16 лютого 2023 року справа № 580/6171/22
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Черкаської міської ради, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 29.09.2022 №30-56 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , громадянці ОСОБА_1 (вільна земельна ділянка)»;
- зобов'язати Черкаську міську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 10.01.2022 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вільної від капітальної забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 , орієнтованою площею 0,0038 га в оренду на 5 років для будівництва тимчасового гаража.
Ухвалою судді від 29.03.2021 відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що нею побудований гараж поблизу будинку, в якому вона проживає, а саме по АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Позивач стверджує, що в рішенні від 29.09.2022 №30-56 Черкаської міської ради не зазначено, яким вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів не відповідає бажане місце розташування земельної ділянки.
Щодо охоронної зони навколо інженерних комунікацій позивач зазначила, що відсутні будь-які підтвердження того, що будівництво теплової мережі з повітряною прокладкою відповідає вимогам ДБН В.2.5-39:2008 - Інженерне обладнання будинків і споруд. Зовнішні мережі та споруди. Теплові мережі.
Оскільки за твердженням відповідача місцем розташування земельної ділянки є територія багатоквартирної забудови, тобто поряд розташовані житлові будинки, розміщення теплової мережі з повітряною прокладкою суперечить вимогам ДБН. Також не враховано можливість відведення інженерних мереж за межі земельної ділянки за рахунок позивача.
На підставі наведеного позивач вважає, що їй безпідставно відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Відповідач подав відзив проти позову, зазначивши, що при розробці проекту рішення, враховано відомості зазначені у витязі з містобудівної документації м. Черкаси на визначення обмежень у використанні території для містобудівних потреб, щодо розташування бажаної земельної ділянки позивача, оскільки на земельну ділянку наявні містобудівні обмеження, а саме:
- реалізація містобудівної документації;
- охоронна зона навколо інженерних комунікацій.
Крім того, як вбачається з витягу з містобудівної документації м. Черкаси на визначення її обмежень у використанні території для містобудівних потреб, земельна ділянка потрапляє в функціональну зону - територія багатоквартирної забудови, у якій не передбачено розміщення та будівництво індивідуальних гаражів.
Рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 № 3-505 затверджений Генеральний план міста Черкаси. Рішенням Черкаської міської ради від 13.05.2021 № 5-318 «Про затвердження містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація)» було затверджено відповідні зміни до Генерального плану м. Черкаси.
Отже, на підставі вищенаведеного оспорюване рішення прийнято в порядку та у спосіб передбачений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» і позивачем не доведено протилежного.
На підставі наведеного відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач звернулася через Центр надання адміністративних послуг департаменту управління справами Черкаської міської ради із клопотанням від 10.01.2022 (зареєстроване за №01-02/839 від 10.01.2022) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0038 га в оренду на 5 років для будівництва тимчасового гаражу.
За результатами розгляду заяви відповідачем прийнято рішення №30-56 від 29.09.2022 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Підставами для прийняття оскарженого рішення є невідповідність місця розташування об'єкта генеральному плану міста Черкаси. На земельну ділянку існують містобудівні обмеження , а саме реалізація містобудівної документації (територія багатоквартирної забудови) та охоронна зона навколо інженерних комунікацій.
Вирішуючи питання про правомірність оскарженого рішення, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування” від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з ч. 1, 5 ст. 46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Відповідно до ч.1 ст.123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Відповідно до ч.2 ст.123 Кодексу, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Відповідно до ч.3 ст.123 Кодексу, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, ч.3 ст.123 Земельного кодексу України, передбачає виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Аналіз вищенаведених положень ЗК України та Закону №280/97-ВР свідчить про те, що питання надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмова у його наданні належить до компетенції органу місцевого самоврядування, а надання дозволу або відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляється індивідуальним правовим актом - рішенням ради.
З наведених норм законів слідує висновок, що в місячний строк на пленарному засіданні сесії міська рада розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
При цьому, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
Частиною 8 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що строк дії генерального плану населеного пункту не обмежується.
Рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2011 № 3-505 затверджений Генеральний план міста Черкаси. Рішенням Черкаської міської ради від 13.05.2021 № 5-318 «Про затвердження містобудівної документації «Внесення змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація)» затверджено відповідні зміни до Генерального плану м. Черкаси.
Відповідно до наданого відповідачем витягу з містобудівної документації міста Черкаси від 27.01.2022 №839, посилання на який міститься в оскарженому рішенні, на земельній ділянці орієнтовною площею 0,0038 га по провул. Архітектурному, 17 у м. Черкаси щодо отримання у користування якої подавалася заява позивачем, передбачено територію багатоквартирної забудови та наявна охоронна зона навколо інженерних комунікацій. Натомість позивач просила надати у власність земельну ділянку для будівництва гаражу.
Отже, має місце невідповідність місця розташування земельної ділянки на яку претендує позивач, вимогам генерального плану міста Черкаси, що є самостійною підставою для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. При цьому, твердження позивача, що в оскарженому рішенні не зазначено яким саме вимогам законів не відповідає бажане місце розташування земельної ділянки, є необґрунтованим та спростовується викладеною в оскарженому рішенні підставою для його прийняття.
Твердження позивача про можливість перенесення інженерних комунікацій за її рахунок жодним чином не впливає на правомірність прийняття рішення відповідачем, оскільки вирішення цього питання на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою не передбачено.
Щодо решти доводів сторін, суд враховує підхід Верховного Суду до оцінки аргументів (доводів) сторін, викладений в постанові від 05 липня 2019 року у справі № 815/1938/16. За змістом вказаного судового рішення суду може вважатися обґрунтованим, якщо воно містить достатню оцінку тих доводів, які мають значення для правильного вирішення спору. У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертав увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин та особливостей правового регулювання, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу матеріалів справи, враховуючи доведеність відповідачем правомірності прийнятого рішення, суд вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО