печерський районний суд міста києва
Справа № 757/47174/21-ц
01 грудня 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Григоренко І.В.,
при секретарі судового засідання - Сестро-Животовській А.В.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «КВАНТ» про стягнення невиплаченої заробітної плати, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «КВАНТ» (далі - відповідач, ДП «НДІ «КВАНТ»), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 185 914,62 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1 859,15 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що її батько ОСОБА_2 , спадкоємицею якого вона є, працював у ДП «НДІ «КВАНТ» на посаді провідного конструктора-інженера. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, після чого відповідачем було видано наказ від 15.09.2020 року № 273-к/тр про припинення роботи у зв'язку із смертю. Згідно довідки ДП «НДІ «КВАНТ» від 19.05.2021 року № 334, яка була видана позивачу у зв'язку з оформленням спадщини, за час роботи на вказаному підприємстві ОСОБА_2 було нараховано, але не виплачено заробітну плату у розмірі 185 914,62 грн., у тому числі, компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі 2 750,42 грн. Відповідно до довідки Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Алейнік Л.О. від 09.06.2021 року № 80/01-16 позивач є єдиною спадкоємицею померлого ОСОБА_2 за законом. З метою реалізації свого законного права на отримання спадщини, позивач 04.06.2021 року звернулася до ДП «НДІ «КВАНТ» щодо виплати їй заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Проте, листом ДП «НДІ «КВАНТ» від 14.07.2022 року № 160-696 відповідач, не заперечуючи наявність заборгованості по заробітній платі, з посиланням на відсутність грошових коштів, фактично відмовився від виконання свого зобов'язання. На підставі положень ст. 1227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 185 914,62 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2021 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.09.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
02.06.2022 року позивач усунула недоліки позовної заяви.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.06.2022 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «КВАНТ» про стягнення невиплаченої заробітної плати, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 01.11.2022 року.
01.11.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить провести судове засідання, призначене на 01.11.2022 року, без фіксування технічними засобами.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.11.2022 року, у зв'язку із неявкою учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, згідно п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 01.12.2022 року.
В судове засідання 01.12.2022 року учасники справи не з'явились, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ) є єдиною спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Алейнік Л.О. від 09.06.2021 року № 80/01-16 (а. с. 10).
ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ДП «НДІ «КВАНТ», що підтверджується записом у трудовій книжці ОСОБА_2 (а. с. 14 - 18)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а. с. 5).
ДП «НДІ «КВАНТ» було видано наказ від 15.09.2020 року № 273-к/тр про припинення роботи у зв'язку із смертю ОСОБА_2 (а. с. 13).
Відповідно до довідки ДП «НДІ «КВАНТ» від 19.05.2021 року № 334 загальна сума заборгованості ДП «НДІ «КВАНТ» перед ОСОБА_2 із заробітної плати станом на 19.05.2021 року становить 185 914,62 грн., у тому числі, компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі 2 750,42 грн (а. с. 11).
Як визначено у ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України), крім прав і обов'язків що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (ст. 1219 ЦК України).
Відповідно до ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя (виплати нараховані, але не отримані спадкодавцем), передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відтак, ОСОБА_1 є належним позивачем у справі.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Це право кореспондується з вимогами ст. 233 КЗпП України та ст. 21 Закону України «Про оплату праці».
Згідно ч. 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За практикою Європейського суду з прав людини (справа «Будченко проти України», заява № 38677/06) концепція «майна» не обмежується існуючим майном, може охоплювати активи, включаючи вимоги, стосовно яких можна було би довести, що заявник принаймні мав «законні сподівання» щодо отримання можливості ефективного володіння правом на власність. Тобто невиплачена заробітна плата є майном та однозначно підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входить основна заробітна плата (винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців), додаткова заробітна плата (винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Як визначено у ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно із ч. 2 ст. 233 КЗпП України, в редакції, чинній на момент звернення до суду з даним позовом, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Як визначено у ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Як визначено у ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. ст. 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.
Згідно 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Проте, матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовується, що останній, як роботодавець, до теперішнього часу, у порушення вимог ст. 116 КЗпП України, не виплатив позивачу успадковану нею заборгованість по заробітній платі у розмірі 185 914,62 грн.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просила суд стягнути з відповідача заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період у розмірі 185 914,62 грн., яка була нарахована ОСОБА_2 за період часу з січня 2019 року до вересня 2020 року.
Проте, відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за шість місяців.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, є обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати за період часу з грудня 2019 року до вересня 2020 року у розмірі 59 905,75 грн.
Сума заборгованості підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, що відповідно до ст. ст. 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов'язком податкового агента, яким є відповідач.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подачу позову до Печерського районного суду м. Києва сплачено судовий збір у розмірі 1 859,15 грн., що підтверджується квитанцією № 99768004 від 06.08.2021 року.
З урахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 559,06 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 11, 15, 16, 23, 837, 1216, 1227 Цивільного кодексу України, ст. ст. 21, 24, 30, 57, 115, 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 1, 2, 21 Закону України «Про оплату праці», ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 84, 259, 263-265, 273, 274, 280, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «КВАНТ» про стягнення невиплаченої заробітної плати - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «КВАНТ» на користь ОСОБА_1 заборгованість із нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 59 905 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 75 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «КВАНТ» на користь ОСОБА_1 599 (п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 06 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Державне підприємство «Науково-дослідний інститут «КВАНТ», 03150, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 4, код ЄДРПОУ 14308138.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 12.12.2022 року.
Суддя І.В. Григоренко