ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/18450/21
провадження № 2/753/157/22
"17" лютого 2023 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння,
У вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом в якому просила витребувати у ОСОБА_2 та повернути їй транспортний засіб Toyota RAV 4, сірого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 .
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 9 вересня 2021 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків, а саме: зазначення ціни позову, яка має відповідати дійсній вартості спірного майна станом на дату подачі позову та сплатити судового збору.
Від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, на виконання якої позивач просить долучити до матеріалів цивільної справи позовну заяву в новій редакції в кількості 3 шт., квитанцію про сплату судового збору в сумі 2292,00 грн., та роздруківку з сайту оголошень про вартість транспортного засобу.
Розглянувши вказану заяву, суд дійшов таких висновків.
Конституційний Суд України у рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року № R (81) 7, а саме: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (пп. 12 п. D).»
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово зазначав, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Частиною 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 вказаного Закону ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру встановлена у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається із прохальної частини позовної заяви позивачем заявлено вимоги майнового характеру, а саме про витребування майна із чужого незаконного володіння, за пред'явлення яких Законом України «Про судовий збір» передбачено сплату судового збору.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Підпунктом а) п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» визначено, що під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
В якості доказу дійсної вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку майна або висновок суб'єкта оціночної діяльності відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Отже, документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору - це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).
Всупереч наведеним вимогам позивачем до позовної заяви не додано документів на підтвердження дійсної вартості нерухомого майна. Наданий позивачем скрін з сайту оголошень не може бути прийнятий судом як доказ на підтвердження вартості автомобіля, оскільки: 1) об'єкт знаходиться іншому населеному пункті - м. Дніпро; 2) відсутнє підтвердження схожості технічних характеристик автомобілів (пробіг, тип двигуна і його об'єм, тип пального, привод тягових коліс (передньо-, задньо-, повноприводний), тип коробки перемикання передач тощо); 3) відсутня вибірка автомобілів зі схожими технічними характеристиками.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не визначено ціну позову відповідно до дійсної вартості майна.
Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
З урахуванням предмета позову, суд вважає за необхідне попередньо визначити розмір судового збору за вимогу майнового характеру у розмірі 5020 гривень, що розрахований відповідно до середньої ринкової вартості схожого майна станом на дату подання позову.
Позивачем до позовної заяви додані квитанції про сплату судового збору №37657 від 7 вересня 2021 року у розмірі 908 грн. та №95576 від 25 листопада 2021 року у розмірі 2292,00 грн.
За таких обставин, з позивачу необхідно надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1820 гривень (5020-908-2292).
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи викладене, зазначений в ухвалі Дарницького районного суду міста Києва від 29 вересня 2021 року строк для усунення недоліків слід продовжити та повідомити про це заявника.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини 3 статті 185 Цивільного процесуального кодексу України заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
Керуючись ст. ст. 136, 175, 177, 185, 258, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд
1. Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали
2. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Якусик