печерський районний суд міста києва
Справа № 757/47155/19-ц
Категорія 65
04 листопада 2021 року
Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді Григоренко І.В.,
при секретарі: Ситику Р.В.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1 ,
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач, ОСОБА_3 ), в якому просить визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що відповідно до ордера № 001600 на право зайняття службового жилого приміщення, виданого 17.03.1999 року Старокиївською районною в м. Києві державною адміністрацією, вона отримала у користування частину житлового приміщення у складі двох кімнат у комунальній квартирі АДРЕСА_2 на сім'ю з трьох осіб, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Відповідач є донькою позивача та зареєстрована у вказаній квартирі, проте, не є власником цього нерухомого майна та вже понад рік не проживає у спірній квартирі. Факт відсутності відповідача за місцем реєстрації підтверджується заяви співвласників квартири АДРЕСА_2 , відповідно до яких ОСОБА_3 з квітня 2015 року у вказаній квартирі не проживає. Відповідач квартирою не користується, її особистих речей у квартирі не має; місце перебування відповідача позивачу не відоме, тягар утримання нерухомого майна відповідач не несе, комунальні платежі не сплачує.
Також представником позивача подано до суду клопотання про витребування доказів, в якому остання просить витребувати у Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Печерської районної в м. Києві державної адміністрації інформацію про зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2019 року справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.
На виконання ч. 6 ст. 187 ЦПК України, суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.09.2019 року в порядку загального позовного провадження відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, підготовче засідання у справі призначено на 20.01.2020 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.01.2020 року, у зв'язку з неявкою в підготовче засідання відповідача та відсутністю відомостей про вручення їй повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 23.04.2020 року.
22.04.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.04.2020 року у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 198 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 02.09.2020 року.
02.09.2020 року на адресу Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника позивача про приєднання до матеріалів справи копії свідоцтва про одруження ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , серії НОМЕР_1 , виданого 24.09.2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві; копію свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , серії НОМЕР_2 від 03 вересня 2011 року; заява про виклик свідків та заява про закриття підготовчого засідання.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.09.2020 року, у зв'язку із неявкою в підготовче засідання відповідача та відсутністю відомостей про вручення їй повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 21.12.2020 року.
У зв'язку із помилковим призначенням справи на день перебування головуючого судді у відпустці, про що 04.09.2020 року секретарем судового засідання Рябцовою Ю.О. складено довідку, та наступне підготовче засідання призначено на 01.03.2021 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.03.2021 року, у зв'язку із неявкою в підготовче засідання учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 27.05.2021 року.
05.03.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання від представника позивача про приєднання до матеріалів справи копії адвокатського запиту до Печерського УП ГУНП від 18.01.2021 року; копії відповіді Печерського УП ГУНП від 26.01.2021 року; копії адвокатського запиту до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 18.01.2021 року; копії відповідей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 22.01.2021 року № 105/01-367/1 та від 28.01.2021 року № 105/01-367/1.
27.05.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва надійшла заява представника позивача, в якій остання просить проводити підготовче засідання без участі позивача та її представника. Крім того, у зв'язку із неналежним повідомлення відповідача, не заперечує проти відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.05.2021 року, у зв'язку із неявкою в підготовче засідання учасників справи, щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час і місце судового засідання, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 198, п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, підготовче засідання було відкладено до 10.08.2021 року.
02.08.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва надійшла заява представника позивача, в якій остання просить проводити підготовче засідання без її участі, розглянути заяву про виклик свідків, закрити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.08.2021 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та справу призначено до розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 04.11.2021 року; клопотання представника позивача про виклик свідків задоволено.
04.11.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва надійшла заява від представника позивача, в якій останній зазначає, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
В судове засідання 04.11.2021 року з'явився представник позивача та свідок ОСОБА_7 , відповідач в судове засідання не з'явилась.
Відповідач про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, в тому числі, з використанням засобів мобільного зв'язку, електронною поштою та шляхом публікації оголошення на веб-порталі судової влади України.
Так, копії позовної заяви з додатками та ухвали суду, а також судові повістки були направлені останній рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на зазначену в позовній заяві адресу, проте, конверт повернувся на адресу суду з відміткою поштового відділення «адресат відсутній».
Як визначено у ч. ч. 1, 2, 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Отже, оскільки копія ухвали суду була направлена відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу місця реєстрації останньої, проте, конверт повернувся із відміткою поштового відділення «адресат відсутній», а відповідач про зміну адреси суд не повідомляла, то суд вважає, що ухвала суду відповідачу вручена.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частиною 1 ст. 223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Як визначено у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Керуючись ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, проте їх представники не з'явились в судове засідання без повідомлення причин, відзиви відповідач не подала, а представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, про що зазначено у заяві від 04.11.2021 року.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав та просив їх задовольнити.
В судовому засіданні 04.11.2021 року в якості свідка було допитано ОСОБА_7 , яка є співвласницею квартири АДРЕСА_2 , та яка пояснила, що останній раз відповідача бачила у 2011-2012 році, наразі відомостей про неї немає. Також свідок повідомила, що у спірній квартирі була близько десяти років назад та речей ОСОБА_3 у квартирі не бачила.
Вислухавши вступне слово представника позивача, пояснення свідка, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що 17.03.1999 року Старокиївською районною в м. Києві державною адміністрацією Гусак О.М. разом із доньками ОСОБА_3 , ОСОБА_5 надано ордер № 001600 на право зайняття службового жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 7).
Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщені, станом на 09.09.2019 року в житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 21.06.1991 року зареєстрована ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 29.04.1999 року зареєстрований ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 29.04.1999 року зареєстрована ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 06.07.2000 року зареєстрований ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з 13.09.2001 року зареєстрована ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та починаючи з 13.09.2001 року зареєстрована ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а. с. 19).
18.01.2021 року адвокат Мілетич О.О., діючи на підставі договору про надання правової допомоги № 02-09-2019 від 02.09.2019 року, в інтересах ОСОБА_2 , звернулася з адвокатським запитом до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просив надати інформацію, чи зверталася до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , із заявами, скаргами, зверненнями щодо неможливості користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 59).
У відповідь на вказаний запит Печерська районна в м. Києві державна адміністрація надала відповіді (вих. № 105/01-367/1 від 22.01.2021 року та вих. № 105/01-367/1 від 28.01.2021 року) в яких зазначила, що заяви, скарги, звернення щодо неможливості користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 від ОСОБА_3 до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації не надходили (а. с. 60 - 61).
18.01.2021 року адвокат Мілетич О.О., діючи на підставі договору про надання правової допомоги № 02-09-2019 від 02.09.2019 року, в інтересах ОСОБА_2 , звернулася з адвокатським запитом до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, в якому просила надати інформацію, чи зверталася до Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 із заявами, скаргами, зверненнями щодо неможливості користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 57).
У відповідь на вказаний запит Печерське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві надало відповідь (вих. № 49-аз/125/52/02-2021 від 26.01.2021 року), в якій зазначило, що перевіркою по наявним базам Печерського управління поліції інформація щодо звернень ОСОБА_3 з приводу перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_3 , відсутня (а. с. 58).
Також представником позивача подано до суду спільні заяви співвласників квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу м. Києва Єдігаровим Е.М. та зареєстровані в реєстрі за № № 4522, 4524, про те, що вони засвічують факт того, що ОСОБА_3 не проживає з квітня місяця 2015 року за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9 - 10).
Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
В силу норм ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Статтею 405 ЦК України встановлено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 156 ЖК УРСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Нормами ст. 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в ч. 2 цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї, як зазначено у ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 162 ЖК УРСР, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Члени сім'ї власника житлового приміщення не мають права власності на житло, в якому вини проживають, що суттєво відрізняє їхній правовий статус від правового статусу власника такого приміщення, унеможливлюючи, зокрема, право розпорядження цим майном. Разом з тим, їм належить право використовувати приміщення для проживання, яке є сервітутним правом, тобто правом користування чужим майном (ст. 405 ЦК України). Проте член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника квартири користуватись жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за умови, що така особа є членом сім'ї власника житлового приміщення, власник житлового приміщення надавав згоду на вселення такої особи, як члена сім'ї. Для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, необхідна наявність одночасно двох умов, зокрема, відсутність члена сім'ї без поважних причин понад один рік, а також відсутність поважних причин непроживання за адресою такого житлового приміщення.
Зазначений правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі № 447/455/17.
За змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Обмеження (позбавлення) права користування житлом можуть обумовити такі дії членів сім'ї власника житла, які пов'язані зі зловживанням ними своїми правами або з невиконанням покладених на них обов'язків і безпосередньо порушують при цьому права та законні інтереси інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. ст. 15, 16 ЦК України).
Під час розгляду справи встановлено, що відповідач не проживає у квартирі АДРЕСА_2 з квітня 2015 року, тобто понад чотири роки, що підтверджується матеріалами справи та показами свідка ОСОБА_7 . Поважних причин непроживання відповідача у вказаній квартирі судом не встановлено. Також, відповідач, за твердженням позивача, не оплачує житлово-комунальні послуги, які надаються за вищевказаною адресою.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
З наведеною нормою кореспондується п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 року, якими встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16.01.2012 року у справі № 6-57цс11 зазначив, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі, шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою. Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст..78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В порушення обов'язку, встановленого ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження права проживання у квартирі АДРЕСА_2 .
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуюче викладене, керуючись ст. ст. 15, 16, 317, 321, 383, 405 Цивільного кодексу України, ст. ст. 150, 156, 162 Житлового кодексу УРСР, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 280-284, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 15.11.2021 року.
Суддя І.В. Григоренко