30 січня 2023 року Справа № 480/6742/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.12.2022 № 480/6742/22 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задоволено у повному обсязі. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Сумській області, що полягають у відмові ОСОБА_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.05.2012 по 20.04.2021 (дату фактичної виплати донарахованої частини пенсії). Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Сумській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу, внаслідок несвоєчасної виплати донарахованої пенсії (за весь час несплати боргу), а саме: за період з 01 травня 2012 по 20 квітня 2021 року в розмірі 131822,76 грн, яка нарахована у зв'язку з порушенням строків виплати перерахованої пенсії за період з 01.04.2012 по 31.12.2015. Зобов'язано ГУ ПФУ в Сумській області відповідно до вимог ст.625 ЦКУ сплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати перерахованої пенсії в розмірі 131822,76 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, починаючи з квітня 2021 року.
При цьому, судом не було вирішено питання про зобов'язання ГУ ПФУ в Сумській області відповідно до вимог ст.625 ЦКУ сплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати перерахованої пенсії саме - з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми - починаючи з квітня 2021 року.
Ухвалою суду від 24.01.2023 призначено до розгляду питання про ухвалення додаткового рішення по справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) протягом 10-ти днів, з дня постановлення ухвали.
Суд, перевіривши матеріали справи, вважає за необхідне винести додаткове рішення, з огляду на наступне.
Як встановлено судом, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2021 у справі № 480/3942/21 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено частково та визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо не проведення ОСОБА_1 за період з 01.05.2012 по день фактичного розрахунку 20.04.2021 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати при здійсненні виплати пенсії в розмірі 41408 грн на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 по справі № 818/185/18 і зобов'язано провести ОСОБА_1 за період з 01.05.2012 по день фактичного розрахунку 20.04.2021 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати при здійсненні виплати пенсії 20.04.2021 в розмірі 41408,00 грн. на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 по справі № 818/185/18. У задоволенні інших вимог відмовлено.
На виконання судового рішення, відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії позивачеві та нараховано доплати в розмірі 65310,21 грн, та повідомлено позивачу, що виплату нарахованої компенсації буде забезпечено у разі надходження коштів до головного управління.
Зі змісту позовної заяви слідує, що, обґрунтовуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати перерахованої пенсії з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, позивач посилався на частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За положеннями статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин у справі № 2 -а-5294/11.
- справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
- суб'єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
Суд зазначає, що в адміністративній справі № 480/6742/22 ГУ ПФУ в Сумській області виступало як суб'єкт владних повноважень у публічно-правовому спорі.
Поряд з вищенаведеним, слід зазначити, що за змістом частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти (частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до положень частини 3 статті 11 та частини 1 статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Законодавець у частині 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначив зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Грошовим зобов'язанням, за змістом статей 524, 533-535 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
За частиною 2 статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стягнення інфляційних втрат регулюється статтею 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Системний аналіз вказаних норм права свідчить, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові.
Між тим за встановленими обставинами між позивачем та відповідачем не виникло грошових правовідносин. Позивач не є кредитором по відношенню до відповідача.
Таким чином, оскільки між позивачем та відповідачем не виникли грошові правовідносини, вимоги позивача про стягнення з відповідача три проценти річних є безпідставними.
Вищенаведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.02.2018 у справі №826/22867/15.
З огляду на вказане, підстави для задоволення даної позовної вимоги відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 252, 295 КАС України, суд, В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відповідно до вимог ст.625 ЦКУ сплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати перерахованої пенсії саме - з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми - починаючи з квітня 2021 року відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на додаткове рішення суду в тридцятиденний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя М.М. Шаповал