СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кс/759/1064/23
ун. № 759/3144/23
22 лютого 2023 року м. Київ
Слідчий суддя Святошинського районного суду м.Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Баку Азербайджан, громадянина України, освіта вища, не одруженого, не працюючого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, внесеного в рамках кримінального провадження № 12023100080000058 від 05.01.2023,
21.02.2023 р. до слідчого судді надійшло вказане клопотання.
Клопотання обґрунтовується тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, місці та у невстановленої досудовим розслідуванням особи, але не пізніше 11.02.2023 року, діючи з прямим умислом, ОСОБА_4 незаконно придбав порошкоподібну речовину білого кольору, яка являє собою психотропну речовину - амфетамін загальною масою 34,97 г., яку залишив на зберігання за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_2 , для особистого вживання, без мети збуту.
Так, 11.02.2023 року в період часу з 20 години 49 хвилин до 21 години 58 хвилин, за адресою: АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в ході проведення санкціонованого обшуку на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва №1-кс/759/302/23 ун.№759/441/23 від 11.01.2023 відшукано та вилучено наступне: дві пластикові ємності з порошкоподібною речовиною білого кольору; картонна коробка всередині якої знаходиться чотири пластикові картки з нашаруваннями порошкоподібної речовини, дві пластикові трубки з нашаруваннями порошкоподібної речовини, частина предмету зовні схожого на канцелярський ніж та металеву ложку з нашаруваннями порошкоподібної речовини.
Згідно висновку експерта Київського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/111-23/7556-НЗПРАП від 14.02.2023 в наданих на дослідження порошкоподібних речовинах білого кольору виявлено психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Маса амфетаміну в наданих речовинах становить 34,18 г. та 0,78 г. Загальна маса амфетаміну в наданих на експертизу речовинах складає 34,96 г.
В нашаруванні порошкоподібної речовини білого кольору на поверхні чотирьох полімерних карток, двох полімерних трубок, фрагменту канцелярського ножа та металевої ложки виявлено психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Маса амфетаміну в нашаруванні речовини становить 0,01г.
Амфетамін, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів» «Список № 2 Психотропні речовини, обіг яких обмежено» в «Таблиці ІІ» є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Згідно Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» розміром психотропної речовини амфетаміну у особливо великому обсязі встановлена її вага від 15 г. і більше.
20.02.2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 309 КК України.
Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме:
- протоколом обшуку від 11.02.2023 року за місцем проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 ;
- протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України від 12.02.2023 року;
- вилученими речовими доказами;
- висновком експерта СЕ-19/111-23/7556-НЗПРАП від 14.02.2023;
- показами свідків;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
При цьому слідчий зазначив, що застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо підозрюваного ОСОБА_4 є недоцільним.
На підставі наведеного слідчий просив клопотання задовольнити.
В судовому засіданні прокурор вимоги даного клопотання підтримав та просив його задовольнити, вказуючи, що стосовно підозрюваного існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: зазначили, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання та обрати підозрюваному запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Слідчий суддя, заслухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали та докази, дійшов наступних висновків.
Частиною першою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи, на судовий розгляд упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного у п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
При цьому слідчий суддя наголошує, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, правильність кримінально-правової кваліфікації діяння потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
Отже, слідчий суддя, не вирішуючи наперед питання про доведеність вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_4 приходить до висновку, що причетність вказаної особи до вчинення інкримінованого йому кримінальних правопорушень достатньою мірою для даної стадії кримінального провадження доводиться доказами, що долучені прокурором у судовому засіданні.
Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Статтею 9 КПК України закріплений обов'язок суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади під час кримінального провадження неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Положення ч. 2 ст. 8 КПК зобов'язують суди, прокуратуру, органи досудового розслідування під час здійснення кримінального провадження застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (надалі Суд), який діє на основі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), що стала частиною національного законодавства.
Принцип верховенства права передбачає, що особа повинна бути захищена від свавілля суб'єктів владних повноважень, тобто втручання суб'єктів владних повноважень має бути піддано ефективному судовому контролю.
Ст. 13 Конвенції встановлює, що кожен, чиї права та свободи, визнані в Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Подане клопотання є формальним без зазначення будь-яких доводів і без посилання на докази, які б свідчили про наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти таким ризикам, а зводиться лише до припущення. Однак, слідчий та прокурор належним чином не обґрунтували і не довели в судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Також не надано доказів проте, що ОСОБА_7 під час обраного раніше запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, порушив його порядок, чи змінились обставини, які б вказували на необхідності саме обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Обираючи ОСОБА_4 запобіжний захід, слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, що підтверджується наданими до клопотання доказами, вважаючи їх належними і допустимими, тяжкість злочину та особу підозрюваного, який раніше судимий, враховуючи все зазначене вище у своїй сукупності, слідчий суддя приходить до висновку про обрання щодо підозрюваного такого виду запобіжного заходу як домашній арешт, оскільки підозрюваний має постійне місце проживання в Україні, не намагався зникнути, не переховувався, в даний час зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та зважаючи, що прокурором в судовому засіданні не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти таким ризикам, вважає за необхідне обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, поклавши на нього обов'язки, визначені ч.5 цієї статті.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 309, 310 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання слідчого слідчого СВ Святошинського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , погодженого прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, внесеного в рамках кримінального провадження № 12023100080000058 від 05.01.2023, - відмовити.
Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 57 днів до 20.04.2023 р. в межах строку досудового розслідування.
Заборонити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щоденно, в період доби з 22:00 години вечора до 06:00 години ранку наступного дня, залишати місце постійного проживання, а саме: АДРЕСА_2 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
В період введення воєнного стану на території України, дозволити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після сигналу «Повітряна тривога» і протягом 15 хвилин після сигналу «Відбій повітряної тривоги», відлучатися з місця проживання з метою перебування в укритті.
Зобов'язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати до слiдчого, прокурора та суду за першою вимогою, повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ст. 139 КПК України, якщо підозрюваний, щодо якого здійснюється провадження, який був у встановленому цим Кодексом порядку викликаний (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом), не з'явився без поважних причин або не повідомив про причини свого неприбуття, на нього накладається грошове стягнення у розмірі від 0,5 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виконання ухвали та контроль за виконанням обраного запобіжного заходу доручити органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, відповідно до ст.181 КПК України.
Строк дії ухвали до 20.04.2023 року та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1