15 лютого 2023 р.Справа № 520/22796/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,
за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т
позивач ОСОБА_1
представник позивача Дробчак Л.В.
представник відповідача Гвоздецька О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2022, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 17.01.22 по справі № 520/22796/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 28.09.2021 року № 819 в частині застосування відносно заступника начальника сектору превенції патрульної поліції відділу поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 26.10.2021 року № 671 о/с про звільнення заступника начальника сектору превенції патрульної поліції відділу поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника сектору превенції патрульної поліції відділу поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.10.2021 року по день прийняття рішення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 відмовлено в задоволенні позову.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи, отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Водночас, судом було проігноровано той факт, що відповідачем у Висновку за результатами службового розслідування було лише відтворено виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які містяться в ухвалі Ленінського районного суду м. Харкова від «08» червня 2021 року про надання дозволу на проведення обшуку, не зазначивши, які саме дії позивача є несумісними з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейського, та не зробивши навіть спроби доведення протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між діями ОСОБА_1 , та наслідками, що визначаються як порушення службової дисципліни, що не доводять наявність в діях позивача складу саме дисциплінарного проступку та повинно було стати беззаперечною підставою для визнання протиправними та скасування наказу про звільнення позивача й поновлення на посаді.
Також зазначив, що у випадку набрання законної сили обвинувальним вироком суду відносно ОСОБА_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у відповідача були б усі правові підстави для звільнення його із займаної посади на підставі п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України № 580-УІІІ від «02» липня 2015 року, проте висновок службового розслідування містить лише ті порушення, які інкримінуються позивачу у кримінальному провадженні та яким буде надана оцінка судом під час розгляду кримінального провадження. При цьому, висновок службового розслідування не містить самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення службової дисципліни. В свою чергу, повідомлення про підозру є тільки формальним/офіційним припущенням органу/посадової особи, який/яка проводить досудове розслідування, про те, що конкретна особа причетна до вчинення злочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України № 2337-VIII від «15» березня 2018 року, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку.
З урахуванням приписів ч. 1 ст. 62 Конституції України, на думку позивача, у даному випадку має місце підозра, висунута позивачу за можливим фактом вчинення кримінального правопорушення, проте відсутні достатні й необхідні правові підстави вважати, що в його діях наявний склад дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни (вчинення дій, які підривають авторитет Національної поліції України), передбаченого Законом України № 580-VIII від «02» липня 2015 року, Законом України № 2337-VIII від «15» березня 2018 року та Наказом № 893 від «07» листопада 2018 року, що й не було доведено дисциплінарною комісією у Висновку, лише зробивши загальний висновок про необхідність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, фактично, на підставі того, що відносно нього було відкрито кримінальне провадження та Ленінським районним судом м. Харкова було надано ухвалу від «30» серпня 2021 року про надання дозволу на проведення обшуку у особистому кабінеті позивача.
Тому, враховуючи, що наказ ГУНП в Харківській області № 819 від «28» вересня 2021 року про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказ ГУНП в Харківській області про звільнення № 671 о/с від «26» жовтня 2021 року є прийнятими за відсутності належних доказів факту вчинення позивачем конкретно визначеного дисциплінарного проступку і без доведення його вини, це є безумовною підставою для їх скасування та задоволення адміністративного позову.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач та його представник підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття відповідачем оскаржуваних рішень - наказів від 28.09.2021 № 819 в частині застосування відносно заступника, начальника сектору превенції патрульної поліції відділу поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та № 671 о/с про звільнення заступника начальника сектору превенції патрульної поліції відділу поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 став затверджений 28.09.2021 висновок службового розслідування, проведеного на підставі наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 07.09.2021 № 1793.
Підставою для призначення та проведення службового розслідування стала доповідна записка заступника начальника ВІОС УКЗ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_2 від 07.09.2021 № 6550/119-12-2021, у якій містяться відомості про те, що 07.09.2021 приблизно о 12.00 працівниками ДБР, розташованого у м. Полтаві, під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, унесеному до ЄРДР від 30.06.2021 № 62021170020000265 за ч. 3 ст. 368 КК України, було затримано заступника начальника сектору превенції патрульної поліції відділу поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області (далі - ВП № 1 ХРУП № 2) майора поліції ОСОБА_1 (характеризується позитивно, діючих дисциплінарних стягнень не має).
Службовим розслідуванням встановлено, що слідчими ДБР здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні від 30.06.2021 № 62021170020000265 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, за фактом отримання неправомірної вигоди поліцейським ГУНП в Харківській області.
Відповідно до тексту повідомлення про підозру вбачається, що на початку червня 2021 року ОСОБА_1 створив умови для одержання від раніше знайомого йому громадянина ОСОБА_3 , 1978 р.н., неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів за не створення штучних перешкод для роботи двох торгівельних кіосків з реалізації продуктів харчування.
25.06.2021 ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 , що він щомісячно повинен сплачувати особисто йому грошові кошти з розрахунку по 5000 гривень за кожний торгівельний кіоск, у якому ОСОБА_3 здійснював господарську діяльність. У разі ненадання ОСОБА_3 зазначених коштів, ОСОБА_1 , використовуючи своє службове становище, погрожував створити штучні умови для закриття вказаних торгівельних кіосків та притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення порядку провадження господарської діяльності.
Реалізуючи свій злочинний, корисливий умисел, ОСОБА_1 28.07.2021 близько 17.05, знаходячись на проспекті Олександрівському у м. Харків, одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 9000 гривень.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу та, діючи з метою особистого збагачення, ОСОБА_1 повторно 07.09.2021 близько 11.05, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 , відповідно до раніше досягнутих домовленостей із ОСОБА_3 про надання неправомірної вигоди щомісячно, отримав від останнього неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 13000 гривень.
07.09.2021майора поліції ОСОБА_1 було затримано у порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня поміщено до ITT № 1 ГУНП в Харківській області.
08.09.2021 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 368 КК України та обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 07.09.2021 у майора поліції ОСОБА_1 в сумці, яка знаходилася у нього через плече, було виявлено та вилучено грошові кошти у розмірі 13000 гривень, 1060 доларів США, 4 стартових пакета різних мобільних операторів, мобільний телефон Samsung, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 , 1990 р.н., свідоцтво про реєстрацію автомобіля BMW 320TD, н.з. НОМЕР_1 , банківську картку Приватбанку. Крім цього, у внутрішніх карманах одягу ОСОБА_1 виявлено та вилучено грошові кошти у розмірі 3000 гривень, службове посвідчення на його ім'я та спеціальний жетон.
Відповідно до бази даних ІПНП України встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Також в базі даних ІПНП України маються відомості, що ОСОБА_3 мешкає за адресою: АДРЕСА_3 . Проте, виїздом було з'ясовано, що ОСОБА_3 за вищевказаними адресами не проживає.
Опитаний заступник начальника сектору превенції патрульної поліції відділу поліції № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_1 пояснив, що з ОСОБА_3 він познайомився наприкінці травня 2021 року з метою отримання останнім консультації щодо розміщення суб'єкту господарювання та подальшого здійснення господарської діяльності у сфері роздрібної торгівлі. В подальшому у червні 2021 року він зустрічався із ОСОБА_3 щодо надання йому консультації з вищевикладених питань. Під час зустрічі із ОСОБА_3 у останнього він нічого не просив та не вимагав. 07.09.2021 ОСОБА_3 зателефонував йому та попросив зустрітися неподалік ВП № 1 ХРУП № 2. У ході зустрічі вони спілкувалися на різні теми, в тому числі з питань ведення ОСОБА_3 господарської діяльності, після чого його було затримано працівниками ДБР, які вилучили з його сумки невідомі йому грошові кошти. Також ОСОБА_1 зазначив, що перевірок щодо здійснення господарської діяльності ОСОБА_3 він ніколи не проводив, торгових кіосків останнього не бачив та йому невідомо навіть їх місцезнаходження.
Опитаний начальник сектору превенції патрульної поліції ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_5 (діючих дисциплінарних стягнень не має, характеризується позитивно) пояснив, що 07.09.2021 о 09.00 він провів ранкову нараду з підпорядкованим йому особовим складом сектору превенції, на якій також був присутній його заступник майор поліції ОСОБА_1 .
Близько 12:00 йому зателефонував начальник ВП № 1 ХРУП № ОСОБА_6 та попросив встановити місцезнаходження ОСОБА_1 . Вжитими заходами було встановлено, що останній у приміщенні адмінбудівлі ВП був відсутнім, а на телефонні дзвінки не відповідав. В подальшому йому стало відомо, що ОСОБА_1 був затриманий працівниками ДБР неподалік ВП № 1 ХРУП № 2. Одночасно в кабінеті ОСОБА_1 працівниками ДБР було проведено обшук. З якого приводу проводився обшук у кабінеті ОСОБА_1 йому не відомо, як і підстави затримання останнього. Також ОСОБА_7 зазначив, що громадянин ОСОБА_3 йому особисто невідомий. Останній до нього не звертався, матеріали за його зверненнями на розгляді у секторі превенції ВП № І ХРУП № 2 не перебувають. Також йому невідомо, чи знайомі між собою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Станом на 07.09.2021 будь-які матеріали ЖЄО, що перебувають на розгляді у ОСОБА_1 відсутні. Останній характеризується виключно з позитивного боку, як досвідчений та дисциплінований працівник, який сумлінно виконує свої функціональні обов'язки.
Опитана заступник начальника СКЗ ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області підполковник поліції ОСОБА_8 пояснила, що 07.09.2021 о 09.00 вона прибула до адмінбудівлі ВП № 1 ХРУП № 2 з метою організації підготовки відповідної документації з кадрових питань. Близько 12.00 від чергового ВП №1 ХРУП № 2 їй стало відомо, що до приміщення ВП прибули працівники ДБР для проведення обшуку службового кабінету заступника начальника СППП ВП № 1 ХРУП № 2 майора поліції ОСОБА_1 . Про вказану подію вона негайно повідомила начальника ВП № 1 ХРУП № 2 ОСОБА_6 та його заступника ОСОБА_9 , начальника СППП ВП № 1 ХРУП № 2 ОСОБА_5 та начальника СКЗ ХРУП № 2 ОСОБА_10 , який цього дня був відповідальним по ХРУП № 2. В подальшому до ВП № 1 ХРУП № 2 прибув начальник УКЗ ГУНП в області ОСОБА_11 та поліцейські ВІОС. Відповідальний по ХРУП № 2 підполковник поліції ОСОБА_10 на місце події не виїздив.
Опитана начальник сектору дізнання ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_12 пояснила, що 07.09.2021 о 09.00 вона заступила на добове чергування у якості відповідального від ВП № 1 ХРУП № 2. Близько 12.00 їй зателефонував черговий ВП ОСОБА_13 , який повідомив, що до приміщення ВП № 1 ХРУП № 2 прибули працівники ДБР з ухвалою на проведення обшуку кабінету заступника начальника СППП ОСОБА_1 . Піднявшись до кабінету останнього було встановлено, що працівники ДБР вже розпочали проводити слідчі дії, які тривали близько двох годин. З якого приводу працівниками ДБР проводилися обшуки в кабінеті ОСОБА_1 їй не відомо. Про вказану подію вона нікого не інформувала, у зв'язку з тим, що чергова частина ГУНП, керівництво ГУНП, ХРУП № 2 та ВІОС УКЗ вже були поінформовані черговим ВП ОСОБА_13 .
Опитаний заступник начальника ВП № 1 з превентивної діяльності ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_9 (характеризується позитивно, діючих дисциплінарних стягнень не має) пояснив, що 07.09.2021 після ранкової наради він знаходився на своєму робочому місці. Близько 12.00 йому зателефонувала заступник начальника СКЗ ХРУП № 2 ОСОБА_8 та повідомила, що до підрозділу поліції прибули працівники ДБР з метою проведення обшуку у службовому кабінеті заступника начальника СППП майора поліції ОСОБА_1 . З яких підстав проводився обшук у кабінеті ОСОБА_1 йому невідомо. У подальшому йому стало відомо, що ОСОБА_1 цього ж дня був затриманий працівниками ДБР за вчинення кримінального правопорушення. Щодо причетності до вчинення можливих протиправних дій з боку ОСОБА_1 до моменту його затримання йому особисто нічого не було відомо.
Опитаний начальник ВП № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області полковник поліції ОСОБА_6 (характеризується позитивно, діючих дисциплінарних стягнень не має) пояснив, що 07.09.2021 він знаходився в приміщенні ВП № 1 ХРУП № 2 у своєму службовому кабінеті. Близько 12.00 йому зателефонувала заступник начальника СКЗ ХРУП № 2 ОСОБА_8 , яка повідомила, що працівниками ДБР був затриманий заступник начальника СППП ВП № 1 ХРУП № 2 майор поліції ОСОБА_1 . Про вказану подію він повідомив начальнику ХРУІІ № 2 ОСОБА_14 , начальнику УКЗ ГУНП ОСОБА_11 та начальнику ГУНП ОСОБА_15 . В цей момент до приміщення ВП № 1 ХРУП № 2 прибули працівники ДБР, які відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Харкова розпочали проведення обшуку у службовому кабінеті № 3, який розташований на 5-му поверсі та закріплений за майором поліції ОСОБА_1 .
Опитаний начальник СКЗ ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області підполковник поліції ОСОБА_10 (характеризується позитивно, діючих дисциплінарних стягнень не має) пояснив, що 07.09.2021 о 09.00 він заступив на добове чергування у якості відповідального по ХРУП № 2. Приблизно о 12.15 йому стало відомо (від кого саме не зазначив) про те, що в службовому кабінеті заступника начальника СППП ВП № 1 ХРУП № 2 майора поліції ОСОБА_1 працівниками ДБР проводиться обшук. Проте зазначив, що в той момент на місці події знаходилась його заступник підполковник поліції ОСОБА_8 . Про вказану подію він поінформував старшого інспектора з ОД ВІОС УКЗ ОСОБА_16 . Крім цього, ОСОБА_10 зазначив, що у зв'язку з тим, що інформація щодо затримання працівниками ДБР ОСОБА_1 та проведення обшуку у кабінеті останнього офіційно до чергової частини ХРУП № 2 не надходила, він на місце події, як відповідальний по ХРУП № 2 не виїздив.
Опитаний старший інспектор - черговий ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_17 пояснив, що 07.09.2021 о 09.00 він заступив на добове чергування у якості оперативного чергового ГУНП в області. Близько 12.00 від чергового ВП № 1 ХРУП № 2 ОСОБА_13 йому надійшла інформація про те, що до адміністративної будівлі ВП № 1 ХРУП № 2 прибули працівники ДБР для проведення обшуку кабінету, який займав заступник начальника СППП ВП № 1 ХРУП № 2 майор поліції ОСОБА_1 . Про вказану подію він негайно доповів керівництву ГУНП, відповідальному від керівництва ГУНП, його помічнику, ВІОС, Харківське управління ДВБ та черговому НПУ.
У висновку службового розслідування зазначено, з посиланням на ст.62 Конституції України, що враховуючи той факт, що на теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні від 30.06.2021 № 62021170020000265 триває, а також уповноваженими органами не прийнято остаточного процесуального рішення, надати об'єктивну оцінку діям майора поліції ОСОБА_1 не надається можливим, оскільки вина останнього в учиненні кримінального правопорушення в установленому законом порядку не доведена.
У той же час під час проведення службового розслідування установлено, що у мережі Інтернет виявлено ряд публікацій критичного характеру щодо викриття працівниками ТУ ДБР заступника керівника одного з територіальних підрозділів ГУНП в Харківській області, який вимагав у підприємця грошові кошти за не перешкоджання здійсненню останнім підприємницької діяльності, що викликало суспільний резонанс.
Так, на сайті «Police Contrul Ukraine» опубліковано статтю під назвою «У Харкові затримали керівника райуправління поліції: вимагав хабар за відкриття кіосків».
На сайті агентства « ІНФОРМАЦІЯ_1 » опубліковано статтю під назвою «Затримано поліцейського посадовця, який вимагав хабар від Харківського підприємця».
За результатами проведення службового розслідування майором поліції ОСОБА_1 вчинено дисциплінарний проступок, що виразилося у порушенні ним вимоги п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині недотримання Присяги поліцейського, п. 1 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині бути вірним Присязі поліцейського, п. 3 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині запобігати вчиненню правопорушень, п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині утримання від дій, які підривають авторитет Національної поліції України.
Разом з цим, подія за участю майора поліції ОСОБА_1 набула суспільний резонанс, про що свідчать публікації події за участі ОСОБА_1 у засобах масової інформації України.
Відповідач зазначає, що майор поліції ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, який є не сумісним з подальшим проходженням ним служби в Національній поліції України. Обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність майора поліції ОСОБА_1 у ході проведення службового розслідування дисциплінарною комісією не встановлені.
На підставі вищевикладеного дисциплінарна комісія прийшла до висновку, що за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося у невиконанні вимоги. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині недотримання Присяги поліцейського, п. 1 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині бути вірним Присязі поліцейського, п. 3 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині запобігати вчиненню правопорушень, п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині утримання від дій, які підривають авторитет Національної поліції України, застосувати відносно заступника начальника сектору превенцїї патрульної поліції відділу поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Не погодившись з дисциплінарним стягненням у вигляді звільнення позивач звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами службового розслідування доведено факт порушення позивачем службової дисципліни, відтак при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом. Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України від 2 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII), Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року № 2337 (далі - Дисциплінарний статут), Правилами етичної поведінки поліцейських, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2016 року № 1179 (далі - Правила етичної поведінки поліцейських) та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною другою статті 19 Закону № 580-VIII закріплено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Частиною першою статті 7 Закону № 580-VIII визначено підстави звільнення поліцейських зі служби в поліції.
Зокрема, пункт 6 частини першої цієї статті визначає як підставу звільнення - реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Як зазначено у наказі відповідача від 26.10.2021 року № 671 о/с, позивача звільнено за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення відповідно до Дисциплінарного статуту.
Так, Законом України від 15 березня 2018 року N 2337 "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції, у преамбулі якого вказано, що цей статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Відповідно до частин першої та другої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Водночас, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
Підпунктом 1 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських закріплено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Судом встановлено, що підставою для дисциплінарної відповідальності у межах цього спору відповідачем визначено дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Так, згідно висновку службового розслідування, в діях позивача встановлені порушення вимог п. 1 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині недотримання Присяги поліцейського, п. 1 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині бути вірним Присязі поліцейського, п. 3 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині запобігати вчиненню правопорушень, п. 6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині утримання від дій, які підривають авторитет Національної поліції України.
Зокрема, у Висновку зазначено, що своїми діями майор поліції ОСОБА_18 викликав резонанс у суспільстві, та вчинив дії, які підривають авторитет та імідж Національної поліції України, а також довіру населення до поліції у цілому, в результаті чого підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 368 КК України, що свідчить про порушення службової дисципліни.
Судом встановлено, що 07.11.2015 майор поліції ОСОБА_18 склав Присягу на вірність Українському народові, згідно з якою він зобов'язується з гідністю нести високе звання поліцейського, сумлінно виконувати свої службові обов'язки, дотримуватися Конституції та законів України.
Також, майор поліції ОСОБА_18 був неодноразово попереджений про недопущення корупційних проявів серед особового складу сектору превенції ВП № 1 ХРУП № 2, а також дотриманні вимог антикорупційного законодавства та передбаченої відповідальності за вчинення корупційного, пов'язаного з корупцією правопорушення, про що власноручно розписався у відповідних відомостях. Вказані відомості залучені до літерної справи з питань запобігання корупції в ВП № 1 ХРУП № 2.
Крім цього, 01.02.2017 ОСОБА_18 особисто був ознайомлений з пам'яткою- попередженням щодо недопущення злочинів у сфері службової діяльності, а також правопорушень, пов'язаних з корупцією та передбачену відповідальність за порушення цих вимог, аж до звільненні з поліції.
Колегія суддів звертає увагу на те, що працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.
Тобто, поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби.
Порушення позивачем моральних та етичних приписів може сприйматися, як спроба підриву довіри до Національної поліції, і відповідальність за це несе держава, а це безумовно негативно впливає на рівень авторитету та довіри до органів Національної поліції з боку суспільства.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що станом на час виникнення спірних правовідносин факт здійснення позивачем будь-якого кримінального правопорушення не доведено, оскільки предметом службового розслідування було, в тому числі, порушення позивачем службової дисципліни, що не залежить від встановлення вини позивача у вчиненні кримінального правопорушення.
Матеріали службового розслідування, зокрема, містять протокол від 07.09.2021 затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, з якого вбачається, що під час обшуку у затриманої особи - ОСОБА_1 було вилучено, зокрема, грошові кошти, які знаходились в сумці, яка була одягнута на ОСОБА_1 через плече, в великому кармані сумці переплетені гумкою грошові кошти у сумі 13000 гривень - купюри номіналом 200 гривень - 30 шт., купюри номіналом 500 гривень 8 штук, купюри номіналом 1000 гривень - 3 штуки. Грошові кошти в сумі 1060 доларів США - купюри номіналом 100 доларів 9 штук, купюри номіналом 50 доларів США - 3 штуки, та одна купюра 10 доларів США.
Також у ході особистого обшуку ОСОБА_1 у лівій кишені на коліні брюк слідчими ДБР виявлено та вилучено 3000 гривень - купюри номіналом 200 гривень 10 штук, купюри номіналом 500 гривень - 2 штуки.
Крім того, слідчими ДБР у зовнішній лівій кишені куртки одягнутої на ОСОБА_1 виявлено та вилучено службове посвідчення ГУНП в Харківській області 016904, спеціальний жетон поліції № 0082073.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей; неправомірна вигода - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.
Як вже зазначено судом вище, відповідно до повідомлення про підозру від 08.07.2021, яка досліджувалась дисциплінарною комісією під час службового розслідування, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду заступника начальника сектору превенції відділу поліції № 1 Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області, маючи спеціальне звання майора поліції, здійснюючи функції представника влади, відповідно до ч.3 ст. 18 КК України, приміток до ст. ст. 364, 368 КК України будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, наділеною владними повноваженнями, діючи з корисливих мотивів з метою особистого збагачення протиправним шляхом, використовуючи своє службове становище та владні повноваження, значний авторитет та вплив в органах державної влади, зловживаючи ними, на початку червня 2021, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, при виконання службових обов'язків, створив умови для одержання від раніше знайомого йому громадянина України ОСОБА_3 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів за не створення штучних перешкод для роботи двох торгівельних кіосків з реалізації продуктів харчування.
25.06.2021 ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 , що якщо останній бажає, щоб працювали торгівельні кіоски, у яких він здійснює господарську діяльність, то повинен щомісячно, у кінці поточного місяця, платити особисто ОСОБА_1 , грошові кошти із розрахунку по 5000 гривень за кожен кіоск, а у раз ненадання йому зазначених коштів, він використовуючи своє службове становище та надані йому законодавством України повноваження службової особи Національної поліції України, створить штучні умови для їхнього закриття притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення провадження господарської діяльності.
Водночас усвідомлюючи протиправність наведених вище дій ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з метою викриття та припинення злочинної діяльності ОСОБА_1 , звернувся до правоохоронних органів з відповідною заявою про вимагання в нього неправомірної вигоди службовою особою Національної поліції України.
Реалізуючи злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_1 28.07.2021 близько 17.05 будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище використовуючи службове становище всупереч інтересам служби, перебуваючи у власному автомобілі BMW 320, державний номерний знак НОМЕР_2 , знаходячись на проспекті Олександрівському у м. Харкові біля Олександрівського храму, одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 9000 гривень за не створення штучних умов, щодо закриття торгівельних кіосків у яких вів свою підприємницьку діяльність ОСОБА_3 та не притягнення останнього до адміністративної відповідальності за порушення порядку господарської діяльності.
Крім того, ОСОБА_1 , будучи службовою особою яка займає відповідальне становище, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу близько 11.05., використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1 , відповідно до раніше досягнутих домовленостей про надання неправомірної вигоди щомісячно, яку ОСОБА_1 вимагав за не створення штучних умов щодо закриття торгівельних кіосків, у яких вів свою підприємницьку діяльність ОСОБА_3 та не притягнення останнього до адміністративної відповідальності за порушення порядку господарської діяльності, одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду у вигляді 13000 гривень, після чого намагався залишити місце проте був затриманий працівниками правоохоронних органів, його злочинна діяльність була припинена.
Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 268 КК України, а саме одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданого службового становища, вчиненому службовою особою яка займає відповідальне становище, повторно, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що наявні в матеріалах службового розслідування докази підтверджують, що своїми діями майор поліції ОСОБА_1 викликав резонанс у суспільстві, та вчинив дії, які підривають авторитет та імідж Національної поліції України, а також довіру населення до поліції у цілому, в результаті чого підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 368 КК України, що свідчить про порушення службової дисципліни.
Поняття "службова дисципліна" включає у себе не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, був зобов'язаний не допускати дій, що ганьблять звання працівника Поліції або підривають авторитет Поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
З огляду на правове визначення таких понять як "службова дисципліна", "дисциплінарний проступок", "злочин", суд першої інстанції правомірно вказав на те, що рішення по кримінальному провадженню не має вирішального значення для надання оцінки правомірності звільнення позивача зі служби в поліції за наявних у цьому спорі підстав для звільнення зі служби в поліції, адже рішення по кримінальному провадженню не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у вказаному випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі Кримінального кодексу України.
Відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання позивачем службової дисципліни) в його діях.
Враховуючи, що матеріалами службового розслідування доведено факт порушення позивачем службової дисципліни, судова колегія вважає правомірним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.
Щодо посилань апеляційної скарги на неприйнятність таких доказів, як публікації в мережі Інтернет, суд зазначає, що наявність такої інформації слугує виключно для підтвердження факту суспільного резонансу, що викликала вказана подія і що є одним із аспектів для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за підставами, вказаними в оскаржуваних рішеннях, такі докази не слугують підтвердженням вчинення позивачем злочину та не оцінюються судом з урахуванням положень законодавства України про засоби масової інформації .
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutaitismutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви N 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatismutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі "Є. v. theUnitedKingdom" про неприйнятність заяви N 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява N 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що відсутність обвинувального вироку за порушеним кримінальним провадженням унеможливлює звільнення позивача, виходячи з наступного.
Відсутність в діях позивача складу злочину, тобто відсутність підстав для притягнення до кримінальної відповідальності, жодним чином не може ототожнюватися з відсутністю фактів порушення дисципліни, тобто дисциплінарною відповідальністю, до якої і притягнуто ОСОБА_1 . При цьому, слід зазначити, що відповідно до пункту 10 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, вчинення кримінального правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції.
Як вже зазначалось судом, види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до працівників поліції, установлені у статті 13 Дисциплінарного статуту.
Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарного проступку, яким визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник приймає рішення про застосування дисциплінарного стягнення.
Законодавець чітко розмежовує випадки притягнення поліцейського до дисциплінарної та кримінальної відповідальності у якості двох самостійних підстав для звільнення зі служби. Так, у першому випадку рішення про звільнення поліцейського зі служби в Національній поліції ухвалюється на підставі висновку службового розслідування, а у другому - на підставі обвинувального вироку суду, що набрав законної сили. Отже, наявність судового рішення про визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення не є визначальною для притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, адже питання про дисциплінарну відповідальність вирішується за результатами проведення службового розслідування.
Аналогічні висновки містяться у висновку Верховного Суду, викладених у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 320/3085/20 (провадження № К/9901/179/21).
Так, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів поліції як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, разом з тим, як було зазначено вище, встановлені у висновку службового розслідування обставини були достатніми для його застосування.
Зважаючи на встановлені дисциплінарною комісією на підставі зібраних і проаналізованих у їх взаємозв'язку доказів фактичні обставини цієї справи суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідачем доведено у даному випадку недотримання службової дисципліни в діянні позивача та, відповідно, складу дисциплінарного проступку, а також співмірність обраного виду дисциплінарного стягнення із вчиненими позивачем діями.
Отже, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним, оскільки під час проведення службового розслідування інформація щодо можливих порушень службової дисципліни знайшла своє підтвердження.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 року по справі № 520/22796/21 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2022 по справі № 520/22796/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко
Повний текст постанови складено 17.02.2023 року