Справа № 461/7461/21 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.
Провадження № 22-ц/811/1840/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
20 лютого 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Назар Х.Б.
з участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 червня 2022 року,
у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 12 серпня 2014 року між нею та Акціонерним товариством «Ідея Банк» укладено кредитний договір № 910.26613, за умовами якого відповідач надав їй кредит в розмірі 299 460 грн. на строк 60 місяців зі змінюваною процентною ставкою в розмірі 21.99%, що складається зі змінної частини ставки, яка на день укладення кредитного договору становить 9.5%, збільшеної на маржу банку в розмір 12.49 %, для купівлі транспортного засобу марки «Dodge», моделі «Ram 2500 Job Rated», 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 . Стверджує, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною в кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором, однак, незважаючи на те, що порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору, розрахунок змінюваної процентної ставки не забезпечує точного визначення розміру процентної ставки. Зазначає, що 01 липня 2015 року банк підвищив процентну ставку з 21.99 % до 30% річних, однак протягом періоду з 01 липня 2015 року до 29 січня 2019 року не застосовував розрахунок змінюваної процентної ставки за кредитним договором № 910.26613 від 12 серпня 2014 року в порядку, визначеному п. 3 параграфу 3 кредитного договору. Вважає, щопідвищена відсоткова ставка, встановлена банком в розмірі 30 % за період з 01 липня 2015 року до 29 січня 2019 року за кредитним договором № 910.26613 від 12 серпня 2014 року є необґрунтованою та не узгоджується з вимогами статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». З наведених підстав просить визнати незаконним підвищення відсоткової ставки з 21.99 % до 30 % річних за кредитним договором № 910.26613 від 12 серпня 2014 року, укладеним між Акціонерним товариством «Ідея Банк», та ОСОБА_1 .
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 23 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що порушено встановлений процесуальним законом порядок здійснення цивільного судочинства, оскільки ухвалою про відкриття провадження у справі від 23 березня 2022 року та ухвалами про відкладення розгляду справи від 05 травня 2022 року та від 24 травня 2022 року визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, однак в оскаржуваному рішенні суду зазначено, що сторони належним чином повідомлені про розгляд даної справи, у зв'язку з чим виникли протиріччя між судовими рішеннями в даній справі та плутанина у визначенні порядку її розгляду, що призвело до порушення її процесуальних прав та неправильного вирішення справи по суті. Зазначає, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки нею не оспорюється та не заперечується право банку на підвищення річної змінюваної процентної ставки за користування кредитним коштами, а оскаржується недотримання процедури реалізації рішення банку про зміну процентної ставки, оскільки кредитодавцем не надано їй інформації щодо залежності між запропонованим банком значенням процентної ставки і зміною облікової ставки НБУ та зростанням вартості грошових ресурсів на міжбанківському ринку України, що є прямим порушенням вимог Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту. Вважає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доказам, які подані нею на підтвердження позовних вимог, зокрема, висновкам судово-економічної експертизи з питань підвищення розміру процентної ставки при виконанні умов кредитного договору № 910.26613 від 12 серпня 2014 року. Вказує, що, безпідставно відхиляючи подані нею докази, судом першої інстанції порушено принцип диспозитивності та змагальності цивільного процесу. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що за умовами кредитного договору № 910.26613 від 12 серпня 2014 року, укладеного між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , процентна ставка є змінюваною, позивачка усвідомлювала ризики, які випливають із змінної частини процентної ставки протягом всього періоду кредитування, та погодилася з ними, умов кредитного договору щодо визначення змінної частини процентної ставки не оспорювала, про розмір нової процентної ставки банк повідомив позичальника у встановленому договором порядку, відтак відсутні підстави для визнання незаконним підвищення відсоткової ставки з 21.99% до 30 % річних.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Статтею 10561 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.
У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов'язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Судом встановлено, що 12 серпня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 910.26613, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 299460.00 грн. на строк 60 місяців для фінансування купівлі позичальником транспортного засобу марки «Dodge», модель RAM 2500 JOB RATED, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 у сумі 285200 грн. та фінансування страхового платежу за договором страхування життя позичальника в сумі 14260 грн.
Відповідно до п. 1 параграфа 3 «Розрахунки між сторонами» кредитного договору №910.26613 від 12 серпня 2014 року за користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки збільшена на 12.4900% річних (маржа банку).
Пунктом 2 параграфа 3 «Розрахунки між сторонами» кредитного договору №910.26613 від 12 серпня 2014 року передбачено, що станом на день укладення договору змінна частина ставки, визначена за рішенням Правління банку, становить 9.5000% річних, що разом з маржою банку складає змінювану процентну ставку в розмірі 21.9900% річних.
Банк може у будь-який момент за рішенням Правління банку визначити змінну частину процентної ставки нижчу, ніж ставка, яка розрахована відповідно до п. 3. параграфа 3 цього договору (п. 4 параграфа 3 «Розрахунки мі сторонами» кредитного договір №910.26613 від 12 серпня 2014 року).
Згідно з п. 3 параграфа 3 «Розрахунки мі сторонами» кредитного договір № 910.26613 від 12 серпня 2014 року змінна частина ставки дорівнює потрійній середньозваженій процентній ставці за залученими депозитами на рахунки домашніх господарств в гривні по всій банківській системі України за попередній місяць (під «попереднім» розуміється останній місяць за який опублікована інформація на сайті НБУ на момент затвердження змінної частини процентної ставки по кредиту), надалі «Індекс». Індекс встановлюється Національним банком України та використовується як база для визначення процентної ставки.
Відповідно до п. 5 параграфа 3 «Розрахунки між сторонами» кредитного договору №910.26613 від 12 серпня 2014 року банк повідомляє позичальника про зміну розміру процентної ставки та надсилає позичальнику новий графік щомісячних платежів листом без внесення змін (доповнень) до договору не пізніше як за 15 календарних днів до дати, з якої почне діяти нова ставка. Таке повідомлення вважається відісланим в день його відправлення на адресу позичальника, що зазначена в цьому договорі.
Згідно з рішенням Правління ПАТ «Ідея Банк» від 08 травня 2015 року № 08/05-1 з 01 липня 2015 року новий розмір процентної ставки за кредитним договором становить 30.00% річних.
У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника лист про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Аналогічна правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року у справі № 752/16018/15-ц.
При цьому належним повідомленням боржника щодо підвищення процентної ставки за кредитом є спосіб, визначений сторонами у договорі.
В умовах кредитного договору № 910.26613 від 12 серпня 2014 року сторони узгодили, що зміна розміру процентної ставки, в тому числі і її підвищення, здійснюється шляхом повідомлення банком позичальника про таку зміну.
Листом № 06.2/60830 від 12 травня 2015 року ПАТ «Ідея Банк» повідомило позивача про зміну розміру змінної частини процентної ставки за умовами кредитного договору №910.26613 від 12 серпня 2014 року та надіслано Графік щомісячних платежів за кредитним договором та розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки (а.с. 113).
Повідомлення про зміну розміру змінної частини процентної ставки за умовами кредитного договору № 910.26613 від 12 серпня 2014 року ОСОБА_1 отримала 28 травня 2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 7900042870826 (а.с. 115).
Умови кредитного договору № 910.26613 від 12 серпня 2014 року не передбачують необхідності укладення додаткової угоди між сторонами у разі зміни розміру змінної складової процентної ставки, а повідомлення про зміну процентної ставки належним чином надіслано банком позичальнику, яка отримала таке повідомлення банку.
30 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Ідея Банк» із заявою, в якій зазначила про порушення банком процедури реалізації рішення щодо зміни процентної ставки, а також, просила надати їй: розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту; інформацію щодо подій, які мали безпосередній вплив на вартість ресурсів банку, із зазначенням публічного джерела інформації та діапазону часу, який аналізувався банком; можливість скористатися послугою «Повного дострокового погашення кредиту з дисконтом»; інформацію щодо вартості сплачених за кредитним договором коштів, із зазначенням дати, суми та призначення платежу.
Обгрунтовуючи позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 вважає, що її права порушено внаслідок недотримання відповідачем процедури реалізації права на зміну процентної ставки, зокрема, її підвищення, а саме, невірне застосування кредитодавцем методики обчислення змінюваної процентної ставки, передбаченої п. 3 параграфа 3 кредитного договору № 910.26613 від 12 серпня 2014 року.
На підтвердження своїх доводів позивачка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України надала висновки судово-економічних експертиз, проведених за її зверненням, а саме, № 383/05/2019 від 02 травня 2019 року, № 128-07/20 від 13 липня 2020 року та № 04-05/21 від 12 травня 2021 року.
Висновок судово-економічної експертизи № 383/05/2019 від 02 травня 2019 року, проведеної Експертно-дослідною службою України на підставі укладеного з ОСОБА_1 договору б/н від 04 квітня 2019 року не може братися до уваги, оскільки такий стосується розміру загальної суми коштів, сплаченої за кредитним договором, та відповідності розрахунку заборгованості умовам кредитного договору, експертом не вирішувалося питання стосовно методики обчислення змінюваної процентної ставки та її відповідності умовам кредитного договору № 910.26613 від 12 серпня 2014 року.
Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 128-07/20 від 13 липня 2020 року, проведеної ТОВ «Бюро економічно-правових експертиз» за зверненням ОСОБА_1 , підвищена відсоткова ставка, встановлена банком в розмірі 30 відсотків за період з 01 липня 2015 року по 29 січня 2019 року, є необгрунтованою, не узгоджується з п.п. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», п.п. 2,3 Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту та не підтверджується документально.
Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 04-05/21 від 12 травня 2021 року, складеного судовим експертом Вавіловою В.В. за зверненням ОСОБА_1 , в рішенні Правління ПАТ «Ідея Банк» невірно застосовано методику обчислення змінюваної процентної ставки за кредитним договором № 910.26613 від 12 серпня 2014 року в порядку, визначеному п. 3 параграфа 3 кредитного договору, внаслідок чого підвищена відсоткова ставка, встановлена банком в розмірі 30 відсотків за період з 01 липня 2015 року по 29 січня 2019 року, є необгрунтованою, така повинна відповідати встановленій в договорі ставці в розмірі 21.99 %.
Однак у вищезазначених висновках експертів не враховано, що як база для визначення змінної частини ставки використовується середньозважена процентна ставка за залученими депозитами на рахунки домашніх господарств в гривні по всій банківській системі України за попередній місяць на момент затвердження змінної частини процентної ставки.
Затвердження змінної частини процентної ставки вперше відбулося 12 серпня 2014 року при укладенні кредитного договору, а в подальшому - 08 травня 2015 року, коли Правлінням ПАТ «Ідея Банк» прийнято рішення про новий розмір процентної ставки, незважаючи на те, що такий починає діяти з 01 липня 2015 року.
Згідно з даними розділу Фінансові ринки Статистики щомісячного електронного бюлетня НБУ станом на липень 2014 року, тобто за попередній місяць до укладення кредитного договору, середньозважена процентна ставка за залученими депозитами домашніх господарств в гривні по всій банківській системі України становить 18.7 %.
Разом з тим, станом на квітень 2015 року, тобто за попередній місяць до затвердження Правлінням ПАТ «Ідея Банк» рішення про підвищення розміру змінної частини процентної ставки кредитного договору, середньозважена процентна ставка за залученими депозитами домашніх господарств в гривні по всій банківській системі України становить 19.9 %.
Таким чином, відбулася зміна ключових ринкових показників, на основі яких визначається розмір змінної частини процентної ставки відповідно до п. 3 параграфа 3 кредитного договору № 910.26613 від 12 серпня 2014 року, шо надавало банку право змінювати розмір процентної ставки з їх врахуванням.
Збільшення середньозваженої процентної ставки за залученими депозитами домашніх господарств в гривні по всій банківській системі України з 18.7 % до 19.9 % призвело до збільшення змінюваної процентної ставки з 21.99 % річних до 30.00 % річних, однак, новий розмір процентної ставки не перевищував потрійну середньозважену процентну ставку за залученими депозитами на рахунки домашніх господарств в гривні по всій банківській системі України на момент затвердження змінної частини процентної ставки, який становив 59,7 % (19,9% * 3 = 59,7%), що свідчить про відсутність порушень відповідачем методики обчислення змінюваної процентної ставки, передбаченої п. 3 параграфа 3 кредитного договору №910.26613 від 12 серпня 2014 року.
Враховуючи те, що, сторонами при укладенні кредитного договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, в тому числі і умов зміни відсоткової ставки за користування кредитом, укладаючи кредитний договір, позивач усвідомлювала наявні ризики, пов'язані зі змінною частиною процентної ставки, та погоджувалася на них, підвищення процентної ставки здійснено банком в межах процедури, визначеної умовами кредитного договору, а встановлений банком розмір процентної ставки не перевищує ставку, розраховану відповідно до п. 3 параграфу 3 кредитного договору, що в сукупності свідчить про те, що банком дотримано визначену договором процедуру підвищення змінної частини процентної ставки, а відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання незаконним підвищення відсоткової ставки з 21.99 % до 30 % річних за кредитним договором № 910.26613 від 12 серпня 2014 року, укладеним між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не надано інформацію щодо укладеного договору про споживчий кредит № 910.26613 від 12 серпня 2014 року з врахуванням підвищення річної змінюваної відсоткової ставки, спростовуються матеріалами справи, оскільки разом з повідомленням про збільшення процентної ставки позивачу надіслано Графік щомісячних платежів за кредитним договором та розрахунок сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки з врахуванням нового розміру процентної ставки, які отримані позивачем.
Покликання апелянта на те, що справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Частиною 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;
2) щодо спадкування;
3) щодо приватизації державного житлового фонду;
4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу;
5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Зважаючи на те, що спір у даній справі не належить до вищезазначених спорів, стосується захисту прав споживачів фінансових послуг, суд першої інстанції правомірно розглянув справу в порядку прощеного позовного провадження.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 червня 2022 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 22.02.2023 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк