Номер провадження: 22-ц/813/1657/23
Справа № 496/4877/20
Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О.
Доповідач Князюк О. В.
02.02.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого Князюка О. В.,
суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А. П.,
за участю секретаря - Власенко С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18.05.2021 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Біляївський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
Описова частина
ОСОБА_1 звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з заявою, в якій просив встановити факт постійного проживання на законних підставах його бабусі ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України з 1990 року до дня її смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Заяву вмотивовано тим, що його бабуся ОСОБА_2 з 1980-х років до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала у м. Біляївка Одеської області. В першій половині 90-х, після закінчення 9-ти класів він переїхав проживати до своєї бабусі в м. Біляївка Одеської області. У 2001 році заявник отримав паспорт громадянина України.
17.06.2020 року Державною міграційною службою України на його адресу було направлено лист та проінформовано про те, що висновком ДМС України від 03.06.2020 року №145/2020 паспорт громадянина України в Одеській області 2001 року виданий на його ім'я визнано оформленим з порушенням норм Закону України «Про громадянство» в редакції від 15.04.2000 року, пункту 6 розділу ІІ та п. 21 розділу ІІІ інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 17 серпня 1994 року №316.
23.06.2020 року у нього було вилучено паспорт громадянина України.
Посилаючись на те, що його бабуся постійно проживала на території України на час проголошення незалежності України та на момент набрання чинності закону України «Про громадянство» просить суд встановити факт проживання своєї бабусі на території України до дня її смерті, оскільки вказаний факт необхідний йому для встановлення громадянства.
Представник ГУ ДМС України в Одеській області направив суду відзив, в якому просив заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду, посилаючись на те, що заявник не звертався до територіальних підрозділів ГУ ДМС України в Одеській області з заявою встановленого зразка про набуття, прийняття чи встановлення належності до громадянства України, не надав до ГУ ДМС України в Одеській області жодних документів, зазначених в Порядку, у зв'язку з чим заявник не використав всі можливості для отримання статусу громадянства України та звернення до суду із заявою про встановлення факту є передчасним.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 18.05.2021 року заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Біляївський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту, що має юридичне значення було задоволено.
Встановлено факт постійного проживання на законних підставах бабусі заявника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 ) громадянки України ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України з 1990 року до дня її смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
.
Не погоджуючись з рішенням суду, апеляційну скаргу подав представник Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якій з посиланням на незаконність та необґрунтованість рішення, прийнятим з порушення норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апелянт зазначає, що заявник не звертався до територіальних підрозділів ГУ ДМС України в Одеській області з заявою встановленого зразка про набуття, прийняття чи встановлення належності до громадянства України, не надав до ГУ ДМС України в Одеській області жодних документів, зазначених у Порядку, отже заявник не використав всі передбачені законодавством можливості для отримання статусу громадянства України та звернення до суду із заявою про встановлення факту є передчасним.
Апелянт наголошує, що встановлення факту пов'язується зі спором про право, а отже заява про встановлення факту, відповідно до приписів ч. 6 ст. 294 ЦПК України повинна бути залишена без розглдяду.
Заявнику роз'яснено законодавчий порядок визначення статусу, легалізації перебування на території України, набуття громадянства України та подальшого отримання паспорта громадянина України.
Звернення заявника до суду з даною заявою зумовлено намаганням уникнути проходження законодавчо визначених процедур щодо ідентифікації, встановлення належності, прийняття або набуття громадянства України.
ГУ ДМС України в Одеській області наголошує, що заявник не звертався до територіальних підрозділів ДМС України з заявами встановленого зразка про встановлення належності або набуття громадянства України та не надав документи визначені Порядком №215, отже заявник не використав все можливості для отримання громадянства України та в подальшому паспорта громадянина України, а тому звернення до суду із заявою про встановлення факту є передчасним.
Результат встановлення факту проживання бабусі заявника до 24.08.1991 року на території, що в подальшому стала територією України, прямо впливає на можливість отримання заявником дозволу на імміграцію та отримання заявником посвідки на постійне проживання на території України.
Відмова від залишення заяви без розгляду судом першої інстанції вмотивована невірним тлумаченням Закону України «Про громадянство України».
Заявником не надано суду доказів намагання встановити факт, що має юридичне значення в позасудовому порядку, відсутності визначеного чинним законодавством порядку його встановлення та доказів неможливості встановлення акого факту в позасудовому порядку.
Також, в додатках до заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відсутні докази звернення заявника до Державної міграційної сліжби України або її територіальних підрозділів, з питання отримання громадянства України та отримання роз'яснення з цього питання.
Таким чином, звернення заявника до суду з даною заявою зумовлено намаганням уникнути проходження законодавчо визначених процедур щодо ідентифікації, встановлення належності, прийняття або набуття громадянства України та процедури оформлення і видачі паспорта громадянина України.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.08.2021 року апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18.05.2021 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Біляївський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту, що має юридичне значення - залишено без руху, повідомлено апелянта про необхідність виправити недоліки апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали суду. Роз'яснено апелянту, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, суддею буде прийняте процесуальне рішення передбачене ст. 357 ЦПК України.
05.11.2021 року Головним управлінням Державної міграційної служби України подано заяву, якою усунуто недоліки зазначені у вище вказаній ухвалі щодо несплати судового збору.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2021 року провадження у вказаній справі було відкрито.
Ухвалою від 08 листопада 2021 року цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18.05.2021 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Біляївський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту, що має юридичне значення було призначено до розгляду.
Сторони до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлялися, з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що апелянт просив здійснювати розгляд справи за його відсутністю, від заявника надійшла заява відповідно до якої він просить справу розглядати за його відсутності.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Мотивувальна частина
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, прийшов до таких висновків.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. ч. 2, 7 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст 293 ЦПК України).
Перелік фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, міститься у ч. 2 ст. 293 ЦПК України, зокрема встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області на адресу заявника направило листа, в якому зазначило, що висновком ДМС України від 03.06.2020 року №145/2020 паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Біляївським РВ УМВС України в Одеській області 2001 року визнано оформленим з порушенням норм Закону України «Про громадянство України» (в редакції від 15.04.2000), пункту 6 розділу ІІ та пункту 21 розділу ІІІ Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 17 серпня 1994 року №316, та підлягає вилученню, анулюванню та знищенню відповідно пункту 108 вказаного Порядку і запропоновано звернутись до територіального підрозділу Державної міграційної служби за місцем реєстрації для повернення паспорта громадянина України, а також щодо отримання роз'яснення щодо подальшого перебування на території України. (а.с. 4)
23 червня 2020 року паспорт громадянина України у заявника було вилучено, про що свідчить відповідний акт та довідка (а.с. 5, 6).
ОСОБА_2 набула громадянство України, про що свідчить копія паспорта на її ім'я.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є бабусею заявника, про що свідчать копії свідоцтв про народження: заявника Серії НОМЕР_3 , відповідно до якого його батьками вказано: ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 ; ОСОБА_4 Серії НОМЕР_5 відповідно до якого її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (а.с. 8, 9)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, про що свідчить копія свідоцтва про її смерть Серії НОМЕР_4 (а.с. 13)
Факт постійного проживання бабусі заявника за адресою АДРЕСА_1 з 1990 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується актом від 09.11.2019 року складеного депутатом Біляївської міської ради Рогачко О.В. за участю громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та їхніми поясненнями в судовому засіданні, наданими в суді першої інстанції.
За змістом ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про громадянство» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
За правилом п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство» громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.
Статтею 6 Закону визначено, що громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за територіальним походженням; 3) внаслідок прийняття до громадянства; 4) внаслідок поновлення у громадянстві; 5) внаслідок усиновлення; 6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров'я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім'ю або передачі на виховання в сім'ю патронатного вихователя; 7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини; 9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства; 10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Статтею 8 Закону України «Про громадянство» передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повно рідні та неповно рідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», має право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Таким чином, заявник має бажання отримати паспорт громадянина України, у зв'язку з чим просить суд встановити факт постійного проживання на законних підставах його бабусі ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України з 1990 року до дня її смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
_doc2.nsf/link1/ed_2019_03_06/pravo1/U215_01.html?pravo=1" title="Питання організації виконання Закону України ">Указом Президента України № 215 від 27 березня 2001 року, в редакції Про внесення змін до Указу Президента України від 27 березня 2001 року N 215, затверджений Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі Порядок).
Згідно пункту 8 Порядку для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР. У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що за станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); в) судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.
Пунктом 25 Порядку визначено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону,) подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.
Пунктом 40 Порядку визначено, що для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням дитиною, один із батьків якої постійно проживав до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили під час його постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і яка є особою без громадянства або іноземцем (частина друга статті 8 Закону), один із батьків дитини або опікун чи піклувальник подає документи, передбачені підпунктами "а" - "г" пункту 39 цього Порядку, а також: а) копію свідоцтва про народження дитини або інші документи, що засвідчують родинні стосунки дитини з тим із батьків, який постійно проживав на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту; б) документ, що підтверджує факт постійного проживання одного із батьків дитини на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту.
У листі Верховного Суду України від 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (наразі чинний) вказується, що встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом від 18 січня 2001 р. N 2235-III "Про громадянство України" є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону. Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) або набрання чинності Законом N 2235-III (13 листопада 1991 р.).
Пунктами 25,27 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого "Питання організації виконання Закону України " Указом Президента України від 27 березня 2001 року, визначено, що один із документів, який подається особою для набуття громадянства України, є документ, що підтверджує факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України або документ, що підтверджує факт постійного проживання батька чи матері заявника до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України.
Пунктом 44 Порядку визначено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
За нормою ст. 9 Закону України «Про правонаступництво України» всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України.
Встановлення факту народження заявнику необхідно для отримання паспорта громадянина України.
Таким чином, суд вважає, що у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт постійного проживання бабусі заявника за адресою АДРЕСА_1 з 1990 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому суд вважає, що заява обґрунтована та є всі підстави для її задоволення.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про захист прав заявника, що без встановлення факту постійного проживання бабусі заявника за адресою АДРЕСА_1 з 1990 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, заявник не зможе отримати паспорт громадянина України.
Викладені в апеляційній скарзі доводи Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про те, що даний факт не підлягає встановленню в судовому порядку, оскільки законом передбачений інший порядок оформлення набуття громадянства, а розгляд справи судом є перебиранням на себе функцій іншого органу, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані з викладених вище підстав.
При цьому колегія суддів звертає увагу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, що предметом розгляду є встановлення факту народження бабусі заявника на території УРСР, а не встановлення факту набуття заявником громадянства України, як помилково вважає заінтересована особа.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18.05.2021 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Біляївський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 13.02.2023 року.
Головуючий: О. В. Князюк
Судді: А.П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе