Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
16 лютого 2023 року № 520/8861/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бадюков Ю.В.,
при секретарі судового засідання - Андрущенко Д.В.,
за участю:
представника позивача - Соловей Г.В.,
представника відповідача - Івасечко Н.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" (вул. Єнакіївська, буд. 2 Є, м. Харків, 61158, код ЄДРПОУ 30036332)
до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343)
про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" (далі по тексту - позивач, ТОВ «Велотрейд») звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі по тексту - відповідач, Львіська митниця, митниця, митний орган), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Львівської митниці Державної митної служби України № UA 209000/2022/000069/2 від 02.09.2022;
- визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці Державної митної служби України № UA209150/2022/000138 від 29.08.2022 року;
- стягнути з Львівської митниці Державної митної служби України витрати зі сплати судового збору на користь ТОВ «Велотрейд» (код ЄДРПОУ 30036332, адреса - вулиця Єнакіївська, 2 Є, м. Харків, 61158).
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що спірні рішення відповідача є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивачем до митниці було подано усі документи, що свідчать про правильність визначення митної вартості товарів, а тому рішення прийнято з порушенням приписів норм Митного кодексу України та прав і законних інтересів позивача.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні. Також зазначив, що статтею 54 МКУ передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МКУ. Митницею здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей використаних при обчисленні митної вартості. У результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності і неточності. Наданими декларантом документами висновки митного органу не спростовано, відтак прийняті оскаржувані рішення.
Позивачем до суду було надано відповідь на відзив, згідно змісту якого останній просив позовні вимоги задовольнити. Також зазначив, що право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, - надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Надані декларантом документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за другорядним методом, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані контролюючим органом, посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари, є необґрунтованими і протирічать наданим до позову доказам.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав та мотивів, що викладені у позові та відповіді на відзив.
Представник відповідача проти задоволення позову в судовому засіданні заперечив та просив в задоволенні позову відмовити з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву.
Суд, заслухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Як встановлено судом під час розгляду справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Велотрейд» (ідентифікаційний код - 30036332), зареєстроване у встановленому чинним законодавством України порядку юридичною особою 29.07.1998 р., що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (номер запису: 1480120 0000 004551).
07.10.2020 року між ТОВ «Велотрейд» та TIANJIN FREE TRADE SERVICE CO, LTD (Китай) було укладено Контракт № 07/10-2020.
Відповідно до п. 1.1. вказаного Контракту № 07/10-2020 продавець повинен поставити частини і комплектуючі велосипеда, далі по тексту - Товар. Покупець повинен прийняти і оплатити його на умовах, вказаних в цьому контракті. До вказаного Договору був оформлений Інвойс №21ZMT221902 від 08.06.2022 року на загальну суму 6055,21 доларів США.
Відповідно до п.3.1. Договору, зокрема, товар поставляється на умовах вказаних в Інвойсі. Відповідно до умов Інвойсу умовами оплати є 120 днів після прибуття контейнера в пункт призначення. Умовами доставки є CIF-GDANSK, POLAND, тобто відповідно до правил Інкотермс 2010 свідчить, що умови CIF або «Вартість, страхування і фрахт», відносяться виключно до морських перевезень. Згідно CIF, продавець (TIANJIN FREE TRADE SERVICE CO, LTD) несе відповідальність за витрати і морський фрахт по доставці товару в порт призначення, зазначений покупцем. 29.09.2022 року Платіжним доручення №2 від 29 вересня 2022 року була проведена оплата TIANJIN FREE TRADE SERVICE CO, LTD відповідно до договору 07/10-2020 від 7 жовтня 2020 року, по інвойсу №21ZMT221902 від 08.06.2022.
Декларантом позивача, обрано 1 метод (графа 43) при заповненні митних декларацій, та розраховано митну вартість Товару:
по МД ІМ № UA209150/2022/014036 від 02.09.2022 року, Виробник: TIANJIN FREE TRADE SERVICE CO, LTD Країна виробництва: Китай, заявлений до декларування Товар (31 графа), а саме частини велосипедів - кривошипний механізм, рами велосипедні окрашені, без колес, без навісних пристроїв, без керма, без передньої вилки, без гальмівної системи зі сталі та з алюмінію, перемикання передач, ручки керма, сідло, кермо, ротор, велосипеди двоколісні, відомості про вартість 393 277,61 грн з транспортними витратами. згідно чого розрахував: 38 124,52 грн. (10% мито) + 87 325,92 грн. (ПДВ). Для митного оформлення товару декларант вказав митну вартість Товару: 393 277.61 грн.
На підтвердження митної вартості товару позивач, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, надав до Львівської митниці обов'язкові документи, а саме: декларацію митної вартості ІМ № UA209150/2022/014036 від 02.09.2022; Контракт № 07/10-2020 від 07.10.2020 року ТОВ «Велотрейд» та TIANJIN FREE TRADE SERVICE CO, LTD (Китай), Інвойс №21ZMT221902 від 08.06.2022 року на загальну суму 6055,21 доларів США, Пакувальний лист від 08.06.2022 року до інвойсу №21ZMT221902 PL від 08.06.2022 року, Коносамент № HZHSE22060510-2 від 19.06.2022, Копія Договору № 1107L/2 від 12 липня 2022 р. з ТОВ «Фахда-Компані» та ТОВ «Велотрейд», Копія Договору транспортного експедирування №231221-41 від 23.12.2021, укладеного між ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч Ді» та ТОВ «Велотрейд», Копія Рахунку на оплату № 117 від 29.08.2022 року, ТОВ «Фахда-Компані» та ТОВ «Велотрейд» щодо надання міжнародних транспортних послуг а/м ВО3306ВМ/ВО8545ХХ, Копія Довідки про транспортні витрати №2908L/1 від 29 ерпня 2022 року, ТОВ «Фахда-Компані» та ТОВ «Велотрейд», Копія Рахунку на оплату №743 від 25 серпня 2022 ТОВ «Інтернешнал Карго Сервіс Ейч Ді» та ТОВ «Велотрейд» контейнер CCLU7413749, Довідка про складські послуги №2508-1 від 25 серпня 2022 року ТОВ «Інтернешнл Карго Сервіс Ейч Ді» та ТОВ «Велотрейд» щодо навантажувально-розвантажувальні роботи, оформлення, автодоставка Гданськ, Польща - Прушков, Польща, перевантаження за межами митної території України, організація зберігання за межами території України по контейнеру CCLU7413749, Автотранспортна накладна від 25.08.2022 а/м НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , Лист TIANJIN FREE TRADE SERVICE CO, LTD про вміст Контейнеру CCLU7413749, Договір про надання послуг митного брокера з ФОП ОСОБА_1 , Копія митної декларації країни відправлення № 021720220000158558 від 18.06.2022, Сертифікат CCPIT № 224400B0/022955 від 10.08.2022, виданого ССРІТ/ССООІС Республікою КНР на англійській мові та китайській мові, Звіт про оцінку майна 29/08/2022/01 від 29.08.2022, судові рішення, що ухвалені на користь ТОВ «Велотрейд» про скасування рішень про коригування митної вартості товару, що набрали законної сили №520/10381/2020, №520/10383/2020, №520/10386/2020, №520/11057/2020, №520/11058/2020, №520/11059/2020, №520/11060/2020, №520/11061/2020, №520/11062/2020, №520/12620/2020, №520/12621/2020, №520/13179/2020, №520/13182/2020.
Проте, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/000069/2 від 02.09.2022 за резервним методом відповідно до положень ст. 64 МК України.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями та картками митного органу позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.
Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).
Відповідно до ч. 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. (ч. 3 ст. 53 МК України).
Тобто, частиною 3 статті 53 МК України закріплено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частиною 4 ст. 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Приписами ч.5 ст. 58 МК України визначено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Отже, для розрахунку митної вартості товару застосовується ціна, що підлягає сплаті за контрактом.
Також, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Щодо зауважень митного органу в частині постачальника як виробника Товару, суд наголошує, що згідно з частиною першою статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Відповідно до частини третьої та четвертої статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір(контракт) укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом. У разі експорту послуг (крім транспортних) зовнішньоекономічний договір (контракт) може укладатися шляхом прийняття публічної пропозиції про угоду (оферти) або шляхом обміну електронними повідомленнями, або в інший спосіб, зокрема шляхом виставлення рахунка (інвойсу), у тому числі в електронному вигляді, за надані послуги.
Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Згідно із частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Таким чином, позивач вільний в укладанні договорів (контрактів) та обставини щодо того, чи є постачальник позивача виробником товару, що поставляється жодним чином не впливає на ціну контракту та прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товару.
Щодо твердження відповідача про те, що відсутні договірні відносини між ТОВ «Велотрейд» та Guangzhou Yijia Supply Chain Co. Відповідач у відзиві вказує, що на його думку митна вартість не може бути підтверджена, бо назва «Guangzhou Yijia Supply Chain Co,. LTD» міститься на документі, що засвідчує дійсність та відповідність Інвойсу в Китайській Народній Республіці за сертифікатами CCPIT №224400B0/022955 від 10.08.2022 року. Вказані твердження є необґрунтованими, оскільки компанія Guangzhou Yijia Supply Chain Co здійснює за дорученням Постачальника завірення документів в China Council for the Promotion of International Trade China Chamber of Internation Commerce (аналог в Україні Торгово-промислова палата). Таким чином, здійснення посвідчення чинності інвойсу позивача із Постачальником через повірену юридичну особу Постачальника не може бути підставою для коригування митної вартості Товару. Вказане було підтверджено Листом TIANJIN FREE TRADE SERVICE CO, LTD з перекладом на українську мову, що було надано позивачем.
Відносно умов оплати за укладеним контрактом, то як встановлено судом у Інвойсі № 21ZMT221902 від 08 червня 2022 року вказано, що термін оплати - протягом 120 днів з дня прибуття контейнера в пункт призначення.
Відповідно до п. 1.1. Договору постачання продукції від 07 жовтня 2020 року №07/10/2020 вказано, що предметом Договору є постачання продукції, а саме: частини та комплектуючі велосипедів відповідно до Інвойсу/ів (проформами-інвойсами) до цього договору. В межах, встановлених цим договором.
Пунктом 2.1. Договору поставки продукції від 07 жовтня 2020 року №07/10/2020 встановлено, що ціна на продукцію, умови оплати і поставки по цьому Договору визначаються Інвойсом до Договору. Зважаючи на викладене, термін оплати за вказаний Товар не настав, тому відповідно і платіжні доручення не були надані під час митного оформлення Товару. Водночас, як свідчать матеріали справи, 29.09.2022 року згідно платіжного доручення №2 від 29 вересня 2022 року була проведена оплата TIANJIN FREE TRADE SERVICE CO, LTD відповідно до договору 07/10-2020 від 7 жовтня 2020 року, по інвойсу №21ZMT221902 від 08.06.2022.
Щодо підтвердження транспортних витрат, то, як стверджує позивач, ТОВ «Велотрейд» надав повний пакет документів, які підтверджують транспортні витрати, а саме: Договір на комплексне логістичне обслуговування № 1107L/2 від 12.07.2022 з ТОВ «Фахда-Компані»; договір № 231221-41 про надання транспотно-експедиційних послуг з перевезення екпортно-імпортних та транзитних вантажів від 23.12.2021 р. з ТОВ «Інтернешнл Карго сервіс Ейч. Ді»; рахунок на оплату № 743 від 25.08.2022 р. від ТОВ «Інтернешнл Карго сервіс Ейч. Ді», рахунок на оплату № 117 від 29.08.2022 р. від ТОВ «Фахда-Компані»; довідку про транспортні витрати ТОВ «Фахда-Компані» від 29.08.2022 о. № 2908L/1; довідка про складські послуги № 2508-1 від 25.08.2022 видана ТОВ «Інтернешнл Карго сервіс Ейч. Ді»; платіжні доручення про сплату компаніям-перевізникам № 7385 від 29.08.2022 р. та № 7406 від 05.09.2022 тощо.
Посилання відповідача, що підставою для коригування стала та обставина, що ТОВ «Велотрейд» не надав заявку на перевезення не заслуговує на увагу суду, оскільки відповідач не довів, як саме Заявка до Договору з ТОВ «Фахда-Компані» вплинула на формування митної вартості товару та на її коригування митним органом, не наводить підстав того, що через її наявність митна вартість була би іншою, в той час, коли відповідно до ч. 2 статті 53 Митного кодексу України для підтвердження транспортних витрат необхідно лише - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, а документи, що містять відомості про вартість перевезення і є рахунок на оплату, довідка про транспортні витрати, платіжне доручення про сплату, а також Акт виконаних робіт тощо.
Застосування відповідачем у спірних правовідносинах бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, митницею такого порівняння зроблено не було. Тобто наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди подібні (аналогічні) товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. При цьому, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 25 лютого 2020 року по справі № 260/718/19, Верховним Судом в постанові від 25 травня 2021 року у справі №520/10386/2020 за позовом ТОВ «Велотрейд» до Слобожанської митниці ДМС України, Верховним Судом від 24 листопада 2021 року у справі №520/11059/2020 за позовом ТОВ «Велотрейд» до Слобожанської митниці ДМС України, Верховним Судом у постанові від 13 січня 2022 року у справі №520/11061/2020 за позовом ТОВ «Велотрейд» до Слобожанської митниці ДМС України.
З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2022/000069/2 від 02.09.2022 р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA209150/2022/000138 від 29.08.2022 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Суд також відзначає, що відповідно до п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
У постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.
Суд зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідачем не дотримано положень статті 55 МК України та «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 р. за №883/21195), згідно яких прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
У спірному рішенні зазначені відмінні умови поставки та відсутні розрахунок митної вартості, торгову марку, технічні характеристики товарів, що має значення, оскільки ціна товарів за контрактом встановлювалась виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива.
Верховний Суд розглядаючи судові справи щодо оскарження аналогічних рішень митниці висловлює у своїх постановах, наступні правові висновки: «Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування» (постанова від 22.04.2019 № 815/6242/17).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
З аналізу матеріалів справи судом встановлено, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається митниця не перешкоджали визначенню митної вартості товарів.
Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.
Митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.
Суд зазначає, що обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених постанові від 06.03.2019 у справі №809/278/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, який є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов'язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов'язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: - має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; - зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень.
З огляду на встановлені судом обставини, оскаржувані рішення та картки є протиправними та підлягають скасуванню.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України" (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" (вул. Єнакіївська, буд. 2 Є, м. Харків, 61158, код ЄДРПОУ 30036332) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови -задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2022/000069/2 від 02.09.2022 р.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Львівської митниці № UA 209150/2022/000138 від 29.08.2022 року.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велотрейд" (вул. Єнакіївська, буд. 2 Є, м. Харків, 61158, код ЄДРПОУ 30036332) сплачену суму судового збору в розмірі 4056, 00 грн. (чотири тисячі п'ятдесят шість гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 23.02.3023 р.
Суддя Бадюков Ю.В.