Справа № 527/161/22 Номер провадження 22-ц/814/171/23Головуючий у 1-й інстанції Павлійчук А.В. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
16 лютого 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Панченка О.О.,
суддів Абрамова П.С., Пікуля В.П.
при секретарі Філоненко О.В.,
за участю представника відповідача СТОВ “Придніпровський край» - адвоката Бойко Є.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 04 травня 2022 року, ухваленого у складі головуючого судді Павлійчук А.В., повний текст судового рішення виготовлено - 13.05.2022 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський край» про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов ст. 391 ЦК України),-
Зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський край» про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном. Просив суд зобов'язати СТОВ «Придніпровський край» усунути перешкоди розпорядження земельними ділянками 5320680400:00:007:0122 (площею 1,1018 га) 5320680400:00:007:0007 (площею 2,847 га), 5320680400:00:007:0009 (площею 4,6757 га); - визнати недійсними п.п.3.1-3.7 умов договорів емфітевзису від 03.03.2015 р. про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) 5320680400:00:007:0122 (площею 1,1018 га) 5320680400:00:007:0007 (площею 2,847 га), 5320680400:00:007:0009 (площею 4,6757 га), які розташовані в межах Бабичівської сільської ради Глобинського району Полтавської області; - зобов'язати СТОВ «Придніпровський край» проводити оплату за користування земельними ділянками власнику ОСОБА_1 у розмірі 12% нормативної грошової оцінки земельної ділянки 5320680400:00:007:0122 (площею 1,1018 га) 4965,60 грн.; 5320680400:00:007:0007 (площею 2,847 га) 21091,88 грн., 5320680400:00:007:0009 (площею 4,6757 га) 12830,89 грн.; - зобов'язати СТОВ «Придніпровський край» провести оплату в сумі 57769,17 грн. власнику земельних ділянок ОСОБА_1 .
Позов мотивовано тим, що він є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 5320680400:00:007:0009, 5320680400:00:007:0007, 5320680400:00:007:0122. 18.09.2012 року між ним та ПСП АФ «Вітчизна» (правонаступник ТОВ «Юнігрейн- Агро» та СТОВ «Придніпровський край») підписано додаткові угоди до договору оренди землі №№ 254, 255, 256, зареєстровані відділом Держземагенства в Глобинському районі Центр ДЗК 22.12.2012 року, з терміном дії до 2019 року. в подальшому 03.03.2015 року він не читаючи підписав останні сторінки договорів, які без його згоди 20.04.2015 року та 23.04.2015 року представник орендаря ТОВ «Юнігрейн Агро» Скрипай Л.І. зареєструвала, мотивуючи тим, що позивачем було укладено договори емфітевзису. Згоду на реєстрацію права користування земельними ділянками в довіреності він не давав. Ці договори порушують його права та законні інтереси, умови договору не відповідають інтересам власника земельної ділянки, оскільки плата за користування земельною ділянкою становить 35000 грн. за 20 років, які землекористувач виплатив, однак в той час орендна плата за договором оренди була в рази більшою. Вважає що договір емфітевзису було укладено з порушенням чинного законодавства та як наслідок без вільного волевиявлення позивача, тому такий правочин підлягає до визнання його недійсним. Також всі умови Договору виписані на користь Відповідача в порушення ст. 628 ЦК України, зміст договору визначений на розсуд відповідача і не погоджений з Власником. Пункти 3.1. 3.7 умов договору емфітевзису від 03.03.2015 р. не відповідають вимогам якості та юридичної визначеності, є такими, що прийнято недобросовісно, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення щодо його прийняття, непропорційно без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів власника земельних ділянок, тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 04 травня 2022 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський край» про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов ст. 391 ЦК України) - відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що станом на час розгляду справи відомості щодо визнання недійсними договорів №№ 26, 27, 28 від 3 березня 2015 року про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на строк до 03 березня 2035 року, які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права відсутні. ОСОБА_1 не зазначено обставин, доказів які б свідчили про порушення його прав у розпорядженні земельними ділянками, крім того у позовних вимогах не визначено яким саме чином необхідно усунути перешкоди розпорядженням земельними ділянками, не наведені обставини які істотно змінились для визнання недійсним п.п. 3.1. 3.7 умов договорів емфітевзису.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне встановлення обставин справи, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що п.п.3.1 - 3.7 умов договору № 26, № 27, № 28 не відповідають вимогам якості та юридичної визначеності, є такими, що прийнято недобросовісно, необгрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення щодо його прийняття, непропорційно, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів власника земельних ділянок.
Скаржник зазначає, що п.п. 3.1 - 3.7 договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) суперечать вимогам закону та підлягають визнанню недійсними на підставі ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України.
Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, взяв до уваги вимоги позивача щодо зміни умов договору оренди землі.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позивач ОСОБА_1 27.01.2023 р. подав заяву про розгляд справи у його відсутності, подану апеляційну скаргу підтримував.
Колегія суддів, заслухавши представника відповідача СТОВ “Придніпровський край» - адвоката Бойка Є.Г., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником земельних ділянок: - площею 2,85 га на території Бабичівської сільської ради Глобинського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за державним актом на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 190713 від 29.05.2007 року, кадастровий номер 5320680400:00:007:0007, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.14); - площею 4,68 га на території Бабичівської сільської ради Глобинського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за державним актом на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 190539 від 29.05.2007 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.13); -площею 1,10 га на території Бабичівської сільської ради Глобинського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за державним актом на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 190537 від 29.05.2007 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
За договором оренди землі № 255 від 08.08.2008 року орендодавець ОСОБА_1 передав орендареві ПСП АФ "Вітчизна" в оренду земельну ділянку площею 2,85 га на строк 10 років.
Додатковою угодою до договору оренди землі № 255 від 08.08.2008 року, зареєстрованого 22.06.2009, орендодавець ОСОБА_1 і орендар ПСП АФ "Вітчизна" узгодили змінити строк дії договору стосовно земельної ділянки площею 2,85 га до 18.09.2019 року. Додаткову угоду укладено 18.12.2012 року і зареєстровано у відділі Держкомзему у Глобинському районі 22.12.2012 року та Реєстраційною службою Глобинського районного управління юстиції Полтавської області 23.04.2015 року 14:48:21 .
Угодою про розірвання договору оренди землі № 255 від 08.08.2008 року, що укладена 03.03.2015 року, орендодавець ОСОБА_1 і орендар ТОВ "Юнігрейн-Агро" (як правонаступник ПСП АФ "Вітчизна") дійшли згоди про розірвання договору оренди землі. З моменту набрання чинності угодою зобов'язання сторін припиняються за договором оренди землі. Угода вважається укладеною з моменту її підписання і набирає чинності з 03.03.2015 року.
Реєстраційною службою Глобинського районного управління юстиції Полтавської області 23.04.2015 року 14:57:33 зареєстровано угоду про розірвання договору оренди землі № 255 від 08.08.2008 року.
За договором оренди землі № 254 від 08.08.2008 року орендодавець ОСОБА_1 передав орендареві ПСП "АФ "Вітчизна" в оренду земельну ділянку площею 1,10 га на строк 10 років. Договір зареєстровано 22.06.2009 року у Глобинському РВ ПОФ ДП "Центр ДЗК".
Додатковою угодою до договору оренди землі № 254 від 08.08.2008 року, зареєстрованого 22.06.2009 року, орендодавець ОСОБА_1 і орендар ПСП АФ "Вітчизна" узгодили змінити строк дії договору стосовно земельної ділянки площею 1,10 га до 18.09.2019 року. Додаткову угоду укладено 18.09.2012 року і зареєстровано у відділі Держкомзему у Глобинському районі 22.12.2012 року та Реєстраційною службою Глобинського районного управління юстиції Полтавської області 17.04.2015 року 09:50:25.
Угодою про розірвання договору оренди землі № 254 від 08.08.2008 року, що укладена 03.03.2015 року, орендодавець ОСОБА_1 і орендар ТОВ "Юнігрейн-Агро" (як правонаступник ПСП "АФ "Вітчизна") дійшли згоди про розірвання договору оренди землі. З моменту набрання чинності угодою зобов'язання сторін припиняються за договором оренди землі. Угода вважається укладеною з моменту її підписання і набирає чинності з 03.03.2015 року.
За договором оренди землі № 256 від 08.08.2008 року орендодавець ОСОБА_1 передав орендареві ПСП АФ "Вітчизна" в оренду земельну ділянку площею 4,68 га на строк 10 років. Договір зареєстровано 22.06.2009 року у Глобинському РВ ПОФ ДП "Центр ДЗК" .
Додатковою угодою до договору оренди землі № 256 від 08.08.2008 року, зареєстрованого 22.06.2009 року, орендодавець ОСОБА_1 і орендар ПСП АФ "Вітчизна" узгодили змінити строк дії договору стосовно земельної ділянки площею 4,68 га до 18.09.2019 року. Додаткову угоду укладено 18.09.2012 року і зареєстровано у відділі Держкомзему у Глобинському районі 22.12.2012 року та Реєстраційною службою Глобинського районного управління юстиції Полтавської області 17.04.2015 року 11:03:52.
Угодою про розірвання договору оренди землі № 256 від 08.08.2008 року, що укладена 03.03.2015 року, орендодавець ОСОБА_1 і орендар ТОВ "Юнігрейн-Агро" (як правонаступник ПСП АФ "Вітчизна") дійшли згоди про розірвання договору оренди землі. З моменту набрання чинності угодою зобов'язання сторін припиняються за договором оренди землі. Угода вважається укладеною з моменту її підписання і набирає чинності з 03.03.2015 року.
Договором № 26 про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 03.03.2015 року землевласник ОСОБА_1 передає землекористувачеві ТОВ "Юнігрейн-Агро" право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) загальною площею 1,10 га на строк до 03.03.2035 року; договір набирає чинності з дня його підписання сторонами (п. 4.1); право емфітевзису виникає у землекористувача з моменту здійснення державної реєстрації такого права (п. 4.1, 8.1).
Пунктом 1.4.1 договору землевласник ствердив, зокрема, що на момент укладення договору відносно земельної ділянки не укладено будь-яких договорів щодо користування іншими особами. Пунктом 8.2 договору № 26 передбачено, що сторони дійшли взаємної згоди про те, що із дня набрання чинності цим договором (із дня державної реєстрації права емфітевзису) усі раніше укладені між сторонами даного договору угоди (договори), предметом яких є зазначена у цьому договорі земельна ділянка або її частина, втрачають юридичну силу для сторін, а відносини сторін будуть регулюватися виключно положеннями даного договору. Пунктом 8.3 договору сторони засвідчили, що договір укладено ними не під впливом помилки, обману , насильства або тяжких обставин та при повному розумінні значення сторонами своїх дій та змісту даного правочину та правових наслідків, які несе для сторін факт його укладання .
Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за договором № 26 зареєстровано Реєстраційною службою Глобинського районного управління юстиції Полтавської області 20.04.2015 року 16:34:38 .
Аналогічний за змістом договір укладено сторонами за № 27 від 03.03.2015 року стосовно земельної ділянки площею 4,68 га.
Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за договором № 27 зареєстровано Реєстраційною службою Глобинського районного управління юстиції Полтавської області 20.04.2015 року 16:59:56 .
Акт приймання передачі земельної ділянки засвідчив передачу землевласником (позивачем) землекористувачу (ТОВ "Юнігрейн-Агро") земельної ділянки за договором емфітевзису № 27 площею 4,68 га.
Аналогічний за змістом договір укладено сторонами за № 28 від 03.03.2015 року стосовно земельної ділянки площею 2,85 га.
Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за договором від 03.03.2015 року зареєстровано Реєстраційною службою Глобинського районного управління юстиції Полтавської області 23.04.2015 року 15:02:59.
Акт приймання передачі земельної ділянки від 23.04.2020 року засвідчив передачу землевласником (позивачем) землекористувачу (ТОВ "Юнігрейн-Агро") земельної ділянки за договором емфітевзису № 28 площею 2,85 га .
Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що зі змісту правочинів вбачається, що вони підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема, щодо заміни юридичної підстави використання земельних ділянок, без їх фактичного вибуття із користування попереднього землекористувача; волевиявлення сторін договору на укладення оспорюваних правочинів було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
Позивачем ОСОБА_1 в позовній заяві не зазначено обставин, доказів які б свідчили про порушення його прав у розпорядженні земельними ділянками, крім того у позовних вимогах не визначено яким саме чином необхідно усунути перешкоди розпорядження земельними ділянками, не наведені обставини які істотно змінились для визнання недійсним п.п. 3.1 - 3.7 умов договорів емфітевзису.
Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Положеннями статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
У статті 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно з вимогами статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про оренду землі" строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.
Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.
Істотні умови договору оренди землі визначені у статті 15 Закону України "Про оренду землі", відповідно до частини першої якої істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, як передбачено у частині першій статті 215 ЦК України.
Зі змісту цих правочинів вбачається, що вони підписані сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема, щодо заміни юридичної підстави використання земельних ділянок, без їх фактичного вибуття із користування попереднього землекористувача (відповідача у справі). Таким чином, суди обґрунтовано вважали, що волевиявлення сторін на укладення оспорюваних правочинів було вільним і відповідало їхній внутрішній волі.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі N 390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті третьої ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Колегія суддів вважає, що поведінка позивача суперечить принципу добросовісності, оскільки у справі, що переглядається, судами встановлено, що за згодою сторін були розірвані попередні договори оренди землі, земельні ділянки за цими договорами повернуті орендодавцю, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, та у подальшому сторонами укладені нові договори про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзизу), земельні ділянки за цими договорами передані орендарю, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі. Таким чином, оспорювані позивачем правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, волевиявлення учасників цих правочинів було вільним і відповідало їх внутрішній волі.
Посилання заявника на наявність одночасного існування державної реєстрації кількох прав користування його земельними ділянками не може бути підставою для визнання оспорюваних правочинів недійсними, а лише для оскарження здійснених реєстраційних дій, що не було предметом позову у цій справі.
Також безпідставним є твердження заявника, що він не уповноважував інших осіб на підписання угод про розірвання договорів оренди від 03 березня 2015 року № 256, № 255, № 254, оскільки відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вказані правочини, які пройшли державну реєстрацію, є чинними, в установленому законом порядку не оскаржені.
Зі змісту ч.2 ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частина перша статті 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Стаття 409 ЦК України передбачає, що власник земельної ділянки має право вимагати від землекористувача використання її за призначенням, встановленим у договорі; на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором. Власник земельної ділянки зобов'язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав.
Відповідно до п. 3.1 Договорів емфітевзису, плата за право користування Земельною ділянкою, яке передається Землевласником Землекористувачу за цим Договором, встановлюється за погодженням Сторін та складає за Договором № 26 - 12988,75 грн., за Договором № 27 - 57738,75 грн., за Договором № 28 - 34863,75 грн.
Як вбачається з п 3.3 Договорів емфітевзису, плата за користування земельною ділянкою сплачується Землекористувачем у грошовій формі шляхом видачі готівки через касу Землекористувача.
Згідно п. 3.5 Договорів емфітевзису зазначений в п. 3.1. даного договору розмір плати за користування Земельною ділянкою виплачується Землекористувачем Землевласнику за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору. Також встановлено і не оспорюється сторонами, що плату за договорами емфітевзісу позивач отримав в повному обсязі.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з'ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 04 травня 2022 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 лютого 2023 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді П.С. Абрамов
В.П. Пікуль