м. Вінниця
22 лютого 2023 р. Справа № 120/9832/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Відділу освіти Барської міської ради (вул. Героїв Майдану, 6, м. Бар, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23000 )
про: визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Відділу освіти Барської міської ради (далі - відповідач) про
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації на запит від 29.09.2022 року (вх. реєстр. № О-231);
- визнання протиправними дії відповідача щодо необґрунтування та продовження строку розгляду запиту від 12.08.2022 року (вх. реєстр. № О-182) до 20 робочих днів;
- визнання протиправними дії відповідача щодо порушення строку розгляду запиту позивача від 12.08.2022 року (вх. реєстр. № О-182);
- визнання протиправними дії відповідача щодо надання неповної інформації на запит від 12.08.2022 року (вх. реєстр. № О-182);
- визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні повної інформації на запит позивача від 12.08.2022 року (вх. реєстр. № О-182);
- визнання протиправними дії відповідача щодо встановлення плати за копіювання та друк документів для надання інформації на запит від 12.08.2022 року (вх. реєстр. № О-182);
- визнання протиправними дії відповідача щодо встановлення його наказом № 49 від 05.04.2021 року фіксованого розміру відшкодування витрат за копіювання, друк та сканування документів для надання інформації, без розрахунку фактичних витрат на копіювання, друк та сканування однієї сторінки документу;
- зобов'язання відповідача на протязі п'яти днів, після набрання рішення суду законної сили, надати позивачу повну та достовірну інформацію на його запит від 29.09.2022 року (вх. реєстр. № О-231);
- зобов'язання відповідача на протязі п'яти днів, після набрання рішення суду законної сили, надати позивачу повну та достовірну інформацію на його запит від 12.08.2022 року (вх. реєстр. № О-182);
- зобов'язання відповідача на протязі п'яти днів, після набрання рішенням суду законної сили, скасувати наказ № 49 від 05.04.2021 року «Про затвердження розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію та порядку відшкодування цих витрат».
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що ним 29.09.2022 року надіслано на електронну адресу відповідача запит на інформацію, однак відповідь на вказаний запит станом на дату звернення до суду так і не отримана. Крім того, позивач вказує, що 12.08.2022 року звернувся до відповідача з інформаційним запитом щодо надання достовірних, повних та якісних копій табелів обліку робочого саму всіх керівників всіх закладів освіти Барської міської ради за період з 01.02.2022 року по 31.07.2022 року. Оскільки обсяг запитуваної інформації відповідачем продовжено строк розгляду запиту до 20 робочих днів. Позивач зауважує, що обґрунтування такого продовження відповідач не зазначив, а також надіслав попередню відповідь 09.09.2022 року, тобто на п'ятнадцять днів пізніше, ніж передбачено Законом України «Про доступ до публічної інформації». Водночас, позивач вказує, що у відповідь на запит від 12.08.2022 року відповідач зобов'язаний був надіслати на його електронну адресу 252 сторінки сканованих документів, що, на його думку, не є великим обсягом інформації, а тому відповідач протиправно продовжив строк розгляду вказаного запиту. Також позивач зазначає, що 29.09.2022 року відповідач надіслав на його електронну адресу остаточну відповідь, неповну інформацію та рахунок для здійснення оплати за сканування документів для надання повної інформації на запит від 12.08.2022 року. Позивач вважає надання неповної інформації та вимогу відповідача сплатити вартість витрат для надання інформації на його запит від 12.08.2022 року незаконними, оскільки Закон України «Про доступ до публічної інформації» не передбачає відшкодування фактичних витрат за сканування документів. Крім того, позивач вважає наказ відповідача № 49 від 05.04.2021 року «Про затвердження розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію та порядку відшкодування цих витрат» за своїм змістом суперечить ч. 2 ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації», порушує конституційне право громадянина на доступ до публічної інформації, а тому має бути скасований. Враховуючи наведені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 05.12.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
07.12.2022 року за вх. № 58887/22 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду 12.12.2022 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, даною ухвалою у відповідача витребувано докази щодо отримання ним інформаційного запиту позивача від 29.09.2022 року, а також результат його розгляду та направлення відповіді на вказаний запит позивачеві.
11.01.2023 року за вх.№1362/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що ним 18.08.2022 року ним надіслано позивачеві повідомлення про продовження строку надання відповіді на запит від 12.08.2022 року на 20 робочих днів, оскільки відповідь на запит стосується надання великого об'єму інформації. 15.09.2022 року відповідачем надано відповідь та надано копії доповідних на пропуск і заміну уроків по Барському ЗЗСО І-ІІ ступенів № 1 на 10 арк. та повідомлено, що відповідно до ст. 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" у разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Оскільки запитувачем інформації (позивачем) вказано спосіб надання відповіді на запит у вигляді цифрових копій, відповідач надав останньому рахунок № 1 від 15.09.2022 року для здійснення оплати витрат на виготовлення цифрових копій документів за запитом на інформацію обсягом більше 10 сторінок та повідомив, що повна відповідь буде надана після отримання документів про оплату позивачем витрат, пов'язаних з наданням відповіді на його запит. Відповідач зауважує, що позивача повідомлено про те, що розрахунок фактичних витрат на виготовлення цифрової копії однієї сторінки документу шляхом сканування здійснено на підставі наказу № 49 від 05.04.2021 року "Про затвердження розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію та порядку відшкодування цих витрат", виданого відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 року №740 "Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію". Відповідач звертає увагу, що відповідь на запит на інформацію обсягом більше як 10 сторінок не надається у разі відмови запитувача від оплати витрат, пов'язаних з наданням такої відповіді. Відмовою вважається ненадходження відповідних коштів протягом 20 днів від дати видачі рахунку. Таким чином, відповідь на запит від 12.08.2022 року не була направлена позивачеві на електронну пошту, оскільки ним не виконано вимоги в частині сплати за скановані копії запитуваних документів. Відповідач наголошує, що він діяв в межах норм чинного законодавства та жодним чином не обмежив права позивача на доступ до публічної інформації, з огляду на що заявлені позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
12.08.2022 року позивач звернувся до відповідача із запитом на інформацію щодо надання достовірних, повних та якісних копій табелів обліку робочого часу всіх керівників всіх закладів освіти Барської міської ради за період з 01.02 по 31.07.2022 року включно.
09.09.2022 року відповідач надіслав позивачеві на електронну пошту повідомлення датоване 18.08.2022 року про продовження строку розгляду запиту від 12.08.2022 року до 20 робочих днів у зв'язку з тим, що вказаний запит стосується надання великого обсягу інформації.
29.09.2022 року відповідач у відповідь на запит позивача від 12.08.2022 року надав копії доповідних на пропуск і заміну уроків по Барському ЗЗСО І-ІІ № 1 на 10 арк. та, з посиланням на ст. 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації", постанову Кабінету Міністрів України №740 від 13.07.2011 року, наказ відповідача № 49 від 05.04.2021 року, надав позивачу рахунок № 1 від 15.09.2022 року для здійснення оплати витрат на виготовлення цифрових копій документів за запитом на інформацію обсягом більше 10 сторінок. Крім того, у вказаній відповіді відповідач зауважив, що повна відповідь на запит буде надана після отримання документів, що підтверджують повну оплату фактичних витрат, пов'язаних з наданням відповіді.
Відповідно до рахунку для здійснення оплати на копіювання, сканування або друк документів, що надаються відповідачем за запитом позивача на інформацію від 15.08.2022 року №1, за виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування у кількості 242 сторінки встановлено плату в розмірі 549 грн. 34 коп (по 2 грн. 27 коп. за одну сторінку).
Крім цього, позивачем відповідачеві направлено запит 29.09.2022 року, на який ним не отримана відповідь на момент звернення до суду.
Вважаючи протиправними бездіяльність, дії відповідача щодо порушення строків розгляду, надання неповної інформації та встановлення плати за надання відповіді на запит, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами у цьому спорі, суд враховує таке.
Ст. 34 Конституції України визначено право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом та інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).
Згідно ст. 1 Закону №2939 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Ст. 5 Закону №2939-VI визначає, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Ст. 12 Закону №2939 визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №2939 розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Таким чином, згідно вказаних норм, відповідач є розпорядниками інформації в розумінні Закону №2939.
П. 6 ч. 1 ст. 14 Закону №2939 визначено, що розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №2939 запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Ч. 2 ст. 19 Закону №2939-VI передбачено, що запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Приписами ст. 21 Законку №2939-VI визначено, що інформація на запит надається безкоштовно.
У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
Ч. 1 ст. 22 Закону №2939-VI визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Згідно ст. 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити:
1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;
2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;
3) ненадання відповіді на запит на інформацію;
4) надання недостовірної або неповної інформації;
5) несвоєчасне надання інформації;
6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;
7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Системний аналіз вищевикладених норм дає підстави для висновку, що розпорядники інформації у межах встановленого Законом строку зобов'язані надавати публічну інформацію, зокрема, за запитами на інформацію, незалежно від того, чи стосується ця інформація запитувача інформації особисто. У випадку якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк, якщо ж запитувач особа не оплатив фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту.
Судом встановлено, що відповідач, у відповідь на запит позивача від 12.08.2022 року, 09.09.2022 року надіслав останньому на електронну пошту повідомлення датоване 18.08.2022 року про продовження строку розгляду вказаного запиту до 20 робочих днів у зв'язку з необхідністю надання великого обсягу інформації, що підтверджується матеріалами справи.
29.09.2022 року відповідачем на електронну пошту позивача надіслано відповідь на запит від 12.08.2022 року із копіями доповідних на пропуск і заміну уроків по Барському ЗЗСО І-ІІ № 1 на 10 арк. та, з посиланням на ст. 21 Закону № 2939-VI, постанову Кабінету Міністрів України №740 від 13.07.2011 року, наказ відповідача № 49 від 05.04.2021 року, надіслано позивачу рахунок № 1 від 15.09.2022 року для здійснення оплати витрат на виготовлення цифрових копій документів за запитом на інформацію обсягом більше 10 сторінок. Крім того, у вказаній відповіді відповідач зауважив, що повна відповідь на запит буде надана після отримання документів, що підтверджують повну оплату фактичних витрат, пов'язаних з наданням відповіді.
Таким чином, відповідач, як розпорядник інформації, скористався своїм правом, передбаченим ст. 20 Закону № 2939-VI, щодо можливості продовження розгляду запиту. При цьому, у згадуваній статті зазначено, що таке продовження може мати місце лише у двох випадках, а саме - надання великого обсягу інформації або необхідність пошуку інформації серед значної кількості даних. З наведеного вбачається, що саме ці ключові обставини і є обґрунтуванням необхідності продовження терміну розгляду запиту на публічну інформацію. Крім цього, вказана норма встановлює обов'язок розпорядника не пізніше п'яти робочих днів, з дня отримання запиту, у письмовій формі повідомити запитувача.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у 5-денний строк, з дня отримання запиту позивача від 12.08.2022 року, сформував письмове повідомлення про продовження строку розгляду вказаного запиту до 20 робочих днів. І, у якості обґрунтування, зазначив одну з необхідних умов, визначених ст. 20 Закону № 2939- VI, що таке продовження обумовлено необхідністю надання великого обсягу інформації. Суд зауважує, що питання великого обсягу інформації вирішується завжди з урахуванням конкретних обставин та виду запитуваної інформації.
Таким чином, суд не приймає до уваги посилання позивача на необґрунтованість повідомлення про продовження строку розгляду вказаного запиту.
Суд також не приймає до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду по справі № 820/4258/17 від 31.01.2019 року, з огляду на те, що висновки суду не стосуються вирішення питання щодо обсягу запитуваної інформації.
Відтак, позовні вимоги щодо необґрунтованого продовження строку розгляду його запиту від 12.08.2022 року є безпідставними та спростовуються наявними матеріалами справи.
Стосовно строку надання відповіді на запит від 12.08.2022 року, то суд зазначає, що відповідачем не надано відповідних доказів щодо спростування факту отримання позивачем відповіді саме 29.09.2022 року, відповідно вказані позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо посилань позивача на ненадання відповідачем повної інформації на запит від 12.08.2022 року та надсилання рахунку для здійснення оплати за сканування документів для надання повної інформації на вказаний запит, суд зазначає наступне.
Так, на переконання позивача, положення ст. 21 Закону № 2939-VI дозволяють тлумачити їх так, що тільки витрати за виготовлення копій або друк документів (що надаються за запитом на інформацію) на паперових носіях підлягають відшкодуванню. За надання документів в електронній формі (сканування) відшкодування таких витрат не передбачено.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27.10.2022 року по справі № 9901/496/21 дійшла висновку, що положення ст. 21 Закону № 2939-VI встановлюють спосіб надання документів обсягом більше 10 сторінок, яким визначають «копіювання та друк», передбачають відшкодування запитувачем фактичних витрат за виготовлення і надання копій документів, встановлюють заборону вимагати відшкодування витрат за надання копій документів понад встановлений обсяг у разі, якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк документів.
Цей Закон не розрізняє паперові та цифрові копії документа, принаймні у ньому немає формулювань, за якими відшкодування фактичних витрат за копіювання / друк документа треба тлумачити вузько й пов'язувати тільки з паперовими носіями. За контекстними законодавчими приписами терміни «копіювання» та «друк» позначають насамперед будь-який процес виготовлення (множення) відповідних оригіналу документальних відомостей з використанням будь-яких засобів продукування (друку). Виготовлення електронних копій документа (якщо розпорядник їх не має і не зобов'язаний мати у своєму розпорядженні) є одним із таких способів; він теж вимагає залучення додаткового ресурсу й матеріально-технічних затрат, а отже, потребує їх відшкодування.
Постанова № 740 "Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію" поряд із граничними нормами витрат на копіювання або друк документів на паперових носіях передбачає також граничні норми витрат на виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування, що зайвий раз підтверджує тезу про те, що плата за інформацію у значенні статті 21 Закону № 2339-VI не обмежується копіюванням і друком документів на паперових носіях.
Положення Закону № 2339-VI, зокрема його статті 21, не дають підстав вважати, що електронний формат надання публічної інформації (на інформаційний запит) апріорі є безоплатним. Розпорядник інформації не зобов'язаний володіти усією (без винятків) інформацією в електронній формі. Можуть бути випадки коли документ, аби задовольнити запит на інформацію, потрібно оцифрувати. Цей процес не слід розцінювати як несуттєвий і безкоштовний, адже він теж затратний, позаяк розпорядник інформації повинен організувати сканування документа, а отже, задіяти матеріально-технічний ресурс, залучити працівників. Фактичні витрати розпорядника інформації в цьому випадку будуть меншими, аніж при виготовленні копій на паперових носіях, але вони будуть, і заявник, якщо вимагає саме цієї інформації й саме в обраний ним спосіб (в електронній формі), має бути готовим до того, що це може зумовити фінансові витрати.
Отже, вимога відповідача щодо сплати за надання сканкопій документів у відповідь на інформаційний запит є правомірною та, відповідно породжує виникнення у запитувача інформації - позивача - обов'язку здійснити відповідну сплату коштів.
Позивачеві було направлено рахунок для здійснення оплати на копіювання, сканування або друк документів, що надаються за запитом на інформацію №1 від 15.09.2022 року в розмірі 549 грн. 34 коп. та повідомлено, що повна відповідь буде надана після отримання документів, що підтверджують оплату фактичних витрат, пов'язаних з наданням відповіді.
Однак, оскільки позивач не здійснив сплату коштів за вказаним рахунком, відповідач не надав повну відповідь на його запит від 12.08.2022 року, що цілком узгоджується з приписами п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону № 2939-VI.
При цьому, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази відмови відповідача у наданні позивачеві повної інформації на його запит від 12.08.2022 року.
Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправними дії відповідача щодо надання неповної інформації на запит від 12.08.2022 року (вх. реєстр. № О-182); визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні повної інформації на запит позивача від 12.08.2022 року (вх. реєстр. № О-182); визнання протиправними дії відповідача щодо встановлення плати за копіювання та друк документів для надання інформації на запит від 12.08.2022 року є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Позовні вимоги про зобов'язання відповідача на протязі п'яти днів, після набрання рішення суду законної сили, надати позивачу повну та достовірну інформацію на його запит від 12.08.2022 року (вх. реєстр. № О-182) є похідними від попередніх позовних вимог, з огляду на те, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дії відповідача щодо надання неповної інформації на запит від 12.08.2022 року (вх. реєстр. № О-182); визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні повної інформації на запит позивача від 12.08.2022 року (вх. реєстр. № О-182); визнання протиправними дії відповідача щодо встановлення плати за копіювання та друк документів для надання інформації на запит від 12.08.2022 року, відповідно позовні вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо встановлення його наказом № 49 від 05.04.2021 року фіксованого розміру відшкодування витрат за копіювання, друк та сканування документів для надання інформації, без розрахунку фактичних витрат на копіювання, друк та сканування однієї сторінки документу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону № 2939-VI розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк у межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
На виконання вказаних положень Закону, відповідач наказом від 05.04.2021 року № 49 затвердив розмір фактичних витрат на копіювання, сканування або друк документів, що надаються за запитами на інформацію.
Відповідно до додатку 2 до вказаного Порядку вартість виготовлення 1 сторінки цифрової копії документу шляхом сканування визначена в розмірі 0,1 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сканування однієї сторінки.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 740 від 13.07.2011 року "Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію" в редакції постанови від 15.01.2020 року № 4, за виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування встановлено граничну норму витрат не більше ніж 0,1 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сканування однієї сторінки.
Приміткою до вищенаведеної постанови визначено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб за виготовлення однієї сторінки встановлюється на дату копіювання або друку документів.
Суд зауважує, що гранична норма витрат, пов'язаних із наданням відповіді на інформаційний запит - це максимально або мінімально допустимий рівень витрат, який може застосовуватися розпорядником інформації.
Отже, з аналізу наведених положень суд доходить висновку, що відповідачем, у відповідності до положень ч. 3 ст. 21 Закону № 2939-VI, встановлено плату за виготовлення сканкопій документів у відповідь на інформаційних запит у межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України - в розмірі 0,1 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сканування однієї сторінки. Тобто відповідачем не порушено положень постанови № 740 щодо визначення норм витрат на копіювання.
Таким чином, наказ відповідача № 49 від 05.04.2021 року винесено у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 740 від 13.07.2011 року "Про затвердження граничних норм витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію" в редакції постанови від 15.01.2020 року № 4 та вказаним наказом жодним чином не обмежено право на доступ до публічної інформації.
Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправними дії відповідача щодо встановлення його наказом № 49 від 05.04.2021 року фіксованого розміру відшкодування витрат за копіювання, друк та сканування документів для надання інформації, без розрахунку фактичних витрат на копіювання, друк та сканування однієї сторінки документу є безпідставними не підлягають задоволенню.
Позовні вимоги про зобов'язання відповідача на протязі п'яти днів, після набрання рішенням суду законної сили, скасувати наказ № 49 від 05.04.2021 року «Про затвердження розміру фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію та порядку відшкодування цих витрат» є похідними від попередніх позовних вимог, з огляду на те, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними дії відповідача щодо встановлення його наказом № 49 від 05.04.2021 року фіксованого розміру відшкодування витрат за копіювання, друк та сканування документів для надання інформації, без розрахунку фактичних витрат на копіювання, друк та сканування однієї сторінки документу, відповідно позовні вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації на запит від 29.09.2022 року (вх. реєстр. № О-231), суд виходить з наступного.
Разом із відзивом відповідачем надано відповідь на запит позивача від 29.09.2022 року датовану 04.01.2023 року, але при цьому не надано доказів надіслання такої відповіді позивачеві.
Згідно з ч. 1 та ч. 4 ст. 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
В контексті наведеного суд зазначає, що аналіз змісту норм Закону №2939-VI свідчить, що право особи на об'єктивний, всебічний і вчасний розгляд його запиту включає в себе не тільки право на отримання відповіді на звернення, а й право на своєчасність її отримання.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.03.2019 року у справі №800/369/17, в якій констатовано, що право особи на доступ до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а й право на своєчасність її отримання.
Також Верховним Судом вказано, що, не надавши відповідь на запит у встановлений Законом № 2939-VI п'ятиденний строк, відповідач допустив протиправну бездіяльність, тому захистити порушене право на своєчасне отримання інформації можливо лише шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача.
Отже, враховуючи характер спірних правовідносин у цій справі та зважаючи на неможливість відновити своєчасність надання відповіді на запит позивача, належним способом захисту порушеного права позивача є визнання такої бездіяльності відповідача протиправною.
З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації на запит від 29.09.2022 року (вх. реєстр. № О-231). Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача на протязі п'яти днів, після набрання рішення суду законної сили, надати позивачу повну та достовірну інформацію на його запит від 29.09.2022 року (вх. реєстр. № О-231), то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок вимоги про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та вимоги про зобов'язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, можливим є зобов'язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.
Крім того, як вже зазначалось, в матеріалах справи наявна відповідь на запит позивача від 29.09.2022 року, однак відсутні докази направлення такої відповіді позивачеві.
З огляду на те, що судом визнано протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненадання інформації на запит від 29.09.2022 року (вх. реєстр. № О-231), відповідно з метою відновлення порушених прав та інтересів позивача суд вбачає за необхідне зобов'язати відповідача протягом п'яти днів, після набрання рішенням суду законної сили, надати позивачу повну та достовірну інформацію на його запит від 29.09.2022 року (вх. реєстр. № О-231).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, враховуючи визнання відповідачами позову та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору суд не вирішує питання про відшкодування судових витрат позивача.
Керуючись Конституцією України, Законом України "Про доступ до публічної інформації" та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 189, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу освіти Барської міської ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Відділу освіти Барської міської ради щодо порушення строку розгляду запиту ОСОБА_1 від 12.08.2022 року (вх. реєстр. № О-182).
Визнати протиправною бездіяльність Відділу освіти Барської міської ради щодо ненадання інформації на запит ОСОБА_1 від 29.09.2022 року (вх. реєстр. № О-231).
Зобов'язати Відділ освіти Барської міської ради протягом п'яти днів, після набрання рішенням суду законної сили, надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію на його запит від 29.09.2022 року (вх. реєстр. № О-231).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Відділ освіти Барської міської ради Вінницької області (вул. Героїв Майдану, 6, м. Бар, Жмеринський р-н, Вінницька обл., 23000, код ЄДРПОУ 41299207)
Повний текст рішення складено та підписано суддею 22.02.2023 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна