Справа № 943/327/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/896/22 Доповідач: ОСОБА_2
15 лютого 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові у режимі відеоконференціїапеляційні скарги першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Буського районного суду Львівської області від 22 серпня 2022 року щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Петричі, Буського району, Львівської області, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України,
з участю: прокурора ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_7
цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання:
за ч. 2 ст. 185 КК України 3 роки позбавлення волі;
за ч. 2 ст. 186 КК України 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71КК України шляхом часткового складання покарання, остаточно призначено покарання у вигляді 4 років і 1 місяць позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишено без змін до вступу вироку в законну силу.
Строк відбуття покарання ухвалено рахувати з часу обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з 09 лютого 2022 року.
Вирішено питання з арештом майна та речовими доказами.
За вироком суду, ОСОБА_7 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та повторно вчинив нові злочини.
Так, ОСОБА_7 , 21 січня 2022 року, близько 13:30 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в залі очікування залізничного вокзалу, залізничної станції «Красне», що розташована по вул.. Привокзальній, 10 в смт. Красне Золочівського району Львівської області, маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів з метою особистого протиправного збагачення, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, знаходячись на одному із крісел залу очікування, що на залізничному вокзалі залізничної станції «Красне», переконавшись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом обшукування кишень штанів та куртки ОСОБА_9 , який у цей час спав, будучи в стані алкогольного сп'яніння, повторно, таємно викрав мобільний телефон марки iPhone 5s моделі A 1457, imei: НОМЕР_1 вартістю 1000 грн. (одна тисяча гривень), чим заподіяв потерпілому матеріальної шкоди на вказану суму.
Крім цього, ОСОБА_7 , 07 лютого 2022 року, близько 20:00 год., перебуваючи в салоні вагону електропотягу сполучення Львів-Рівне-Здолбунів, який здійснив зупинку в с. Ожидів Золочівського району Львівської області (Буська об'єднана територіальна громада), маючи раптово виниклий умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна потерпілої ОСОБА_10 , з корисливих мотивів з метою особистого протиправного збагачення, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і свідомо бажаючи настання таких наслідків, повторно, відкрито викрав жіночу сумочку торговельної марки «FOREVER 21» вартістю 250 грн. (двісті п'ятдесят гривень), що знаходилася на сидінні, ліворуч від потерпілої у вагоні електропоїзда Львів - Рівне - Здолбунів, в якій знаходилися наступні предмети: гаманець жіночий з шкір-замінника вартістю 100 грн. (сто гривень), шарф жіночий сірого кольору з рослинним орнаментом вартістю 26,67 грн. (двадцять шість гривень шістдесят сім копійок), рукавиці жіночі, чорного кольору, вартістю 88,33 грн. (вісімдесят вісім гривень тридцять три копійки), шапка жіноча білого кольору вартістю 50 грн. (п'ятдесят гривень), мобільний телефон марки «Samsung» серії «Calaxy J6» моделі «SM-J600FN/DS» (3/32Гб), imei: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , вартістю 1927,75 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять сім гривень сімдесят п'ять копійок), із активованою сім-карткою оператора «Vodafone» за номером НОМЕР_4 вартістю 100 грн. (сто гривень), з чохлом до даного мобільного телефону вартістю 35 грн. (тридцять п'ять гривень) та грошові кошти у сумі 2300 грн. (дві тисячі триста гривень). Після чого, ОСОБА_7 втік з викраденими речами, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 4877,75 грн. (чотири тисячі вісімсот сімдесят сім гривень сімдесят п'ять копійок).
На вказаний вирок суду перший заступник керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 подали апеляційні скарги.
Прокурор в апеляційній скарзі просить оскаржуваний вирок змінити в частині призначення покарання, зокрема, вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі, за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом при призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання, безпідставно застосовано норми ст.ст.71,81 КК України та частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Буського районного суду Львівської області від 13.11.2017.
Обвинувачений ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження, просить змінити оскаржуваний вирок у частині призначеного йому покарання, а саме застосувати до нього положення ст. 69 КК України.
Свої апеляційній вимоги мотивує тим, що потерпілий немає до нього претензій та просив суворо не карати.
При апеляційному розгляді справи прокурор підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення, з наведених у ній мотивів, та просив таку задоволити. Заперечив апеляційну скаргу обвинуваченого, з огляду на безпідставність такої.
Обвинувачений підтримав свою апеляційну скаргу, з наведених у ній мотивів, та просив таку задоволити, апеляційну скаргу прокурора підтримав частково.
Заслухавши доповідача, пояснення присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України, за обставин, встановлених судом першої інстанції, та кваліфікація його дій, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційним судом не переглядаються.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що призначене покарання є несправедливим через його суворість, колегія суддів до уваги не бере як безпідставні.
В силу вимог ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Суд, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, призначив обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст. 185 КК України (у вигляді трьох років позбавлення волі) та за ч.2 ст. 186 КК України (у вигляді чотирьох років позбавлення волі) з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень; обставини, при яких їх вчинено, дані про особу обвинуваченого, який на обліку в наркологічному диспансері не перебуває, неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, наявність обставин, які пом'якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та обставину, яка обтяжую покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи встановлене та конкретні обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, 2 ст. 186 КК України, покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки у повній мірі відповідає загальним засадам призначення покарання та його меті.
Підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_7 більш м'якого покарання, зокрема із застосуванням ст. 69 КК України, колегія суддів не вбачає.
Усі дані про особу обвинуваченого та обставини, які пом'якшують покарання, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при призначенні покарання й наведені у вироку суду.
Разом з тим, що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність при призначенні ОСОБА_7 покарання за сукупністю вироків, то вони заслуговують на увагу.
Так, відповідно до ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно з ч. 4 ст. 81 КК України, у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення, суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими ст.ст.71,72 цього кодексу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_7 востаннє засуджений вироком Буського районного суду Львівської області від 13.11.2017 за ч.2 ст.186 КК України із застосуванням ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.
Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 11.09.2020, яка набрала законної сили, ОСОБА_7 21.09.2020 звільнений умовно-достроково з невідбутим терміном покарання 11 місяців 4 дні.
Строк невідбутого терміну покарання, на який судом умовно-достроково звільнено ОСОБА_7 , згідно із ст.81 КК України, закінчився 15.08.2021.
При цьому, кримінальні правопорушення, передбачені ч.2 ст.185. ч.2 ст.186 КК України, за які ОСОБА_7 засуджено оскаржуваним вироком, він вчинив 21.01.2022 та 07.02.2022, тобто після закінчення строку невідбутого терміну покарання, який сплив 15.08.2021.
На підставі наведеного, судом при призначенні ОСОБА_7 , остаточного покарання, безпідставно застосовано норми ст.ст.71,81 КК України та частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Буського районного суду Львівської області від 13.11.2017.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, є обґрунтованими.
Ураховуючи вищенаведене, з огляду на те, що судом першої інстанції при призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання було застосовано закон, який не підлягав застосуванню, на переконання колегії суддів апеляційного суду, оскаржуваний вирок суду першої інстанції в частині визначення остаточного покарання підлягає зміні, а апеляційна скарга прокурора задоволенню.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407,409,419 КПК України, колегія суддів
апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення, першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 - задоволити.
Вирок Буського районного суду Львівської області від 22 серпня 2022 року щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання - змінити.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі; за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Виключити з мотивувальної та резолютивної частини вироку покликання на застосування ст. 71 КК України при призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, у той самий строк з дня отримання копії ухвали.
Головуючий
Судді