21 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 110/1624/13-к
провадження № 51-445км17
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги заступника прокурора АР Крим, прокурора Кримської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2013 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013130840000034, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого у АДРЕСА_1 , раніше судимого 06 березня 2012 року вироком Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим за ч. 1 ст. 213 КК України до покарання у виді 100 годин громадських робіт,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 213 КК України.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 01 жовтня 2013 року ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за ч. 2 ст. 213 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він, не маючи державної реєстрації та спеціального дозволу (ліцензії) на право здійснення операцій з брухтом чорних металів, одержання якого передбачено законодавством, в період часу з 27 січня 2012 року по 19 лютого 2013 року за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , порушуючи встановлений порядок здійснення операцій з металобрухтом, незаконно організував пункт прийому металобрухту, обладнавши його ваговим механізмом, де здійснював операції з брухтом чорних металів, що виразилося у скупці металобрухту у населення за готівковий розрахунок по ціні 1 гривня 40 копійок за 1 кг чорних металів.
Ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 19 грудня 2013 року вирок міськрайонного суду скасовано, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрито у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримання ( п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України ).
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах прокурори просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, прокурори вважають, що апеляційний суд надав неправильну оцінку доказам у справі, безпідставно визнано недопустимим доказом показання свідка ОСОБА_7 . Крім того, вважають що апеляційний суд необґрунтовано відхилив показання свідків - співробітників правоохоронних органів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги прокурорів не надходило.
У судовому засіданні прокурор підтримав подані скарги.
Історія кримінального провадження
Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 квітня 2014 року та 04 квітня 2014 року відкрито касаційне провадження за вказаними касаційними скаргами та постановлено витребувати матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_6 .
Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, внесено зміни до Кримінального процесуального кодексу України та визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
На виконання пункту 4 параграфу 3 Розділу 4 вказаного Закону касаційні скарги прокурорів передані до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цим Законом.
Ухвалами Верховного Суду від 27 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами прокурорів та постановлено витребувати матеріали кримінального провадження щодо засудженого ОСОБА_6 .
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2018 року зупинено касаційне провадження у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 , оскільки вказане кримінальне провадження з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим до Верховного Суду не надійшло.
Верховним Судом вживались заходи щодо з'ясування місцезнаходження матеріалів даного кримінального провадження, а також надсилались запити щодо надання інформації судами про те, чи не зверталися учасники судового провадження із заявами про відновлення втрачених матеріалів цього кримінального провадження. У наданих відповідях було надано інформацію про те, що матеріали кримінального провадження до них не надходили й учасники судового провадження із заявами не зверталися.
Звертався Верховний Суд і до прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя із метою з'ясування чи вживалися прокурорами вказаної прокуратури відповідно до вимог ст. 525 КПК України заходи щодо відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_6 . Прокуратурою Автономної Республіки Крим та м. Севастополя було надіслано відповідь на вищевказаний запит, в якому було повідомлено, що будь-яких заходів, передбачених ст. 525 КПК України, ними не вживалось.
На підставі ухвали Верховного Суду від 01 лютого 2023 року касаційне провадження щодо ОСОБА_6 було поновлено.
Правове обґрунтування розгляду
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 2) забезпечення доведеності вини; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; 5) забезпечення обвинуваченому права на захист; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 7) розумні строки розгляду справи судом; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;9) обов'язковість судового рішення
Принцип верховенства права як одна із засад кримінального провадження закріплений і в ст. 8 КПК України, де вказано, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Слід врахувати, що принцип верховенства права не заперечує принципу законності, оскільки цей принцип є складовою верховенства права. Унікальність верховенства права, як центрального принципу, саме у його багатогранності, адже він змістовно включає у себе інші принципи права. Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості , правової визначеності та правової передбачуваності.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у ст. 2 передбачає, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Судова дискреція (судовий розсуд) - це вид правозастосовної діяльності, який передбачає повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально - вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, з метою ухвалення справедливого, обґрунтованого та законного рішення. Одним із проявів судового розсуду є судовий активізм.
Виходячи з наведеного, а також враховуючи таку засаду кримінального провадження як розумність строків, яка випливає іззавдання забезпечення швидкого розслідування і судового розгляду, закріпленого в ст. 2 КПК України і відповідає вимогам ст. 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, та існування тривалий час правової невизначеності ОСОБА_6 , зокрема загрози скасування судового рішення, яким закрито кримінальне провадження щодо нього й яке набрало законної сили, відсутності ініціативи у осіб, які оскаржили судові рішення в касаційному порядку щодо відновлення матеріалів провадження, керуючись принципом верховенства права, колегія суддів вважає, що вказане касаційне провадження підлягає закриттю, виходячи з наступного.
Мотиви Суду
У цьому кримінальному провадженні судові рішення щодо ОСОБА_6 ухвалені 01 жовтня 2013 року та 19 грудня 2013 року.
Касаційна інстанція 03 квітня 2014 року відкрила провадження та постановила витребувати з Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_6 .
З 2014 року до 2023 року матеріали кримінального провадження до Верховного Суду не надійшли.
Водночасматеріали касаційного провадження не містять даних та такі не надані учасниками провадження про вжиття розумних та необхідних заходів для відновлення матеріалів провадження як втрачених, щоб реалізувати своє право на розгляд оскарженого судового рішення.
Прокурор представляє сторону обвинувачення, що передбачено Конституцією України, де в статті 131-1 Основного Закону зазначено, що підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором має статус однієї з основних засад судочинства.
Згідно положень ст. 1 ЗУ «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до вимог ст. 22 вказаного Закону прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов'язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Повертаючись до матеріалів касаційного провадження, слід відмітити, що як вбачається із відповіді на запит Верховного Суду, наданою прокуратурою Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, будь - яких заходів направлених на відновлення матеріалів кримінального провадження щодо ОСОБА_6 прокуратурою не вживалося.
У рішенні «Хлєбік проти України» Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) дійшов висновку, що органи влади як слід розглянули можливість відновлення матеріалів справи заявника, зробили все, що входить до їхньої компетенції за обставин, що склалися, для вирішення ситуації заявника.
Ураховуючи невеликий проміжок часу з початку конфлікту 2014 року до подій, які були предметом розгляду в цій справі, ЄСПЛ не встановив порушення положень Конвеції.
Однак, у справі «Куроченко і Золотухін проти України» (рішення від 11 лютого 2021 року), ЄСПЛ констатував порушення норм Конвенції , встановивши порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справі першого заявника через те, що органи державної влади не вжили всіх доступних заходів для сприяння розгляду його справи.
Аналізуючи вказані рішення та розглядаючи їх через призму цієї справи, колегія суддів вважає, що орган прокуратури як єдиний суб'єкт зацікавлений у подальшому розгляді справи, повинен був зробити все в межах своєї компетенції для найшвидшого вирішення справи.
З урахуванням того, що прокурори тривалий час з моменту звернення до суду з касаційними скаргами (9 років), не проявляли цікавість щодо ходу розгляду цього провадження, не вживали заходів, спрямованих на відновлення втрачених матеріалів, єдиним суб'єктом, зацікавленим в подальшому розгляді цього кримінального провадження була саме прокуратура, наведені обставини у їх сукупності, на думку колегії суддів, свідчать про те, що прокуратура втратила інтерес до розгляду поданих касаційних скарг та вирішення кримінального провадження щодо ОСОБА_6 .
Окрім того, з матеріалів касаційного провадження вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні в січні 2012 - лютому 2013 роках злочину, передбаченого ч. 2 ст. 213 КК України, який відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості.
Нормами КПК України суд касаційної інстанції наділено правом закрити касаційне провадження у разі відмови особи, яка подала касаційну скаргу від неї (ст.ст. 403, 423 КПК України).
У цьому кримінальному провадженні, бездіяльність з боку сторони обвинувачення на переконання колегії судів, свідчить про втрату інтересу до матеріалів провадження, а тому невжиття протягом 9 років будь-яких заходів щодо відновлення можливості для подальшого їх розгляду, свідчить про втрату інтересу держави в особі прокуратури у подальшому вирішенні справи, а, отже, така бездіяльність прокурорів АР Крим та м. Севастополя вказує і про фактичну відмову від подальшого розгляду касаційних скарг.
Крім того, приймаючи рішення про необхідність закриття касаційного провадження, колегія суддів бере до уваги й існування ухвали апеляційного суду про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 у зв'язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. Попри те, що це рішення набрало законної сили, ситуація правової невизначеності для особи продовжує існувати, ураховуючи відкриття касаційного провадження і неможливість його завершення протягом тривалого часу.
Розгляд цього провадження триває 9 років, а така тривалість розгляду справи не може вважатись розумною.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що касаційне провадження відкрите за касаційними скаргами прокурорів, у суді касаційної інстанції підлягає закриттю.
Керуючись статтями 403, 432, 441 КПК України, Суд
постановив:
Закрити касаційне провадження за касаційними скаргами заступника прокурора АР Крим, прокурора Кримської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 19 грудня 2013 року щодо ОСОБА_6 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3