вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
15.02.2023м. ДніпроСправа № 904/2119/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Соколова Вячеслава Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Фізичної особи Лозового Вадима Олександровича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )
про стягнення 16 003 грн. 69 коп.
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Позивач - Фізична особа-підприємець Соколов Вячеслав Сергійович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№2029/22 від 26.07.2022) до відповідача - Фізичної особи Лозового Вадима Олександровича про стягнення 16 003 грн. 69 коп., що складає 10 163 грн. 79 коп. - основну суму заборгованості за товар, поставлений відповідно до умов Договору поставки від 26.03.2021 №205/Е, 2 064 грн. 15 коп. - пені, 1 988 грн. 04 коп. - суму інфляційних втрат та 1 787 грн. 71 коп. - 20% річних.
Також просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 2 481 грн. 00 коп.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2022 витребувано у Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи Лозового Вадима Олександровича , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (відоме місце проживання (перебування) АДРЕСА_2 ).
Відділом формування та ведення реєстру територіальної громади у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради листом (вх.№30348/22 від 13.09.2022) на виконання ухвали господарського суду від 01.08.2022 надано інформацію щодо реєстрації місця проживання Лозового Вадима Олександровича за адресою: АДРЕСА_3 ).
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2022 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У подальшому, позивачем подано листа (вх.№32818/22 від 03.10.2022), відповідно до якого було усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою господарського суду від 16.09.2022.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у запереченні (вх. №35231/22 від 20.10.2022) проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження просить здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, посилаючись на те, що відповідачем заперечується факт наявності предмету спору, чим ставиться під сумнів достовірність наданих позивачем документів.
Також відповідач у відзиві (вх. №35233/22 від 20.10.2022) на позовну заяву заперечує факт наявності заборгованості та факт відвантаження товару на суму, заявлену у позові, та просить закрити провадження у справі через відсутність предмету спору, посилаючись на те, що: - позивачем не надано документів, на яких базуються його позовні вимоги; - не надано копій належним чином оформлених документів, підтверджуючих передачу товару, відсутній акт звірки взаємних розрахунків; - посилання на договір, як на документ, підтверджуючий заборгованість некоректно, оскільки він не засвідчує факт передачі товару.
Позивач у відповіді (вх. №36654/22 від 31.10.2022) на відзив вважає, що відповідачем не доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, просить суд відмовити відповідачу у задоволенні клопотання і вимог, викладених у відзиві на позов, оскільки: - позивачем надіслано відповідачу копію позовної заяви та доданих до нього документів, що підтверджується відповідними доказами, які містяться у матеріалах справи, відповідач має право ознайомитись з матеріалами справи і пересвідчитись у цьому; - відповідач всупереч умовам укладеного договору тривалий час не розраховувався за товар; - позивач перед зверненням до суду звернувся до відповідача з листом від 12.11.2021 про сплату в добровільному порядку існуючого боргу за поставлений товар, проте вказана вимога позивача залишена без задоволення з боку відповідача, реакція відповідача з'явилася лише після отримання ухвали суду; - заперечуючи факт отримання товару, не надаючи при цьому жодних доказів, відповідач намагається уникнути передбаченої законом відповідальності за невиконання господарського зобов'язання.
Відповідач заперечень на відповідь на відзив не надав.
Щодо заперечення відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною 4 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд в ухвалі про відкриття провадження у справі за результатами розгляду відповідного клопотання позивача вирішує розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд визначає строк відповідачу для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, який не може бути меншим п'яти днів з дня вручення ухвали.
Відповідно до частини 4 статті 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (частина 6 статті 250 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається наведені у заяві твердження відповідача не є достатніми та не обґрунтовують необхідність для переходу до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, справа є незначної складності, пов'язана зі стягненням заборгованості за договором поставки від 26.03.2021 №205/Е, визнана судом малозначною, та предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому суд не вбачає підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ
Як вбачається, між позивачем - Фізичною особою-підприємцем Соколовим Вячеславом Сергійовичем, як постачальником, та Фізичною особою-підприємцем Лозовим Вадимом Олександровичем, як покупцем, було укладено Договір поставки від 26.03.2021 №205/Е (надалі - Договір) (а.с.7-12).
Пунктом 1.1. Договору визначено, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, поставити та передати у власність покупцеві товар (партію товару), в асортименті, кількості та цінами, вказаних у видаткових накладних, що засвідчують передачу-приймання товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього Договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі прийняти та оплатити вказаний товар.
Договір поставки укладається на розсуд сторін; предметом поставки є товари з найменуванням, зазначеним у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору (пункти 1.2, 1.3 Договору).
Відповідно до пункту 2.1 Договору передача товару від постачальника покупцю здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, кількість, ціну товару та загальну вартість товару, що постачається; дата, вказана постачальником у видатковій накладній є датою поставки товару постачальником.
Право власності на поставлені товари переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатковою накладною; після підписання сторонами видаткової накладної претензії щодо кількості та якості (крім прихованих недоліків) товару постачальником не розглядаються (пункт 2.4 Договору).
Згідно із пунктом 3.3 Договору при доставці товару покупець (або уповноважена особа покупця) приймає фактичну його кількість від водія, який здійснює його доставку до узгодженого місця передавання, встановленого сторонами, ставить круглу печатку або штамп на видатковій накладній, а у випадку відсутності чи неіснування печатки або штампу, ставить свій підпис та зазначає поруч власні прізвище та ініціали; право підпису видаткових накладних на приймання товару з боку покупця мають виключно ті особи, які зазначені у Додатку, що є невід'ємною частиною цього договору (Додаток №1); у випадку невиконання (неналежного виконання) покупцем цього пункту договору, товар буде вважатися прийнятим покупцем; при цьому покупець особисто несе всі можливі ризики, пов'язані з прийманням товару неуповноваженими ним особами.
Асортимент, кількість та вартість товару остаточно узгоджуються та відображаються сторонами у видатковій накладній по кожній партії окремо (пункт 5.2 Договору).
Відповідно до пункту 6.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 08.07.2021 №1 до Договору) покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість (ціну) кожної партії товару не пізніше 60 (шестидесяти) календарних днів з дати поставки товару шляхом безготівкового або готівкового перерахування суми грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
Договір вступає в дію з дати його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2021 року; закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (пункт 10.1 Договору).
Матеріали справи містять як додаток №1 від 26.03.2021 до Договору Зразки печаток, штампів та підписів уповноважених осіб покупця, згідно яких покупець повідомляє постачальника, що в в місцях прийому матеріальних цінностей (товару) приймання доставленого від постачальника товару буде здійснюватися особами, яких на це уповноважує покупець; за зразками печаток, штампів (при наявності) та за підписами, що зазначені і засвідчені покупцем, а саме уповноваженою особою зазначено Лозова Лариса Миколаївна та міститься зразок печатки Фізичної особи-підприємця Лозового Вадима Олександровича.
Як вбачається, на виконання умов Договору позивачем було поставлено Фізичній особі-підприємцю Лозовому Вадиму Олександровичу товар на загальну суму 10 163 грн. 79 коп., про що свідчить копія видаткової накладної від 08.07.2021 №Ч-104814, підписана уповноваженою особою Лозовою Л.М. та містить печатку Фізичної особи-підприємця Лозового Вадима Олександровича.
- від 10.03.2022 на загальну суму 41 688 грн. 72 коп., з урахуванням ПДВ (а.с.82).
В подальшому позивач звернувся до Фізичної особи-підприємця Лозового Вадима Олександровича з листом від 12.11.2021 про погашення боргу у сумі 10 163 грн. 79 коп. за товар, отриманий згідно з видатковою накладною від 08.07.2021 №Ч-104814 (а.с.14).
Про спрямування вказаного листа Фізичній особі-підприємцю Лозовому Вадиму Олександровичу свідчать опис від 12.11.2021 до цінного листа та накладна від 12.11.2021 №1401707445686 (а.с. 15-16).
Позивачем здійснено поставку Фізичній особі-підприємцю Лозовому Вадиму Олександровичу товару за Договором, Фізичною особою-підприємцем Лозовим Вадимом Олександровичем розрахунки за отриманий товар не проведені, що і стало причиною спору та звернення до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з умов Договору, строк оплати за поставлений товар є таким, що настав, і Фізична особа-підприємець Лозовий Вадим Олександрович повинен був оплатити отриманий від позивача товар до 06.09.2021 (включно).
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо; дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця; права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні; господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені; у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку; відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи; копії первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку можуть бути вилучені у підприємства лише за рішенням відповідних органів, прийнятим у межах їх повноважень, передбачених законами. Обов'язковим є складання реєстру документів, що вилучаються у порядку, встановленому законодавством; вилучення оригіналів таких документів та регістрів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.
Отже, судом встановлено, що надані первинні документи, що складені між позивачем та Фізичною особою-підприємцем Лозовим Вадимом Олександровичем в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є такими, що підтверджують здійснення господарських операцій по постачанню позивачем товару Фізичній особі-підприємцю Лозовому Вадиму Олександровичу.
Отже, заборгованість Фізичної особи-підприємця Лозового Вадима Олександровича перед позивачем становить 10 163 грн. 79 коп.
Як вбачається, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію підприємницької діяльності Фізичної особи-підприємця Лозового Вадима Олександровича припинено (дата запису 01.11.2021).
Тому позивач звернувся з позовом до відповідача - фізичної особи Лозового Вадима Олександровича про стягнення заборгованості за Договором.
На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.
З урахуванням викладеного з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10 163 грн. 79 коп. - заборгованості.
Щодо нарахування річних та інфляційних нарахувань
Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 8.4 Договору в разі прострочення виконання грошових зобов'язань за цим Договором винна у простроченні виконання такого зобов'язання сторона зобов'язана сплатити на користь іншої сторони суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 20% річних від простроченої суми, який (розмір процентів) сторони встановили, керуючись положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Як вбачається позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 1 988 грн. 04 коп. за загальний період з вересня 2021 по червень 2022 включно, а також нараховано 20% річних у зв'язку із простроченням оплати за поставлений товар у розмірі 1 787 грн. 71 коп. за загальний період з 07.09.2021 по 21.07.2022.
Перевіривши розрахунки позивача суд погоджується з розрахунком інфляційних нарахувань, 20% річних за період з 07.09.2021 по 21.07.2022 становлять 1 771 грн. 01 коп.
Щодо нарахування пені
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частини 1, 2 статті 550 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 8.3. Договору за порушення терміну оплати вартості 9ціни)( поставленого товару, встановленого пунктом 6.1 цього Договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною грошового зобов'язання від суми боргу за кожен день прострочки. .
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 8.8 Договору сторони, керуючись положеннями статті 259 Цивільного кодексу України, домовились встановити тривалість загальної і спеціальної (для стягнення заборгованості, пені, штрафу, неустойки, відшкодування збитків) позовної давності - у 5 (п'ять) років для кожної; також, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України сторони домовилися встановити термін для нарахування пені - 3 (три) роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як вбачається позивач просить стягнути пеню за прострочення оплати за поставлений товар у розмірі 2 064 грн. 15 коп. за загальний період з 10.09.2021 по 21.07.2022 та посилається на пункт 8.3. Договору.
Суд погоджується з наданим розрахунком пені, вважає його арифметично вірним.
При цьому суд не погоджується з твердженнями відповідача про неотримання ним від позивача, як самих документів про отримання товару, так і самого товару, оскільки матеріали справи свідчать про зворотне.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судового збору
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 478 грн. 41 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 231, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Фізичної особи-підприємця Соколова Вячеслава Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Фізичної особи Лозового Вадима Олександровича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) про стягнення 16 003 грн. 69 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи Лозового Вадима Олександровича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи-підприємця Соколова Вячеслава Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 10 163 (десять тисяч сто шістдесят три) грн. 79 коп. - заборгованості, 2 064 (дві тисячі шістдесят чотири) грн. 15 коп. - пені, 1 771 (одна тисяча сімсот сімдесят одна) грн. 01 коп. - річних, 1 988 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 04 коп. - інфляційних нарахувань та 2 478 (дві тисячі чотириста сімдесят вісім) грн. 41 коп. - витрат по сплаті судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Загинайко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,
20.02.2023