохівською міською радою не реєструвалося, такі ж відомості відсутні і щодо реєстрації вказаного майна за Терешківцівською сільською радою. Таким чином, за наявності підстав та відповідних повноважень Горохівською міською радою, як суб'єктом комунальної власності, що здійснює від імені та в інтересах територіальних громад, відповідні права комунальної власності, упродовж майже двох років з моменту виготовлення технічного паспорта фактично не здійснено жодних юридично значимих обов'язкових дій щодо оформлення та державної реєстрації права власності на зазначену вище будівлю, чим допущено протиправну бездіяльність. У свою чергу безпідставне зволікання у державній реєстрації права власності громади в особі міської ради на вказану будівлю будинку обрядових подій, може призвести до нецільового використання останньої або її вибуття з власності громади, що в свою чергу суперечить інтересам держави.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
11.01.2023 на адресу суду від відповідача надійшла заява про визнання позову. Додатково зазначив, що рішенням виконавчого комітету Горохівської міської ради від 22.11.2022 №208 «Про упорядкування адреси об'єкту нерухомого майна» об'єкту нерухомого майна - будинку обрядових подій упорядковано адресу: АДРЕСА_1 , та просив вказану обставину врахувати під час прийняття судом рішення у даній справі.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Луцькою окружною прокуратурою вивчено стан додержання вимог чинного законодавства в діяльності органів влади та органів місцевого самоврядування в частині набуття права власності та подальшого управління майном територіальних громад Луцького району та встановлено, що на балансі Горохівської міської ради перебуває будинок обрядових подій, загальною площею 383,4 кв.м., що знаходиться по вул. Церков'янська в с. Терешківці Луцького району Волинської області, проте вказана будівля, всупереч вимогам законодавства, використовується без державної реєстрації права власності та правовстановлюючих документів.
Так, судом встановлено, що 02.10.2019 за замовленням Терешківцівської сільської ради виготовлено технічний паспорт на будинок обрядових подій, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
В подальшому, рішенням Горохівської міської ради від 04.12.2020 №1-35/2020 «Про початок реорганізації Терешківцівської сільської ради шляхом приєднання до Горохівської міської ради» розпочато процедуру реорганізації Терешківцівської сільської ради шляхом приєднання до Горохівської міської ради. Згідно пункту 2 вказаного рішення Горохівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Терешківцівської сільської ради.
25.01.2021 затверджено передавальний акт (додаток 2 до рішення Горохівської міської ради від 04.12.2020 №1-35/2020), відповідно до якого Горохівській міській раді від Терешківцівської сільської ради передано, зокрема, будинок обрядових подій по вул. Церков'янській, 27 в с. Терешківці.
Листами від 25.10.2022 №2035/03-35/2-22 та від 16.11.2022 №2206/03-35/2-22, на запити заступника керівника Луцької окружної прокуратури, Горохівська міська рада повідомила, що на будинок обрядових подій (Луцький район, село Терешківці, вулиця Церков'янська, 27, загальною площею 383,4 кв.м., балансоутримувач - Горохівська міська рада) не зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки у міські раді відсутні усі необхідні документи для здійснення державної реєстрації речових прав на вищевказане майно.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Як передбачено пунктом 1 частини шостої статті 23 Закону № 1697-VII, під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
За приписами частин третьої - п'ятої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.
При вирішенні справи суд бере до уваги, що інтереси держави є оціночним поняттям, а тому прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.12.2019 у справі №920/121/19, суд зазначає, що поняття «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 26.07.2018 у справі №926/1111/15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).
Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.
З наведеного висновується, що інтереси держави спрямовані на забезпечення гарантій державної влади та ефективного функціонування її інститутів та органів задля захисту та реалізації прав і свобод територіальних громад.
За таких обставин у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, який полягає у необхідності дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності у сфері майнових правовідносин, та, як наслідок, реалізації державних гарантій щодо захисту права власності.
Звернення до суду з цим позовом прокурора в інтересах держави спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності користування комунальним майном без правовстановлюючих документів. При цьому, у зв'язку із відсутністю органу, уповноваженого державою звертатися до суду з позовом з цього питання, прокурор у цій справі набув статусу позивача.
Пунктами 1, 17 частини першої статті 1 Закону України «Про культуру» від 14.12.2010 № 2778-VI (далі - Закон № 2778-VI) передбачено, що у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
- базова мережа закладів культури - комплекс закладів культури, інших підприємств, установ, організацій, закладів освіти сфери культури державної та комунальної форм власності, діяльність яких спрямована на створення умов для забезпечення: розвитку творчості людини, професійної художньо-творчої самореалізації особистості та отримання кваліфікацій у різних видах мистецтва; підготовки кадрів у сфері культури; збирання, збереження, використання і поширення інформації про матеріальні та духовні культурні цінності, наукові розробки; цілісності культурного простору України, доступності національного культурного надбання; дотримання прав громадян у сфері культури;
- об'єкти культурного призначення - цілісні майнові комплекси клубних закладів (клубів, будинків культури, палаців культури тощо), парків культури та відпочинку, бібліотек, музеїв, архівів історико-культурних заповідників, театрально-видовищних закладів (театрів, філармоній, концертних організацій, музичних колективів, ансамблів тощо), кінотеатрів, інших закладів культури; пам'ятки культурної спадщини, предмети колекцій, зібрання, фонди, будівлі, споруди культурного призначення та інші культурні цінності.
За змістом частини першої статті 3 Закону № 2778-VI основними засадами державної політики у сфері культури, зокрема, є: гарантування прав громадян у сфері культури; забезпечення доступності для кожного якісних культурних послуг; створення умов для творчого розвитку особистості, підвищення культурного рівня, естетичного виховання громадян, доступності мистецької освіти, задоволення культурних потреб Українського народу, розвитку закладів культури незалежно від форми власності, залучення у сферу культури інвестицій, коштів від надання платних послуг, благодійної діяльності, з інших не заборонених законодавством джерел; забезпечення діяльності базової мережі закладів культури.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 2778-VI в Україні гарантується можливість утворення різних за формою власності та видами діяльності у сфері культури закладів культури - театрів, концертних організацій, філармоній, культурних центрів, продюсерських агентств, професійних мистецьких колективів, кіностудій, кіно-, відеопрокатних закладів, видавництв, музеїв, архівів, заповідників, художніх галерей (виставок), бібліотек, клубних закладів, закладів освіти сфери культури, студій, кінотеатрів, цирків, парків культури та відпочинку, архітектурних, дизайнерських, рекламних, реставраційних центрів і майстерень тощо.
Згідно із частиною другою статті 23 Закону № 2778-VI до базової мережі закладів у сфері культури місцевого рівня належать комунальні заклади культури (бібліотеки, музеї, галереї, заповідники, виставкові зали, театри, філармонії, концертні організації, мистецькі колективи, кінотеатри, кіновідеопрокатні підприємства, об'єднання, палаци і будинки культури, інші клубні заклади, студії, центри народної творчості, центри народної культури, центри культурних послуг, парки культури та відпочинку тощо), заклади освіти сфери культури (мистецькі школи, мистецькі ліцеї, фахові мистецькі коледжі, заклади вищої мистецької освіти).
За змістом частини першої статті 28 Закону № 2778-VI держава сприяє: забезпеченню закладів культури, закладів освіти сфери культури будівлями, спорудами, приміщеннями, збудованими за спеціальними проектами, або іншими упорядженими приміщеннями, що відповідають потребам закладу культури.
Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно із частиною п'ятою статті 16 Закону № 280/97-ВР від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
За змістом частини першої статті 10 вказаного Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За приписами частин першої, другої, п'ятої статті 60 Закону № 280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Згідно із частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до статті 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
За приписами частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Статтею 327 ЦК України передбачено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV) у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 1952-IV передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є: обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.
Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону № 1952-IV).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
За приписами пунктів 6, 7, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком. Для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об'єкт, подаються: витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо такого об'єкта (у разі державної реєстрації права державної власності); документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об'єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об'єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).
Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що Горохівська міська рада, як орган, уповноважений управляти комунальним майном, яке знаходиться на території Горохівської об'єднаної територіальної громади, зобов'язана вжити заходів для оформлення та державної реєстрації права власності на будівлю будинку обрядових подій, загальною площею 383,4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 . Відтак, суд погоджується із доводами прокурора, що всупереч вимогам законодавства, відповідачем упродовж тривалого проміжку часу (протягом більше двох років з моменту прийняття на баланс будинку обрядових подій, що знаходиться по АДРЕСА_1 ) не вжито належних заходів, спрямованих для державної реєстрації права власності на вказану будівлю будинку обрядових подій, чим допущено протиправну бездіяльність.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, а також враховуючи визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені належними і допустимими доказами, тому поданий в інтересах держави позов першого заступника керівника Луцької окружної прокуратури належить задовольнити.
При цьому, при вирішенні даного спору судом враховано, що рішенням виконавчого комітету Горохівської міської ради від 22.11.2022 №208 «Про упорядкування адреси об'єкту нерухомого майна» об'єкту нерухомого майна (будинок обрядових подій) упорядковано адресу: АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 142 КАС України у разі вирішення справи шляхом примирення, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу п'ятдесяти відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір» також встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
У зв'язку із визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи, суд вважає, що наявні підстави для повернення органу прокуратури - Волинській обласній прокуратурі, яка є юридичною особою і яка згідно з платіжним дорученням від 20.12.2022 №2412 сплатила за позивача судовий збір у сумі 2481,00 грн, п'ятдесят відсотків суми судового збору, що становить 1240,50 грн.
Керуючись статтями 142, 243 - 246, 262 КАС України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Горохівської міської ради щодо оформлення та державної реєстрації права власності на будівлю будинку обрядових подій, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Горохівську міську раду (45701, Волинська область, Луцький район, місто Горохів, вулиця Шевченка, 17, код ЄДРПОУ 04051276) вжити заходи щодо оформлення та державної реєстрації права власності на будівлю будинку обрядових подій, загальною площею 383,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Повернути Волинській обласній прокуратурі (ідентифікаційний код юридичної особи 02909915) з державного бюджету п'ятдесят відсотків сплаченого судового збору, що становить 1240,50 грн. (одна тисяча двісті сорок грн. 50 коп.), сплаченого згідно з платіжним дорученням від 20 грудня 2022 року №2412.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. О. Андрусенко