Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 лютого 2023 року Справа№200/18286/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
15 грудня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про:
-визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за № 283956 від 07.12.2021 року.
В обґрунтування позову зазначено, що 07 грудня 2021 року позивач отримав копію Акту №284977 від 17.11.2021 року, в даному акті зазначено, що о 12 годин 30 хвилин була здійснена перевірка транспортного засобу марки Mercedes Benz н.з. НОМЕР_1 , яким керував водій - ОСОБА_2 . В акті зазначено, що у водія не було договору з замовником транспортних послуг та документів, які засвідчують оплату транспортних послуг та договору обов'язкового особистого страхування. Позивач вважає протиправним та просить його скасувати у зв'язку з тим, що відповідачем ,при перевірці ,не було враховано той факт, що договір на надання послуг з організації перевезень пасажирів від 17.11.2021 року та підтвердження про прийняття на страхування на перевезення від 17.11.2021 року були наявні у водія в електронному вигляді. Крім того, відповідно до договору надання послуг з організації перевезень пасажирів від 17.11.2021 року, оплата послуг повинна бути здійснена тільки після того, як послуга буде виконана. Вказує на те, що чинним законодавством не передбачено мати паперову копію договору, а отже наявність зазначених вище документів в електронній формі дає підстави вважати, що при складанні акту №284977 від 17.11.2021 року відповідачем не були враховані дані обставини, а отже даний акт є таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач з позовом не погодився та 21.02.2022 року надав відзив на позовну заяву зі змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що відповідно до постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 07 грудня 2021 року за № 283956 було допущено порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Даній постанові передував АКТ № 284997 від 17.11.2021, у якому зазначено, що під час перевірки було виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», під час надання послуг з нерегулярних перевезень пасажирів перевізник не забезпечив водія документами договір із замовником транспортних послуг, договору обов'язкового особистого страхування передбаченого пунктом 3 ПКМУ № 959 від 14.09.1996 року.
Ухвалою суду від 20 грудня 2021 року відкрито провадження в справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано копії та докази.
Ухвалою суду від 17 лютого 2022 року призначено підготовче засідання о 12 год. 30 хв. 10 березня 2022 року.
10 березня 2022 судове засідання у справі № 200/18286/21 не відбулось у зв'язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами та веденням активних бойових дій на території Донецької області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи.
Ухвалою суду від 01 червня 2022 року відкладено підготовче засідання по справі №200/18286/21 до відновлення у всіх сторін по справі можливості приймати участь у розгляді справи, в тому числі шляхом проведення відеоконференцій та безпосередньої участі у судових засіданнях за місцем розташування суду, у тому числі шляхом надсилання та отримання процесуальних документів, однак не пізніше скасування правового режиму воєнного стану.
Ухвалою суду від 14 грудня 2022 року витребувано копії та докази.
Ухвалою суду від 21 лютого 2023 року закрито підготовче засідання у справі № 200/18286/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.
Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №133/2022 від 14 березня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №259/2022 від 18 квітня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №341/2022 від 17 травня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України №58/2023 від 6 лютого 2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Враховуючи викладене в Україні продовжує діяти воєнний стан.
02 березня 2022 року опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 року Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м.Слов'янськ Донецької області.
У зв'язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров'ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ №14/І-г. Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи. Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
Представнкиом відповідача подана заява про розгляд справи в письмовому провадженні, тому суд, керуючись частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вирішив розглянути справу в письмовому провадженні.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснювалася на підставі направлення на рейдову перевірку №014610 від 15.11.2021 року та графіка проведення рейдових перевірок у період з 15.11.2021 року по 21.11.2021 року.
За результатами проведення рейдової перевірки складено акт від 17.11.2021 року про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом Mercedes-Benz н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , водій ОСОБА_2 , за адресою АДРЕСА_2 о 12 год. 30 хв.
Під час перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час надання послуг з нерегулярних перевезень пасажирів, а саме перевізник не забезпечив водія договіром із замовником транспортних послуг, документів що засвідчують оплату транспортних послуг, копію договору обов'язкового особистого страхування передбаченого пунктом 3 ПКМУ № 959 від 14.09.1996 року.
07 грудня 2021 року відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №283956 відповідно до якої ОСОБА_1 допущено порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» відповідальність за яке передбачено абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та стягнуто з ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що регулює відносини, які склалися у даній справі, є Закон України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001, відповідно до статті 1 якого автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 (далі - Закон №2344-ІІІ, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 6 Закону №2344-ІІІ державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Пунктом першим Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103(далі - Положення № 103, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначається Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 12 Порядку № 1567 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
В силу пункту 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму (п. 20 Порядку № 1567).
Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.
Розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.
Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України, крім адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - шістнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, які зараховуються до державного дорожнього фонду.
Суд зазначає, що акт перевірки - це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Діючим законодавством не визначено такий акт, як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Даний документ є лише службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб'єктами, а тому, з метою дотримання принципу змагальності сторін, диспозитивної та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, закріплених у КАС України, наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні іншими доказами.
Судом встановлено, що спірною постановою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яким передбачено, що перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 цього Закону, застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В силу положень статті 39 ЗУ "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують пасажирські перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника ліцензія, документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до п. 2 Постанови №207 особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, забороняється вимагати у водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця документи, не передбачені Переліком, затвердженим цією постановою.
Стаття 7 Закону України "Про страхування" відносить особисте страхування від нещасних випадків на транспорті до обов'язкових видів страхування. Також в цій статті зазначено, що для здійснення обов'язкового страхування Кабінетом Міністрів України встановлений порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови страхування, тощо.
На виконання вимог цього Закону, Кабінет Міністрів України своєю постановою № 959 від 14.08.1996 затвердив Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті (далі Положення № 959). Цим Положенням № 959 визначається порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, пасажирів та водіїв.
Пунктом 58 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176, передбачено, що під час здійснення нерегулярних пасажирських перевезень перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування пасажирів.
Пунктом 3 Положення № 959 передбачено, що кожному застрахованому пасажиру перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватись на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. Оскільки при нерегулярних пасажирських перевезеннях видача квитків не передбачена, відносини між перевізниками та страховиками щодо страхування пасажирів і водіїв визначаються укладеними між ними договорами доручення та договорами страхування.
З огляду на наведені норми законодавства, чинного на момент проведення перевірки, в контексті встановлених обставин справи, суд зауважує, що поліс (сертифікат) обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів є одним з тих документів, який має пред'явити водій транспортного засобу, що здійснює перевезення пасажирів автомобільним транспортом.
Разом з тим, визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, щодо допущення позивачем порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме щодо відсутності у водія транспортного засобу марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 станом на 17.11.2021 року договору із замовником транспортних послуг, документу, що засвідчує оплату транспортних послуг, полісу обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів, суд враховує наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач - фізично особа підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №174638 від 04.07.2005 року. Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 веде господарську діяльність за КВЕД 49.39 (інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.).
17 листопада 2021 року між ТОВ «Маріупольский ритуальний дім» (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Перевізник) укладено договір, предметом якого є надання Замовнику транспорту для ритуальних послуг, мікроавтобусом кількістю 18 місць за маршрутом: АДРЕСА_3 . Згідно п. 1.3 Замовнику після надання послуг надається акт про надані послуги і рахунок на оплату послуг, оплата послуг здійснюється на протязі доби, після підписання акту про надання послуг.
Таким чином, документом, що засвідчує оплату транспортних послуг, є акт виконаних робіт (наданих послуг), підписаний сторонами.
Крім того, позивачем укладено з ТДВ «Страхова компанія «Союз-Дніпро» (Страховик) договір доручення №0474 на проведення обов'язкового особистого страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті під час здійснення нерегулярних пасажирських перевезень.
Позивач у позові вказує, що у ОСОБА_2 були наявні документи у електронній формі, проте відповідачем було це проігноровано.
При складанні акту №284997 від 17.11.2021 року водій транспортного засобу ОСОБА_2 відмовився від підписання акту, про що навяний відповідний запис, пояснення не надавав.
Твердження позивача, щодо наявності службової записки саме ОСОБА_2 судом не приймається, оскільки зі змісту службової записки неможливо встановити, хто саме її склав, тому підстав вважати, що службова записка складена саме водієм ОСОБА_2 у суду відсутні.
Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 по справі № 826/2239/16 дійшов висновку, що за відсутності документів, зокрема, посвідчення водія, товарно-транспортної накладної та адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуально-контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред'явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
При цьому подання у майбутньому документів не спростовують факт відсутності встановлених порушень, оскільки обов'язок пред'являти такі документи чітко встановлений статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Таким чином, оскільки документів, передбачених статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", водій транспортного засобу марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 посадовим особам Укртрансбезпеки під час проведення перевірки не надав, суд доходить висновку про те, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної постанови.
Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Таким чином, повно та всебічно розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши у сукупності наявні докази, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то, в силу приписів ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова