Справа № 500/273/23
23 лютого 2023 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Осташа А. В. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 084750008298 від 04.11.2022 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю на день звернення необхідного стажу роботи, а саме 29 років та необхідних документів, які підтверджують наявність загального стажу роботи;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.10.2022 із зарахуванням наявного трудового стажу у період її роботи з 01.11.1983 по 22.06.1986 що складає 2 роки 7 місяців 21 день, в колгоспі імені “Ватутіна”, з 01.01.1989 по 18.02.1998 що складає 9 років 1 місяць 18 днів в колгоспі “Родіна”, з 15.03.1998 по 20.01.2000 що складає 1 рік 10 місяців 6 днів в КСП “Родіна” а також трудовий стаж на посаді завідуючої Н.Павлівської сільської бібліотеки за період з 22.01.1986 по 11.07.1987 року що складає 1 рік 19 днів, загальний трудовий стаж 34 роки 8 місяців 4 дні та прийняти рішення про призначення пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 31.10.2022.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак, листом Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повідомило позивача, що на її заяву винесено рішення про відмову в призначенні пенсії, оскільки недостатньо стажу для призначення пенсії через те, що період роботи у коглоспах з 01.11.1983 по 11.07.1987 та з 01.01.1989 по 11.02.2000, оскільки відсутні довідки про відпрацьовані трудодні та довідки про реорганізацію колгоспів, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) оскільки відсутня позначка про отримання паспорту. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, воно не відповідає вимогам Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ними порушено право позивача на належний соціальний захист, що передбачене ст. 46 Конституції України, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Також, позивачка подала клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою судді від 30.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та звільнено позивачку від сплати судового зору за подання позову.
Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області проти позовних вимог заперечив, надавши до суду 07.02.2023 відзив, в якому зазначив, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи у колгоспах з 01.11.1983 по 11.07.1987 та з 01.01.1989 по 11.02.2000, оскільки відсутні довідки про відпрацьовані трудодні та довідки про реорганізацію колгоспу.
Варто звернути увагу суду на те, в позовних вимогах позивач просить зарахувати період роботи з 01.01.1989 по 18.02.1998 в колгоспі “Родіна”, з 22.01.1986 по 11.07.1987 на посаді завідуючої бібліотеки, однак дані періоди частково зараховані до страхового стажу позивача, а саме: з 23.01.1987 по 22.01.1990, що підтверджується розрахунком стажу ОСОБА_1 , який позивач надала до позовної заяви.
Враховуючи вищенаведене, повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 31.10.2022 та зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.11.1983 по 22.06.1986 в колгоспі “Ватутіна”, з 01.01.1989 по 18.02.1998 в колгоспі “Родіна”, з 15.03.1998 по 20.01.2000 в КСП “Родіна”, з 22.01.1986 по 11.07.1987 на посаді завідуючої бібліотеки та призначити пенсію за віком з 31.10.2022 немає підстав.
Також, відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало до суду відзив на позов 17.02.2023. Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, оскільки загальний стаж позивачки становить 20 років, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи у колгоспі було відсутність довідки про відпрацьовані трудодні та довідки про реорганізацію колгоспів. Також, підставою для не зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку було відсутність будь-яких документів, які підтверджують що позивачка дійсно здійснювала за нею догляд.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
Позивачка, 31 жовтня 2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058- IV).
Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 084750008298 від 04.11.2022 відмовлено у призначенні пенсії за віком так як страховий стаж позивача становить 20 років 00 місяців 00 днів, що є меншим за необхідний, а отже для призначення пенсії за віком підстав немає.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано: періоди роботи у колгоспах з 01.11.1983 по 11.07.1987 та з 01.01.1989 по 11.02.2000, оскільки відсутні довідки про відпрацьовані трудодні та довідки про реорганізацію колгоспу; період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) оскільки відсутня позначка про отримання паспорту.
Вважаючи відмову в призначенні пенсії протиправною, позивач звернулася до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV).
Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Закон №1058-ІV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).
Відповідно до ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах незалежно від використання форм власності та господарювання, незалежно від характеру й тривалості роботи і перерв у кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Аналіз вказаної норми вказує, що для зарахування до страхового стажу періоду роботи та членства у колгоспі визначено певні умови та порядок. Так, за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховується час роботи за фактичною тривалістю, якщо ж виконував встановлений мінімум трудової участі або не виконував з поважних причин, то зараховується весь період роботи.
Згідно п.п. 1, 2 постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975р. №310 "Про трудові книжки колгоспників" (далі - Постанова № 310), трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Відповідно до п.п. 5, 6 Постанови № 310, до трудової книжки колгоспника вносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення.
Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою. Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (п. 13 Постанови № 310).
Згідно статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.
Як вбачається судом із рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком та не зараховано до страхового стажу періоди роботи у колгоспах, оскільки відсутні довідки про відпрацьовані трудодні та довідки про реорганізацію колгоспів.
Судом із аналізу трудової книжки колгоспника вбачається, що на ст.18-21 зазначено, що прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві та виконання річного і мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Так колгоспом Ватутіна було встановлено у 1983 році позивачу 38 трудоднів відпрацьовано 51, у 1984 - 250 відпрацьовано 331 у 1985 -251 відпрацьовано 205. З 22.01.1986 позивач призначена на посаду завідуючої сільської бібліотеки з яке ї звільнена 11.07.1987 та знаходилась у декретній відпустці по 1989 рік.
З 01.01.1989 Позивач була прийнята у члени колгоспу “Родіна” де працювала по 18.02.1998 колгоспом на даний з 1989 по 1995 період було встановлено 250 трудоднів позивач відпрацювала фактично у 1989-253, 1990-284,1991-290, 1992-262, 1993-331, 1994-250, 1995-251, 1995-251, у 1996 році встановлено 255 трудоднів фактично відпрацьовано 1996-250, 1997-220 трудоднів фактично відпрацьовано 227.
З березня 1998 року Позивачка була прийнята в члени КСП “Родіна” та фактично відпрацювала встановлені трудодні. А саме 1998-220 відпрацьовано 227, 1999-220 відпрацьовано 229, та за майже півтора місяця 2000 року встановлено та відпрацьовано 15 трудоднів.
Також у трудовій книжці зазначена річна заробітна плата позивача-колгоспника за вказані роки.
Суд зазначає, що відповідачем ненадано доказів, що в колгоспі позивачем без поважних причин не виконано встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
А тому, період роботи позивача у в колгоспі, слід враховувати повністю незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв чи виконання встановленого мінімуму трудової участі.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач не може бути позбавлений права на пенсійне забезпечення через неналежну організацію ведення обліку трудової книжки роботодавцем.
Щодо твердження відповідача про відсутність довідки про реорганізацію колгоспів, суд оцінює його критично, оскільки даний факт не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду роботи, оскільки такі відомості жодним чином не підтверджують зайнятість позивача.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачами не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача.
Відтак, суд приходить до висновку про необхідність зарахування вищевказаного періоду роботи до страхового стажу позивача.
З урахуванням зазначеного, беручи до уваги, що трудова книжка колгоспника, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, містить необхідні записи про виконання позивачем встановленого мінімуму трудоднів у народному господарстві, та у повному обсязі підтверджує наявність трудового стажу позивача з 01.11.1983 по 22.01.1986 в колгоспі імені “Ватутіна”, з 01.01.1989 по 18.02.1998 в колгоспі “Родіна”, з 15.03.1998 по 20.01.2000 в КСП “Родіна”, а також трудовий стаж на посаді завідуючої Н.Павлівської сільської бібліотеки за період з 22.01.1986 по 11.07.1987, вказаний період належить зарахувати до страхового стажу позивача.
Суд зазначає, що відповідач стверджує про те, що період з 23.01.1987 по 22.01.1990 по догляду за дитиною до 3 років, що підтверджується формою РС-право, тому суд враховує даний факт.
З огляду на встановлені в ході розгляду цієї справи обставини, суд дійшов висновку про протиправність дій Головних управлінь Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування до стажу роботи позивача вказаного періоду її роботи та, як наслідок, про обґрунтованість позовних вимог в частині зобов'язання зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 01.11.1983 по 22.01.1986 в колгоспі імені “Ватутіна”, з 01.01.1989 по 18.02.1998 в колгоспі “Родіна”, з 15.03.1998 по 20.01.2000 в КСП “Родіна”, а також трудовий стаж на посаді завідуючої Н.Павлівської сільської бібліотеки за період з 22.01.1986 по 11.07.1987, із врахуванням зарахованого періоду з 23.01.1987 по 22.01.1990.
Суд звертає увагу, що позивач у позові просить зарахувати період роботи з 01.11.1983 по 22.06.1986 в колгоспі імені “Ватутіна”, проте даний факт не відповідає трудовій книжці, оскільки в ній містяться відомості про роботу з 01.11.1983 по 22.01.1986, а тому суд вважає за необхідне зазначити саме такий період який зазначений у трудовій книжці.
Щодо не зарахування періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) оскільки відсутня позначка про отримання паспорту, суд зазначає наступне.
Відповідачу слід врахувати, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав усі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 (справа №687/975/17), відповідно до яких на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Також суд наголошує, що згідно із частиною першою статті 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
Порядком №22-1 установлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Такий підхід узгоджується із частиною першою статті 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
Таким чином, беручи до уваги правові висновки суду в цьому рішенні щодо необхідності зарахування до страхового стажу позивача період її роботи, суд вбачає наявність у позивача необхідного страхового стажу у обсязі, що перевищує 29 років для призначення їй пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивачу буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
У даному випадку, суд звертає увагу, що вказані записи в трудовій книжці колгоспника зроблено чітко та зрозуміло, відсутні ознаки підчисток та підробок, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії.
За наведених обставин, суд вважає, що питання позивача про призначення пенсії за віком було розглянуто формально та не враховані усі обставини, які мають значення.
Щодо набуття позивачем права на призначення пенсії, суд врахував таке.
Відповідно до ч.1 ст. 45 Закону №1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Суд встановив, що позивач досягла 60 річного віку 08.10.2022. Наявні докази у матеріалах справи вказують на те, що із заявою про призначення пенсії за віком позивач вперше звернувся до відповідача - 31.10.2022, у зв'язку із чим, згідно з вказаними вище приписами ст. 45 Закону №1058, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058 із 09.10.2022 - наступного дня після досягнення нею пенсійного віку.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість прийнятого рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.11.2022 №084750008298 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку із відсутністю 29 років страхового стажу, та як наслідок про необхідність визнання його протиправним та скасування.
Суд зазначає, що позивач просить суд зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, проте суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде саме зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 09.10.2022, зарахувавши в страховий стаж спірні періоди, а не повторно розглянути його заяву про призначення пенсії, як про це просить позивач.
Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Судових витрат по справі не має.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовльнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.11.2022 №084750008298 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати в страховий стаж ОСОБА_1 періоди роботи: з 01.11.1983 по 22.01.1986 в колгоспі імені “Ватутіна”, з 01.01.1989 по 18.02.1998 в колгоспі “Родіна”, з 15.03.1998 по 20.01.2000 в КСП “Родіна”, а також трудовий стаж на посаді завідуючої ОСОБА_2 сільської бібліотеки за період з 22.01.1986 по 11.07.1987, згідно записів трудової книжки колгоспника № НОМЕР_1 від 10.01.1984 та із врахуванням зарахованого періоду з 23.01.1987 по 22.01.1990.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 09.10.2022.
5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 23 лютого 2023 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Канатна, 83,м. Одеса,Одеська область,65012 код ЄДРПОУ/РНОКПП 20987385);
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: Майдан Волі, 3,м. Тернопіль,46001 14035769);
Головуючий суддя Осташ А.В.