печерський районний суд міста києва
Справа № 757/48562/21-ц
Категорія 62
07 листопада 2022 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Сестро-Животовській А.В.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач-1, ОСОБА_3 ), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2, ОСОБА_2 ), в якому просить визнати ОСОБА_3 , ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 , відповідачі зареєстровані у вказаній квартирі, проте не є власниками цього нерухомого майна. Так, відповідачі не проживають у зазначеній квартирі з 2006 року, їх особистих речей у квартирі немає, комунальні платежі не сплачують, участі в утриманні квартири не беруть, проживають за іншою адресою.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2021 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачів.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.09.2021 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, судове засіданні для розгляду справи по суті призначено на 28.02.2022 року.
28.02.2022 року справу знято зі складу у зв'язку із перебуванням головуючого судді у відпустці та судове засідання призначено на 18.08.2022 року.
18.08.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва надійшла заява представника позивача ОСОБА_4 про закриття провадження у справі в частині вимог до відповідача-1 та про проведення судового засідання, призначеного на 18.08.2022 року, без фіксації технічними засобами.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.08.2022 року заяву представника позивача ОСОБА_4 про закриття провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_3 задоволено; провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в частині вимог до ОСОБА_3 закрито.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.08.2022 року, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 07.11.2022 року.
07.11.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та її представника, в якій остання зазначила, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
В судове засідання 07.11.2022 року учасники справи не з'явились, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв'язку та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України.
Відповідач про розгляд справи повідомлена належним чином, про що свідчить направлення останній копій позовної заяви з додатками та ухвали суду рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на зазначену в позовній заяві адресу, проте, конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Як визначено у ч. ч. 1, 2, 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Отже, оскільки копія ухвали суду була направлена відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу місця реєстрації останньої, проте, конверт повернувся із відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», а відповідач про зміну адреси суд не повідомляла, то суд вважає, що ухвала суду відповідачу вручена.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Як визначено у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Керуючись ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, проте не з'явилася в судове засідання без повідомлення причин, відзив відповідач не подала, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у заяві від 07.11.2022 року.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 19.08.2004 року, який посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бичковою Т.Д. за реєстровим № 3067, та копією реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, виданого 30.06.2004 року та зареєстрованого за реєстровим № 1839 (а. с. 16 - 18).
Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщені, станом на 21.09.2021 року в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 26.04.2007 року, зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 18.09.2007 року, зареєстрована ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та, починаючи з 18.09.2007 року, зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 34).
Згідно копії паспорта № НОМЕР_1 громадянка Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.11.2014 року отримала паспорт громадянина Російської Федерації (а. с. 13 - 15).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Як визначено у ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як визначено у ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16.01.2012 року у справі № 6-57цс11 зазначив, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі, шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням.
Статтею 405 ЦК України встановлено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 156 ЖК УРСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
В свою чергу, статтею 162 ЖК УРСР встановлено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Так, відповідач не є членом сім'ї позивача та в квартирі АДРЕСА_2 , фактично не проживає.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
З наведеною нормою кореспондується п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 року, якими встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В порушення обов'язку, встановленого ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження права на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуюче викладене, керуючись ст. ст. 317, 321, 391, 405 Цивільного кодексу України, ст. ст. 156, 162 Житлового кодексу УРСР, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 280-284, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 від 26.11.2014 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 17.11.2022 року.
Суддя І.В. Григоренко