печерський районний суд міста києва
Справа № 757/50044/20-ц
20 травня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Григоренко І.В.,
при секретарі судового засідання - Рябцовій Ю.О.,
за участю:
позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «КВАНТ» про стягнення невиплачених при звільненні коштів, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «КВАНТ» (далі - відповідач, ДП «НДІ «КВАНТ»), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати у розмірі 276 279,39 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що з 14.05.2019 року перебував у трудових відносинах з ДП «НДІ «КВАНТ» та відповідно до наказу відповідача від 03.08.2020 року № 222-к/тр був звільнений за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Позивач вказує, що при звільненні йому не було виплачено заборгованість із заробітної плати. Так, згідно довідки відповідача від 23.10.2020 року № 146 станом на 20.10.2020 року заборгованість останнього перед позивачем із заробітної плати становить 276 279,39 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2020 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.11.2020 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «КВАНТ» про стягнення невиплачених при звільненні коштів, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.05.2021 року.
12.05.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що позовні вимоги визнає частково, а саме, в частині стягнення заборгованості із заробітної плати за період часу з березня 2020 року до серпня 2020 року у розмірі 83 010,82 грн. Як зазначає представник відповідача, у заборгованість із заробітної плати позивач включає період часу з червня 2019 року до серпня 2020 року, проте за період часу з червня 2019 року до лютого 2020 року на підставі судового наказу, виданого Печерським районним судом м. Києва від 19.05.2020 року у справі № 757/14178/20-ц, вже відбулося стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати у розмірі 193 268,57 грн.
20.05.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій останній зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити.
В судове засідання 20.05.2021 року учасники справи не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, а позивач у заяві від 20.05.2021 року просив розглядати справу за його відсутності, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що відповідно до наказу ДП «НДІ «КВАНТ» від 08.05.2019 року № 136-к ОСОБА_1 з 14.05.2019 року перебував у трудових відносинах з ДП «НДІ «КВАНТ», що підтверджується записом у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а. с. 12).
На підставі наказу ДП «НДІ «Квант» від 03.08.2020 року № 222-к/тр ОСОБА_1 звільнений з 05.08.2020 року за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), що підтверджується записом у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а. с. 13).
Відповідно до довідки ДП «НДІ «КВАНТ» від 23.10.2020 року № 146 загальна сума заборгованості ДП «НДІ «КВАНТ» перед ОСОБА_1 із заробітної плати станом на 20.10.2020 року становить 276 279,39 грн. (а. с. 5).
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Це право кореспондується з вимогами ст. 233 КЗпП України та ст. 21 Закону України «Про оплату праці».
Згідно ч. 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За практикою Європейського суду з прав людини (справа «Будченко проти України», заява № 38677/06) концепція «майна» не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав «законні сподівання» щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність. Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входить основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Як визначено у ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Як визначено у ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Проте, відповідач як роботодавець у порушення вимог ст. 116 КЗпП України не виплатив позивачу заборгованість із заробітної плати у повному обсязі.
Так, на день звільнення позивача йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата, яка станом на 20.10.2020 року становить 276 279,39 грн., що підтверджується довідкою ДП «НДІ «КВАНТ» від 23.10.2020 року № 146.
Як визначено у ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. ст. 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість із заробітної плати за період часу з червня 2019 року до серпня 2020 року у розмірі 276 279,39 грн.
Разом з тим, 19.05.2020 року Печерським районним судом м. Києва за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 було виданий судовий наказ № 757/14178/20-ц про стягнення з ДП «НДІ «КВАНТ» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої заробітної плати у розмірі 193 268,57 грн. (а. с. 27).
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення невиплачених при звільненні коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати за період часу з березня 2020 року до серпня 2020 року у розмірі 83 010,82 грн. (276 279,39 грн. - 193 268,57 грн.).
Сума заборгованості підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що відповідно до ст. ст. 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов'язком податкового агента, яким є відповідач.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 47, 115, 116, 233 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 1, 2, 21 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274-279, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «КВАНТ» про стягнення невиплачених при звільненні коштів - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «КВАНТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати у розмірі 83 010 (вісімдесят три тисячі десять) грн. 82 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Державне підприємство «Науково-дослідний інститут «КВАНТ», 03150, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 4, код ЄДРПОУ 14308138.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 08.06.2021 року.
Суддя І.В. Григоренко