22 лютого 2023 року справа № 580/6570/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Тимошенко В.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
28 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, в якому просить:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області по не призначенню їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 30.11.2022 року;
2) визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №056350011101 від 07.12.2022р. про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 30.11.2022 року;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до її страхового стажу період роботи в колгоспі з 03.01.1979 по 15.07.1982 ( а всього 3 роки 06 місяців 13 днів) і з 01.07.1984 по 03.02.1994 (всього 09 років 07 місяців 03 дні) та призначити і виплачувати їй пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 30.11.2022 року.
Позов мотивовано протиправністю відмови відповідача у призначенні їй пенсії за віком, з огляду на наявність у неї відповідного стажу роботи, що дає право на державну пенсію. Позивач вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до стажу періоду роботи в колгоспі з 03.01.1979 по 15.07.1982 ( а всього 3 роки 06 місяців 13 днів) і з 01.07.1984 по 03.02.1994 ( а всього 09 років 07 місяців 03 дні).
Ухвалою суду від 23.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні.
Відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у письмовому провадженні.
Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві, поясненнях на позовну заяву та відзиві, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.
Позивачка є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , виданого 02.12.2016.
30.11.2022 позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФУ в Львівській області № 056350011101 від 07.12.2022 відмовлено ОСОБА_1 в призначені пенсії за поданою заявою.
У рішенні про відмову зазначено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 03.01.1979 по 15.07.1982 та з 01.07.1984 по 03.02.1994, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні.
Позивачка, вважаючи протиправними дії щодо відмови в призначенні пенсії, звернулася до суду з даним позовом.
Вважаючи неправомірним рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, позивач звернувся із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з такого.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058).
Відповідно до пп. 4 п. 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абз. 6 і 7 п. 1 ст. 10 зазначеного Закону, а також абз. 8 п. 1 ст. 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Згідно ч.ч.2, 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Закон №1058-ІV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах незалежно від використання форм власності та господарювання, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв у кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Аналіз вказаної норми вказує, що для зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі визначено певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.
Згідно п.п. 1, 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975р. №310 "Про трудові книжки колгоспників" (далі - Постанова № 310), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Відповідно до п.п. 5, 6 Постанови № 310, до трудової книжки колгоспника вносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення.
Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою. Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (п. 13 Постанови № 310).
Згідно статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд зазначає таке.
Як вбачається судом із оскаржуваного рішення, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 03.01.1979 по 15.07.1982 та з 01.07.1984 по 03.02.1994, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум трудової участі у господарстві та фактично відпрацьовані вихододні.
Судом із аналізу трудової книжки колгоспника позивача серія НОМЕР_2 , вбачається, що позивачка:
1) у період з 03 січня 1979 року по 15 липня 1982 року працювала різноробочою у колгоспі «Зоря Комунізму ;
2) у період з 02 серпня 1982 року по 03 травня 1984 року працювала завідуючою Підгороднянським сільським клубом;
3) у період з 01 липня 1984 року по 03 лютого 1994 року працювала телятницею у колгоспі «Зоря Комунізму»;
4) у період з 04 лютого 1979 року по 04 грудня 2000 року працювала на різних посадах в КСП «Зоря» ( у яке було реорганізовано колгосп «Зоря Комунізму»);
5) у період з 08.07.2003 року по 15.07.2004 перебувала на обліку , як безробітна, у центрі зайнятості;
6) у період з 26 серпня 2005 року по 12 лютого 2009 року працювала робітником з благоустрою в діючій соляній шахті;
6) у період з 10 червня 2016 року по 09 липня 2018 року працювала у В/Ч НОМЕР_3 .
У вказаній Трудовій книжці колгоспника на сторінках 18-21, крім зазначених періодів роботи позивача, також зазначено про прийнятий в колгоспі «Зоря комунізму» трудовий мінімум трудової участі у суспільному господарстві та про її трудову участь в колгоспі «Зоря комунізму», в т.ч. про повне виконання річного трудового мінімуму трудової участі у суспільному господарстві колгоспу.
Суд зазначає, що вказані записи відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою держпраці від 20.06.1974 №162 (далі по тексту - Інструкція №162) та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, якими керувався роботодавець при веденні трудових книжок у відповідні періоди. Запис про звільнення засвідчений печаткою підприємства.
Відповідачами 1 та 2 не надано суду ґрунтовних пояснень, чому за наявності трудової книжки колгоспника № НОМЕР_4 та відповідних записів у ній, не враховано позивачу періоди роботи в колгоспі під час розгляду заяви на призначення пенсії.
Відтак, надана трудова книжка є достатньою підставою для підтвердження стажу роботи для призначення (перерахунку) пенсії та не потребує підтвердження додатковими документами, а незарахування спірного періоду до страхового стажу позивача, на підставі відсутності інформації про встановлений мінімум та відпрацьовані вихододні, є протиправним.
Таким чином, трудовий стаж позивача за період роботи в колгоспі 03.01.1979 по 15.07.1982 та з 01.07.1984 по 03.02.1994 мав бути врахований під час розгляду заяви про призначення пенсії.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області не надало належних, допустимих та переконливих доказів на обґрунтування правомірності рішення № 056350011101 від 07.12.2022, не навело достатніх аргументів на підтвердження підстав для відмови у зарахуванні позивачу стажу роботи за період роботи з 03.01.1979 по 15.07.1982 та з 01.07.1984 по 03.02.1994 в колгоспі, а тому суд дійшов висновку, що таке рішення є необґрунтованими, тобто таким, що прийняте без з'ясування усіх обставин.
За таких обставин суд, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області 056350011101 від 07.12.2022 про відмову в призначенні пенсії, зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи 03.01.1979 по 15.07.1982 та з 01.07.1984 по 03.02.1994 в колгоспі та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 30.11.2022, з урахуванням висновків суду.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області 056350011101 від 07.12.2022 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з період роботи 03.01.1979 по 15.07.1982 та з 01.07.1984 по 03.02.1994.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 30.11.2022, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Валентина ТИМОШЕНКО