печерський районний суд міста києва
Справа № 757/52051/20-ц
Категорія 52
24 травня 2022 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Сірій А.В.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ України» (далі - позивач, ПрАТ «СК «ПЗУ України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 27 481,00 грн., та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Деснянського районного суду м. Києва від 19.03.2020 року ОСОБА_1 визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП), яка сталася 12.02.2020 року о 13 год. 50 хв. у м. Києві по вул. Бальзака, буд. 52, за участю автомобіля «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням відповідача та автомобіля «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження. На момент вчинення ДТП між власником «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ.134238 від 20.02.2019 року. Власник автомобіля «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2 , звернулася до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок ДТП та в подальшому було складено страховий акт, на підставі якого, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 27 481,00 грн. За таких обставин позивач вважає, що сплачені кошти підлягають стягненню з відповідача в порядку регресу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2020 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 01.12.2020 року судом було зроблено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання відповідача щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2020 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.04.2021 року.
22.03.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якій останній зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.04.2021 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення повідомлення про дату, час та місце судового засідання, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 07.09.2021 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2021 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення повідомлення про дату, час та місце судового засідання, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 24.01.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.01.2022 року, у зв'язку із неявкою в судове засідання учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення повідомлення про дату, час та місце судового засідання, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 24.05.2022 року.
27.01.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якій останній зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
В судове засідання 24.05.2022 року учасники справи не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення останньому копій позовної заяви з додатками та ухвали суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на зазначену в позовній заяві адресу, проте, конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Як визначено у ч. ч. 1, 2, 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Отже, оскільки копія ухвали суду була направлена відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу місця реєстрації останнього, проте, конверт повернувся із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», а відповідач про зміну адреси суд не повідомляв, то суд вважає, що ухвала суду відповідачу вручена.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Як визначено у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Керуючись ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, проте не з'явився в судове засідання без повідомлення причин, відзив відповідач не подав, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у клопотаннях від 22.03.2021 року та від 27.01.2022 року.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки, відповідач правом на надання відзиву на позовну заяву не скористалася, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що 12.02.2020 року о 13 год. 50 хв. у м. Києві по вул. Бальзака, буд. 52 сталася ДТП за участю автомобіля «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження, що підтверджується довідкою про дорожньо-транспорту пригоду від 12.02.2020 року № 3020045377696906 (а. с. 52).
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 19.03.2020 року у справі № 754/1330/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. (а. с. 54).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені ДТП є встановленою та не підлягає доведенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Як визначено у ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV (далі - Закон), обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 4 Закону, суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, потерпілі.
Згідно п. 17.1 ст. 17 Закону, страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.
20.02.2019 року між ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» (далі - Страховик) та ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ.13428, відповідно до умов якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2 (а. с. 44).
Як визначено у п. 22.1 ст. 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
14.02.2020 року власник автомобіля автомобіль «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2 , звернулася до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» із заявою про настання страхового випадку та відшкодування шкоди завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу, яка заподіяна внаслідок ДТП, що мала місце 12.02.2020 року з вини ОСОБА_1 , який керував автомобілем «Мерседес Бенц», реєстраційний номер НОМЕР_1 , (а. с. 47 - 51).
Відповідно до п. 9.1 та п. 9.2 ст. 9 Закону, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.
Згідно ст. 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Так, відповідно до розрахунку страхового відшкодування до страхового акту № UA2020021200041/L01/03 від 17.04.2020 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 27 481,00 грн. (а. с. 64).
Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
17.04.2020 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» видало страховий акт № UA2020021200041/L01/03, яким прийняло рішення про виплату власнику автомобіля «Ленд Ровер», реєстраційний номер НОМЕР_3 , страхового відшкодування у розмірі 27 481,00 грн. (а. с. 69).
Так, за наслідком розгляду заяви ОСОБА_2 від 14.02.2020 року, ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» перерахувало власнику «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2 , страхове відшкодування у розмірі 27 481,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 46186 від 01.09.2020 року (а. с. 65).
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 Закону, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 цього Закону.
Аналогічне положення містить ст. 1191 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Оскільки ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» відшкодувало власнику автомобіля «Тойота», реєстраційний номер НОМЕР_2 , завдану ОСОБА_1 внаслідок ДТП шкоду в розмірі 27 481,00 грн., то у нього виникло право регресної вимоги до ОСОБА_1 .
Так, 28.05.2020 року ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на адресу відповідача надсилалася претензія з проханням сплатити суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 27 481,00 грн., яка залишилася без реагування (а. с. 66 - 67).
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належних, достатніх та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 76, 77, 78 ЦПК України, на підтвердження відшкодування понесених позивачем витрат відповідач не надав.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення в порядку регресу з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» грошових коштів у розмірі 27 481,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені в якості судових витрат лише витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 45424 від 09.09.2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 102,00 грн. у відшкодування судових витрат.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 17, 22, 29, 36, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 1166, 1187, 1188 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274-279, 280-283, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 27 481 (двадцять сім тисяч чотириста вісімдесят одну) грн.. 00 коп. в якості страхового відшкодування.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. у відшкодування судових витрат.
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», 04053, Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, код ЄДРПОУ 20782312.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 10.06.2022 року.
Суддя І.В. Григоренко