16 лютого 2023 року
м. Хмельницький
Справа № 686/13258/22
Провадження № 22-ц/4820/408/23
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Чебан О.М.,
з участю представника апелянта, відповідача ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, ОСОБА_1 , про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Заворотної О.Л. від 07 грудня 2022 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У червні 2022 року ОСОБА_2 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідачів, вказував, що в Хмельницькому міськрайонному суді Хмельницької області перебувало кримінальне провадження №42018240000000025 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України. Потерпілим у вказаному кримінальному провадженні був визнаний позивач.
Досудовим розслідуванням було встановлено, що лейтенант поліції ОСОБА_1 , обіймаючи посаду оперуповноваженого відділу спеціальної поліції ГУНП в Хмельницькій області, будучи службовою особою, умисно при виконанні доручення слідчого у кримінальному провадженні № 12018240000000230 від 29.08.2018 року, використовуючи повноваження, передбачені ст. 41 КПК України, 29.10.2018 року вніс до вступної частини протоколів допиту свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завідомо неправдиві відомості про час та місце проведення слідчої дії та місце проживання допитуваних осіб. ОСОБА_1 , фактично не провівши допити свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та не отримавши від останніх будь-яких показань та відомостей, переслідуючи мету штучного створення доказів причетності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до вчинення злочину відносно ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та здобуття додаткових даних для обґрунтування клопотань про проведення обшуків у приміщенні ломбарду «Гарант Капітал», за місцем проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , вніс завідомо неправдиві відомості у протоколи допитів і власноруч їх підписав. Цими діями ОСОБА_1 здійснив складання завідомо неправдивих протоколів допиту свідків, що кваліфіковано як злочин за ч.1 ст. 366 КК України.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.06.2022 року кримінальне провадження 42018240000000025 від 15.11.2018 року закрито, а ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишено без розгляду та роз'яснено право пред'явити цивільний позов в порядку цивільного судочинства.
Внаслідок вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки внаслідок проведення обшуків у нього вдома він довгий час відновлював своє здоров'я, що завдавало багато незручностей для його сім'ї. Кримінальне провадження тривало з 2018 року по 2022 рік, а тому позивач фактично був позбавлений можливості відновлення справедливості, опинився в обставинах незахищеності.
Враховуючи наведене, ОСОБА_2 просив стягнути з відповідачів солідарно 500 000 грн. відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07.12.2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 1500 грн. компенсації моральної шкоди.
В решті вимог відмовлено.
Стягнуто з ГУНП в Хмельницькій області, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 420 грн., по 210 грн. з кожного.
В апеляційній скарзі ГУНП в Хмельницькій області просить рішення суду скасувати як необґрунтоване та відмовити в позові повністю. На думку апелянта, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження заподіяння йому відповідачем моральної шкоди у вигляді моральних чи фізичних страждань, погіршення стану здоров'я, порушення нормальних життєвих зв'язків та стосунків з оточуючими людьми тощо, а також не обґрунтовано заявлений розмір її відшкодування. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 23.06.2022 року, на яку посилається позивач, та жодними іншими судовими рішеннями не встановлено незаконність дій ОСОБА_1 чи ГУНП в Хмельницькій області.
В засіданні апеляційного суду представниця апелянта, ОСОБА_1 підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів.
Позивач в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про розгляд справи.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції не повній мірі з'ясував обставини, які мають значення для справи, допустив порушення норм процесуального права та неправильне застосування норми матеріального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Так, встановлено, що в провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебувало кримінальне провадження №42018240000000025 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України.
Потерпілим у вказаному кримінальному провадженні був визнаний ОСОБА_2 .
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.06.2022 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 366 КК України ( в редакції Закону № 3207- УІ від 07.04.2011 р.) на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження №42018240000000025 від 15.11.2018 року закрито.
Цивільний позов ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишено без розгляду.
ОСОБА_1 проходить службу в Національній поліції України з 07.11.2015 року по цей час.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих потерпілому, слід визначити йому відшкодування моральної шкоди з врахуванням вимог розумності та справедливості в розмірі 1500 грн. і стягнути його з держави.
Проте з цим висновком не можна погодитися, зважаючи на таке.
Так, статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з ч.1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах (ч.6 ст. 1176 ЦК).
За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).
Отже, у випадку завдання громадянинові шкоди внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, в тому числі органу досудового розслідування, їх посадових і службових осіб шкода відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини цих органів та осіб.
В свою чергу за змістом ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд першої інстанції не врахував, що вказаний позов ОСОБА_2 пред'явив до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області та ОСОБА_1 , і просив стягнути шкоду не з держави України, а з відповідачів в солідарному порядку 500 000 грн. відшкодування моральної шкоди.
Відтак, ухвалюючи рішення про стягнення з державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 1500 грн. компенсації моральної шкоди, суд вийшов за межі заявлених позовних вимог і вирішив спір з порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства.
За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції не взяв до уваги, що за змістом наведених норм права (ст.ст. 1176 ч.6, 1167, 1173, 1174 ЦК) в деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов'язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).
Позивач, посилаючись на заподіяння йому шкоди внаслідок проведення обшуку працівниками поліції, не надав жодних доказів на підтвердження проведення обшуку в його помешканні та що такі дії були визнані протиправними.
Матеріали справи також не містять жодних доказів наявності причинного зв'язку між складанням завідомо неправдивих протоколів допиту свідків, у чому обвинувачувався ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 366 КК України (кримінальне провадження щодо нього закрито з нереабілітуючих підстав), та проведенням обшуків у позивача вдома, якщо така процесуальна дія мала місце.
Отже, помилковим є висновок суду про доведеність позивачем складу цивільного правопорушення в діях ГУНП в Хмельницькій області, яке фактично мало б виступати у спірних правовідносинах як представник держави.
З врахуванням наведеного оскаржуване рішення про часткове задоволення позову слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з позивача на користь апелянта понесені витрати на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 1488,60 грн.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області задовольнити.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В позові ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, ОСОБА_1 , про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області (місцезнаходження: вул. Зарічанська, 7, м. Хмельницький, 29017, ЄДРПОУ 40108824) 1488,60 грн. понесених судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 лютого 2023 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк