Дата документу 07.02.2023 Справа № 322/50/16
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/612/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №322/50/16Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
07 лютого 2023 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу (з доповненням) обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 грудня 2022 року про продовження строку тримання під вартою
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Новомиколаївка Запорізького району Запорізької області, зареєстрований у АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.289, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.190, п.6 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263, ч.2 ст.189 КК України,
Вказаною ухвалою районного суду до 13.02.2023 року включно продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 .
В апеляційній скарзі обвинувачений просив ухвалу суду скасувати, ухвалити нову ухвалу, якою застосувати до нього запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Свої вимоги мотивував тим, що ухвала суду є незаконною. Прокурор не надав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, чим на думку обвинуваченого було порушено його право на захист. Крім того, посилався на відсутність доказів його винуватості.
Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарги; з'ясувавши позицію обвинуваченого, який повністю підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
В провадженні Вільнянського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні передбачених ч.3 ст.289, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.190, п.6 ч.2 ст.115, ч.1 ст.263, ч.2 ст.189 КК кримінальних правопорушень.
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою.
Суд першої інстанції, продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченого, виходив з того, що на теперішній час існують передбачені ст.177 КПК ризики, зокрема, ОСОБА_6 може іншим чином перешкоджати проведенню судового розгляду з огляду на те, що у судовому засіданні встановлено, що обвинувачений постійно скаржиться на поганий стан здоров'я, разом з тим намагався зашкодити своєму здоров'ю та ковтав металеві предмети, крім того, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні умисних тяжких злочинів, в той час, як у провадженні Вільнянського районного суду Запорізької області вже перебуває кримінальне провадження за його обвинуваченням у вчиненні, зокрема, тяжкого та особливо тяжких злочинів, що підтверджує передбачені ч.1 ст.177 КПК ризики. При цьому, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим ризикам.
Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст.177 КПК підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим ст.177 КПК ризикам.
За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, зобов'язаний оцінити та врахувати й передбачені ст.178 КПК обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв'язків, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та дані, які його характеризують.
На переконання колегії суддів рішення суду про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 ґрунтується на зазначених вимогах процесуального закону.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності передбачених ст.177 КПК ризиків, суд першої інстанції правильно встановив, що заявлені ризики перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення іншого кримінального правопорушення об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 .
На підтвердження існування вказаних ризиків свідчать ті обставини, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, серед яких є тяжкі та особливо тяжкі, які становлять підвищений ступінь суспільної небезпеки.
Крім того, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності. На момент вчинення передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.189 КК тяжких злочинів на розгляді Вільнянського районного суду Запорізької області перебувало кримінальне провадження за обвинуваченням останнього у вчиненні, зокрема, тяжкого та особливо тяжких злочинів.
Згідно з наявними матеріалами провадження встановлено, що ОСОБА_6 . Обвинувачений офіційно не працевлаштований, законного джерела доходу не має.
Такі обставини, на переконання колегії суддів, у своїй сукупності дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений будучи особою, яка раніше притягалась до кримінальної відповідальності, на шлях виправлення та перевиховання не став, за відсутності законних джерел доходу, опинившись на волі, потенційно з великою вірогідністю може продовжувати займатись протиправною діяльністю, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення.
З наявних матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 намагався навмисно шкодити своєму здоров'ю, ковтаючи металеві предмети, у зв'язку із чим постійно скаржиться на стан свого здоров'я. Вказані обставини свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_6 намагається перешкоджати кримінальному провадженню.
Відтак, з урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, колегія суддів, усупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого, вважає, що прокурор довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права ОСОБА_6 перебувати на волі.
Наведені вище обставини у їх сукупності дали суду достатні підстави для висновку, що передбачені ст. 177 КПК ризики на даний час не відпали та не зменшилися, підстави для застосування до обвинуваченого жодного більш м'якого запобіжного заходу відсутні.
При вирішення заперечень обвинуваченого щодо порушення прокурором права ОСОБА_6 на захист колегія суддів виходить з того, що ч.3 ст.331 КПК зобов'язує суд за наявності клопотань до закінчення продовженого строку розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. А тому суд, продовжуючи строк тримання обвинуваченого під вартою, діяв згідно вимог кримінального процесуального закону.
Крім того, з матеріалів провадження встановлено, що клопотань про відкладення такого розгляду до суду не надходило.
На переконання колегії суддів, рішення суду про продовження строку тримання ОСОБА_6 під вартою відповідає характеру і тяжкості інкримінованих діянь, даним про особу обвинуваченого та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Заперечення апелянта про недоведеність пред'явленого йому обвинувачення є передчасними, оскільки ці питання безпосередньо стосуються доказування винуватості чи невинуватості особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, і підлягають оцінці при розгляді місцевим судом справи по суті пред'явленого цій особі обвинувачення. Апеляційний суд при перевірці рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання особи під вартою, ухваленого під час судового розгляду, перевіряє лише наявність передбачених ст.177 КПК ризиків та необхідність продовження застосування щодо неї обмежувального заходу.
Даних, які би безумовно унеможливлювали подальше утримання ОСОБА_6 під вартою, надані матеріали провадження не містять.
Отже колегія суддів, виходячи з наведених в апеляційній скарзі обвинуваченого мотивів, не знаходить законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали чи зміни запобіжного заходу обвинуваченому за наслідками апеляційного розгляду.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою безумовне скасування ухвали суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу (з доповненням) обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 16 грудня 2022 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4