Номер провадження: 22-ц/813/3062/23
Справа № 495/7673/19
Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.
Доповідач Князюк О. В.
20.02.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого Князюка О. В.,
суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А. П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса цивільну справу за апеляційною скаргою Моголівської сільської ради на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 квітня 2022 року у справі за позовом Мологівської сільської ради до ОСОБА_1 про відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів,-
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Позивач Мологівська сільська рада, звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовом до ОСОБА_1 , про відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів, 16.08.2021 року збільшивши свої позовні вимоги остаточно просить суд: стягнути з відповідача на користь Мологівської сільської ради збитки у вигляді не отриманих доходів у сумі 199 462,67 грн, судові витрати у розмірі 4191 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 квітня 2022 року в задоволенні позовних вимог Мологівської сільської ради до ОСОБА_1 про відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів було відмовлено.
Стягнуто з Мологівської сільської ради на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 420 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаним рішенням суду 26.05.2022 року Моголівською сільською радою було подано апеляційну скаргу, відповідно до якої позивач просить рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 квітня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач вважає, що судове рішення є незаконним та необгрунтованим, а тому підлягає скасуванню у відповідності до ст. 376 ЦПК України за наступних обставин: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки відповідачем земельна ділянка використовується без оформлення належних документів та останнім не вжито жодних заходів, спрямованих на укладення договору оренди земельної ділянки, не здійснено жодної дії, направленої на реєстрацію земельної ділянки, тому земельна ділянка використовується відповідачем незаконно
Предметом позову у цій справі є стягнення з власника об'єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об єкт розміщено.
Тобто фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 ст. 1212 ЦК України. Розмір суми коштів, заявлений до стягнення у цій справі, дорівнює розміру недоотриманої місцевим бюджетом орендної плати, яку зобов'язаний був сплачувати відповідач за користування земельною ділянкою, з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані на ній.
Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.
ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Невірними є висновки суду стосовно того, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє власника права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено, оскільки враховуючи те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не розроблений, між сторонами склались позадоговірні, кондикційні правовідносини. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, предметом спору у цій справі є стягнення не орендної плати за користування земельною ділянкою, а суми, яка відповідає її еквіваленту, і яку відповідачі мають сплатити за фактичне користування земельною ділянкою.
Жодним нормативним актом не визначено, що виключно на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки може бути проведено розрахунок безпідставно збережених коштів, що є предметом спору у справі. Отже посилання суду першої інстанції на ненадання такого витягу як на підставу для відмови у задоволенні позову є необгрунтованими та не відповідають положенням частини другої статті 89 ЦПК України, згідно з якою жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. .Розрахунок суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, здійснюється на підставі акта, який фіксує порушення земельного чи екологічного законодавства, довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, довідки про сплату земельного податку або орендної плати за землю (у разі наявності), а також інших документів, необхідних для з'ясування обставин. /Такої позиції дотримується Верховний Суд у Постанові від 02.06.2021 року № 201/2956/19. Розрахунок заборгованості ОСОБА_1 здійснений Мологівською сільською радою на підставі актів обстеження земельної ділянки від 27.03.2016 року та від 07.06.2021 року та на підставі: 1. рішення Випасненської сільської ради від 28 січня 2016 року № 73-VII «Про встановлення розміру орендної плати за користування земельними ділянками комерційного призначення на 2016 рік, які розташовані на території Випасненської сільської ради в межах населеного пункту, Білгород-Дністровського району, Одеської області», у відповідності до якого було встановлено орендну плату за користування земельними ділянками комерційного призначення, які розташовані на території Випасненської сільської ради в межах населеного пункту, Білгород-Дністровського району, Одеської області, в розмірі 6 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки; 2. рішення Випасненської сільської ради від 23 грудня 2016 року № 330 -VII «Про встановлення розміру орендної плати за користування земельними ділянками комерційного призначення на 2017 рік, які розташовані па території Випасненської сільської ради в межах населеного пункту, Білгород-Дністровського району, Одеської області», у відповідності до якого було встановлено орендну плату на 2017 рік за користування земельними ділянками комерційного призначення, які розташовані на території Випасненської сільської ради в межах населеного пункту, БілгородДністровського району, Одеської області, в розмірі 8 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки; 3. рішення Мологівської сільської ради від 19 січня 2018 року № 3/45-VII «Про встановлення розміру орендної плати за користування земельними ділянками комерційного призначення на 2018 рік, які розташовані на території Мологівської сільської ради і межах населеного пункту, Білгород-Дністровського району, Одеської області», у відповідності до якого було встановлено орендну плату на 2018 рік за користування земельними ділянками комерційного призначення, які розташовані на території Випасненської сільської ради в межах населеного пункту, Білгород-Дністровського району, Одеської області в розмірі 8 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки; 4. рішення Мологівської сільської ради від 21 грудня 2019 року № 27/1076-VII «Про встановлення розміру орендної плати за користування земельними ділянками комерційного призначення, які розташовані на території Мологівської сільської ради в межах населеного пункту, Білгород-Дністровського району, Одеської області», у відповідності до якого було встановлено орендну плату на 2019 рік за користування земельними ділянками комерційного призначення, які розташовані на території Випасненської сільської ради в межах населеного пункту, Білгород-Дністровського району, Одеської області, в розмірі 8 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.
23 вересня 3033 року на адресу Одеського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року відкрито апеляційне провадження у вказаній цивільній справі.
Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного розгляду, без повідомлення учасників справи.
Ухвалою від 13 лютого 2023 року вказану цивільну справу було призначено до розгляду.
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.
Судом встановлено, що дійсно 27.06.2002 року Випасненською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області було ухвалено рішення № 24-ХХІУ «Про згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,096 га у короткострокову оренду строком на 5 років директору ПП «Гранат» ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 ». /л.с.8/.
16.01.2004 року ОСОБА_2 набула право власності на будівлю кафе за адресою АДРЕСА_1 (згідно запису з погосподарських книг юридична адреса АДРЕСА_1 , на земельній ділянці загальною площею розміром 360 кв.м. /л.с.22/.
17.05.2007 року Випасненською сільською радою було прийняте рішення №143- V «Про надання згоди ПМП «Гранат» на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,1150 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 з земель житлової та громадської забудови Випасненської сільської ради для будівництва та обслуговування будівлі кафе та господарсько-виробничих приміщень» /л.с.9/.
09.07.2009 року рішенням № 380-V було внесені зміни до рішення Випасненської сільської ради від 17.05.2007 року №143-V "Про надання згоди ПМП «Гранат» на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,1150 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 з земель житлової та громадської забудови Випасненської сільської ради для будівництва та обслуговування будівлі кафе та господарсько-виробничих приміщень", а саме перший пункт рішення викладено в такій редакції - «Дати дозвіл фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,1150 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , з земель житлової та громадської забудови Випасненської сільської ради, для будівництва та обслуговування цеху по виготовленню виробу з борошна».
Пункт другий викладено в такій редакції «Землевпорядній організації при розробці проекту відведення, передбачити надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1150 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , з земель житлової та громадської забудови Випасненської сільської ради, в довгострокову оренду терміном на 10 років з правом викупу для будівництва та обслуговування цеху по виготовленню виробу з борошна» /л.с.10/.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . /л.с.23/.
Позивач вказує, що за життя ОСОБА_2 сплачувала податки за користування земельною ділянкою, площею 0,1150 га.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 у вигляді цеху по виготовленню виробів з борошна, що знаходиться у АДРЕСА_2 сама будівля кафе/ /л.с.24/.
З матеріалів справи вбачається, що 16.03.2018 року було організовано виїзд постійної комісії з питань земельних відносин, раціонального землекористування, екологічної політики, сільського господарства, рекреації та туризму щодо встановлення фактичного користування ОСОБА_1 земельної ділянки в АДРЕСА_1 .
В результаті обстеження, комісією було складено акт обстеження земельної ділянки, згідно якого встановлено, що на земельній ділянці розташована будівля кафе, яка на даний час передається в оренду для розміщення аптеки та магазину.
Дані об'єкти повністю функціонують, на цій же ділянці розміщені будівлі, які використовуються для ремонту транспорту іншими особами.
Враховуючи вищевказане, встановлено, що земельна ділянка повністю використовується за цільовим призначенням, а на ній ведеться активна підприємницька діяльність. /л.с.16-17/
Окрім того, 27.03.2019 року в результаті обстеження ділянки, комісією було складено акт обстеження земельної ділянки, згідно якого встановлено, що вся земельна ділянка, загальною площею 0,1150 га використовується гр. ОСОБА_1 .
Відповідно до додатку № 1 до даного акту обстеження земельної ділянки встановлено розмір збитків за фактичне користування земельною ділянкою гр. ОСОБА_1 в розмірі 104 161,89 грн. /л.с.12-14/.
Рішенням виконавчого комітету Мологівської сільської ради від 24.05.2019 року за № 94 - затверджено акти комісії з самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території Мологівської сільської ради, зокрема акт обстеження земельної ділянки площею 0,1150 га по АДРЕСА_1 , яка перебуває в користуванні гр. ОСОБА_1 без наявності правовстановлюючих документів. /л.с.11/.
Претензіями № 181 /зем від 02.05.2018 року, № 225 /зем від 13.06.2018 року, повідомлено про наявність суми втрат бюджету сільської ради за користування ОСОБА_1 вказаної земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, а претензією № 226/зем від 13.06.2018 року зобов'язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1 . /л.с.19-21/.
Також, в ході розгляду справи, 07.06.2021 року було складено ще один Акт обстеження земельної ділянки, згідно якого встановлено, що на земельній ділянці в АДРЕСА_1 , площею 0,1150 га розташовані 2 будівлі.
В першій будівлі працює аптека та магазин.
Друга будівля використовується для ремонту авто та фототехніки. При обстеженні також було встановлено, що фактично вся земельна ділянка використовується, на ній ведеться господарська діяльність, гр. ОСОБА_1 отримується прибуток за її використання.
Відповідно до додатку № 1 до Акту обстеження земельної ділянки, міститься розрахунок заборгованості по податкам та зборам за фактичне використання гр. ОСОБА_1 земельної ділянки на території Мологівської сільської ради станом на 01.06.2021 року.
Розрахунок здійснено за період з 01.03.2016 року по 01.06.2021 року.
Всього нараховано збитків у розмірі 199 462,67 грн.
Рішенням виконавчого комітету Мологівської сільської ради від 25.06.2021 року за № 177, затверджено Акт обстеження земельної ділянки, складений комісією з самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території Мологівської сільської ради від 07.06.2021 року.
Разом з тим, судом достовірно встановлено, що за результатом звернення ФОП ОСОБА_1 до Мологівсьої сільської ради із заявою про надання згоди на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 5 років для обслуговування цеху по виготовленню виробів з борошна орієнтовною площею 0,1150 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , було скликано VІІІ сесію VІІ скликання.
Згідно Витягу № 1 з протоколу встановлено, що рішення «Про надання дозволу гр. ОСОБА_1 на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки для обслуговування цеху по виготовленню виробів з борошна площею 0,0918 га, яка розташована в АДРЕСА_1 » не було прийнято, з підстав відсутності достатньої кількості голосів.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що акти є неналежними та недопустимими доказами у справі, адже отримані з порушенням встановленого порядку, тобто коли вони були складені всупереч положень п.2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, без присутності громадян, які будуть їх відшкодовувати /в даному випадку ОСОБА_1 /, представників територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури.
Інших доказів користування ОСОБА_2 , згодом ОСОБА_1 земельною ділянкою, загальною площею 0,1150 га в АДРЕСА_1 матеріали справи не містять.
Крім того, якщо брати до уваги період фактичного користування спірною земельною ділянкою, то відповідач не міг використовувати її раніше 04.04.2018 року, дати отримання свідоцтва про право на спадщину на об'єкт нерухомості, розташованій на ній.
Тож, невірним буде ствердження позивача про порушення порядку користування відповідачем спірної земельної ділянки за весь визначений період - з 01.03.2016 - 01.06.2021 року.
Крім того, обґрунтування позову в цій частині та в частині розрахунку заборгованості по податкам мотивовано рішеннями Випасненської сільської ради за № 24-ХХІV від 27.06.2002 року, № 143-V від 17.05.2007 року, № 380-V від 09.07.2009 року, які не мають жодного відношення до відповідача.
У відповідності до вимог чинного законодавства не можуть бути успадковані особисті немайнові права особи, в т.ч. обов'язки щодо сплати податку за фактичне користування землею, адже зі смертю особи припинилось право на таке використання та відповідно і обов'язок зі сплати платного користування землею.
Тож, суд не застосовує наслідки спливу строку позовної давності до вимог позивача за період з 01.03.2016 року по 21.08.2016 рік, як про те заявляє відповідач, адже в цій частині позовні вимоги по суті є необґрунтованими та недоведеними.
Предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача спірної будівлі.
Таким чином, позивач мав надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об'єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, докази реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також довести обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів).
Натомість, розмір земельної ділянки під будівлею, що набувалась ОСОБА_2 за правочином купівлі-продажу був визначений 0,0360 га.
В свою чергу дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки надавався за змінними розмірами площі, яка в остаточному порядку могла бути сформована за результатами виготовлення технічної документації на неї, чого зроблено не було.
Поміж з цим, судом достовірно було досліджено намагання відповідача отримати дозвіл на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки в оренду, що розглядалось на сесії сільської ради, проте рішення прийнято так і не було.
Неможливо покладати обов'язок з приводу не укладання договору оренди лише на відповідача, який приймав спроби до виконання таких дій.
З огляду на усе вищевикладене, на основі повно та всебічно досліджених доказів, виходячи з недоведеності фактичного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1150 га ОСОБА_1 за період з 01.03.2016 рік по 01.06.2021 рік, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо застосування до відповідача відповідних правових наслідків у вигляді сплати податків та зборів за фактичне користування, згідно розрахунку заборгованості, викладеному у Додатку № 1 до Акту обстеження земельних ділянок від 07.06.2021 року.
Колегія судді не може повністю погодитись з зазначеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Предметом позову у цій справі є відшкодування збитків у вигляді неодержаного доходу з власника об'єкта нерухомого майна за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розміщено.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, згідно ст. 124 ЗК України, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди землі і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Згідно ст. 126 ЗК України документами, що посвідчують право на земельну ділянку, є державний акт про право власності на землю, або договір оренди землі, зареєстрований відповідно до закону.
Питання захисту прав на землю регулюються Главою 23 ЗК України.
Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним.
Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
За приписами статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до частини 2 статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт «е» частини першої статті 141 ЗК України).
За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.
Аналогічним чином встановлено перехід права користування на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на будівлі або споруди, унормовують положення статті 377 ЦК України. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про оренду землі», до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.
Таким чином, право на земельну ділянку в набувача будинку, будівлі або споруди виникає з моменту набуття права на будинок, будівлю або споруду незалежно від будь-яких подальших дій набувача щодо оформлення права на земельну ділянку. Таке оформлення може мати місце в подальшому, в тому числі шляхом підписання відповідного договору (оренди, емфітевзису, суперфіцію).
Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть, якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ст. 152 ЗК України).
З аналізу наведених норм вбачається, що користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє орендодавця права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, й шляхом відшкодування заподіяних збитків, а також застосування інших, передбачених законом, способів.
Судом встановлено, що дійсно 27.06.2002 року Випасненською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області було винесено рішення № 24-ХХІУ «Про згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,096 га у короткострокову оренду строком на 5 років директору ПП «Гранат» ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 ». /л.с.8/.
16.01.2004 року ОСОБА_2 набула право власності на будівлю кафе за адресою АДРЕСА_1 (згідно запису з погосподарських книг юридична адреса АДРЕСА_1 , на земельній ділянці загальною площею розміром 360 кв.м. /л.с.22/.
17.05.2007 року Випасненською сільською радою було прийняте рішення №143- V «Про надання згоди ПМП «Гранат» на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,1150 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 з земель житлової та громадської забудови Випасненської сільської ради для будівництва та обслуговування будівлі кафе та господарсько-виробничих приміщень» /л.с.9/.
09.07.2009 року рішенням № 380-V було внесені зміни до рішення Випасненської сільської ради від 17.05.2007 року №143-V "Про надання згоди ПМП «Гранат» на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,1150 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 з земель житлової та громадської забудови Випасненської сільської ради для будівництва та обслуговування будівлі кафе та господарсько-виробничих приміщень", а саме перший пункт рішення викладено в такій редакції - «Дати дозвіл фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,1150 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , з земель житлової та громадської забудови Випасненської сільської ради, для будівництва та обслуговування цеху по виготовленню виробу з борошна».
Пункт другий викладено в такій редакції «Землевпорядній організації при розробці проекту відведення, передбачити надання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1150 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , з земель житлової та громадської забудови Випасненської сільської ради, в довгострокову оренду терміном на 10 років з правом викупу для будівництва та обслуговування цеху по виготовленню виробу з борошна» /л.с.10/.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . /л.с.23/.
Позивач вказує, що за життя ОСОБА_2 сплачувала податки за користування земельною ділянкою, площею 0,1150 га.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 у вигляді цеху по виготовленню виробів з борошна, що знаходиться у АДРЕСА_2 сама будівля кафе/ /л.с.24/.
Матеріали справи свідчать про те, що набувши право власності на об'єкт нерухомості, розташований на спірній земельній ділянці, ОСОБА_1 належним чином не оформив правовідносин щодо користування земельною ділянкою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі статті 1212 ЦК України (вказані висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15).
Законодавством передбачено виникнення обов'язку щодо сплати орендної плати з часу виникнення права оренди землі переходу права власності на нерухоме майно.
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у справі №629/4628/16-ц від 23 травня 2018 року.
Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що договір оренди землі між ОСОБА_1 та Мологівською сільською радою не укладався, крім того в його діях відсутній склад цивільного правопорушення, тому відсутні підстави для стягнення коштів, оскільки обов'язок по вчиненню дій, направлених на оформлення документів покладається саме на орендаря, зокрема, звернення до ради з відповідною заявою про затвердження проекту землеустрою, а також з заявою і пакетом документів про розгляд питання щодо надання земельної ділянки в оренду.
Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком володіння і користування відповідачем чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.
Норми статей 1212 ЦК підлягають застосованою в тому числі у відносинах, які не місять ознак делікту.
Частиною 2 ст. 1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці норми поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.
Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною в тому числі в практиці визначення Європейського суду з прав людини.
Висновки суду першої інстанції, що розміри спірної земельної ділянки є невизначеними, - також спростовуються матеріалами справи. З акту обстеження земельної ділянки від 27.03.2019 року, вбачається, що вся земельна ділянка, загальною площею 0,1150 га використовується гр. ОСОБА_1 .
Відповідно до додатку № 1 до даного акту обстеження земельної ділянки встановлено розмір збитків за фактичне користування земельною ділянкою гр. ОСОБА_1 в розмірі 104 161,89 грн. /л.с.12-14/.
Рішенням виконавчого комітету Мологівської сільської ради від 24.05.2019 року за № 94 - затверджено акти комісії з самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території Мологівської сільської ради, зокрема акт обстеження земельної ділянки площею 0,1150 га по АДРЕСА_1 , яка перебуває в користуванні гр. ОСОБА_1 без наявності правовстановлюючих документів. /л.с.11/.
Претензіями № 181 /зем від 02.05.2018 року, № 225 /зем від 13.06.2018 року, повідомлено про наявність суми втрат бюджету сільської ради за користування ОСОБА_1 вказаної земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, а претензією № 226/зем від 13.06.2018 року зобов'язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1 . /л.с.19-21/.
Також, в ході розгляду справи, 07.06.2021 року було складено ще один Акт обстеження земельної ділянки, згідно якого встановлено, що на земельній ділянці в АДРЕСА_1 , площею 0,1150 га розташовані 2 будівлі.
В першій будівлі працює аптека та магазин.
Друга будівля використовується для ремонту авто та фототехніки. При обстеженні також було встановлено, що фактично вся земельна ділянка використовується, на ній ведеться господарська діяльність, гр. ОСОБА_1 отримується прибуток за її використання.
Відповідно до додатку № 1 до Акту обстеження земельної ділянки, міститься розрахунок заборгованості по податкам та зборам за фактичне використання гр. ОСОБА_1 земельної ділянки на території Мологівської сільської ради станом на 01.06.2021 року.
Розрахунок здійснено за період з 01.03.2016 року по 01.06.2021 року.
Всього нараховано збитків у розмірі 199 462,67 грн.
Рішенням виконавчого комітету Мологівської сільської ради від 25.06.2021 року за № 177, затверджено Акт обстеження земельної ділянки, складений комісією з самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території Мологівської сільської ради від 07.06.2021 року.
Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем позовної давності, то вони апеляційним судом відхиляються, адже відповідачем було отримано свідоцтво про право на спадщину на об'єкт нерухомості 04.04.2018 року. Натомість позов пред'явлено 21 серпня 2019 року, тобто в межах матеріально-правового строку.
Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з доводами позивача про завдання йому збитків, які полягають в неотриманні орендної плати на землю, оскільки відповідач, як власник нерухомості, безпідставно і безоплатно без правовстановлюючих документів використовує земельну ділянку на якій вона розміщена.
Аналізуючи наведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення справи та дійшов помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позову.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375, 382, 384, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Моголівської сільської ради - задовольнити.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 квітня 2022 року - скасувати.
Постановити нове рішення, яким позовні вимоги Моголівської сільської ради задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Мологівської сільської ради збитки у вигляді не отриманих доходів у сумі 199 462,67 грн, судові витрати у розмірі 4191 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: О. В. Князюк
Судді: А. П. Заїкін
О. М. Таварткіладзе