№ 336/4679/22
Пр. № 1-кп/336/382/2023
16 лютого 2023 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження за звинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, батька дитини, ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацевлаштованого, що зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого;
за ч. 1 ст. 115 КК України,
Обвинувачений вчинив умисне вбивство за таких обставин.
Між 19 годиною 30 хвилинами 4 березня 2022 року та 01 годиною 30 хвилинами 5 березня 2022 року ОСОБА_6 , керуючись умислом на вбивство, біля будинку № 7 по вул. Академіка Муравченка в м. Запоріжжі під час конфлікту з потерпілими ОСОБА_8 , який виник і розвивався в указаному місці, спричинив потерпілому не менше тринадцяти ударів не встановленим органом досудового розслідування предметом с колюче-ріжучими властивостями, який обвинувачений тримав почергово в правій та лівій руках, в область тулуба, лівого плеча та передпліччя ОСОБА_8 .
Внаслідок описаних дій потерпілий отримав множинні проникаючі сліпі колото-різані поранення тулуба, частина яких - з ушкодженнями внутрішніх органів, що ускладнені масивною крововтратою, які є тяжкими тілесними ушкодженнями за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення та потягли за собою смерть потерпілого на місці їх отримання.
Окрім згаданих смертельних поранень, за описаних обставин потерпілому спричинено такі тілесні ушкодження, що не перебувають у причинному зв'язку з настанням його смерті:
-п'ять різаних ран в ділянках лівого плеча та лівого передпліччя з ушкодженнями шкіри, підшкірної клітковини, м'язів та дрібних судин, які у живої людини кваліфікуються за наслідками не менш ніж легкі тілесні ушкодження, що спричиняють короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад шість днів, але не більше як двадцять один день;
-дві подряпини в ділянці правої реберної дуги, що виникли при травматичних дій тупо загострених предметів та мають ознаки легких тілесних ушкоджень;
-два одиночних переривчастих садна в ділянках передніх поверхонь колінних суглобів, які виникли при травматичних діях тупих предметів по дотичній та мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений винуватість у вчиненні навмисного вбивства потерпілого визнав повністю і дав детальні показання щодо події інкримінованого йому кримінально караного діяння.
Щодо обставин події дав такі показання.
З ОСОБА_8 він дружив протягом багатьох років. В день, до якого відноситься подія смерті потерпілого, останній прийшов до нього в гості з пляшкою горілки, яку вони розпили в житлі у обвинуваченого. Після закінчення спиртного потерпілий відлучився за новою порцією, а повертаючись до обвинуваченого, зателефонував йому, щоб той відчинив двері до під'їзду. Обвинувачений опустився на перший поверх, відчинив зсередини двері до парадного та вийшов на вулицю, щоб дочекатися друга. Потерпілий ще рухався по дорозі, тому обвинувачений пішов йому назустріч. По мірі зустрічі з потерпілим між приятелями виник конфлікт, що затіяв ОСОБА_8 , який став вимагати від обвинуваченого негайного повернення своєї дрилі, чого не міг зробити обвинувачений, оскільки отриману у потерпілого дриль він передав своєму другу на його прохання, а той заклав її до ломбарду. Після висування вимоги повернення інструменту потерпілий несподівано вдарив обвинуваченого кулаком по обличчю та по плечу. Потім дістав з кишені свого одягу ніж та пригрозив зарізати обвинуваченого. ОСОБА_6 вихопив у приятеля ніж та одразу почав наносити йому удари цим ножом по тулубу, в груди, в бік та по рукам, після отримання яких потерпілий присів. Обвинувачений залишив потерпілого на місці пригоди, а сам з ножом в руках, який викинув в контейнер для сміття біля будинку АДРЕСА_2 , видалився з місця пригоди.
Заявив, що переживає за шкоду, яку не навмисно заподіяв близькій йому людині.
В залі судового засідання приніс вибачення потерпілій, якій ОСОБА_8 доводився батьком.
Показав, що повністю відшкодував заподіяну злочином майнову шкоду.
Потерпіла ОСОБА_4 показала суду, що потерпілий ОСОБА_8 доводився їй батьком, з яким у неї існував тісний духовний зв'язок, хоча й проживали вони окремо. Про обставини заподіяння смерті батьку вона нічого не знає. Про цю жахливу подію їй повідомили співробітники поліції. Вона глибоко переживала передчасну втрату найближчої їй людини. Щоденні пересування повз парк, де сталося вбивство, нагадують їй про цю втрату.
Зі згоди учасників кримінального провадження в силу ч. 3 ст. 349 КПК України інші докази щодо обставин вчинення кримінально караних діянь, які ніким не оспорюються, при з'ясуванні обставин справи не досліджувалися, при цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють учасники провадження ці обставини, чи добровільна їх позиція, а також роз'яснив наслідки дослідження доказів в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України і переконався в правильності усвідомлення ними цих наслідків.
У зв'язку з викладеним суд кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 115 КК України як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Цивільний позов в кримінальному провадженні вирішений шляхом отримання пояснень цивільного позивача, її представника, цивільного відповідача, його представника, дослідження наданих в обґрунтування позовних вимог письмових фактичних даних.
В обґрунтування цивільного позову цивільний позивач ОСОБА_4 суду пояснила, що позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди становлять витрати з поховання на загальну суму 14270 грн., вартість професійної правничої допомоги адвоката обчислюється сумою в 5000 грн. Крім зазначених сум, просить стягнути моральну шкоду, яку потерпіла зазнала через глибокі емоційні переживання у зв'язку з дочасною, внаслідок злочинних дій, загибеллю батька, з яким її пов'язував дуже міцний духовний зв'язок; переживання, які посилює усвідомлення незворотності втрати. Сама психолог за фахом, який практикує, вона вимушена була звертатися по допомогу до психотерапевта, щоб впоратися з тягарем моральних страждань через перенесену психотравму. Моральну шкоду позивач оцінює в 1 000 000 грн.
Представник позивача підтримав вимоги своєї довірительки, просить про розв'язання позову на її користь.
Обвинувачений як цивільний відповідач, не заперечуючи проти наявності моральної шкоди для потерпілої внаслідок його протиправних дій, позов в цій частині визнав частково, не посилаючись на суму, яку визнає. При вирішенні позову просить врахувати його незадовільний майновий стан.
Вимоги про відшкодування майнової шкоди визнав повністю, заявивши, що добровільно відшкодував видатки з поховання в повному обсязі.
Аналогічну позицію висловила захисник обвинуваченого як представник цивільного відповідача, зауваживши на тому, що сума в 100 000 грн. у відшкодування моральної шкоди є, на її думку, домірною глибині психологічних переживань та наданим в обґрунтування вимог в цій частині доказам.
Вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, суд вважає, що позов в частині вимог про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, і не знаходить підстав для ухвалення про задоволення вимог про стягнення витрат з отримання правової допомоги, виходячи з таких міркувань.
Розв'язання цивільного позову в кримінальному провадженні внормовано статтею 128 КПК України, відповідно до якої особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
При розв'язанні позову силу суд керується роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», за якими, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Вирішуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд, безумовно, знаходить ґрунтовними ці вимоги, оскільки вони зумовлені глибокими емоційними переживаннями з приводу втрати найближчої людини, якою є батько, і при вирішенні питання про розмір шкоди, яку належить стягнути, виходить з положень ст. 23 ЦК України, згідно із якою розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодування, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до роз'яснень п. 16 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Вирішуючи питання про розмір морального відшкодування, суд враховує вік людини, що передчасно пішла з життя, не виконавши повною мірою своє життєве призначення та не реалізувавши всі життєві плани, наявність у нього повнолітньої доньки, чиї стосунки з батьком характеризувалися особливим теплом і потребу якої у спілкуванні з батьком неможливо переоцінити.
Разом з цим суд у відповідності до ст. 1193 ЦК України враховує і майновий стан обвинуваченого, що не має постійного джерела доходів, бере участь в утриманні неповнолітньої доньки.
Враховує суд і відсутність доказів на доведення саме цієї суми відшкодування.
У зв'язку з викладеним суд вважає, що сума у 300 000 грн. у відшкодування моральних страждань потерпілої, є такою, що ґрунтується на засадах розумності, виваженості та справедливості, та стане достатньою компенсацією її емоційних переживань.
Розв'язуючи вимогу про покладення на обвинуваченого витрат потерпілої з отримання професійної правничої допомоги, суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої злочином, і стягнення безпідставно набутого майна» при розгляді цивільного позову в кримінальній справі суд може керуватися відповідними нормами цивільного процесуального законодавства.
Як випливає зі змісту ст. 12 ЦПК України, яка внормовує таку засаду цивільного судочинства, як змагальність, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Стягнення витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, встановлено статтею 137 ЦПК України, за змістом якої для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З наведеного випливає, що лише документально підтверджені видатки з отримання правової допомоги можуть бути стягнуті на користь позивача.
Між тим до позову не додано документів на підтвердження здійснення позивачкою витрат в зазначеній сумі, що у відповідності до принципу змагальності цивільного та кримінального судочинства не дає підстав для ухвалення рішення в цій частині на користь позовних вимог.
Що стосується вимог про відшкодування майнової шкоди, вони добровільно повністю задоволені відповідачем в позасудовому порядку, тому суд за заявою позивачки залишає їх без розгляду.
При призначенні покарання суд у відповідності до ст. 65 КК України виходить із ступеня тяжкості вчиненого діяння, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання, бере до уваги думку потерпілої про вид та розмір покарання.
Як випливає із змісту ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
За змістом роз'яснення п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
З наведених положень закону про кримінальну відповідальність і роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України випливає, що в усякому випадку призначення покарання суди повинні враховувати перелічені в законі обставини і керуватись лише загальними засадами призначення покарання (ст. 65 КК), призначаючи покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання.
З урахуванням наведених положень законодавства при призначенні покарання суд враховує, що ОСОБА_6 скоїв особливо тяжкий злочин, об'єктом якого є охоронювана Основним Законом України найвища соціальна цінність - життя людини.
Означені обставини виключають застосування щодо нього інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням, а також застосування положень закону про призначення більш м'якого покарання або покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті обвинувачення.
Разом з тим у вчиненому обвинувачений щиро покаявся, активно сприяв суду у встановленні фактичних обставин справи, добровільно повністю відшкодував спричинену злочином майнову шкоду.
Перелічені обставини суд визнає такими, що пом'якшують покарання обвинуваченої.
Сукупність згаданих пом'якшуючих обставин, відомості про особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, роботу, хоча й у відсутність офіційного працевлаштування, сім'ю, де виховується дитина, що біологічно походить від ОСОБА_6 , вік обвинуваченого, коли особа здатна переоцінити вчинені дії, усвідомити значущість моральних та соціальних цінностей та твердо стати на шлях виправлення, дають суду підстави для призначення покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, який передбачений санкцією частини статті обвинувачення
Відсутність захворювань, що становлять небезпеку для оточення, також свідчить на користь передумов для виправлення обвинуваченого та можливості його звернення до моральних та соціальних цінностей.
Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає зі статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Відповідно до ст. 8 Основного Закону в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права вимагає від держави його втілення шляхом запровадження ідей соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003 у справі «Про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора», відповідно до якої правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Вимога додержувати справедливості під час застосування кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема, у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р.), статті 14 Міжнародного пакту про громадські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
З урахуванням викладеного суд вважає, що цілі покарання будуть забезпечені у випадку призначення покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальному розмірі, що встановлений санкцією частини статті обвинувачення, не вбачаючи обставин, які могли б зумовити призначення більш суворого розміру покарання.
Доля речових доказів підлягає вирішенню у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати з проведення експертизи у відповідності до положень ст. 124 КПК України належить стягнути з обвинуваченого у доход держави.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні злочину, що передбачений ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити покарання у виді семи років позбавлення волі.
Початок строку покарання обчислювати з моменту застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: з 23 червня 2022 року.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили у вигляді тримання під вартою не змінювати.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 300 000 у відшкодування моральної шкоди.
Решту вимог про стягнення моральної шкоди та вимоги про стягнення витрат на отримання професійної правничої допомоги залишити без задоволення.
Речові докази - одяг потерпілого ОСОБА_8 , що зберігається в камері речових доказів відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, - передати потерпілій ОСОБА_4 .
Речовий доказ - джинси синього кольору зі слідами речовини бурого кольору, що зберігаються в камері речових доказів відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, - знищити.
Речові докази - одинадцять ножів, що зберігаються в камері речових доказів відділу поліції № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, - знищити.
Стягнути з ОСОБА_6 у дохід держави витрати на проведення судової експертизи в сумі 1201 грн. 34 коп.
На вирок суду може бути подана апеляція до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту отримання ним копії вироку.
Учасникам кримінального провадження, які не були присутні в судовому засідання, копію вироку буде направлено не пізніше наступного дня після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1