22 лютого 2023 року справа № 580/180/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Тимошенко В.П.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
10 січня 2023 року до суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
1) визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 24.06.2022 №054450003868, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 19.07.2022 №054450003868, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.09.2022 №054450003868;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , врахувавши до трудового стажу період роботи з 22.06.1990 по 30.11.1992, з 01.12.1992 по 31.12.1995, з 01.01.1996 по 17.05.1996, з 15.03.1997 по 17.06.1998.
Позивач вважає дії відповідачів щодо відмови у призначенні пенсії незаконними, а прийняті рішення про відмову в призначенні пенсії за віком неправомірними, оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду за призначенням пенсії вона досягла необхідного віку та має необхідний страховий стаж.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 23.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькі області подало відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні. В обгрунтування своєї позиції зазначило, що за результатами розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки надано дублікат від 08.01.2003. Для врахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки необхідно надати уточнюючі довідки видані на підставі первинних документів та довідки про перейменування підприємств. Стаж зараховано згідно Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з 01.01.1999 та диплому про навчання. Згідно документів наданих через вебпортал Пенсійного фонду України для призначення пенсії страховий стаж ОСОБА_1 складає 14 років 10 місяців 15 днів.
Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні. В обгрунтування своєї позиції зазначило, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно із записами дубліката трудової книжки серії НОМЕР_1 від 08.01.2003, оскільки у вище вказаному документі невірно вказана дата народження заявниці ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що не відповідає даним паспорта громадянина України (19.07.1962), також згідно із записами трудової книжки не можливо врахувати до страхового стажу періоди роботи починаючи із запису №1 до допису №22 включно, оскільки вищевказані записи внесені до трудової книжки до дати її заповнення, що суперечить пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не надало.
Відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у письмовому провадженні.
Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві, поясненнях на позовну заяву та відзиві, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є громадянкою України, з 11.04.2022 має статус внутрішньо переміщеної особи та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про взяття на облік №7103-7000586234.
20.06.2022 позивачка вперше звернулась через вебпортал до територіальних органів Пенсійного Фонду України, із заявою та належним пакетом документів для призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду Укрїни в Чернівецькій області від 24.06.2022 №054450003868 позивачці відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки надано дублікат від 08.01.2003. Для врахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки необхідно надати уточнюючі довідки видані на підставі первинних документів та довідки про перейменування підприємств.
12.07.2022 позивачка вдруге звернулась через вебпортал до органів Пенсійного Фонду України, із заявою та документами для призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 19.07.2022 №054450003868 позивачці відмовлено в призначенні пенсії. В обгрунтування даного рішення зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно із записами дубліката трудової книжки серія НОМЕР_2 від 08.01.2003, оскільки у вище вказаному документі невірно вказана дата народження заявниці ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що не відповідає даним паспорта громадянина України (19.07.1962), також згідно із записами трудової книжки неможливо врахувати до страхового стажу періоди роботи починаючи із запису №1 до допису №22 включно, оскільки вище вказані записи внесені до трудової книжки до дати її заповнення, що суперечить пункту 2.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яким передбачено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.
Рішенням Канівського міськрайонного суду від 13.09.2022 у справі №697/1210/22 встановлено юридичний факт належності правовстановлюючих документів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_3 , що зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , проживає за адресою АДРЕСА_1 , а саме трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої Великоновосілківським сільським споживчим товариством «Агора» 08.01.2003, в якій зазначено прізвище, ім'я та по батькові російською мовою « ОСОБА_2 », і в якій помилково вказаний місяць її народження як « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
19.09.2022 позивачка втретє звернулась через вебпортал до органів Пенсійного Фонду України, для призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.09.2022 №054450003868 позивачці відмовлено в призначенні пенсії. Рішення обгрунтоване тим, що відповідно наданих до заяви документів про стаж (дублікат трудової книжки, ідентифікаційний номер, рішення суду, свідоцтво про навчання) загальний страховий стаж складає 24 роки 9 місяців 13 днів. Не враховано до стажу періоди роботи згідно записів дублікату трудової з 22.06.1990 по 30.11.1992, з 01.12.1992 по 31.12.1995 (відсутні посада, підпис печатка при звільненні), з 01.01.1996 по 17.05.1996, з 15.03.1997 по 17.06.1998, до надання уточнюючих довідок.
Вважаючи вказані рішення відповідачів протиправними, позивачка звернулася з даним позовом до суду.
Таким чином спірні правовідносини виникли у зв'язку із обчисленням пенсійним органом страхового стажу позивачки без урахування усіх періодів трудової діяльності, що призвело до недостатньої кількості страхового стажу та відповідно відмові у призначенні пенсії за віком.
При вирішення спору суд виходить з такого.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV.
Так, згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
Аналіз вищевикладеного дає підстави вважати, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.
Відтак, для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком необхідна наявність двох обов'язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж не менше 29 років.
Зі змісту оскаржуваних рішень слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії є відсутність необхідного страхового стажу. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 24.06.2022 №054450003868 до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки надано дублікат від 08.01.2003. Для врахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки необхідно надати уточнюючі довідки видані на підставі первинних документів та довідки про перейменування підприємств. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 19.07.2022 №054450003868 до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно із записами дубліката трудової книжки серія НОМЕР_2 від 08.01.2003, оскільки у вище вказаному документі невірно вказана дата народження заявниці ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що не відповідає даним паспорта громадянина України (19.07.1962), також згідно із записами трудової книжки неможливо врахувати до страхового стажу періоди роботи починаючи із запису №1 до допису №2 включно, оскільки вище вказані записи внесені до трудової книжки до дати її заповнення, що суперечить пункту 2.2. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.09.2022 №054450003868 до страхового стажу не враховано періоди роботи згідно записів дублікату трудової з 22.06.1990 по 30.11.1992, з 01.12.1992 по 31.12.1995 (відсутні посада, підпис печатка при звільненні), з 01.01.1996 по 17.05.1996, з 15.03.1997 по 17.06.1998, до надання уточнюючих довідок.
Надаючи оцінку вищенаведеним доводам відповідача, суд зазначає таке.
Абзацом 2 статті 56 Закону №1788 передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи1 на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22- 1(далі - Порядок №22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637 ).
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 16 травня 2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27 лютого 2020 року у справі №577/2688/17, від 31 березня 2020 року у справі №446/656/17, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 683/3705/16-а.
Суд зазначає, що дублікат трудової книжки ОСОБА_1 від 08.01.2003 серія НОМЕР_1 , видано на підставі довідки УМВС України в Донецькій області від 06.12.2002 №1407, в якій зазначено, що внаслідок пожежі 03.12.2002 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_3 » за адресою АДРЕСА_2 знищено трудову книжку ОСОБА_1 в тому числі.
Дублікат трудової книжки видано Великоновосілківським сільським споживчим Товариством «Агора».
Суд встановив, що в дублікаті трудової книжки позивачки серії НОМЕР_1 містяться записи про трудову діяльність ОСОБА_1 зокрема у спірний період: з 22.06.1990 по 30.11.1992, з 01.12.1992 по 31.12.1995, з 01.01.1996 по 17.05.1996, з 15.03.1997 по 17.06.1998.
Суд зазначає, що на час видачі дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 08.03.2001 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена Наказом №58 від 29.07.93 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 зі змінами та доповненнями.
Розділом 5 зазначеної інструкції визначався порядок видачі та оформлення Дубліката трудової книжки, згідно з яким:
5.1. Особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
5.2. Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
5.3. Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами. Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника. Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис. Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані. У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах. У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
5.4. Не зазначаються у підсумованому загальному стажі роботи, а записуються окремим рядком із посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів, крім відомостей, що передбачені у пункті 2.18 цієї Інструкції, такі записи:
а) про час перебування у народному ополченні та партизанських загонах із зазначенням дати зарахування і дати звільнення із служби;
б) про роботу як члена артілі промислової кооперації.
5.5. Якщо трудова книжка (вкладиш до неї) стала непридатною (обгоріла, розірвана, забруднена і т.інш.), то власник або уповноважений ним орган за останнім місцем роботи видає працівнику дублікат трудової книжки (вкладиш до неї). При цьому на першій сторінці трудової книжки, що стала непридатною, робиться надпис "Замість видано дублікат", а книжка повертається її власнику. При працевлаштуванні на нове місце роботи працівник зобов'язаний пред'явити дублікат трудової книжки. Досліджуючи матеріали справи, на думку суду, записи в дублікаті трудової книжки викладені з достатньою повнотою та чіткістю, з покликанням на номери та дати кадрових наказів, у дублікаті трудової книжки проставлена печатка підприємства.
Суд вважає, що наявні у дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_1 записи є достатніми та належними, які дійсно підтверджують трудову діяльність позивачки у спірний період з з 22.06.1990 по 30.11.1992, з 01.12.1992 по 31.12.1995, з 01.01.1996 по 17.05.1996, з 15.03.1997 по 17.06.1998. Суд також враховує, що позивачка позбавлений можливості подати додаткові документи на підтвердження зазначеного трудового стажу, з огляду на те, що з 11.04.2022 ОСОБА_1 взята на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується Довідкою №7103-7000586234 від 11.04.2022.
Щодо рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.09.2022 №054450003868, про не врахування до стажу періодів роботи згідно записів дублікату трудової з 22.06.1990 по 30.11.1992, з 01.12.1992 по 31.12.1995 (відсутні посада, підпис печатка при звільненні), з 01.01.1996 по 17.05.1996, з 15.03.1997 по 17.06.1998, стосовно чого суд зазначає таке.
Станом на час внесення спірного запису діяли вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції №162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Згідно з пунктом 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналогічні вимоги закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58.
Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову в призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його права на соціальний захист - призначення пенсії за віком на загальних підставах. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17
Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Таким чином, суд дійшов висновку спірні рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 24.06.2022 №054450003868 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.09.2022 №054450003868 є протиправними та підлягають скасуванню, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В той же час рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 19.07.2022 №054450003868 скасуванню не підлягає, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зробило правильний висновок, що до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно із записами дубліката трудової книжки серія НОМЕР_2 від 08.01.2003, оскільки у вище вказаному документі невірно вказана дата народження заявниці ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що не відповідає даним паспорта громадянина України (19.07.1962)
Щодо вимоги про зарахування позивачу до страхового стажу період роботи з 22.06.1990 по 30.11.1992, з 01.12.1992 по 31.12.1995, з 01.01.1996 по 17.05.1996, з 15.03.1997 по 17.06.1998 та зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням страхового стажу періоду роботи з 22.06.1990 по 30.11.1992, з 01.12.1992 по 31.12.1995, з 01.01.1996 по 17.05.1996, з 15.03.1997 по 17.06.1998, суд зазначає таке.
Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
Відтак, враховуючи, що в дублікаті трудової книжки НОМЕР_1 містяться записи про періоди роботи позивача з 22.06.1990 по 30.11.1992, з 01.12.1992 по 31.12.1995, з 01.01.1996 по 17.05.1996, з 15.03.1997 по 17.06.1998, суд доходить висновку, що цей період не зараховано до страхового стажу безпідставно. А тому, керуючись ст. 245 КАС України, суд доходить висновку, що достатнім та ефективним способом захисту є зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи з 22.06.1990 по 30.11.1992, з 01.12.1992 по 31.12.1995, з 01.01.1996 по 17.05.1996, з 15.03.1997 по 17.06.1998.
При цьому, беручи до уваги, що не зарахований відповідачем стаж, який згідно рішення суду підлягає зарахуванню складає більше 3 років, відповідно, загальний стаж позивача із урахуванням зарахованого пенсійним органом 26 років 07 місяців 14 днів складає понад 29 років, що є достатнім для призначення пенсії за віком.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Пунктом 4.3 Порядку №22-1 визначено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Статтею 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії (переводить ) та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
За таких обставин суд не може підміняти Пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, а належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву про призначення пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2018 року по справі №348/2160/15-а.
Таким чином, суд дійшов висновку зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 19.09.2022 №2303 (Веб-портал) та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 3220,80 грн.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 КАС України).
Сторонами не подано до суду будь яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 24.06.2022 №054450003868 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26.09.2022 №054450003868.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 22.06.1990 по 30.11.1992, з 01.12.1992 по 31.12.1995, з 01.01.1996 по 17.05.1996, з 15.03.1997 по 17.06.1998.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 19.09.2022 №2303 (Веб-портал) та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн 60 коп. судового збору.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн 60 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Валентина ТИМОШЕНКО