печерський районний суд міста києва
Справа № 757/25779/22-ц
20 лютого 2023 року Печерський районний суд міста Києва
суддя Матійчук Г.О.
секретар судового засідання Музика В. П.
справа №757/25779/22-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання дій незаконними та стягнення коштів, -
представник позивача - адвокат Голенєва О. І.
представник відповідача - адвокат Рожко С. М.
У вересні 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить визнати незаконними дії Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») щодо відмови ОСОБА_1 у наданні пільги, передбаченої ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» стосовно звільнення від нарахування процентів за позикою, оформленою в АТ КБ «ПриватБанк» (картковий рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), стягнути із АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 38 702, 72 грн сплачених процентів за договором кредиту.
В обґрунтування позову зазначено, що 17.10.2017 року позивач відкрив в AT КБ «ПриватБанк» картковий рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) із кредитним лімітом в розмірі 500, 00 грн, який в подальшому було збільшено до 50 000, 00 грн.
За період використання кредитного ліміту АТ КБ «ПриватБанк» відбулося нарахування відсотків у загальній сумі 38 702,72 грн (станом на 31.07.2022 року), що підтверджується довідкою від 03.09.2022 року, виданою АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2018 року по 31.07.2022 року.
Зазначає, що 06.12.2021 року позивач звернувся у відділення АТ КБ «ПриватБанк» з проханням скасувати нарахування відсотків за використання кредитного ліміту та зарахувати суму раніше сплачених відсотків у рахунок погашення «тілу» кредиту та надав відповідні документи, що підтверджують право позивача на пільгу, передбаченоу ч. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», але йому було відмовлено, оскільки ОСОБА_1 як співробітник поліції, не є військовослужбовцем, тому дія вказаного Закону на нього не розповсюджується.
Також вказано, що з 2008 року по теперішній час позивач проходить службу в органах внутрішніх справ України. А у період з 24 листопада 2014 року по 24 грудня 2014 року він перебував у відрядженні для виконання службових (бойових) завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», безпосереднього несення служби в умовах проведення антитерористичної операції в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей, та має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 29 липня 2015 року Головним управлінням МВС України у Одеській області.
Вважає, що відмова АТ КБ «ПриватБанк» в застосуванні пільги за період використання кредитного ліміту, передбаченої Законом України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» суперечить чинному законодавству та є неправомірною, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26.09.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п'ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз'яснено відповідачу, що він має право не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а. с. 32).
Копію ухвали від 26.09.2022 року було направлено на адреси сторін, крім того відповідачу було направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу було направлено на відомі адреси електронної пошти сторін (а.с. 33).
Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача, останній отримав копію ухвали та копію позовної заяви з додатками - 25.10.2022 року (а.с. 60).
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.
17.10.2022 року від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів (а.с. 35-59).
24.11.2022 року на адресу суду надійшов відзив відповідача, у якому просить відмовити у задовленні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що згідно із витягу з наказу керівника сектору «Б» від 27.03.2015 року №90, позивач перебував у відрядженні для виконання спужбових (бойових) завдань з 24.11.2014 року по 24.12.2014 року. Отже, виключно за вказаний період здійснення заходів і забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях позивач мав право на пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Разом з цим, кредитний договір з позивачем був укладений 17 жовтня 2017 року, тобто майже через три роки після закінчення періоду за який позивач мав право передбачені законом пільги, при цьому матеріали справи не містять доказів, що після 24.12.2014 року позивач приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, а отже у ОСОБА_1 не виникло право на пільгу щодо ненарахування процентів за кредитним договором (а.с. 61-68).
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 17.10.2017 року ОСОБА_1 відкрив в AT КБ «ПриватБанк» картковий рахунок № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) із кредитним лімітом в розмірі 500, 00 грн, який в подальшому було збільшено до 50 000, 00 грн.
За період використання кредитного ліміту АТ КБ «ПриватБанк» відбулося нарахування відсотків у загальній сумі 38 702, 72 грн (станом на 31.07.2022 року), що підтверджується довідкою від 03.09.2022 року, виданою АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2018 року по 31.07.2022 року (а.с. 25-27).
06.12.2021 року ОСОБА_1 звернувся у відділення АТ КБ «ПриватБанк» з проханням скасувати нарахування відсотків за використання кредитного ліміту та зарахувати суму раніше сплачених відсотків у рахунок погашення «тілу» кредиту та надав відповідні документи, що підтверджують право позивача на пільгу, передбаченої ч. 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», але йому було відмовлено.
Також судом встановлено, що з 2008 року ОСОБА_1 проходить службу в органах внутрішніх справ України. А у період з 24 листопада 2014 року по 24 грудня 2014 року він перебував у відрядженні для виконання службових (бойових) завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», безпосереднього несення служби в умовах проведення антитерористичної операції в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей, та має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 29 липня 2015 року Головним управлінням МВС України у Одеській області (а.с. 6-9).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам
За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про статус ветеранів війни», гарантії їх соціального захисту до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать особи, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.
Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
За положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За приписами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Вперше часткову мобілізацію оголошено на підставі Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України № 1126-VII.
З матеріалів справи вбачається, що 2008 року ОСОБА_1 проходить службу в органах внутрішніх справ України. А у період з 24 листопада 2014 року по 24 грудня 2014 року він перебував у відрядженні для виконання службових (бойових) завдань, визначених Законом України «Про боротьбу з тероризмом», безпосереднього несення служби в умовах проведення антитерористичної операції в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей, та має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 29 липня 2015 року Головним управлінням МВС України у Одеській області.
Національний банк України у листі від 02.09.2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
У постанові Верховного Суду від 15.07.2020 року у справі № 199/3051/14 міститься правовий висновок, що положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стосуються виключно мобілізованих позичальників.
Оскільки ОСОБА_1 у період із 24.11.2014 року по 24.12.2014 року перебував у службовому відрядженні у складі сил та засобів, залучених до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, з метою виконання службових завдань, суд приходить до висновку про те, що на нього поширюються пільги передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
При цьому, суд врахувує, що згідно із установлено практикою, позивач мав пільги щодо сплати відсотків, штрафів та пені за кредитами, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», саме на час проходження військової служби.
Як вбачається із згідно із витягу з наказу керівника сектору «Б» від 27.03.2015 року №90, позивач перебував у відрядженні для виконання спужбових (бойових) завдань з 24.11.2014 року по 24.12.2014 року. Отже, виключно за вказаний період здійснення заходів і забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях позивач мав право на пільги передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Аналогічну правову позицію з питань звільнення військовослужбовців від сплати відсотків, штрафів та пені за кредитами викладено в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі №306/1157/15-ц та від 10.01.2019 року у справі №327/353/16-ц.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» 17 жовтня 2017 року було укладено кредитний договір, тобто майже через три роки після закінчення періоду за який позивач мав право передбачені законом пільги, а отже у ОСОБА_1 не виникло право на пільгу щодо ненарахування процентів за вказаним кредитним договором від 17.10.2017 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широку сферу застосування: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею або всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.
Аналіз норм статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що кондикційне зобов'язання виникає за наявності таких умов: а) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); б) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності достатньої правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
Наведене у своїй сукупності свідчить, що кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна (носія іншого цивільного права), підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця (набувача майна) з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності цивільних відносин безпосередньо між власником та володільцем майна.
Такий спосіб захисту можливо здійснити шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача таке майно.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17 та у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 757/42443/15-ц (провадження № 61-38890св18).
Отже, положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18.
Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі №6-100цс15.
Отже, оскільки стягнення АТ КБ «ПриватБанк» із ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 32 702, 72 грн з рахунку відбувалось у погашення відсотків за користування кредитом, за ставкою встановленою договором від 17.10.2017 року, украденим між АТ КБ «ПриватБанк» із ОСОБА_1 , списані грошові не є безпіставно стягнутими коштами. Разом з тим, сторонами не оспорюється факт укладення договору та його умови.
З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 6, 15, 16, 203, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 629, 638, 1054, 1166, 1212 ЦК України, п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та відшкодування безпідставно стягнутих коштів - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», адреса: вул. Грушевського 1-Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570.
Суддя Г. О. Матійчук