Справа №240/16969/22
23 лютого 2023 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації у відповідь на запит від 03.08.2022 та зобов'язати відповідача надіслати на електронну адресу позивача запитувану інформацію.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що 03.08.2022 звернувся до відповідача з запитом на інформацію, 08.08.2022 отримав лист начальника Центрального юридичного управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якому повідомлялось, що останній не володіє та не зобов'язаний відповідно до компетенції володіти інформацією щодо переліку населених пунктів Житомирської області, що належали до районів де у період з 1 березня 2022 року до 7 липня 2022 року здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Також цим листом проінформовано позивача про те, що Житомирську область визначено районом ведення воєнних дій у період з 24.02.2022 по 20.04.2022. Позивач вважає, що запитувана інформація надана не була, а бездіяльність відповідача є протиправною.
18.08.2022 ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачеві надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Даною ухвалою суду відповідачу встановлено строк для відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Представник відповідача подав до суду відзив на позов, в якому заперечив проти позовних вимог, вказав що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки запитувана позивачем інформація не є продуктом створеним Міноборони і Збройними Силами України у процесі виконання своїх обов'язків, отже така інформація в даному випадку не є публічною в розумінні закону. Зазначив, що відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оборону України" рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України лише визначаються райони воєнних (бойових) дій, про що позивача повідомлено у відповіді на запит, зокрема в частині, що стосується Житомирської області.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.11.2022 визначено передати адміністративну справу №240/16969/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії на розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.
18.01.2023 адміністративну справу №240/16969/22 отримано Тернопільським окружним адміністративним судом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2023 вказану справу передано на розгляд судді Мартиць О.І.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23.01.2023 постановлено прийняти адміністративну справу №240/16969/22 до свого провадження, розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії розпочати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Крім цього, у вказаній ухвалі суд дійшов висновку, що судом вжито всіх необхідних заходів для отримання процесуальних документів: відзиву відповідача від 11.11.2022 №712, що надійшов до Житомирського окружного адміністративного суду 11.11.2022 Вх.№56880/22 та 17.11.2022 Вх.№58062/22.
Суд, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, встановив таке.
03.08.2022 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з запитом на інформацію, в якому просив надіслати на електронну адресу наступну інформацію: перелік населених пунктів Житомирської області, що належали до районів, де у період з 1 березня 2022 року до 7 липня 2022 року здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, за перебування у яких та здійснення вказаних заходів мала виплачуватися додаткова винагорода у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану". При цьому просив вказати конкретні періоди для відповідних населених пунктів.
Листом заступника начальника Центрального юридичного управління Генерального штабу Збройних Сил України від 05.08.2022 №316/1754 позивача повідомлено, що в межах компетенції опрацьовано його запит щодо надання інформації про перелік населених пунктів Житомирської області, що належали до районів, де у період з 1 березня 2022 року до 7 липня 2022 року здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
За результатом опрацювання повідомлено, що Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє та не зобов'язаний відповідно до компетенції володіти інформацією щодо переліку населених пунктів Житомирської області, що належали до районів де у період з 1 березня 2022 року до 7 липня 2022 здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Також проінформовано відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оборону України" рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України Житомирську область визначено районом ведення воєнних (бойових) дій з 24.02.2022 по 20.04.2022.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, що полягає у ненаданні запитуваної інформації, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
За нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість бездіяльності, дій відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Зі змісту преамбули Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI) вбачається, що цей Закон визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Згідно з частинами першою та другою статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 цього Закону доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 3 Закону №2939-VI).
Відповідно до статті 12 Закону №2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.
За правилами статті 14 Закону № 2939-VI розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; 6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.
В силу положень статті 16 Закону №2939-VI розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.
Згідно з статтею 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них. До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією). На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Частинами першою та другою статті 19 Закону №2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
З матеріалів справи видно, позивач 03.08.2022 звернувся до Міністерства оборони України із запитом на інформацію, в якому просив надіслати на електронну адресу наступну інформацію: перелік населених пунктів Житомирської області, що належали до районів, де у період з 1 березня 2022 року до 7 липня 2022 року здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, за перебування у яких та здійснення вказаних заходів мала виплачуватися додаткова винагорода у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану". При цьому просив вказати конкретні періоди для відповідних населених пунктів.
Листом заступника начальника Центрального юридичного управління Генерального штабу Збройних Сил України від 05.08.2022 №316/1754 позивача повідомлено, що в межах компетенції опрацьовано його запит щодо надання інформації про перелік населених пунктів Житомирської області, що належали до районів, де у період з 1 березня 2022 року до 7 липня 2022 року здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
За результатом опрацювання повідомлено, що Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє та не зобов'язаний відповідно до компетенції володіти інформацією щодо переліку населених пунктів Житомирської області, що належали до районів де у період з 1 березня 2022 року до 7 липня 2022 здійснювалися заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.
Також проінформовано відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оборону України" рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України Житомирську область визначено районом ведення воєнних (бойових) дій з 24.02.2022 по 20.04.2022.
Згідно частини першої статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Частиною третьої статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Отже, суд наголошує, що в даному випадку відповідач мав скерувати запит позивача тому, хто володіє інформацією, тобто належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача, як це передбачено положеннями статті 22 Закону №2939-VI.
За змістом частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
На підставі аналізу норм чинного законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, встановлених обставин справи, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути запит на інформацію позивача від 03.08.2022, та надати відповідь, з врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат в порядку статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неналежного розгляду запиту на інформацію ОСОБА_1 від 03.08.2022.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 03.08.2022 з урахуванням правової позиції, наданої судом у рішенні.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено і підписано 23 лютого 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Міністерство оборони України (місцезнаходження: Повітрофлотський пр-т, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ: 00034022).
Головуючий суддя Мартиць О.І.