Справа № 752/4927/22
Провадження № 2/752/2162/23
іменем України
14.02.2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шевченко Т.М.
з участю секретаря Солодовник Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» про визнання частково недійсним строкового трудового договору, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,-
у вересні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просила:
- визнати пункт 2.1 розділу 2 трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» від 26.11.2021 № 1 в частині визначення строку дії даного трудового договору з 29.11.2021 по 28.02.2022 недійсним;
- визнати пункт 8.3 розділу 8 трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» від 26.11.2021 № 1 в частині не розповсюдження положень ст. 39-1 КЗпП України недійсним;
- визнати незаконним та скасувати наказ ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» від 11.04.2022 № 93-к про звільнення ОСОБА_1 15.04.2022 з посади завідувача господарством відділу господарського забезпечення ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» за пунктом 2 статті 36 КЗпП України по закінченню строку трудового договору;
- поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді завідувача господарством відділу господарського забезпечення ДП «Фінансування інфраструктурних проектів»;
- стягнути з ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.04.2022 та вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що у квітні 2011 ОСОБА_1 було прийнято на умовах безстрокового трудового договору на посаду провідного економіста ДП «Фінансування інфраструктурних проектів».
29.07.2021 у зв?язку із скороченням посади позивача, останню переведено на іншу посаду - завідувача господарством відділу господарського забезпечення ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» на час відпустки у зв?язку із вагітністю та пологам основного працівника.
26.11.2021 позивача було звільнено з посади завідувача господарством відділу господарського забезпечення ДП «Фінансування інфраструктурних проектів», а 29.11.2021 позивача прийнято на цю ж саму посаду в період відпустки основного працівника по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку на умовах строкового трудового договору від 26.11.2021 терміном на 3 місяці по 28.02.2022.
Після закінчення терміну строкового трудового договору від 26.11.2021 жодна із сторін не вимагала припинення трудових відносин, трудові відносини фактично тривали, відпустка основного працівника не закінчилась, відтак позивач вважала, що в силу ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України дія строкового договору від 26.11.2021 є продовженою на невизначений строк.
11.04.2022 на електронну пошту позивача надійшов лист з повідомленням про звільнення на підставі наказу № 93-к від 11.04.2022 у зв?язку із закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 36 КЗпП України.
15.04.2022 з позивачем проведено повний розрахунок.
Позивачем вказано, що звільнення на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України до закінчення терміну відпустки основного працівника є незаконним.
Позивач вважає, що звільнення із займаної посади є незаконним, оскільки окремі пункти строкового трудового договору не узгоджуються з нормами чинного законодавства, строковий трудовий договір продовжив свою дію, оскільки жодна із сторін не заявляла про його припинення.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2022 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 40-41).
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16.06.2022 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження (а.с. 47).
01.07.2022 до суду надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
29.11.2021 між сторонами у справі укладено строковий трудовий договір на період відпустки основного працівника по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, терміном на три місяці по 28.02.2022. Відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 01.03.2022 до трудового договору від 29.11.2021 строк дії трудового договору було продовжено до 15.04.2022.
Відповідно наказу № 93-к від 11.04.2022 позивача звільнено з посади з 15.04.2022 у зв?язку із закінченням строку трудового договору, за п. 2 ст. 36 КЗпП України, в день звільнення проведено повний розрахунок.
За умовами п. 8.1. трудового договору від 29.11.2021 сторони домовились, що положення ст. 39-1 КЗпП України не поширюються на даний договір.
Волевиявлення позивача на укладення саме строкового трудового договору підтверджується її заявою про прийняття на роботу за строковим трудовим договором, особистим підписом у трудовому договорі, в якому вказано строк дії договору, а також у наказі про прийняття на посаду.
Трудовим законодавством не передбачено обов?язок роботодавця повідомляти працівника про припинення трудових відносин.
Засобами телефонного зв?язку 27.02.2022 позивача повідомлено про намір продовжити трудовий договір до 15.04.2022 шляхом підписання додаткової угоди, в подальшому додаткову угоду та відповідний наказ направлено позивачу на електронну пошту.
Протягом строку дії трудового договору 29.11.2021 по 28.02.2022 позивач умови договору не оскаржувала, не ініціювала внесення змін і доповнень до нього (а.с. 59-65).
01.07.2022 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с. 52-56).
20.07.2022 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с. 73-75).
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.10.2022 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті (а.с. 102).
У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити, з викладених у позові підстав.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд надходить до наступних висновків.
Фактичні обставини, встановлені судом.
26.11.2021 між ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» та ОСОБА_1 укладено трудовий договір № 1 (а.с. 12-16), за умовами розділу 1 якого працівник приймається на посаду завідувача господарством відділу господарського забезпечення (в період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_2 ). Дата початку роботи - 29.11.2021.
Відповідно до п. 2.1 договору, цей договір є строковим терміном на три місяці з 29.11.2021 по 28.02.2022 (окрім випадків дострокового розірвання, визначених чинним законодавством та договором).
За змістом п. 8.2 договору, цей договір може бути припинено: після закінчення терміну дії, встановленого п. 2.1 договору; за згодою сторін.
Згідно п.п. 8.3 договору, сторони домовились, що положення статті 39-1 Кодексу законів про працю України не поширюються на даний договір.
Наказом ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» № 458-к від 26.11.2021 звільнено 26.11.2021 ОСОБА_1 з займаної посади завідувача господарством відділу господарського забезпечення ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» у зв?язку із закінченням строку трудового договору за п. 2 ст. 36 КЗпП України (а.с. 17).
Наказом ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» № 460-к від 26.11.2021 прийнято ОСОБА_1 на основне місце роботи на посаду завідувача господарством відділу господарського забезпечення ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» (на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника ОСОБА_2 ) за строковим трудовим договором терміном на 3 (три) місяці з 29.11.2021 по 28.02.2022, з встановленням посадового окладу згідно штатного розпису у розмірі 22 500 грн. на місяць. Підстава - заява ОСОБА_1 від 26.11.2021 (а.с. 18).
Наказом ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» від 31.03.2022 № 25 оголошено простій не з вини працівників у роботі ДП «Фінансування інфраструктурних проектів»; запроваджено дистанційну роботу для працівників з 01.04.2022 (а.с. 19-20).
Наказом ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» від 11.04.2022 № 93-к звільнено 15.04.2022 ОСОБА_1 з займаної посади завідувача господарством відділу господарського забезпечення ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» у зв?язку із закінченням строку трудового договору, за пунктом 2 статті 36 КЗпП України. Підстава: наказ від 29.11.2021 № 460-к «Про призначення ОСОБА_1 », наказу від 01.03.2022 № 85-к «Про продовження терміну строкового трудового договору» (а.с. 26).
11.04.2022 ОСОБА_1 направлено повідомлення про необхідність ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки у відділі роботи з персоналом ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» за адресою: м. Київ, вул. Хотівська, 4а, 3-й поверх, каб. № 311 (а.с. 27).
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до абзацу 1 статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до статті 22 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
У справі встановлено, що між сторонами відповідно до пункту 2 частини першої статті 23 КЗпП України був укладений трудовий договір на визначений строк, встановлений за їх погодженням.
Пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України передбачає можливість припинення трудового договору у зв'язку із закінченням його строку. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв'язку із закінченням строку.
Крім того, припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України.Отже, трудові договори, які укладено з працівниками на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 23 КЗпП України, належать до строкових трудових договорів.
Вказана правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 753/16193/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 761/27037/17-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2018 року у справі № 757/26016/17-ц.
Судом встановлено, що між сторонами відповідно до пункту 2 частини першої статті 23 КЗпП України був укладений трудовий договір на визначений строк, встановлений за їх погодженням, відтак, виходячи з положень ст.ст. 23, 36 КЗпП України, при звільненні позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 36КЗпП України відповідач не допустив порушення вимог чинного трудового законодавства України.
Суд зазначає, що особливістю строкового трудового договору є встановлення сторонами моменту його припинення в процесі влаштування особи на роботу. Даючи згоду на укладення строкового трудового договору, працівник заздалегідь зобов'язується виконувати доручену трудову функцію протягом обумовленого проміжку часу.
Закінчення строку трудового договору є підставою для його припинення відповідно до п. 2 статті 36 КЗпП України.
Закінчення строку є юридичним фактом, із настанням якого учасники трудових відносин мають право припинити їх без пояснення будь-яких причин цього кроку.
Суд враховує, що наказ від 26.11.2021 № 460-к про прийняття ОСОБА_1 на посаду прийнято на підставі відповідної заяви ОСОБА_1 від 26.11.2021, трудового договору від 26.11.2021 № 1.
У поданому позові ОСОБА_1 зазначає, що адміністрацією ДП «Фінансування інфраструктурних проектів» змусило позивача під загрозою звільнення вказати у заяві про прийняття на роботу термін 3 місяці. Однак, в розпорядження суду позивачем не надано та матеріали цивільної справи не містять жодних доказів, які б стверджували обставини написання ОСОБА_1 заяви про прийняття на роботу із зазначенням у ній терміну - три місяці - під тиском роботодавця - ДП «Фінансування інфраструктурних проектів».
Відтак, у суду відсутні передбачені законом підстави для визнання недійсними п. 2.1 строкового трудового договору № 1 від 26.11.2021, а так само п.8.3 розділу 8 строкового трудового договору № 1 від 26.11.2021 .
За вказаних обставин, суд надходить до висновку про те, що відповідачем не порушені права позивача, яка була звільнена з роботи згідно із пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України на законних підставах, при цьому, відповідачем дотримано процедуру звільнення, передбачену законом, у зв?язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Фінансування інфраструктурних проектів» про визнання частково недійсним строкового трудового договору, скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 22 лютого 2023 року.
Суддя: