печерський районний суд міста києва
Справа № 757/35035/21-ц
05 грудня 2022 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Григоренко І.В.,
при секретарі судового засідання - Сестро-Животовській А.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач, ДКС України), в якому просить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача грошові кошти у розмірі 9 015,46 грн., а саме 3% річних у розмірі 2 151,46 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6 864,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.09.2019 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 08.01.2020 року, позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради, Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, ДКС України про стягнення моральної шкоди задоволено; стягнуто з Державного бюджету України через ДКС України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку ДКС України, на користь ОСОБА_1 60 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. Рішення набрало законної сили 08.01.2020 року та після отримання виконавчого листа було звернуто до виконання. Проте, рішення суду не було виконано в строк, передбачений Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та грошові кошти були перераховані позивачу лише 18.06.2021 року. Листом від 22.02.2021 року за вих. № 5-11-11/4081 ДКС України відмовила позивачу у компенсації 3% річних та інфляційних втрат. Разом з тим, позивач вважає, що оскільки боржник прострочив виконання зобов'язання, на підставі ст. 625 ЦК України, з Державного бюджету України підлягають стягненню 3% річних у розмірі 2 151,46 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6 864,00 грн. за 437 днів несвоєчасного виконання судового рішення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2021 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.07.2021 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення 3% річних та інфляційних витрат, та роз'яснено відповідачу право у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення останньому ухвали суду та копії позовної заяви з додатками, які отримані останнім 01.07.2022 року.
Як визначено у ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може зобов'язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви).
06.07.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечував, оскільки у порядку черговості та у межах суми, передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, Казначейство за рахунок коштів Державного бюджету, зокрема, за рахунок коштів бюджетної програми КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна, стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб», 18.06.2021 року виконало судове рішення у справі № 751/536/19. Зазначає, що законодавством не передбачено виконання судових рішень про відшкодування шкоди за рахунок Державного бюджету України фізичним та юридичним особам саме в тримісячний строк і, як наслідок, не встановлено порядку нарахування та виплати 3% річних й інфляційних витрат чи нарахування іншої компенсації за порушення строку перерахування грошових коштів за відповідними рішеннями. Крім того, п. п. 35 - 40 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, не встановлюють строку перерахування боржнику коштів з Державного бюджету, тому у цьому випадку не може нараховуватися компенсація за порушення встановленого строку перерахування коштів.
20.07.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшли пояснення щодо позову, в яких остання зазначає, що ст. 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання у виді інфляційних нарахувань і компенсації в розмірі 3% річних, незалежно від підстав його виникнення. Вказує, що право на виконання судового рішення протягом трьох місяців гарантується Конституцією України та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
03.11.2022 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив в позові відмовити.
Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.09.2019 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 08.01.2020 року, позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради, Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, ДКС України про стягнення моральної шкоди задоволено; стягнути з Державного бюджету України через ДКС України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку ДКС України, на користь ОСОБА_1 60 000,00 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди (а. с. 10 - 24)
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.09.2019 року набрало законної сили 08.01.2020 року (а. с. 18 зворот).
На виконання зазначеного рішення Новозаводським районним судом м. Чернігова 08.01.2020 року видано виконавчий лист.
У передбаченому законом порядку позивач звернулась до відповідача із заявою про виконання судового рішення.
На виконання вказаного виконавчого листа ДКС України здійснила безготівковий перерахунок грошових коштів на банківський рахунок позивача 18.06.2021 року, що підтверджується випискою АТ КБ «Приватбанк» з карткового рахунку ОСОБА_1 (а. с. 28).
ДКС України листом від 22.02.2021 року за вих. № 5-11-11/4081 повідомила ОСОБА_1 про те, що законодавством не передбачено нарахування та виплата компенсації за порушення строку перерахування коштів за бюджетною програмою КПКВК 3504030 (а. с. 26 - 27).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначається, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Відтак, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Як визначено у ч. 2 ст. 625 ЦК України, у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказане також підтверджується правовим висновком Верховного суду України від 01.10.2014 року, викладеним у справі № 6-113цс14.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Таким органом, є Державна казначейська служба України.
Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено відповідальність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, за несвоєчасне виконання рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейських обслуговування бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 затверджено «Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» (далі - Порядок), яким встановлюється механізм, особливості виконання рішень про стягнення коштів з вказаних органів.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі № 339/400/16-ц (провадження № 61-14114св19) зазначено, що положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду. У рішенні суду визнано грошові зобов'язання держави, визначено їх розмір; ці зобов'язання належним чином не виконані, тому в цьому випадку вимоги частини другої статті 625 ЦК України підлягають застосуванню. Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18). Апеляційний суд, вирішуючи питання про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував висновки і мотиви скасування рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 20.12.2017 року, викладені у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 року. Установивши несвоєчасне виконання Державною казначейською службою України рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 червня 2014 року, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про наявність підстав, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у сумі 37 081,36 грн. та 3% процентів річних у сумі 4 670 грн.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі № 554/5980/18 (провадження № 61-7636св19) зроблено висновок про те, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.09.2019 року, яке набрало законної сили 08.01.2020 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 через ДКС України шляхом безспірного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку ДКС України 60 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, а рішення виконано 18.06.2021 року. Тобто, рішення суду виконано більше ніж через визначені чинним законодавством три місяці.
За таких обставин, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, відтак, стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми є обґрунтованими.
Так, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за весь час прострочення, а саме, з 09.04.2020 року по 18.06.2021 року, три проценти річних у розмірі 2 146,53 грн. (проценти = 60 000,00 грн. (сума боргу) ? 3,% (процентна ставка) / 100% ? 436 (кількість днів) / 365 (днів у році)) та інфляційні втрати у розмірі 6 534,03 грн. (інфляційні нарахування = 60 000,00 грн. (сума боргу) ? 110,890% (сукупний індекс інфляції = 100,80% ? 100,30% ? 100,20% ? 99,40% ? 99,80% ? 100,50% ? 101,00% ? 101,30% ? 100,90% ? 101,30% ? 101,00% ? 101,70% ? 100,70% ? 101,30% ? 100,20%) / 100% - 60 000,00 грн. (сума боргу).
Аналізуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до ДКС України про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача за весь час прострочення з 09.04.2020 року по 18.06.2021 року трьох процентів річних у розмірі 2 146,53 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 534,03 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В іншій частині позову слід відмовити.
Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а доказів понесення інших судових витрат сторонами не надано, то питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 3, 5, 6 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ст. ст. 11, 509, 625 Цивільного кодексу України; ст. ст. 12, 13, 76-81, 133-142, 263-265, 267, 273, 274-279, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення 3% річних та інфляційних витрат - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 три проценти річних у розмірі 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 53 коп. та інфляційні втрати у розмірі 6 534 (шість тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 03 коп.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Державна казначейська служба України, адреса: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646.
Повне судове рішення складено та підписано 05.12.2022 року.
Суддя І.В. Григоренко