17 лютого 2023 року м. Чернівці Справа № 600/3826/22-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у перерахунку ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Управління справами Апарату Верховної Ради України за №9/1-12/1194 від 09 серпня 2022 року про заробітну плату народного депутата України діючого скликання;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 29 вересня 2022 року та виплату пенсії відповідно до вимог частини 12 статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України» (в редакції, яка діяла на час призначення пенсії), із розрахунку 87 відсотків від місячної заробітної плати нині працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу, згідно довідки управління справами Апарату Верховної Ради України за №9/1-12/1194 від 09 серпня 2022 року, без обмеження граничного розміру пенсії.
Позов обґрунтовано тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії позивача, про що позивача повідомило Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Вказану відмову позивач вважає протиправною, оскільки, на його думку, відповідно до частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про статус народного депутата», яка діяла станом на час призначення позивачу пенсії, у разі зміни розміру заробітної плати працюючим народним депутатам України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із суми, що складається, з посадового окладу з урахуванням всіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали зазначені обставини. При цьому положеннями статті 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відтак, позивач вважає, що відмова пенсійного органу з підстав зміни редакції статті, що передбачала порядок проведення перерахунку пенсії і яка була діюча на момент призначення йому пенсії грубо порушує його конституційні права га соціальний захист і пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 10 листопада 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву; витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області усі документи, що стосуються спірних правовідносин.
Головне управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області, заперечуючи проти позовних вимог, подало до суду відзив на позовну заяву, в якому вказано про те, що дійсно абзацом шостим частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про статус народного депутата» (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) передбачено, що у разі зміни розміру заробітної плати працюючим народним депутатам відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється з усієї суми заробітної плати працюючих народних депутатів з дня виникнення права на перерахунок пенсій без обмеження граничного розміру пенсії. Разом з тим Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII внесені зміни до частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про статус народного депутата». Згідно вказаної статті, у редакції після внесення змін та чинній на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, пенсійне забезпечення народних депутатів здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи те, що на момент коли, як вважає позивач, виникло право на перерахунок пенсії, в законодавстві відсутні норми, які б регламентували умови та порядок проведення такого перерахунку, у відповідача не було правових підстав для здійснення її перерахунку. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у зв'язку з набуттям чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII, норми частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про статус народного депутата», що передбачали перерахунок пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення народного депутата втратили чинність. Таким чином, правовідносини щодо перерахунку пенсій регулюються нормами права, чинними на момент виникнення права на такий перерахунок. Вимога позивача в частині зобов'язання та перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимального розміру з 29.09.2022 року є безпідставною та призведе до втручання в дискреційні повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачу призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус народного депутата» від 17.11.1992 року №2790-ХІІ в розмірі 87% від заробітку.
09 серпня 2022 року Апаратом Верховної Ради України видано довідку про заробітну плату народного депутата України діючого скликання за №9/1-12/1194, відповідно до якої заробітна плата народного депутата України діючого скликання станом на 31 липня 2022 року складає: посадовий оклад - 24810 грн; надбавка за інтенсивність праці (100% від посадового окладу) - 24810 грн.
28 вересня 2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про перерахунок пенсії, в якій зазначено, що згідно виданої Апаратом Верховної Ради України довідки про заробітну плату №9/1-12/1194 загальний розмір заробітної плати діючого народного депутата України становить 49620 грн. Згідно частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про статус народного депутата» ( в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії) у разі зміни розміру заробітної плати працюючим народним депутатам України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із суми, що складається, з посадового окладу з урахуванням всіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали зазначені обставини. З урахуванням наведеного, просив здійснити йому перерахунок пенсії відповідно до частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про статус народного депутата» (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії).
03 жовтня 2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області винесено рішення №76 про відмову у перерахунку пенсії по пенсійній справі №977060137131, у мотивування якого вказано, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII у статті 20 Закону України «Про статус народного депутата» абзац третій частини шостої виключено. А частину дванадцяту вищевказаної статті викладено в такій редакції: «Пенсійне забезпечення народних депутатів здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення». Таким чином проведення перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати народного депутата не передбачено.
Листом №2400-1705-8/33595 від 04 жовтня 2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повідомило позивача про винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення №76 від 03 жовтня 2022 року.
Не погоджуючись із діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Нормативно-правовим актом, який визначає статус (права, обов'язки і відповідальність) народного депутата України у Верховній Раді України та за її межами, встановлює правові і соціальні гарантії здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень, є Закон України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року №2790-XII (далі - Закон №2790-XII в редакції на час призначення позивачу пенсії).
Відповідно до абзацу першого частини дванадцятої статті 20 Закону №2790-XII при досягненні встановленого законом пенсійного віку за наявності трудового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, а також у разі визнання інвалідом I або II групи народному депутату призначається пенсія в розмірі 80 відсотків місячної заробітної плати нині працюючого народного депутата з урахуванням всіх доплат та надбавок до посадового окладу. Нарахування пенсій здійснюється із суми, що складається з посадового окладу з урахуванням всіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент призначення пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія за віком та по інвалідності збільшується на один відсоток наведеного вище заробітку, але не більше ніж до 90 (включно) відсотків зазначеного заробітку, без обмеження граничного розміру пенсії.
Згідно з абзацом шостим частини дванадцятої статті 20 Закону №2790-XII у разі зміни розміру заробітної плати працюючим народним депутатам України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із суми, що складається з посадового окладу з урахуванням всіх доплат та надбавок працюючого народного депутата на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали зазначені обставини.
Згодом 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII (далі - Закон №76-VIII), згідно з пунктом 28 якого визначено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій народним депутатам України визначаються Кабінетом Міністрів України.
Також у діяли положення пункту 5 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, згідно яких у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до, зокрема, Закону України №2790-XII.
Відповідні положення втратили чинність з 18 червня 2020 року - дня прийняття Конституційним Судом України рішення N 5-р (II)/2020.
Водночас, 11 жовтня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII (далі - Закон України №2148-VIII), пунктом 14 якого частину дванадцяту статті 20 Закону України №2790-XII викладено у новій редакції.
Згідно таких змін з 11 жовтня 2017 року пенсійне забезпечення народних депутатів здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, фактично у зв'язку із набуттям чинності цього Закону, норми частини дванадцятої статті 20 Закону України «Про статус народного депутата України», що передбачали перерахунок пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення народного депутата, втратили чинність.
Разом з тим, Закон №76-VIII від 28 грудня 2014 року не містить аналогічної норми, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати народним депутатам України.
Крім цього, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить такої підстави для перерахунку пенсій, як підвищення заробітної плати працюючих народних депутатів.
Також слід зазначити, що згідно пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у редакції, яка набрала чинності з 11 жовтня 2017 року, у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до, зокрема, Закону України «Про статус народного депутата України», її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», не переглядається та пенсія не індексується. Різниця між розміром пенсії, на який має право особа, відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що на момент звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії законодавець такої можливості у випадку зміни заробітної плати не передбачив.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не було передбачено можливості здійснення перерахунку пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про статус народного депутата України» до 01 жовтня 2017 року.
Вирішуючи питання застосування вказаних вище норм права у часі, суд зазначає, що правовідносини щодо перерахунку пенсій регулюються нормами права, чинними на момент виникнення права на такий перерахунок (звернення із заявою про перерахунок).
Враховуючи те, що на момент коли (як вважає позивач) виникло право на перерахунок пенсії, в законодавстві відсутні норми, які б регламентували умови та порядок проведення такого перерахунку, у пенсійного органу не було правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивачу.
Суд, вирішуючи даний спір, враховує рішення Європейського суду з прав людини від 03 червня 2014 року у справі за заявою «Великода проти України», яким звернуто увагу на те, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
Крім того, на залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
У цьому рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються і на питання допустимості зменшення соціальних витрат, про що зазначено в рішенні цього суду від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії". Передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного розподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, з огляду на те, що у законодавстві, яке регулює питання перерахунку пенсії вказаної категорії осіб, відбулись зміни, тобто по новому врегульовано відносини у даній сфері.
Посилання ж позивача на те, що відповідно до статті 22 Конституції України відмова пенсійного органу у здійсненні перерахунку пенсії приводить до звуження (обмеження) змісту та обсягу його конституційних прав на пенсійне забезпечення, суд оцінює критично, оскільки відмова пенсійного органу у такому перерахунку пенсії не призвела до зменшення розміру пенсії позивача, яку він отримував до цього, тобто, не відбулося звуженням обсягу вже набутих позивачем прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Крім того, суд зауважує, що довідка управління справами Апарату Верховної Ради України №9/1-12/1194 від 09.08.2022 року видана на підставі звернення позивача, відтак не є підставою для проведення відповідного перерахунку пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №820/6514/17.
Вказаної позиції притримується і Сьомий апеляційний адміністративний суд, що вбачається з його постанови від 15.06.2022 року у справі №560/3312/22.
Суд вважає, що відмовляючи у проведенні перерахунку пенсії позивачу, пенсійний орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення даного позову. Відповідачами доведено суду законність оскаржуваного рішення.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17 лютого 2023 року.
Повне найменування учасників процесу: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (м. Чернівці, Площа Центральна, 3, код ЄДРПОУ 40329345); відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (м. Одеса, вул. Канатна, 83, ЄДРПОУ 20987385).
Суддя О.П. Лелюк